Найважливішим методом класифікації країн у міжнародній економіці є їхній розподіл за рівнем економічного розвитку. Це пов'язане з тим, що віднесення тієї або іншої країни до тієї або іншої групи надає або закриває їй доступ до пільгового фінансуванню з боку світового співтовариства, одержання безплатної допомоги від розвинених країн, певних видів кредитів від міжнародних організацій. Світовий банк, статистика якого охоплює 209 країн, виділяє чотири основні рівні розвитку:
країни з низьким рівнем доходів (low-іncome countrіes) - 64 держави, у яких ВНП на душу населення склав менш 725 дол. в 1994 році;
країни з доходами нижче середнього рівня (lower mіddle-іncome countrіes) - 66 держав, у яких ВНП на душу населення склав 726-2895 дол. в 1994 році;
країни з доходами вище за середній рівень (upper mіddle-іncome countrіes) - 35 держав, у яких ВНП на душу населення склав 2896-8995 дол. в 1994 році;
країни з високим рівнем доходів (hіgh-іncome countrіes) - 44 держави, у яких ВНП на душу населення склав більше 8995 дол. в 1994 році.
Географічно більшість країн з високим рівнем доходів є індустріальними державами Америки, Західної Європи, практично всі країни з низьким рівнем доходів - африканські держави до півдня від Сахари. У групу країн з доходами нижче або вище за середній рівень включаються всі країни з перехідною економікою й багато держав, що розвиваються у Латинській Америці, Азії й на Арабському Сході. Росія й більшість інших країн з перехідною економікою відносяться до країн з доходами нижче середнього рівня, правда ближче до початку цієї групи.
За ступенем відкритості світовому ринку, що звичайно вимірюється часткою експорту у ВНП, Світовий банк виділяє 5 груп країн, маючи відповідну інформацію лише по 163 державах. Умовно виділяються країни з відносно закритою економікою із часткою експорту у ВНП менше 10%, країни з відносно відкритою економікою із часткою експорту у ВНП більше 35%. Більшість перехідних країн, включаючи Росію, відносяться до досить відкритих економік із часткою експорту у ВНП 25-34%.