Субсидії

Для ілюстрації впливу внутрішніх субсидій на економіку малої країни припустимо, що внутрішня пропозиція товару S_d, внутрішній попит D_d (рис. 6.5). пропозиція того самого товару з-за кордону необмежена і складає S_w за ціною P_w. Внутрішнє виробництво товару складе Q₁, а споживання Q₃, обсяг імпорт Q₁Q₃. Щоб підтримати місцевих виробників товарів, які конкурують з імпортом, уряд надає внутрішню субсидію. Ціна на товар зменшується на розмір субсидії і пряма пропозиції місцевими виробниками переміщується на рівень S_s. Внутрішнє виробництво зростає до Q₂, а імпорт скорочується до Q₂Q₃. При обсягу внутрішнього виробництва Q₂ виробник отримує за свій товар ціну P_s, яка складається з ціни P_w і субсидії P_sP_w. Витрати уряду складають добуток суми субсидії на обсяг виробництва, тобто P_sP_w*Q₂.

 

У нашому прикладі уряд платить з бюджету 175 дол. (25*7) у вигляді субсидій. При отриманні субсидій місцевий виробник отримує за кожну одиницю товару 400 дол. Від покупця і 25 дол. від уряду, всього 425 дол. Розмір субсидії маж бути таким, щоб не перевищити ціну ринку за відсутності імпорту (430 дол.), інакше національні виробники не матимуть стимулу до підвищення конкурентоспроможності товару.

У результаті надання субсидії виникають два економічних ефекти. Частина субсидії потрапляє до більш ефективних національних виробників у формі надлишку виробника (а). Ефект захисту (b) є прямими втратами для економіки через те, що менш ефективні національні виробники отримують можливість продавати свій товар під захистом субсидії. При цьому внутрішні субсидії вважають ефективнішим методом захисту ніж тарифи і квоти, оскільки втрати економіки у цьому випадку менші. Правда, за умови, що бюджет може собі дозволити додаткові витрати на субсидії.

У випадку експортної субсидії припустимо, що пропозиція товару з-за кодону складає Sw, а попит всередині країни – Dd (рис. 6.6). У цій ситуації ринкова рівновага досягається у точці E – покупці в імпортуючій країні куплять Q1 товару за ціною Pw. При наданні експортної субсидії в результаті зниження експортної ціни пропозиція товару з-за кордону збільшується і крива пропозиції зміщується на рівень Ss, а ринкова рівновага – у точку F. Експортна ціна знижується до рівня Ps, тобто умови торгівлі експортера погіршилися. Зате збільшується кількість експортованого товару до Q2. оскільки через зростання експорту на внутрішній ринок надходить менше товару, його внутрішня ціна зростає до рівня Pd. Виграш або програш експортера залежить від того, чи вдасться за рахунок зростання обсягу продажів компенсувати втрати через зниження експортної ціни. Також виникають витрати на фінансування самої субсидії з боку бюджету (чотирикутник ABFD).

У числовому виразі при ціні 100 дол. обсяг експорту склав 1 млн. шт. товару. При наданні експортної субсидії в розмірі 50 дол. на одиницю ціна експортованого товару впала до 75 дол., а експорт збільшився до 1,5 млн. шт. Дохід експортера до субсидування 100 млн. дол., а після 75*1,5=112,5 млн. дол. При цьому втрати бюджету 50*1,5=75 млн. дол.

Принципова відмінність між імпортним тарифом та субсидуванням експорту полягає в тому, що імпортний тариф приводить до зростання внутрішньої ціни на імпортні товари, тоді як експортна субсидія приводить до підвищення внутрішньої ціни експортних товарів. Імпортний тариф, який вводить велика країна, покращує умови її торгівлі, знижуючи ціну її імпорту, і збільшує відносну пропозицію місцевих товарів, які конкурують з імпортом, одночасно знижуючи попит на імпорт.

Експортна субсидія, яку вводить велика країна має зворотний ефект: погіршує умови її торгівлі, зменшуючи ціну її експорту, але збільшуючи при цьому і відносну пропозицію на експорт і скорочуючи внутрішній попит на експортовані товари. Імпортний тариф покращує умови торгівлі країни за рахунок решти світу. Експортна субсидія погіршує умови торгівлі країни на користь решти світу. Обидва інструменти спотворюють внутрішні ціни і структуру споживання у країні, яка їх використовує.