Розрізняють внутрішню міграцію робочої сили, яка відбувається між регіонами одної держави та зовнішню міграцію, яка торкається кількох країн.
Основними поняттями, які використовуються для вивчення проблем міжнародної міграції є такі:
Міграція робочої сили (labor force migration) – переселення працездатного населення з одних держав в інші на термін більше року, яке викликане причинами економічного або неекономічного характеру.
Еміграція (emigration) – виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.
Імміграція (immigration) – в’їзд працездатного населення в дану країну з-за її меж.
Міграційне сальдо (net migration) – різниця еміграції з країни та імміграції в країну.
"Відплив інтелекту" (“brain drain”) – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.
Рееміграція (re-emigration) – повернення на батьківщину емігрантів на постійне місце проживання.
Міжнародне переміщення робочої сили, як одного з факторів виробництва впливає на темпи економічного зростання, а основною причиною міграції є різниця в оплаті праці. Однак серед економістів не існує одностайності щодо оцінки наслідків міграції для країн реципієнтів та донорів робочої сили.
Неокласичний підхід полягає в тому, що кожна людина отримує і споживає граничний продукт своєї праці, отже еміграція приводить до зростання добробуту приймаючої країни. При цьому економічний стан країни донора не погіршується.
Неокейнсіанцівизнають можливість погіршення економічного стану експортерів робочої сиди, особливо через виїзд висококваліфікованих фахівців. (Податок на відплив мозків ???).
На даний момент міграція розглядається як один з основних факторів економічного розвитку.
Причини міграції:
1. Економічні (різниця в оплаті праці, різниця у податках, різниця у пенсійному забезпеченні)
2. Неекономічні (релігійні, політичні, стихійні, війни, розпад і утворення країн, особисті, екологія).