Баланс процентних ставок

Якщо теорії макроекономічного балансу і ПКС визначають довгострокові перспективи розвитку валютного курсу, то його короткострокові коливання краще піддаються поясненню за допомогою грошових і пов'язаних із ними теорій валютного курсу. Найширшим є підхід, відповідно до яких в інвестора є вибір, чи тримати свої накопичення у вигляді готівкових грошей, які не приносять прибутку, або ж вкласти їх у будь-які активи (банківські грошові депозити всередині країни або за кордоном, державні або приватні, національні або іноземні цінні папери, нерухомість, золото, картини великих майстрів, антикварні меблі), які, з його точки зору, подорожчають у майбутньому і принесуть дохід.

Підхід із погляду активів(assets approach) - валютний курс визначається співвідношенням прибутковості вкладень грошей у різноманітні активи всередині країни і за кордоном, які приносять прибуток, насамперед у банківські депозити і цінні папери.

Відповідно до цього підходу переміщення грошей між країнами складається з двох компонентів - компонента постійних потоків (continuing-flows component), які описуються поточною частиною платіжного балансу, і компонента змін структури активів/акціонерного капіталу (stock adjustment component). Якщо короткострокові коливання валютного курсу в результаті міжкраїнного переміщення грошей при оплаті експорту й імпорту пояснюються через розглянутий вище підхід платіжного балансу, то його коливання в результаті різниць прибутковості вкладень у національні і закордонні активи - через підхід до валютного курсу з погляду активів.

Ціни товарів змінюються з деяким часовим лагом після того, як змінилися відповідні макроекономічні умови, і не встигають за зміною валютного курсу. Це пов'язано з тим, що економіці потрібно якийсь час, щоб пристосуватися до нового рівня грошової маси: прийняти рішення про збільшення зарплати держслужбовцям і пенсій, перерахувати витрати тощо. Процентна ставка, що представляє собою дохід на фінансові активи, які приносять дохід, так само як і валютний курс, значно швидше реагує на зміну макроекономічних умов. Припустимо, що інвестор не хоче тримати свої гроші в готівці і не одержувати відсотки і прагне вкласти їх у фінансові активи, що приносять відсоток. У нього є альтернатива - інвестувати в себе в країні в національній валюті або за кордоном в іноземній валюті. Для цього йому потрібно врахувати, як мінімум, три економічних показники: процентну ставку в себе в країні, процентну ставку за кордоном і динаміку валютного курсу.

Правило іноземних інвестицій(foreign investment rule) - дохід на іноземні інвестиції в національній валюті дорівнює сумі/різниці процентної ставки за кордоном і відсотком знецінення/росту курсу національної валюти.

Позначимо:

r_d - процентна ставка всередині країни (domestic interest rate);

r_f - процентна ставка за кордоном (foreign interest rate);

E_t - обмінний курс національної валюти в момент часу t;

E_t+1 – форвардний обмінний курс національної валюти в момент часу t+1;

m - очікуваний прибуток від інвестицій (expected investment revenues), вважаючи при цьому, що період котування процентної ставки і форвардного курсу той самий, наприклад відсоток по 3-місячних державних облігаціях і форвардний курс на три місяця вперед. Тоді очікуваний прибуток (m) від інвестицій в іноземні цінні папери складе:

. (14.6)

Щоб прийняти рішення про те, де вигідніше інвестувати, вдома чи за кордоном, необхідно порівняти процентну ставку всередині країни з очікуваним прибутком при інвестиції за кордон, тобто:

. (14.7)

Якщо різниця позитивна, то інвестиції всередині країни вигідніші і ніякого змісту інвестувати за кордон немає, якщо різниця негативна, інвестиції за кордоном приносять більший прибуток. Зауважимо, що частина рівняння (14.6) може бути як позитивною, так і негативною. Це значить, що зміна курсу в майбутньому може означати як знецінення національної валюти (+), так і її подорожчання (-), що безпосередньо позначиться на оцінці доходності вкладень. Таким чином, у випадку знецінення курсу національної валюти відсоток її знецінення додається до процентної ставки за кордоном, а у випадку росту - відраховується. Таким чином, відповідно до теорії процентних ставок при свободі міжнародного пересування капіталу попит на національні і іноземні активи визначається винятково рівнем виплачуваного за ними доходу – процентної ставки і з поправкою на рівень валютного курсу, прогнозованого на момент закінчення терміну депозитного договору валютного курсу.