ДИПЛОМНА РОБОТА На тему: СТАНДАРТИЗАЦІЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ ЕХІНАЦЕЇ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність: Фармація

Кафедра хімії природних сполук

Допущено до захисту протокол засідання кафедри №___ від “ ” ____________ 2012 р. завідуюча кафедрою, професор ___________________ В.С. Кисличенко

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему: СТАНДАРТИЗАЦІЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ ЕХІНАЦЕЇ

Виконала:

Студентка 4 курсу 1 гр. ССО

Азаренко В.І.

Керівник дипломної
роботи:

доц. Омельченко З.І.

Харків – 2012

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………... 4

Розділ 1 Огляд літератури. Рід ехінацея – джерело отримання біологічно активних речовин ………………………………………………….

1.1Ботанічна характеристика деяких представників роду Echinacea Moench

…………………………………………….

1.2. Географічне поширення та культивування……………………………….

1.3.Хімічний склад деяких видів ехінацеї:…………………………………….

1.3.1. Вуглеводи………………………………………………………

1.3.2. Фенольні сполуки……………………………………………..

1.3.3. Нітрогеновмісні сполуки…………………………………….

1.3.4. Ефірна олія……………………………………………………

1.3.5. Інші сполуки ………………………………………………..

1.4. Застосування в медичній практиці та інших галузях народного господарства................................................................................................

1.5. Номенклатура лікарських препаратів з ехінацеї на фармацевтичному ринку України………………………………………………………………....

Розділ 2.Визначення параметрів стандартизації ехінацеї пурпурової коренів

……………………..

2.1. Ідентифікація за зовнішніми ознаками………………………………….

2.1.1. Ідентифікація сировини за зовнішніми ознаками згідно монографії ДФУ Ехінацеї пурпурової корені - Echinaceae purpureae radices (Purple coneflower root)……………………………………………….

2.1.2. Зовнішні ознаки сировини, що досліджувалась………………

2.2 Мікроскопія………………………………………………………………..

2.2.1.Мікроскопія згідно монографії ДФУ…………………………..

2.2.2. Мікроскопія сировини, що досліджувалась……………………

2.3. Якісні реакції…………………………………………………………..

2.3.1. Визначення вуглеводів…………………………..

2.3.1.1. Визначення вільних та зв’язаних цукрів..

2.3.1.2. Виявлення полісахаридів………………….

2.3.1.3. Виявлення пектинових речовин…………..

2.3.2.Виявлення вільних амінокислот…………………

2.3.3. Виявлення фенольних сполук………………….

2.3.3.1. Виявлення дубильних речовин………….

2.3.3.2. Виявлення гідроксикоричних кислот….

2.3.3.3. Виявлення флавоноїдів…………………

2.3.3.4. Виявлення кумаринів………………….

2.3.4. Виявлення сапонінів ………………………….

2.4. Числові показники…………………………………

2.4.1. Визначення втрати у масі при висушуванні сировини…..

2.4.2. Визначення вмісту золи загальної…………………………

2.4.3. Визначення золи, нерозчинної у 10% розчині кислоти хлоридної……………………………………………………………………

2.4.4. Визначення вмісту екстрактивних речовин………………

2.4.5. Визначення подрібненості сировини…………………….

2.4.6. Сторонні домішки………………………………………

2.4.7. Визначення питомої маси……………………………….

2.4.8. Визначення об’ємної маси………………………………

2.4.9. Визначення насипної маси………………………………..

2.4.10. Визначення пористості сировини……………………..

2.4.11. Визначення порізності шару……………………….

2.4.12. Визначення вільного об’єму шару…………………

2.4.13. Розрахунок коефіцієнту поглинання екстрагенту………

2.4.14. Визначення кількісного вмісту діючих речовин в коренях ехінацеї пурпурової………………………………………………..

2.4.14.1.Кількісне визначення загального вмісту

полісахаридів………………………………………………..

2.4.14.2. Фракціонування полісахаридів………………

2.4.14.3. Спектрофотометричне визначення фруктозанів…………………………………………….

2.4.14.3. Визначення фенольних сполук…………………………….

2.4.14.3.1 Кількісне визначення вмісту гідроксикоричних кислот….

2.4.14.3.2 Кількісне визначення гідроксикоричних кислот за методикою ДФУ……………………………………………………

2.4.14.3.3. Кількісне визначення вмісту флавоноїдів…….

2.4.14.3.4. Визначення кількісного вмісту окислювальних полі- фенолів………………………………………………………………….

2.4.14.4. Кількісне визначення вмісту аскорбінової кислоти……

2.4.14.5 Визначення кількісного вмісту ефірної олії………….

2.5. Зберігання сировини…………………………………………

РОЗДІЛ 3Отримання та стандартизація густого коренів екстракту ехінацеї пурпурової……………………………………………………

3.1. Отримання густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової…..

3.2. Екстракти…………………………………………………………..

3.3 Визначення параметрів стандартизації густого екстракту з коренів ехінацеї пурпурової……………………………………………………..

3.3.1 Опис……………………………………………………………

3.3.2 Ідентифікація………………………………………………….

3.3.2.1 Виявлення гідроксикоричних кислот за методикою ДФУ…………………………………………………………………..

3.3.2.2. Виявлення гідроксикоричних кислот ……………….

3.3.2.3. Виявлення полісахаридів………………………….

3.3.3. Важкі метали і вміст органічних розчинників……………..

3.3.4. Втрата у масі при висушуванні…………………………..

3.3.5. Визначення сухого залишку……………………………..

3.3.6. Кількісне визначення ……………………………………..

3.3.6.1. Кількісне визначення полісахаридів ………………..

3.3.6.2. Визначення кількісного вмісту гідроксикоричних кислот..

3.3.6.3. Кількісне визначення суми окислювальних фенолів……

3.3.7. Зберігання…………………………………………………………..

3.3.8. Маркування………………………………………………………..

 

Загальний висновок……………………………………………………

Список використаних джерел……………………………………….

 

ВСТУП

Актуальність теми. В теперішній час терапія препаратами природного походження В теперішній час терапія препаратами природного походження широко використовується в світовій медичній практиці. Фітопрепарати находять застосування для лікування і профілактики, а також у комплексній терапії різних захворювань. Підвищення ефективності та якості фармацевтичного забезпечення населення є актуальною задачею сучасної фармації. Останнім часом спостерігається тенденція створення нових лікарських препаратів на основі сировини з рослин, яки були інтродуковані із дикої флори інших географічних зон. Такий підхід дозволяє забезпечити розширення номенклатури вітчизняних препаратів та раціонально використовувати природні ресурси.

До рослин, яки були інтродуковані в Україну з Північної Америки та з успіхом культивуються в місцевих кліматичних умовах, відносяться види роду ехінацея. В Україні зареєстровано 26 алопатичних монокомпонентних, 10 багатокомпонентних і 9 гомеопатичних препаратів на основі біологічно активних речовин (БАР) ехінацеї пурпурової.

Але, зважаючи на широкий спектр фармакологічної активності цієї рослини, ми досліджували корені ехінацеї пурпурної та густий екстракт з них з метою створення нових лікарських засобів на основі даної субстанції.

Мета і задачі дослідження.Метою роботи було фармакогностичне вивчення і стандартизація коренів ехінацеї пурпурної, дослідження і стандартизація густого екстракту з ехінацеї пурпурної з визначенням різних груп БАР з метою отримання лікарських субстанцій та лікарських засобів на його основі.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

– проаналізувати та узагальнити сучасні дані літератури з питань ботанічних ознак, географічного розповсюдження, хімічного складу представників роду ехінацея Echinacea Moench. і застосуванню їх в медицині та інших галузях народного господарства;

– провести аналіз номенклатури лікарських препаратів на основі ехінацеї, які зареєстровані на фармацевтичному ринку України;

– провести попереднє дослідження хімічного складу коренів Echinacea purpurea(L.) Moench.;

– визначити кількісний вміст основних груп БАР в генеративних органах Echinacea purpurea(L.) Moench.;

– встановити основі анатомо-діагностичні ознаки коренів ехінацеї пурпурної;

– провести стандартизацію коренів і густого екстракту з них та розробити проекти методик контролю якості на них.

Об’єкти дослідження корені ехінацеї пурпурної та густий екстракт з коренів ехінацеї пурпурної.

Предмет дослідження: виявлення, ідентифікація БАР в коренях ехінацеї пурпурної, а також в густому екстракті з метою створення на їх основі нових лікарських засобів.

Методи дослідження: якісний і кількісний вміст БАР визначали фармакопейними методами: тонкошарова хроматографія (ТШХ), паперова хроматографія (ПХ). Кількісний вміст БАР визначали титриметричними та спектрофотометричними методами. Анатомічну будову коренів встановлювали на препаратах з поверхні та на поперечних зрізах.

 

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. РІД ЕХІНАЦЕЯ – ДЖЕРЕЛО ОТРИМАННЯ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН

 

 

1.1 . Ботанічна характеристика деяких представників роду Echinacea Moench.

Рід Echinacea Moench. відноситься до триби (коліну) Heliantheae Cass, підродини Asteroideae (Carduoideae, Tubuliflorae), родини Asteraceae Dumort. (Compositae Giseke) – Сложноцвітні, порядку Asterales – Астроцвітні, класу Magnoliopsida (Dicotyledones) – Дводольні, відділу Magnoliophyta (Angiospermae) – Покритонасінневі [24, 144].

Назва роду ехінацея – Echinacea Moench, походить від echinos – колючий, що відображає характер приквітників. Рід включає 9 видів та 2 різновиди [58,77]. В сучасних публікаціях є відомості про 8 видів: E. purpurea, E. angustifolia, E. pallida, E. tenesseensis, E. atrorubens, E. simulate, E. paradoxa, E. laevigata. Останнім часом для виготовлення лікарських препаратів використовують 3 види: E. purpurea, E. angustifolia, E. pallida.

E. angustifolia DC. (Brauneria angustifolia (DC.) Heler, Echinacea sanguinea Nutt.) – ехінацея вузьколиста [24, 144].

E. pallida (Nutt.) Nutt. (Brauneria pallida Britt., Echinacea angustifolia Hook., Rudbekia pallida Nutt.) – ехінацея бліда[24, 144].

E. purpurea (L.) Moench – ехінацея пурпурова. Систематика виду Echinacea purpurea (L.) Moench має багату історію. Вперше його описав К. Лінней під назвою Rudbekia purpurea L. Потім ботаніки давали виду інші назви: Rudbekia hispida Hoffmgg., Echinacea purpurea var. Arkansana Steyermark, Rudbeckia serotina Sweet, Echinacea speciosa Paxt., Echinacea intermedia Lindl, Brauneria purpurea (L.) Britt., Chrysanthemum americanum Pluk., Dracunculus virginianus latifolius Morison [24, 144].

Рід Echinacea Moench. – представлений багаторічними трав’янистими рослинами з простими або слабо розгалуженими стеблами. Стебла вкриті жорсткими волосками, м’якоопушенні або голі. Листярозташування чергове, дуже рідко-супротивне. Листя знизу черешкові, вище переходить у сидячі, прості, мають яйцеподібно-овальну, овально-ланцетоподібну форму, зубчасті або цільнокраї, опушені або голі, з 3-5 поздовжніми жилками. Кошики поодинокі, розташовані на кінцівках довгих квітконосів або бокових відгалужень, гетерогамні, багатоквіткові, крупні (до 10 см у діаметрі), гетерохромні. Обгортка суцвіття конічна або напівкулеподібна, 2-5 рядна. Листя обгортки розташовані черепицеподібно 3-4 рядами, ланцетні, до деякого ступеню відчіпирені, по краю жорстко- та коротковолосисті. Квітколоже опукле, напівкулеподібне або конічне, усаджене жорсткими лінійно- ланцетними, напівзавернутими шилоподібно-загостреними на верхівці, звичайно темнозабарвленими приквітниками, які майже удвічі довші за трубчасті квітки. Краєві квітки несправжньоязичкові, маточкові, стерильні; відгин несправжньоязичкової квітки ремнеподібний, з 2-3 зубцями на верхівці, рожевий, пурпуровий, білий або жовтий горизонтально відчіпирений або відігнутий донизу. Дискові квітки двостатеві фертильні, віночок їх трубчатий, циліндричний з 5-зубчатим прямим відгином, знизу розширеної м’ясистої цибулеподібної форми. Пиляків – 5; вони лінійні, темно-окрашені. Верхній придаток пиляка короткий, майже еліптичний, в основі звуженої форми, не набагато вужчий за спинку пиляка; нижні придатки майже виражені, тупі; пилякова нитка гола. Приймочка 2-роздільна; лопаті приймочки з лінійно-конусоподібними придатками, які вкриті довгими волосками. Пилок жовтий або білий. Сім’янки зплющено-чотирьохгранні, ширококлиноподібні, обернено-пірамідальні або майже видовжені, голі, 3-5,5 мм завдовжки, темно-бурі. Папус у вигляді невеликої зубчастої окраїни або відсутній.

В залежності від виду деякі ознаки будуть відрізнятися. Серед них слід відмітити висоту рослин. Так, висота в E. angustifolia, E. pallida та E. purpurea у природному середовищі відповідно дорівнює 10-65, 10-125 та 60-180 см відповідно. Рослини E. angustifolia нижчі, ніж інші види і характеризуються найменшою варіацією цієї ознаки. В E. purpurea амплітуда змінення висоти особин найбільша, можуть формуватися рослини, які значно перевищують у висоту два інших виді. Характер опушення у всіх видів відрізняється: у E. angustifolia стебла голі, або опушені зверху; у E. pallida опушення значно більше – рідко опушені знизу та густо опушені зверху; у E. purpurea стебла голі або коротковолосисті.

Усі представники роду ехінацея мають різну форму та характер краю листкової пластинки: у E. angustifolia – листя цільнокрає від подовжено-ланцетних до овальних, у E. pallida – цільнокрає від подовжено-ланцетних до подовжено-овальних; у E. purpurea – зубчасте від овально-ланцетних до овальних. Таким чином, листкові пластинки видів E. angustifolia та E. pallida більш схожі між собою за цими ознаками, хоча E. pallida має більш вузькі та подовжені листки у порівняні з E. angustifolia. Для E. purpurea притаманне зубчасте та більш широке листя.

Є також чітка видова різниця за розміром, кольором та положенням відгину несправжньоязичкової квітки у просторі: у E. angustifolia, відгин прямий, 2-4,5 см завдовжки, у E. pallida відгин – поникаючий, від 4 до 9 см у довжину, у E. purpurea зустрічаються два варіанти просторового відгину несправжньоязичкової квітки, але частіше він відігнутий донизу і досягає у довжину 1,5-5 см.

Забарвлення відгину несправжньоязичкової квітки слід вважати видовою ознакою. Потрібно відмітити, що у E. angustifolia він характеризується найбільш широкою амплітудою варіації: від білої до темно-червоної. У E. pallida забарвлення світліше – від білого до пурпуроватого. У E. purpurea, навпаки, частіше зустрічається більш темна окраска – пурпурово-малинова, малинова, кармінно-червона. При порівняні величин співвідношення довжини відгину несправжньоязичкової квітки і ширини кошику виявляється, що E. angustifolia за цією ознакою займає середнє положення між E. pallida з більш довгим відгином та E. purpurea – з більш коротким.

За забарвленням пилкових зерен виділяється E. pallida, в якої пилок білий, на відміну від жовтого у E. angustifolia та E. purpurea [24, 69, 78, 144].

Якість лікарської рослинної сировини (ЛРС) ехінацеї в Україні регламентується вимогами Державної фармакопеї України, зокрема монографіями «Ехінацеї блідої корені», «Ехінацеї вузьколистої корені», «Ехінацеї пурпурової корені», «Ехінацеї пурпурової трава», а якість настойки – фармакопейною статтею «Ехінацеї пурпурової настойка». Сировиною для виготовлення препаратів з ехінацеї служать кореневища з коренями, трава.

 

1.2. Географічне поширення та культивування

Рід Echinacea походить з Північної Америки, де росте у дикому вигляді; зустрічається в помірній та субтропічній кліматичних зонах (рис. 1.1). Серед трьох видів роду Echinacea ареали E. pallida та E. purpurea розповсюджені у південно-східній частині Північної Америки. В той же час вид E. angustifolia розповсюджений у центральній частині материка, окремо від ареалів двох вище зазначених видів. Як адвентивні, E. pallida відома в північно-східному, а E. purpurea – в східному напрямку від їх природних ареалів [14,20,27,29 ].

Види Echinacea у дикій флорі зазвичай, ростуть на бідному кам’янистому або піщаному ґрунті при повному сонячному освітленні. зустрічається у посушливих місцях існування, у кам’янистих преріях, на лісових схилах пагорбів, галявинах [24].

E. purpurea – мезоксерофіт. Екологічна амплітуда зростання досить поширена: від засушливих умов прерій та лісостепу до зволожених місць існування – берегів річок, вологого ґрунту в перелісках, у змішаних та листяних лісах [24, 126].

В Європі ехінацея відома вже понад 300 років. Спочатку ехінацея мала цінність як декоративна рослина, але між 1930-1960р.р. завоювала популярність як лікарська рослина. В зв’язку з цим виросла потреба у сировині ехінацеї. Дикорослі запаси рослинної сировини, які поставлялися з Америки виявилися недостатніми. Ехінацею почали вирощувати в різних країнах. В наш час вона культивується в більш ніж 15 країнах світу у промислових масштабах. Інші ареали видів ехінацеї розташовані в Європі: у Великобританії, Словакії, Чехії, Болгарії, Румунії, Угорщині, Бельгії, Німеччині, Голландії, Франції, Іспанії, Швейцарії, Норвегії, Італії, Греції, Польщі, країнах Євроазіатського континенту: країнах колишнього СРСР – Литві, Естонії, Україні, Молдові, у центральних районах Росії, на Уралі, Башкирії, у Приморському краї, в Індії, Японії, на півночі Африки – у Єгипті, а також в Австралії та Новій Зеландії [17, 24, 41, 60, 71, 76, 94, 146].

З усіх відомих на цей час видів роду Echinacea Moench в Україні культивуються 3: ехінацея пурпурова, ехінацея бліда та ехінацея вузьколиста. Інтродукція ехінацеї пурпурової в Україні розпочалась у 1945 р. Саме тоді, перші 5 кг насіння ехінацеї пурпурової були отримані з Німеччини. Далі, через Всесоюзний інститут лікарських і ароматичних рослин (м. Москва), за участю наукових співробітників Української зональної дослідницької станції лікарських рослин, направлені в Полтавську область. За результатами дослідницької роботи було зроблено висновок про перспективність вирощування ехінацеї пурпурової в Україні і в інших республіках, існуючого на той момент СРСР.

Після вибуху в 1986 р. на атомній станції у Чорнобилі постраждала величезна кількість людей, тому захист імунної системи став першочерговим завданням. Увагу вчених знову привернула ехінацея пурпурова. З цієї миті розпочався третій етап вивчення ехінацеї пурпурової в Україні.

В теперішній час ехінацею пурпурову вирощують у 25 областях України. Такому швидкому розповсюдженню допомагало й те, що при інтродукції в Україні, ехінацея пурпурова виявляла високу екологічну пристосовність, не дивлячись на різне географічне походження посівного матеріалу [109].

Ехінацея вузьколиста, також як і ехінацея пурпурна і ехінацея бліда, добре адаптувалася до кліматичних умов України. Цей вид є найбільш посухостійким. Однак, за ступенем розвитку, висотою, кількістю листя, морфологією, масою коренів вона значно поступається іншим видам.

 

1.3. Хімічний склад деяких видів ехінацеї

 

Нами представлено порівняльний аналіз хімічного складу ехінацеї пурпурової, ехінацеї вузьколистої та ехінацеї блідої. Мова йде про наступні групи БАР: вуглеводи, азотисті речовини, ліпіди та ліпоїди, органічні кислоти, вітаміни, поліфенольні сполуки (похідні кавової кислоти, флавоноїди, антоціани, дубильні речовини), ізопреноїди, сапоніни, ефірні олії, алкалоїди та мінеральні речовини.

 

Вуглеводи

Вміст інуліну та інших фруктанів у коренях ехінацеї пурпурової і ехінацеї вузьколистої десь у 10 разів вищий, ніж у надземній частині рослин. При… Після чисельних досліджень встановлено, що полісахаридні фракції з М.м.… 1.3.2. Фенольні сполуки

ВИСНОВОК

2. Аналіз номенклатури лікарських препаратів з ехінацеї на фармацевтичному ринку України свідчить, що в Україні зареєстровано 26 алопатичних…   РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ КОРЕНІВ

Виявлення пектинових речовин

  2.3.2. Виявлення вільних амінокислот Виявлення амінокислот проводили методом ПХ. Метод багаторазового розвинення хроматограми дозволяє фронту розчинника…

Виявлення фенольних сполук

Виявлення дубильних речовин

Реакція з 1% розчином желатини. До водного витягу сировини, що вивчалася, по краплях додавали однакову кількість свіжоприготованого 0,5% розчину… Реакція з 1% розчином хініну гідрохлориду. До водного витягу сировини, що… Реакція з розчином залізоамонієвних галунів. До водного витягу сировини, що вивчалася, по краплях додавали розчин…

Визначення фенольних сполук

Для кількісного визначення даної групи речовин використовували спектрофотометричний метод [16, 44, 70, 74]. 2,0 г (точна наважка) подрібненої сировини, що проходить крізь сито з отворами… В мірну колбу ємністю 50 мл вносили 1 мл розчину А і доводили розчин до позначки 20% спиртом етиловим. Оптичну густину…

ВИСНОВКИ

1. З метою стандартизації сировини коренів ехінацеї пурпурової проведено встановлення параметрів стандартизації:

- зовнішні ознаки;

- мікроскопічна характеристика;

- якісні реакції;

- числові показники сировини: втрата у масі при висушуванні сировини, вміст загальної золи, вміст золи, нерозчинної у 10 % розчині кислоти хлоридної, вміст екстрактивних речовин, сторонні домішки, подрібненість, питома, об’ємна і насипна маса, пористість, порізність, вільний об’єм шару, коефіцієнт поглинання екстрагенту;

- кількісний вміст діючих речовин.

2. Визначено кількісний вміст полісахаридів гравіметричним методом. Загальний вміст полісахаридів в коренях ехінацеї пурпурової склав склав 9,43±0,04 %.

3. З коренів ехінацеї пурпурової одержані фракції полісахаридів (ВРПС, ПР та ГЦ) та визначено їх кількісний вміст. Вміст водорозчинних полісахаридів склав 21,19 ±0,07% %; пектинових речовин 14,90±0,03%; геміцелюлози 19,56±0,02%.

4. Визначено кількісний вміст основних груп БАР:

- вміст суми гідроксикоричних кислот в перерахунку на хлорогенову кислоту та абсолютно суху сировину в коренях ехінацеї пурпурової склав 1,35± 0,01 %;

- вміст суми гідроксикоричних кислот в перерахунку на кислоту цикорієві (згідно ДФУ) та абсолютно суху сировину в коренях ехінацеї пурпурової склав 2,352±0,01 %;

- вміст флавоноїдів у перерахунку на рутин в коренях ехінацеї пурпурової склав 0,35± 0,002 %;

- вміст суми окиснюваних поліфенолів в коренях ехінацеї пурпурової склав 2,612±0,022 %;

- вміст аскорбінової кислоти в коренях ехінацеї пурпурової склав 0,0208±0,002 %;

- методом перегонки з водяною парою визначено вміст ефірної олії в коренях ехінацеї пурпурової. Вміст ефірної олії склав 0,7 %.

 

РОЗДІЛ 3. ОТРИМАННЯ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ КОРЕНІВ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ

3.1. Отримання густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової

Густий екстракт коренів ехінацеї пурпурової отримували методом мацерації [7].

2,0 кг повітряно-сухої сировини, подрібненої до розміру часток 3 мм заливали 70% етиловим спиртом в кількості 15,8 л (з урахуванням коефіцієнту поглинання сировини 5,4). Через 12 годин екстракт (5,01 л) зливали. Екстракцію проводили ще двічі порціями по 15 л. Отримані екстракти об’єднували (15,09 л), фільтрували та упарювали на вакуум-випарному апараті до залишкової вологи 20-25%. Отримували 430 г густого екстракту. Вихід густого екстракту склав 21,5% від повітряно-сухої сировини.

Екстракти – це концентровані препарати рідкої, твердої або густої консистенції, які звичайно одержують із висушеної рослинної або тваринної сировини. Екстракти виготовляють мацерацією, перколяцією або іншим придатним валідованим методом, використовуючи спирт або інший підхожий розчинник. Розрізняють рідкі екстракти (Extracta fluida); густі екстракти (Extracta spissa) – в`язкі маси з втратою в масі при висушуванні не більше 25 %; сухі екстракти (Extracta sicca) – сипкі маси з втратою в масі при висушуванні не більше 5 %. Густими екстрактами є препарати проміжної консистенції між рідкими і сухими екстрактами. Вони виробляються шляхом часткового упарювання використовуваного розчинника. Застосовують лише спирт відповідної концентрації або воду. Густі екстракти звичайно мають сухий залишок не менше як 70 % (за масою). При виготовленні густих і сухих екстрактів допускається використання або рідких екстрактів, або настойок, які упарюють до необхідної концентрації, якщо немає інших зазначень в окремій статті.

Густі екстракти – м`які лікарські форми, одержані шляхом упарювання або часткового упарювання використовуваного екстрагенту.

З метою розробки відповідних розділів методик контролю якості на густий екстракт коренів ехінацеї пурпурової нами було досліджено 5 серій екстракту.

Для густого екстракту з коренів ехінацеї пурпурової визначали втрату в масі при висушуванні, вміст важких металів, мікробіологічну чистоту, проводили його ідентифікацію за якісними реакціями та визначали кількісний вміст БАР.

 

3.3. Визначення параметрів стандартизації густого екстракту з коренів ехінацеї пурпурової

Опис

Густа, в`язка, малорухлива рідина коричневого кольору, однорідної густої консистенції, приємного запаху і гіркувато-солодковатого смаку.

 

3.3.2. Ідентифікація

3.3.2.1. Виявлення гідроксикоричних кислот за методикою ДФУ

Переглядають хроматограму, одержану при кількісному визначенні методом ВЕРХ. На хроматограмі випробуваного розчину має виявлятися основний пік, відповідний кислоті цикорієвій, та менший пік, відповідний кислоті кафтаровій. Піки, відповідні кислоті кофейній і кислоті хлорогеновій, є мінорними та можуть бути відсутніми.

 

3.3.2.2. Виявлення гідроксикоричних кислот

Хроматографічне вивчення I. Гідроксикоричні кислоти вивчали методом паперової хроматографії в системі розчинників 2 % оцтова кислота з вірогідними зразками гідроксикоричних кислот. Схема хроматограми густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Схема хроматограми гідроксикоричних кислот

густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової

1 – n-кумарова; 2 – кофейна; 3 – хлорогенова;

4 – густий екстракт.

Система розчинників: 2 % оцтова кислота.

Як видно з рис. 3.1, в результаті хроматографічного вивчення були ідентифіковані n-кумарова, кофейна і хлорогенова кислоти.

Хроматографічне вивчення II. Близько 0,5 г екстракту вміщували у колбу ємністю 100 мл і заливали 50 мл 50% спирту етилового. Кип’ятили 45 хв від моменту закипання на водяної бані в колбі зі зворотним холодильником. Потім вміст колби охолоджували і фільтрували. Упарювали насухо, залишок розчиняли у 0,2 мл 50% спирту етилового, 5 мкл розчину наносили на хроматографічну пластинку «Sorbfil», розміром 15 х 15 см, поряд наносили розчини стандартних зразків хлорогенової, кавової та цикорієвої кислот. Пластинку сушили при кімнатній температурі протягом 10 хв, потім поміщали у камеру із сумішшю розчинників толуол : етилацетат : кислота мурашина безводна : вода (2:20:2:1) та хроматогрофували висхідним способом. Після проходження фронту розчинників близько 12 см від лінії старту, пластинку виймали із камери, сушили на повітрі при кімнатній температурі до видалення запаху розчинників і переглядали в УФ-світлі при довжині хвилі 365 нм. При перегляді хроматограми випробуваного розчину виявлялися такі плями: пляма, що світиться, з синьою флуоресценцією з величиною Rf близько 0,67-0,75 (кавова кислота) на рівні плями, що світила, таким же кольором розчин стандартного зразка кавової кислоти; пляма з блакитною флуоресценцією з величиною Rf близько 0,59-0,65 (цікорієвава кислота) на рівні плями, що світиться, таким же кольором розчин стандартного зразка цікорієвої кислоти; пляма з блакитною флуоресценцією з величиною Rf близько 0,17-0,24 (хлорогенова кислота) на рівні плями, що світиться, таким же кольором розчин стандартного зразка хлорогенової кислоти.

 

3.3.2.3. Виявлення полісахаридів

Якісне визначення. У хімічний стаканчик вміщували 15 мл 96 % етанолу і поступово додавали 5 мл густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової.

Спостереження: утворювався білий аморфний осад.

Хроматографічне вивчення. Для вивчення мономерного складу полісахаридів, 0,1 г їх розчиняли в мінімальній кількості води (1,5-2 мл) і гідролізували таким же об’ємом 20 % кислоти сульфатної при нагріванні на водяному огрівнику, контролюючи хід гідролізу методом хроматографії. Повний гідроліз проходив за 5 годин. Гідролізати нейтралізували барія карбонатом до нейтральної реакції за універсальним індикатором. Розчин фільтрували, промивали фільтр і осад на фільтрі водою. Фільтрат випарювали під вакуумом до сухого залишку, який розчиняли в 0,5 мл етанолу.

Отриманий розчин наносили на хроматографічний папір «Filtrak F» № 7. Хроматографували в системі розчинників: ацетон–бутанол–вода (7:4:2) нисхідним способом в присутності вірогідних зразків моносахаридів. Для ідентифікації вільних цукрів паралельно досліджували фугат, отриманий в ході висадження полісахаридів [34].

Хроматограму після закінчення хроматографування висушували на повітрі, обробляли анілін-фталатним реактивом і нагрівали в сушильній шафі протягом 10 хвилин при 100°С. Цукри проявлялися у вигляді коричневих (гексози) і рожевих плям (пентози)

Схема хроматограми представлена на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Схема хроматограми вільних і зв’язаних цукрів в густому екстракті коренів ехінацеї пурпурової.

1 – глюкоза; 2 – галактоза; 3 – арабіноза; 4 – рамноза, 5 – ксилоза, 6 - гідролізат полісахаридів густого екстракту листя берези,

7 - густий екстракт коренів ехінацеї пурпурової.

Система розчинників: ацетон–бутанол–вода (7:4:2).

Спосіб хроматографування: нисхідний.

Реактив для проявлення: анілін-фталат.

В результаті вивчення, як видно з рис. 3.2 у вільному стані виявлено глюкозу, а в гідролізаті – глюкозу, галактозу, арабінозу, ксилозу і рамнозу.

3.3.3. Важкі метали і вміст органічних розчинників

(Метод А). До 1 г густого екстракту додають 1 мл кислоти сульфатної Р, обережно спалюють і прожарюють. До одержаного залишку додають при нагріванні 5 мл розчину 615 г/л амонію ацетату Р, фільтрують крізь беззольний фільтр, промивають 5 мл води Р і доводять об`єм фільтрату водою Р до 100 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують з використанням еталонного розчину плюмбуму (1 ppm Pb) Р.

Вміст важких металів густого екстракту не більше 0,01 % (100 ppm).

Вміст важких металів склав 0,0057%.

Контроль наявності залишкових кількостей органічних розчинників може проводитися будь-якими валідованими методами. Найприйнятнішим є метод газової хроматографії. Відсутність в АНД такого розділу або відсутність у розділі методики визначення будь-якого з органічних розчинників, що використовувалися при виробництві лікарського засобу, має бути обґрунтована в кожному окремому випадку.

Граничний вміст залишкових кількостей органічних розчинників у субстанція і готових лікарських засобах – етанол 1,0 %.

75 мл густого екстракту вміщували у круглодонну колбу місткістю 250 мл і відганяли рідину на роторному вакуум-випарювачі у приймач (мірну колбу місткістю 50 мл). Приймач вміщували в ємкість з холодною водою, збирали близько 48 мл відгону, доводили його температуру до 20⁰С і додавали води до позначки.

Густину відгону визначали пікнометром і по алкоголеметричним таблицям знаходили відповідний вміст спирту у відсотках за об’ємом..

Вміст спирту в сумарному екстракті (Х) у відсотках за об’ємом обчислювали за формулою:

де 50 – об’єм відгону, мл;

а – вміст спирту в відсотках за об’ємом;

б – об’єм густого екстракту, який було взято для відгону; мл.

Вміст етанолу у густому екстракті, що досліджувався, склав 0,39%.

Вміст залишкової кількості етанолу в густому екстракті не більше 1,0 %.

3.3.4. Втрата у масі при висушуванні

Зазначену в окремій статті кількість випробуваної речовини (0,5-1,0 г) поміщають у зважений бюкс, попередньо висушений за умов, описаних для випробуваної речовини. Речовину сушать до постійної маси або протягом часу, зазначеного в окремій статті.

Втрата у масі при висушуванні для густого екстракту ехінацеї склала 24,78 %.

Визначення сухого залишку

Сухий залишок густого екстракту ехінацеї пурпурової склав 75,22±0.02 %.   3.3.6. Кількісне визначення

Маркування

- яка сировина використана – рослинна чи тваринна; - де необхідно, зазначають, що використовувалася свіжа рослинна чи тваринна… - концентрацію спирту, що використовується для виготовлення, у відсотках (об/об);

Висновки

1. Методом мацерації отримано густий екстракт коренів ехінацеї пурпурової.

2. Вивчено якісний склад густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової. Методом паперової хроматографії встановлено наявність гідроксикоричних кислот, полісахаридів.

3. Хроматографією на папері у порівнянні з вірогідними зразками були ідентифіковані:

- гідроксикоричні кислоти – хлорогенова, n-кумарова, кофейна;

- мономерний склад полісахаридів – глюкоза, рамноза, галактоза, арабіноза, ксилоза; у вільному стані – глюкоза.

4. Визначено кількісний вміст основних груп біологічно активних речовин суми окиснюваних фенолів, гідроксикоричних кислот, полісахаридів.

5. Визначено параметри стандартизації густого екстракту коренів ехінацеї пурпурової: опис, ідентифікація, важкі метали і вміст органічних розчинників, втрата у масі при висушуванні, сухий залишок, кількісний вміст полісахаридів і гідроксикоричних кислот.

 

 

Загальний висновок

2.Аналіз номенклатури лікарських препаратів з ехінацеї на фармацевтичному ринку України свідчить, що в Україні зареєстровано 26 алопатичних… 3.З метою стандартизації сировини коренів ехінацеї пурпурової проведено… -зовнішні ознаки;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

2. Аминокислотный и минеральный состав надземной части Atragene speciosa Weinm / И.В. Шилова, Е.А. Краснов, Н.В. Барановская и др. // Хим.-фармац.… 3. Аминокислоты в медицине / В.И. Западнюк, Л.П. Купра, М.У. Заика, И.С.… 4. Антибактериальная активность некоторых аппликационных лекарственных форм с растительными компонентами / П.Г.…