Основна задача термодинаміки полягає у визначенні всіх макростанів фізичної системи. Розв’язання задач даного розділу грунтується на використанні рівнянь першого та другого законів термодинаміки (а іноді – й рівняння стану ідеального газу).
Для розв’язання задач, в яких необхідно обчислити кількість теплоти, що передається або виділяється ідеальним газом при певній термодинамічній зміні стану; внутрішню енергію газу та її зміни, роботу ідеального газу або зовнішніх сил, застосовують рівняння I-го початку термодинаміки
,
а також формули, що описують ці величини (див. табл. 5). При цьому слід враховувати, що внутрішня енергія – це функція стану системи (тобто залежить тільки від початкового та кінцевого стану системи), робота і кількість теплоти є функціями процесу, а не стану.
При розв’язанні задач, в яких потрібно визначити теплоємність ідеального газу, користуються формулою
.
Виходячи з того, що теплоємність визначається кількістю теплоти, застосування I-го початку термодинаміки до різних видів ізопроцесів дозволить визначити шукану теплоємність (див. табл. 5).
Задачі, що належать до розгляду циклів і обчислення їх коефіцієнта корисної дії (ККД), розв’язують у такій послідовності:
а) спочатку креслять діаграму циклу в обраних коефіцієнтах (частіше це роблять у координатах );
б) обирають певний напрям обходу діаграми циклу. Далі, користуючись відповідними рівняннями ізопроцесів (2) – (4) і рівнянням стану (1), визначають зв’язок між параметрами в характерних точках циклу;
в) послідовно обходячи цикл, для відрізків циклу обчислюють кількість теплоти, що виділяється або поглинається газом, який бере участь у циклі, а також роботу, яка виконується газом або зовнішніми силами. Для обчислення кількостей теплоти у відповідних процесах використовують формули з табл. 5;
г) для обчислення ККД циклу використовують формулу
, або .
Для розв’язання задач, в яких необхідно визначити зміну ентропії, використовують ІІ-й закон термодинаміки.