Похибки вторинних еталонів мають характеризувати відхилення розмірів одиниць, що зберігаються ними, від розміру одиниці, відтвореної за допомогою первинного еталона.
Для вторинного еталона вказують:
- сумарну похибку, що включає випадкові похибки звірюваних еталонів і похибки передачі розміру одиниці від первинного еталона,
- а також нестабільність вторинного еталона.
Допускається сумарну похибку вторинного еталона визначати з урахуванням його НСП. Можливо вказувати окремо НСП вторинного еталона, а також його нестабільність. Нестабільність вторинного еталона має визначатися на підставі звірень з первинним еталоном на початку і в кінці періоду, для якого вона визначається.
Сумарна похибка вторинного еталона характеризується СКВ результату вимірювань () при його звіренні з первинним еталоном або ж у вигляді довірчої границі похибки з довірчою ймовірністю 0,99.
Якщо НСП і нестабільність вторинного еталона вказують окремо, то їх виражають у вигляді, прийнятому для первинного еталона.