Механічний привід зчеплення

Механічний привід являє собою систему тяг та важелів, що передають зусилля від водія до важелів вимикання зчеплення. В привід (рис 13, а) входить педаль(6), тяга(5), вилка вимкнення(4) і муфта вимкнення зчеплення з витискним підшипником(3). При вимиканні зчеплення при натисненні на педаль(6) зусилля передається на вилку(4) і від неї на муфту з підшипником(3). Муфта переміщується і підшипник натискає на внутрішні кінці важелів вимкнення(2), які відводять своїми зовнішніми кінцями натискний диск(1) від веденого диску. При цьому зчеплення вимикається та не передає крутний момент.

Механічний привід у порівнянні з гідравлічним простіший за конструкцією та надійніший у роботі. Проте механічний привід має менший ККД, забезпечує гіршу ізоляцію кабіни чи салону у місці встановлення педалі зчеплення. При механічному приводі складніше здійснювати передачу зусилля від педалі керування до зчеплення, так як двигун встановлюється на пружних опорах та може мати перекоси відносно несучої частини автомобіля (рами,кузова) при русі, що впливають на нормальну роботу зчеплення[2].

а-механічний; б-гідравлічний; 1-натискний диск; 2-важіль;

3-підшипник; 4-вилка; 5-тяга; 6-педаль; 7,9-циліндри;

8-трубопровід

Рисунок 13 - Приводи зчеплень