Штучний пневмоторакс – це введення повітря в плевральну порожнину з лікувальною метою.
Позитивний вплив штучного пневмотораксу на перебіг туберкульозного процесу пояснюється спаданням ураженої легені і створенням її функціонального спокою. При цьому створюються умови для загоєння каверни, часткового розсмоктування і ущільнення вогнищ, розвитку рубців. Штучний пневмоторакс має також позитивний нервово-рефлекторний вплив.
Показаннями до накладання штучного пневмотораксу є малі форми туберкульозу легенів у фазі розпаду:
1) інфільтративний туберкульоз легенів;
2) вогнищевий туберкульоз легенів;
3) обмежений дисемінований туберкульоз легенів;
4) уперше діагностований туберкульоз легенів із розмірами порожнини розпаду, що не перевищують 2-3 см, яка розташована між субплевральною і прикореневою зонами легенів.
За наявності зазначених показань лікування штучним пневмотораксом здійснюють у таких випадках:
1) коли неможливо проводити раціональну антимікобактеріальну терапію в зв’язку з непереносимістю протитуберкульозних антибактеріальних препаратів або виділенням хворим полірезис-тентних мікобактерій;
2) хворим на алкоголізм, наркоманію, які ухиляються від систематичного лікування;
3) за відмови хворого від хірургічного втручання;
4) за несприятливих епідеміологічних умов, контакту з дітьми;
5) при кровотечах зі свіжих порожнин розпаду та каверн, коли гемостатична терапія вичерпала себе і неможливо провести хірургічне втручання;
6) у разі поєднання туберкульозу з вагітністю, цукровим діабетом.
У зазначених випадках штучний пневмоторакс доцільний тоді, коли неможливо провести хірургічне лікування хворому.
Штучний пневмоторакс повинен бути короткочасним і тривати не більше 3-6 місяців.
Протипоказання до штучного пневмотораксу:
- фіброзно-кавернозний туберкульоз легенів, циротичний туберкульоз легенів;
- казеозна пневмонія, поширені форми дисемінованого туберкульозу легенів;
- ексудативний плеврит чи плевральні шварти з боку ураження;
- туберкульоми;
- каверни більше 4 см або роздуті блоковані каверни, підплеврально розташовані каверни;
- наявність стійкого часткового або сегментарного ателектазу, який не піддається лікуванню;
- активні специфічні зміни у великих бронхах, особливо зі стенозуванням;
- загальний тяжкий стан хворого;
- ураження серцево-судинної системи – стенокардія ІІІ-ІV функціонального класу, порушення серцевого ритму, постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ступеню;
- дихальна недостатність ІІ-ІІІ ступеню;
- вік більше 60 років;
- емфізема легень.
Методика. Фізикально і рентгенологічно визначають місце пункції. Дотримуючися правил асептики і антисептики, у вибраний міжребровий проміжок по верхньому краю ребра, застосовуючи для знеболювання 0,5 % розчин новокаїну, вводять у плевральну порожнину голку, яку підключають до пневмотораксного апарата. Повітря вводять у плевральну порожнину невеликими порціями по 50-100 см3.
Під час первинного накладання штучного пневмотораксу вводять приблизно 250-350 см3 повітря. Протягом перших 10 діб інсуфляцію повітря здійснюють з інтервалом 2-3 доби за постійного рентгенологічного контролю. Після формування газового пухиря, який стискає легеню не менше ніж на одну третину, інтервали між піддуваннями збільшують до 5-7 діб, а об’єм повітря, яке вводять, становить 400 см3.
Ускладнення:
- повітряна емболія, зумовлена потраплянням повітря в кровоносні судини;
- травматичний або спонтанний пневмоторакс на контрлатеральному боці;
- підшкірна емфізема, емфізема середостіння тощо;
- плевропульмональний шок;
- пневмоплеврит;
- неефективний штучний пневмоторакс через наявність спайок у плевральній порожнині;
- внутрішньоплевральна кровотеча.
Цим ускладненням можна запобігти шляхом дотримання методики накладання пневмотораксу.
Після припинення штучного пневмотораксу у хворих може спостерігатися синдром пневмотораксної хвороби – часте дихання або задишка, акроціаноз, схуднення, тахікардія під час незначного фізичного навантаження. Ці симптоми пов’язані з розвитком легенево-серцевої недостатності. Особливо часто пневмотораксна хвороба розвивається у випадках неефективного або ускладненого пневмотораксу.