Правило Вальраса (Walras’ Law) – вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту і чистих зарубіжних продаж активів і відсотків за ними.
ІМ = Х + NA + NR,
де IM – імпорт;
X – експорт;
NA (net assets) – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям та куплених у них);
NR (net interest) – чисті процентні платежі (різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону та виплачених іноземцям).
Чим більший продаж активів сьогодні, тим менший розмір отримуваних чистих процентів в майбутньому. Це стається тому, що продаючи активи (права власності, цінні папери, золото), ми ввозимо у країну капітал сьогодні, однак будемо платити вищі відсотки по майбутніх запозиченнях, не забезпечених ліквідними активами.
Таким чином, згідно правила Вальраса баланс торгівлі товарами і послугами повинен дорівнювати з протилежним знаком балансу руху капіталу.
Основними формами руху капіталу є:
1. За джерелами походження капіталу:
офіційний (державний) (official capital) – кошти з держбюджету, які переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду, а також за рішенням міжурядових організацій (державні позики, гранти, допомога);
приватний (недержавний) (private capital) - це засоби приватних фірм чи організацій, які направляються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів; це інвестиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо.
2. За характером використання капіталу:
підприємницький (private capital) - це засоби, які вкладаються у виробництво з метою отримання доходу. Вивезення підприємницького капіталу означає створення власниками капіталу підприємств на території іншої країни;
кредитний (позичковий) – засоби, які надаються в кредит з метою отримання відсотків.
3. За терміном вкладання капіталу:
короткостроковий (short-term capital) – вкладення капіталу на термін до 1 року;
середньостроковий (mid-term capital) – вкладення капіталу на термін від 1 року до 5 років;
довгостроковий (long-term capital) – вкладення капіталу на термін понад 5 років.
4. За метою вкладання капіталу:
портфельні інвестиції (portfolio investments) – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не надають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування;
прямі інвестиції(direct investments) – вкладення капіталу з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу.
Інвестиційна позиція (investment position) – співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активів, якими володіють іноземці в даній країні.
Екстериторіальність – застосування урядами свого національного законодавства до закордонних операцій компаній своєї країни.