Ефект Фішера
Теорія паритету процентних ставок як основи визначення валютного курсу в майбутньому була б неповною, якщо не врахувати вплив інфляції. З загальної економічної теорії відомо, що номінальна процентна ставка завжди враховує очікуваний рівень інфляції, із тим щоб дохід банку по наданих кредитах завжди був позитивним. Інвестори, обираючи, в якій країні й в якій валюті вкласти капітал, обов'язково оцінюють темп майбутнього знецінення цієї валюти, щоб одержати позитивний відсоток. Як відомо, інвестора цікавить реальна процентна ставка - номінальна процентна ставка, оголошена банком, мінус темп інфляції. Вперше зв'язок між процентною ставкою і темпом інфляції чітко описав І. Фішер.
І. Фішер показав, що ріст прогнозованого рівня інфляції призводить до пропорційного росту процентних ставок і, навпаки, зниження рівня прогнозованої інфляції веде до зниження рівня процентних ставок. Звичайно цю закономірність, що відноситься до однієї країни, і називають ефектом Фішера. Проте, використовуючи знання про відносний ПКС і паритеті процентних ставок, можна визначити закономірності зміни валютного курсу виходячи з відносних змін інфляції і процентних ставок між двома країнами. Пригадаємо, що, з одного боку, відповідно до теорії відносного ПКС зміна обмінного курсу між валютами двох країн пропорційно відносній зміні рівня цін (інфляції) у цих країнах (рівняння 14.5). З іншого боку, з умови паритету процентних ставок (рівняння 14.11) випливає, що зміна обмінного курсу між валютами двох країн дорівнює різниці процентних ставок між цими країнами. Поєднуючи ці умови в одне рівняння, можна встановити закономірність зміни валютного курсу, яка розвиває ефект Фішера в його початковому тлумаченні.
Ефект Фішера(the Fisher effect) - у довгостроковій перспективі зміна рівня валютного курсу дорівнює різниці процентних ставок між двома країнами і різниці прогнозованих у них темпів інфляції:
. (14.13)
Формула 14.13 встановлює прямий зв'язок між номінальною процентною ставкою, темпом інфляції і валютного курсу: зміна валютного курсу дорівнює різниці в рівнях інфляції між країнами і дорівнює різниці в рівнях номінальних процентних ставок у них. Більш високий темп інфляції всередині країни, ніж за кордоном, призводить до визначення місцевими банками більш високих процентних ставок, чим за кордоном, оскільки в них закладені інфляційні очікування, що, у свою чергу, веде до знецінення національної валюти в порівнянні з іноземною. Процентна ставка всередині країни повинна дорівнювати процентній ставці за кордоном плюс відсоток знецінення національної валюти за той час, на який встановлена процентна ставка.
Ефект Фішера має надзвичайно важливе значення для правильного розуміння впливу зміни процентних ставок на валютний курс. Відповідно до розглянутого вище закономірностями формування валютного курсу, виходячи з попиту на активи, ріст процентної ставки в деякій країні означає збільшення попиту на активи, деноміновані в її валюті, і, отже, на її валюту, щоб їх купити. Це, здавалося б, повинно однозначно призвести до росту її курсу. Висновок нібито безперечний: ріст процентної ставки веде до росту курсу валюти. Проте насправді ріст процентної ставки може призвести як до росту, так і до падіння валютного курсу. Все залежить від того, що стало причиною росту процентної ставки.
Як відзначалося вище, номінальна процентна ставка дорівнює сумі реальної процентної ставки й очікуваного темпу інфляції.
Якщо rn - номінальна процентна ставка (nominal interest rate), rr- реальна процентна ставка (real interest rate), p - темп інфляції, тоді, відповідно до ефекту Фішера,
. (14.14)
Зміна в рівні процентної ставки є найважливішою передумовою зміни рівня валютного курсу. З рівняння 14.14 очевидно, що номінальна процентна ставка може змінитися з двох причин: по-перше, у результаті зміни реальної процентої ставки rr і, по-друге, через зміну інфляційних очікувань. В залежності від того, який із компонентів призводить до зміни номінальної процентної ставки, курс національної валюти або росте, або падає.
- Ріст номінальної процентної ставки через ріст реальної процентної ставки веде до росту курсу національної валюти. Цей випадок графічно нічим не відрізняється від зображеного на рис. 14.4, коли національна процентна ставка росте, зрушуючи її графік вправо на рівень r3 що означає ріст курсу з Е1 до Е3.
|
|
Рис.14.4. Вплив зміни процентних ставок на валютний курс
- Ріст номінальної процентної ставки через ріст інфляційних очікувань веде до падіння курсу національної валюти. Графічна інтепретація цього випадку принципово інша (рис. 14.5).
|
|
Рис. 14.5. Вплив інфляції на валютний курс
Ряд досліджень показав, що в результаті інфляції курс національної валюти знецінюється в більшому ступені ніж росте національна процентна ставка. У результаті дохід по іноземних депозитах є вищим, ніж по депозитах у національній валюті. Зростаючи через інфляційний компонент, національна процентна ставка, як і колись, переміщається на графіку вправо на рівень r2. Однак крива очікуваних доходів на іноземні депозити через різке знецінення в результаті інфляції національної валюти також переміститься вправо – і в більшому ступені, чим графік національної процентної ставки. В результаті початковий паритет процентних ставок, що досягається в точці А при курсі Е1, переміститься в нову точку В, де курс національної валюти буде Е2, тобто нижче, чим спочатку.
Якщо уряд на передодні виборів повідомляє про збільшення соціальних витрат, що швидше за все будуть профінансовані за рахунок кредитів центрального банку, що призведе до росту грошової маси, то цілком ймовірно очікувати ріст інфляції. Ріст інфляційних очікувань відобразиться на рості рівня процента, тому що ніхто не захоче інвестувати свої гроші, якщо запропонований відсоток буде нижче інфляції. У цій ситуації ріст пропозиції грошей, призведе до падіння курсу національної валюти, що відбудеться на фоні зростаючого відсотка. У протилежній ситуації прогнозована інфляція в результаті грамотної бюджетної і грошової політики залишається постійною і національні активи в силу своєї надійності приваблюють іноземних інвесторів. Оскільки активи деноміновані в національній валюті, іноземці підвищують свій попит на її і курс і він зростає.
Отже, відповідно до підходу до валютного курсу з погляду активів він визначається співвідношенням доходності вкладень всередині країни і за кордоном у різноманітні активи, що приносять дохід, насамперед у банківські депозити і.цінні папери. Для визначення доходності вкладення в активи враховуються три показники: процентна ставка в себе в країні, процентна ставка за кордоном і динаміком валютного курсу. Дохід на вкладення в іноземні активи в національній валюті дорівнює сумі/різниці процентної ставки за кордоном і відсотком знецінення/росту курсу національної валюти. При свободі міжнародного руху капіталу попит на національні і іноземні активи визначається винятково рівнем виплачуваного за ним доходу - процентної ставки - із поправкою на рівень валютного курсу, прогнозованого на момент закінчення терміну договору про придбання активів. При цьому передбачається паритет процентних ставок: такий рівень процентних ставок всередині країни і за кордоном, при якому рівні за розміром депозити в кожній із них дають однаковий дохід при переказі в одну валюту. Відповідно до теорії активів курс національної валюти росте/падає при рості/падінні національних процентних ставок, при падінні/рості процентних ставок за кордоном і при рості/падінні очікуваного в майбутньому курсу національної валюти. У довгостроковій перспективі зміна рівня валютного курсу дорівнює різниці процентних ставок між двома країнами і різниці прогнозованих у них темпів інфляції. Проте відповідно до ефекту Фішера ріст номінальної процентної ставки через ріст реальної процентної ставки веде до росту курсу національної валюти. Її ж ріст через ріст інфляційних очікувань є причиною падіння курсу національної валюти.