Non tam praeclarum est scire Latine, quam turpe nescire.
Non tam praeclarum est scire Latine, quam turpe nescire. - раздел Образование, ЛАТИНСЬКА МОВА Не Так Похвально Знати Латину, Як Ганебно Її Не Знати. (Цицерон)
...
Не так похвально знати латину, як ганебно її не знати. (Цицерон)
Латинська мова (lingua Latīna) – одна з найдавніших мов індоєвропейської сім’ї, що належить до групи італійських мов. Це мова одного із стародавніх племен, які заселяли Апеннінський півострів приблизно три тисячі років тому. Назва цього племені – латини (Latīni), область поширення – Лацій (Latium) у нижній течії ріки Тібру. Столицею цієї області у 754–753 рр. до н.е. стало місто Рим (Roma), побудоване на семи горбах (Septimontium). Пізніше йому дали назву «Вічне місто» – Urbs aeterna. Спочатку латинською мовою говорило невелике плем’я латинів, проте в результаті військових, політичних та економічних успіхів Стародавнього Риму латинська мова поширюється по всій Італії, а, починаючи з ІІ ст.до н.е., виходить за її межі. У І ст. н.е. Рим став столицею наймогутнішої держави стародавнього світу – Римської імперії, до складу якої входили сучасні Франція, Іспанія, Португалія, Швейцарія, деякі частини Німеччини, Південної Англії, Югославії, Хорватії, Болгарії, Румунії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Греції, Туреччини, Лівану, Сирії, Лівії, Тунісу, Алжиру та ін..
Латинська мова звучала майже в усіх країнах Західної Європи, Північної Африки і Західної Азії. У період існування Римської імперії латинська мова була офіційною державною мовою, мовою управління, війська, юриспруденції, торгівлі, школи, науки, літератури.
В історії розвитку латинської мови розрізняють декілька періодів. Архаїчний період починається з VII ст. До н. е. І триває до II ст. до н. е. Найдавніші писемні пам’ятки латинської мови, що збереглися до нашого часу, датуються приблизно VII ст. до н. е., а найдавніші літературні пам’ятки, відомі нам, - серединою III століття до н. е.
На зміну архаїчному періоду приходить доба класичної, або “золотої” латини. У цей період відбувається становлення літературної латинської мови, яка характеризувалася багатим лексичним фондом, досконалістю граматики та синтаксису, розмаїттям жанрів та стилістичних засобів. Латинська літературна мова сягає довершеності у творах видатних письменників, поетів, ораторів та політичних діячів того часу: Лукреція, Катулла, Вергілія, Горація, Овідія, Цицерона, Цезаря, Катона та ін.
У І ст. н. е. розпочинається період післякласичної, або “срібної” латини, який триває до ІІ ст. н. е. На добу “срібної” латини припадає творчість відомих римських поетів-сатириків Марціала та Ювенала, письменників Лівія, Петронія, Тацита. У цей період остаточно сформувалися норми латинської фонетики й граматики, усталилися правила орфографії. Але реальна мовна ситуація в Римській імперії була такою, що поруч із латинською літературною мовою існувала розмовна народна мова, так звана “вульгарна латина”.
Ця тенденція значно посилюється у період пізньої латини (ІІІ – V ст.н.е.). Розмовна латинська мова зазнавала все більшого впливу місцевих діалектів підкорених племен і народів. У результаті такої асиміляції поступово сформувалися нові європейські національні мови, які сьогодні ми відносимо до групи романських (букв. “римських”) мов: італійська, французька, іспанська, португальська, румунська, молдавська та деякі інші.
Після падіння Римської імперії починається період середньовічної латини (VI – ХІІІ ст.), яка стає у країнах Європи мовою католицької церкви, школи, судочинства та дипломатії.
В історії Європи ХV – XVI століття відомі як доба Ренесансу, або Відродження. В цю епоху гуманісти знову звернулися до латинської мови: латина ніби також переживала своє відродження, але зовсім на новому рівні. Нова латина поступово перетворювалася на міжнародну мову науки. Нею писали твори Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Еразм Роттердамський та ін.
І цей статус міжнародної мови науки остаточно закріплюється за латиною у Новий час (XVII – XVIII ст.) Латина стала мовою, яка об’єднувала вчених усієї Європи: нею листувалися науковці різних країн, проводилися диспути і захисти дисертацій, видавалися наукові праці. Латинською мовою писали свої твори найвидатніші вчені того часу: І. Ньютон, Р. Декарт, Б. Спіноза, К. Лінней, М. Ломоносов. Латиною велося викладання в усіх університетах Європи.
Як міжнародна мова науки латина не втратила свого значення й до сьогодні. Вона залишається єдиною професійною мовою ботаніків, зоологів, медиків та юристів усього світу.
В інтернаціональному словниковому фонді багатьох мов світу значне місце посідають латинізми. Найбільше їх, звичайно, в мовах романських: у французькій – 80-90%, в італійській – 70-80%. З германських мов найбільше їх в англійській – до 75%. Багато слів латинського походження є і в українській мові: університет, факультет, ректор, декан, студент, лабораторія, аудиторія та ін.
У мови багатьох народів світу увійшли також латинські прислів’я, сентенції та афоризми, які давно стали крилатими висловами і часто зустрічаються у художній, науковій та публіцистичній літературі. Наприклад: terra incognita – невідома земля, alma mater – мати-годувальниця (традиційна образна назва навчальних закладів), tabula rasa – чиста дошка, persona grata – бажана особа, festina lente – поспішай поволі, repetitio est mater studiorum – повторення – мати навчання та ін.
ПЕРЕДМОВА
Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів агробіологічного профілю.
Мета посібника - ознайомити студентів із основами латинської мови, допомогти набути практичних умінь
Non tam praeclarum est scire Latine, quam turpe nescire.
Не так похвально знати латину, як ганебно її не знати. (Цицерон)
Латинська мова (lingua Latīna) – одна з найдавніших мов індоєвропейської сім’ї, що належить до групи італійськи
Склад довгий
1)якщо містить дифтонг:
spíraea - таволга, caépa - цибуля, rhoéas - мак-самосійка;
2)якщо після голосного стоять подвійні пр
Правило другого складу
У багатоскладових словах наголос залежить від характеру (кількості) другого складу від кінця слова. Якщо другий склад від кінця слова довгий, то наголос ставиться на нього, а якщо короткий - то наг
Що таке – термін, термінологія, номенклатура?
Слово "термін" походить від латинського "termĭnus" - прикордонний знак, прикордонний камінь, межа, кордон. У середньовічній латині слово &quo
Назви культурних рослин
Культурні рослини, як правило, мають гібридне походження і належать до відповідного сорту чи культивару (cultivar від англ. CULTivated VARiety - культурний різновид). Поняття “сорт” (“культивар”) н
Утворіть десятки від 20 до 100.
3. Замініть українські числівникові терміноелементи латинськими (грецькими), (див. ДОДАТКИ с. 64), перекладіть утворені терміни:
&
Утворіть десятки від 20 до 100.
3. Замініть українські числівникові терміноелементи латинськими (грецькими), (див. ДОДАТКИ с. 64), перекладіть утворені терміни:
&
Назви родин
Латинські назви родин рослин є субстантивованими прикметниками жіночого роду множини І відміни. Назви родин рослин утворюються шляхом додавання до основи назви типового (вихідного) роду суфікса
ЛАТИНСЬКІ СКОРОЧЕННЯ В СУЧАСНИХ МОВАХ
Латинська мова в її народному трансформованому варіанті - так звана народна латина - стала основою для утворення романських мов. До них належить італійська мова, що виникла на території Апеннінсько
Про всі речі, доступні пізнанню, і про деякі інші
1. Ab ovo. - Від яйця, від самого початку (частина виразу ab ovo usque ad mala - від яйця до яблук: у римлян обід починався з яєць і закінчувався фруктами).
Життя коротке, наука простора
1. Aetate sapimus rectivus. - С роками ми стаємо мудрішими.
2. Brevis nobis vita data est, at memoria bene redditae vitae sempiterna
ЛІТЕРАТУРА
1. Атлас вредителей плодовых и ягодных культур / П.П. Савковский. – 5 изд., доп. и перераб. – К.: Урожай, 1990.
2. Гриценко С.П. Латинська м
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов