ВИСНОВОК

1. Аналіз літературних даних свідчить про багатий хімічний склад та широке застосування у офіційній медицині ехінацеї пурпурової, ехінацеї вузьколистої та ехінацеї блідої при різних захворюваннях.

2. Аналіз номенклатури лікарських препаратів з ехінацеї на фармацевтичному ринку України свідчить, що в Україні зареєстровано 26 алопатичних монокомпонентних препаратів, 10 багатокомпонентних і 9 гомеопатичних препаратів на основі біологічно активних речовин (БАР) ехінацеї пурпурової.

 

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ КОРЕНІВ

 

З метою розробки відповідних розділів методик контролю якості на корені ехінацеї пурпурової та густий екстракт з них нами було досліджено 5 серій рослинної сировини. Ми визначали основні параметри стандартизації коренів ехінацеї, зібраних у 2010-2011 роках, у Полтавській області.

Для сировини визначали макро- та мікроскопічні ознаки, втрату у масі при висушуванні, зольність, проводили визначення якісного складу, визначали вміст гідроксикоричних кислот, полісахаридів та суми окиснюваних поліфенолів.

2.1. Ідентифікація за зовнішніми ознаками

2.1.1. Ідентифікація сировини за зовнішніми ознаками згідно монографії ДФУ Ехінацеї пурпурової корені - Echinaceae purpureae radices (Purple coneflower root)

 

Висушені, цілі або різані підземні частини Echinacea purpurea (L.) Moench. Кореневище до 15 см завдовжки, розгалужене, поверхня від червонувато-коричневого до темно-коричневого кольору, із численними основами стебел; усередині волокнисте та білого кольору. Численні корені спірально скручені, від світло-коричневого до темно-коричневого кольору, із дрібно сітчастою поверхнею.

 

2.1.2. Зовнішні ознаки сировини, що досліджувалась

Кореневища різної форми до 15 см завдовжки, легкі. Зовнішня поверхня буруватого або темно-коричневого кольору, на зламі білого кольору або злегка жовтуватого. Чисельні корені спірально скручені, від світло-коричневого до темно-коричневого кольору, із дрібно сітчастою поверхнею. Запах приємний, трояндовий, смак гірко-в`ядучий.

2.2. Мікроскопія

2.2.1. Мікроскопія згідно монографії ДФУ

Сировину подрібнюють на порошок. Порошок від світло-жовтого до рожевувато-бежевого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоралгідрату Р. У порошку виявляються: численні світло-коричневі веретеноподібні волокна, поєднані у довги пучки, без чорних відкладень; зрідка склереїди кореневищ і коренів, звичайно поодинокі, склереїди кореневищ ізодіаметричні, близько 60 мкм у діаметрі, із чорними відкладеннями, склереїди коренів – від 50 мкм до 120 мкм завдовжки без чорних відкладень; секреторні вмістища до 180 мкм у діаметрі із жовтими крапельками олії; клітини зовнішніх шарів від квадратної до прямокутної форми, деякі із червонуватими оболонками; судини кореневища із облямованими порами, від 30 мкм до 40 мкм у діаметрі.

 

2.2.2. Мікроскопія сировини, що досліджувалась

Особливості анатомічної будови коренів ехінацеї пурпурової. Кореневище на поперечному зрізі безпучкового типу будови (рис. 2.1). Покривна тканина перидерма, до складу якої входить 3-7-шарова кірка. Клітини кірки таблетчасто сплющені, тонкостінні, забарвлені в темно-коричневий колір. Корова частина на поперечному зрізі в 3-4 рази вужча за шар тканин, що розташований нижче. В коровій частині та в ксилемі присутні промені механічних тканин, що трохи розширюються в центробіжному напрямку. Ці тяжі різні за довжиною та досить рівномірно чергуються з широкими променями паренхіми. Камбій добре помітний у вигляді трохи неправильного кільця світлого сіро-коричневого кольору. В ксилемі розсіяно розміщені широко просвітні судини, рідше вони утворюють групи по 2-4. Судини в основному сітчасті за типом (рис. 2.2), рідше кільчасті та спіральні. Серцевина колоподібна, іноді в центральній частині клітини зруйновані. В паренхімі кори зустрічаються досить великі схизогенні вмістища, овальні за формою, витягнуті в радіальному напрямку, рідше – в тангентальному. На поздовжньому зрізі (рис. 2.3) ці вмістища яйцеподібної форми. В ксилемі теж розміщені схизогенні вмістища, що відрізняються від описаних вище, меншими розмірами та подовженням лише в радіальному напрямку (рис. 2.1.) Топографія вмістищ є діагностичною ознакою даного виду сировини ехінацеї пурпурової. На поперечному зрізі кореня рівномірно по всьому діаметрі зустрічаються склереїди, поодинокі або групами по 2-5 клітин (рис. 2.4). Вони волокнисті з мало пористими оболонками. Склереїди з усіх боків оточені міжклітинниками, невеликими за розмірами та різноманітними за формою. На поздовжньому зрізі ці міжклітинники мають подовжену форму (рис. 2.5). В них присутні чорні відкладення. Таким чином, ці відкладення немов «оплямовують» склереїди і тому ці групи дуже помітні на мікропрепаратах. Дана особливість також є діагностичною для кореневища ехінацеї пурпурової.

Рис. 2.1. Кореневище ехінацеї пурпурової на поперечному зрізі Рис. 2.3. Корова паренхіма кореневища ехінацеї пурпурової на поперечному зрізі	Рис. 2.2. Судини кореневища ехінацеї пурпурової на повздовжньому зрізі
Рис. 2.4. Склереїди кореневища ехінацеї пурпурової на поперечному зрізі	Рис. 2.5. Міжклітинники склереїд кореневища ехінацеї пурпурової на повздовжньому зрізі

 

2.3. Якісні реакції

Для встановлення якісного складу коренів ехінацеї використовували загальноприйняті методи досліджень – якісні реакції, ПХ, ТШХ [8, 12, 37, 42, 55, 71, 83, 89, 90, 91].

Для приготування водних витяжок 50,0 г подрібненої сировини, що проходила крізь сито з діаметром отворів 2-3 мм, заливали водою 1:5 і нагрівали зі зворотним холодильником на киплячій водяній бані протягом 1 год, періодично збовтуючи для змивання часток сировини зі стінок колби. Отриману гарячу витяжку фільтрували крізь складчастий фільтр. Екстракцію сировини повторювали ще двічі в описаних вище умовах новими порціями екстрагенту. Об’єднані витяги концентрували у вакуумі до 50 мл і використовували для визначення вуглеводів, амінокислот, дубильних речовин, гідроксикоричних кислот, органічних кислот [85].

Водно-спиртовий витяг отримували за методикою, описаною вище. Екстракцію 50,0 г сировини проводили 70% спиртом етиловим. Водно-спиртовий витяг використовували для визначення флавоноїдів та сапонінів [85].

Для проведення якісних реакцій на пектинові речовини 5,0 подрібненої сировини екстрагували 15 мл 2% розчину натрію карбонату з натрію гідроксидом. Суміш нагрівали на киплячій водяній бані протягом 20 хв, періодично збовтуючи для змивання часток сировини зі стінок колби. Витяжку переносили у центрифужну пробірку за допомогою 20 мл гарячої води, центрифугували 5 хв при 2000 оборотів за 1 хв. Надосадову рідину зливали у колбу ємністю 100 мл. Осад промивали двічі гарячою водою порціями по 20 мл, центрифугуючи в тих же умовах. Промивні води переносили в ту ж колбу ємністю 100 мл. Розчин охолоджували до кімнатної температури і перемішували, після чого проводили якісні реакції на пектинові речовини [28, 74].

 

2.3.1. Визначення вуглеводів

2.3.1.1. Визначення вільних та зв’язаних цукрів Дослідження вільних та зв’язаних цукрів проводили використовуючи наступні реакції.

З реактивом Фелінга. У дві мірні колби вміщували по 2 мл водної витяжки, в одну з них додавали 5 крапель кислоти хлоридної концентрованої, а в другу – аналогічну кількість води дистильованої. Нагрівали протягом 15 хв. Кисле середовище нейтралізували 10% розчином калію гідроксиду до рН=7 за універсальним індикатором, а об’єм другої пробірки доводили водою дистильованою до об’єму першої пробірки. Потім до водних розчинів обох пробірок додавали по 2 мл реактиву Фелінга, кип’ятили 1 хв і залишали у штативі на 10 хв [28]. Утворювався цегельно-червоний осад закису міді, який свідчив про наявність вільних цукрів в коренях ехінацеї пурпурної.

Реакція з -нафтолом. До 2 мл витяжки, що вивчали, додавали по 3 краплі 20% спиртового розчину -нафтолу і, обережно, по стінках пробірок по 2 мл кислоти сульфатної концентрованої [28]. На межі розподілу шарів з’являлося вишнево-червоне кільце, що свідчило про наявність речовин глікозидного характеру в коренях ехінацеї пурпурної.

 

2.3.1.2. Виявлення полісахаридів

При додаванні до 20 мл концентрованого водного витягу з коренів ехінацеї пурпурної чотирикратного об'єму 96% спирту етилового утворювався аморфний осад (наявність полісахаридів). Його відділяли, промивали, висушували і використовували для проведення хроматографічного аналізу [90].

Хроматографічне вивчення.Для вивчення якісного моносахаридного складу брали близько 0,2 г полісахариду, розчиняли його в мінімальному об'ємі води (3 мл) в колбі зі шліфом, додавали такий самий об'єм 20% кислоти сульфатної і гідролізували зі зворотним холодильником при нагріванні на водяній бані, контролюючи хід гідролізу методом ПХ. Повний гідроліз проходив за 4 год. Гідролізат нейтралізували барію карбонатом до нейтральної реакції за універсальним індикатором. Розчин фільтрували, фільтр і осад на фільтрі промивали водою. Фільтрат випарювали в вакуумі до сухого залишку, який розчиняли в 0,5 мл етанолу.

Отриманий розчин наносили на хроматографічний папір „Filtrak FN” №7 та хроматографували у системі розчинників ацетон-н-бутанол-вода (7:2:1) низхідним способом у присутності достовірних зразків моносахаридів. Для ідентифікації вільних цукрів паралельно досліджували фугат, отриманий у ході осадження полісахаридів.

Хроматограму висушували на повітрі, обробляли анілінфталатним реактивом (0,33 г аніліну та 1,66 г кислоти фталевої в 100 мл н-бутанолу, насиченого водою) і нагрівали в сушильній шафі протягом 10 хв при температурі 100-105 °С. При цьому альдогексози проявлялися у вигляді коричневих плям, альдопентози – у вигляді червоно-бурих плям [90].

В результаті дослідження у вільному стані в коренях ехінацеї пурпурової були виявлені D-глюкоза, D-фруктоза; в гідролізаті полісахаридного комплексу – D-глюкоза, D-фруктоза, D-галактоза, D-рамноза, D-ксилоза [38].