Метод коефіцієнта використання

 

Нехай у приміщенні встановлено N світильників, потік ламп у кожному з яких Ф, всього в приміщення внесений потік NФ. Не весь цей потік падає на освітлювану поверхню (тобто на підлогу або рівновелику йому горизонтальну площину на рівні від підлоги), оскільки частково губиться у світильниках, частково падає на стіни й стелю приміщення. Відношення потоку, що падає на освітлювану поверхню, до всього потоку ламп називається коефіцієнтом використання і позначається . У такий спосіб корисним потоком можна вважати . Розподіляючись по площі S, цей потік створює на ній середню освітленість .

Якщо, як це найчастіше має місце, розрахунок ведеться на мінімальну освітленість, що завжди менше середньої, увівши коефіцієнт мінімальної освітленості , одержимо

 

. (4.1)

 

Оскільки нормована освітленість повинна бути забезпечена на весь час експлуатації, треба цю освітленість розділити на коефіцієнт запасу :

. (4.2)

 

Світловий потік або кількість світильників, необхідних для створення заданої освітленості, визначаються за формулами:

 

, (4.3)

, (4.4)

 

де – нормована освітленість, лк;

– площа освітлюваної поверхні, м²;

– розрахунковий світловий потік кожної лампи, лм;

– кількість ламп у світильнику, шт.;

– коефіцієнт використання світлового потоку;

– коефіцієнт мінімальної освітленості;

– коефіцієнт запасу.

Даний метод полягає у визначенні коефіцієнта використання світлового потоку джерела світла системою світильник - приміщення.

Коефіцієнт використання світлового потоку залежить від багатьох факторів, що характеризують світильник і освітлюване приміщення:

· із збільшенням ККД світильника збільшується й ;

· зростає при збільшенні коефіцієнта відбиття поверхонь стін, стелі, робочої поверхні;

· залежить від КСС (чим вужча крива, тим вище );

· зі зменшенням розрахункової висоти зростає;

· зі збільшенням площі освітлюваної поверхні збільшується;

· чим менше форма приміщення відрізняється від квадрата, тим вище .

Величина коефіцієнта використання визначається за формулою:

 

, (4.5)

 

де – ККД світильника; – ККД приміщення.

Коефіцієнт залежить від геометричних параметрів приміщення, його оптичних характеристик та КСС світильників, якими планується освітити дане приміщення.

Геометричні параметри приміщення оцінюються індексом приміщення i, що визначається за формулою:

 

, (4.6)

 

де а – довжина приміщення; b – ширина приміщення;
h – розрахункова висота установки світильників.

Оптичні характеристики приміщення оцінюються коефіцієнтами відбиття стелі , стін , робочої поверхні .

Значення коефіцієнта відбиття визначаються за допомогою нижченаведеної таблиці 4.1.

Значення ККД приміщення визначаємо за допомогою таблиці 4.2.

Коефіцієнт z для точкових джерел світла, розташованих по вершинах полів, береться , а при освітленні лініями люмінесцентних світильників .

 

Таблиця 4.1 – Значення коефіцієнтів відбиття

Характеристики поверхні	Коефіцієнти відбиття
Поверхня матеріалів з високим відбиттям	0,8
Площина з білою поверхнею	0,7
Площина зі світлою поверхнею	0,5
Площина із сірою поверхнею	0,3
Площина з темною поверхнею	0,1

Таблиця 4.2 – Значення ККД приміщення

	0,7	0,7	0,7
	0,5	0,5	0.3
	0,3	0,1	0,1
КСС	Індекс приміщень
0.6	0,8	1,25				0,6	0,8	1,25				0,6	0,8	1,25
М
Д
Г
К
Л

 

	0,5	0,5	0,5
	0,5	0,5	0.3
	0,3	0,1	0,1
КСС	Індекс приміщень
0.6	0,8	1,25				0,6	0,8	1,25				0,6	0,8	1,25
М
Д
Г
К
Л

 

	0,3
	0,1
	0,1
КСС	Індекс приміщень
0.6	0,8	1,25				0,6	0,8	1,25
М
Д
Г
К
Л

Коефіцієнт запасу враховує зниження освітленості в процесі експлуатації в результаті зменшення світлового потоку джерела світла в процесі горіння, зниження ККД світильників у результаті забруднення стін і стелі приміщення. Значення коефіцієнта запасу для різних приміщень наведені в таблиці 4.3.

 

Таблиця 4.3 – Значення коефіцієнта запасу

Об'єкти освітлення	З газороз­рядними лампами	З лампами розжарю­вання
1. Виробничі приміщення з повітряним середовищем, що містить 10 мг/м3 і більше пилу, диму, кіптяви	2,0	1,7
2. Виробничі приміщення з повітряним середовищем, що містить від 5 до 10 мг/м3 пилу, диму й кіптяви	1,8	1,5
3. Виробничі приміщення з повітряним середовищем, що містить не більше 5 мг/м3 пилу, диму й кіптяви	1,5	1,3
4. Допоміжні приміщення з нормальним повітряним середовищем і приміщення адміністративних і житлових будинків	1,5	1,3
5. Вулиці, площі, дороги; території промислових підприємств, суспільних будинків, житлових районів і виставок; парки, бульвари	1,5	1,3

Примітка. У приміщеннях з особливим режимом чистоти повітря при використанні світильників, які обслуговуються знизу, коефіцієнти запасу можуть бути знижені до
1,3 – для газорозрядних ламп і до 1,15 – для ламп розжарювання.

 

Світлові потоки ламп наведені в таблицях 4.4 – 4.8.

Таблиця 4.4

Тип лампи	Св. потік, лм
ДНАТ50
ДНАТ70
ДНАТ100
ДНАТ150
ДНАТ250
ДНАТ400
ДНАТ1000

 

Таблиця 4.5

Тип лампи	Св. потік, лм
ДРЛ50
ДРЛ80
ДРЛ125
ДРЛ250
ДРЛ400
ДРЛ700
ДРЛ1000
ДРЛ2000

 

Таблиця 4.6

Тип лампи	Св. потік, лм
ДРІ75
ДРІ100
ДРІ150
ДРІ250
ДРІ400
ДРІ700
ДРІ1000
ДРІ2000
ДРІ3000

 

Таблиця 4.7

Тип лампи	Св. потік, лм
ЛБ4
ЛБ6
ЛБ8
ЛБ13
ЛБ15
ЛБ18
ЛБ20
ЛБ30
ЛБ36
ЛБ40
ЛБ58
ЛБ65
ЛБ80
ЛБ70
КЛ7
КЛ9
КЛ11

 

Таблиця 4.8

Тип лампи	Св. потік, лм
Б 220
Б 220
Б 220
БК220
Б 220
БК220
Б 220
БК220
Б 220
БК220 100
Б 220
Г 220
Г 220
Г 220
Г 220
Г 220
Г220 1000