2. Ступінчастість розвитку. Входження фірми в міжнародний бізнес, як правило, починається з простих форм звичайної зарубіжної торгівлі і з розвитком досягає найбільш складної форми міжнародного бізнесу - ТНК.
3. Технологічна глобалізація. Можливості комп'ютеризації, інформатизації і телекомунікацій принципово змінили характер міжнародного бізнесу, який придбав три принципово нові риси:
а) може здійснюватися «не виходячи з офісу»;
б) може здійснюватися в режимі реального часу;
в) може охоплювати всі ринки товарів, що цікавлять бізнес (капіталу, робочої сили і т.д.)
4. Фінансиарізация. В епоху глобализації новітні і численні фінансові інструменти, накладаючись на унікальні можливості комп'ютеризації і телекомунікацій, стали, по суті, мірилом досконалості будь-якого міжнародного бізнесу.
5. Накопичення знань і глобалізація бізнесу.
6. Складна взаємодія національного та інтернаціонального. З одного боку, глобалізація вела і веде до чисто конвергентних процесів: починаючи від джинсів телевізорів, гамбургерів до формування мультинациональної ділової культури, певні принципи і правила якої розділяються практично більшістю серйозних бізнесменів світу. Але, з іншого боку, наростає національна і культурна диференціація, з'являються дивергентні процеси.
Мотиви, що спонукають здійснювати міжнародний бізнес:
1. Розширення збуту .Міжнародний збут є головним мотивом участі фірм в міжнародному бізнесі. Наприклад, швейцарська харчова компанія Nestle 98.2% доходів отримує за рахунок закордонних продажів, швейцарська компанія АВВ (ASEA BROWN BOVERY – електронне і електротехнічне устаткування) – 87,2%, американська нафтова компанія Exxon - 79,6%, нафтовий концерн Royal Dutch Shell - 73,3%, Daimler-Benz - 63,2%.
2. Придбання ресурсів .З метою зниження витрат фірми здійснюють пошук джерел сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів у видалених регіонах.
3. Диверсифікація. Освоєння нових ринків за рахунок розробки різноманітних нових товарів.
3. Функції міжнародного менеджера
Ефективна діяльність міжнародного менеджера зумовлюється тим, наскільки повно менеджер знає та розуміє базові елементи зовнішнього середовища. Однак діяльність міжнародного менеджера — це багатогранна робота, яка може бути представлена виконанням основних ролей:
1. Організатор пошуку можливостей фірми на зовнішньому ринку. На цьому етапі організуюча роль міжнародного менеджера передбачає рішення трьох ключових проблем:відокремлення спільно з командою ключових напрямків пошуку (тут дуже корисні метод «мозкового штурму» та техніка експертних опитувань типу «Делфі»); організація зусиль служб та зовнішніх консультантів на проведення попереднього аналізу;остаточний вибір перспективних можливостей (з особливою наполегливістю щодо контролю результатів аналізу та провідної ролі міжнародного менеджера у всіх попередніх переговорах з ймовірними партнерами).
2. Стратегічний мотиватор. Визначає, обґрунтування основних мотивів, якими керується фірма при виході на міжнародні ринки: виживання, розвитку, закріплення на освоєних ринках. Різні мотиви зумовлюють зміну стратегічної мети, конкретних планів її досягнення.
3. Культурний аналітик. Цю роль, на відміну від маркетингових, економічних, юридичних завдань, виконує керівник, міжнародний менеджер: розуміти особливості національної культури, передбачити всі проблеми комунікацій для забезпеченості ефективності менеджменту (обміну інформацією), встановлення контактів з урахуванням національних стереотипів.
4. Організатор та керівник інтернаціонального колективу. Потребує знань в області культури, але при більш ретельному аналізі виявляється, що в значній мірі тут необхідні ще й економічні, політичні, юридичні знання.