Основи Екології
Т. Є. Царик, В. В. Файфура
Основи
Екології
Електронна версія
Тернопіль
Вступ 5Історія розвитку екології як науки
Перший етап(донауковий) охоплює найбільший період історії людства (приблизно до середини-кінця ХІХ століття). Первісна людина з її… У період існування наступних суспільних формацій (рабовласництво, феодалізм,… Другий етап (з середини ХІХ століття до 50-х років ХХ століття) характеризується бурхливим розвитком біоекології та…Сучасний стан розвитку
– інформаційний бум в розвитку екології; – розвиток “геосистемного” (комплексного) напрямку вирішення… – бурхливий розвиток біотехнологій і генної інженерії (наслідки цього напрямку поки ще малопрогнозуємі), що призводить…Структура екології
– загальну (теоретичну, фундаментальну); – прикладну (практичну). До загальної екології належать:Методи екологічних досліджень
– загальні методи: системний аналіз; методи формалізації, постановки гіпотез; емпіричний, порівняльний, історичний, метод експертних оцінок і… – картографічний та інші графічні методи: найважливіші для визначення ступенів… – нормативні методи: найбільше значення має розробка нормативів і стандартів якості навколишнього середовища, викидів…Екологічна безпека
Екологічний ризик – усвідомлення небезпеки виникнення небажаних негативних змін екологічної ситуації у певному місці й часі з обрахованими… Узагальнену характеристику (параметри) екосистеми Пеможна записати у такому… Пе = f (Ке Ка Кв Кс Кп Кк Кр),Економічний аспект екологічної безпеки
1) суспільних витрат, які спричинені забрудненням; вони складаються з двох частин – економічних збитків від забруднення і додаткових та… 2) економічних збитків – це вартість, яка не була вироблена у результаті… 3) додаткових та компенсаційних витрат – це витрати суспільної праці на усунення або зменшення негативних наслідків…Концепції регулювання взаємовідносин людини і природи
Слід додати, що з точки зору захисту інтересів біосфери, ці погляди є безумовно найреальнішими. Але, одне з основних правил існування біоти гласить,… Ідея коеволюційного розвитку людини і природи. Відомий російський… Концепції “неотехнооптимізму”. Протилежними песимістичним концепціям розвитку стосунків між людиною і природою є…Основні екологічні закони
1) закон максимізації енергії та інформації в еволюції: найліпші можливості самозбереження мають системи, яки найефективніше отримують, виробляють і… 2) закон розвитку системи за рахунок довкілля: будь-яка система може… 3) закон максимуму продуктивності: для біосфери кількісні зміни екологічних умов не можуть збільшити біологічну…Екологічне виховання населення
Екологічне мислення
Вперше термін “соціальна екологія” використали американські вчені Р. Парк і Е. Берджес (1921 р.) для визначення внутрішнього механізму розвитку… Але питання екології людини включають у себе, безумовно, два аспекти… Таким чином, в соціоекології (екології людини) домінує вивчення соціального, суспільного аспекту взаємодії людства і…Екологічна культура, освіта і виховання
Екологічна освіта – система знань, спрямованих на засвоєння теорії і практики загальної екології, спеціальних екологічних знань у конкретних сферах… Екологічне виховання – вплив на свідомість у процесі формування особистості з… Екологічна культура – складова загальноосвітньої культури, яка характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням…Основні форми, обсяги і наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище
Зміна компонентного складу біосфери, кругообігу речовин у природі (видобуток мінеральної сировини, нагромадження відходів, викиди та скиди… Розрізняють такі види забруднень: Ø інгредієнтне забруднення – пов'язане з надходженням у природне середовище речовин ворожих природним…Екологічні проблеми народонаселення
Нині людство не спроможне вирішити глобальну демографічну проблему, враховуючи той факт, що найбільший приріст населення спостерігається у мало… Дедалі погіршуються умови проживання населення, що значною мірою відбивається… З середини 50 років минулого століття кількість міських жителів зросла біль, ніж на 2 млрд. мешканців (Киреев Н. Г.,…Урбоекологічні проблеми
Папір, за даними Ю. А. Злобіна (1998), руйнується через 2-10 років, консервні банки за 100 років, поліетиленові матеріали за 200, пластмаси – 500, а… У великих містах взагалі змінюється все середовище проживання. Середня… Водоносні горизонти під містами мало того, що сильно виснажені, а ще й забруднені на значну глибину. Кардинальній…Проблеми утилізації відходів
У Великобританії повторне використання цинку становить 22% від загального обсягу використання, олова – 24%, алюмінію – 29%, міді – 32%, свинцю –… Утилізацію промислових і побутових відходів проводять у таких головних… – Складування чи захоронення. Основною вимогою до цього є досягнення безпечних умов проживання населення і недопущення…Основи радіоекології. Екологія і космос.
1) можливість отримувати велику кількість теплової енергії при затраті мізерної кількості ядерного палива; 2) генерування теплової енергії без споживання кисню повітря чи будь-якого… Разом з тим, економічний ефект від її використання може бути повністю нівельований негативними результатами. І мова…Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнологій. Екологічні проблеми і шляхи їх вирішення в галузях промисловості
– Виявлення та освоєння природних ресурсів. – Розгортання виробництва з переробки цих ресурсів та отримання корисної… – Накопичення відходів та їх утилізація.Викиди в атмосферу електростанцією потужністю
При спалюванні органічного палива виробляється велика кількість шкідливих… Головним напрямком розв'язання екологічних проблем енергетики є зміна самої технології спалювання палива, забезпечення…Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
Головним ресурсом для розвитку цієї галузі є ґрунти – поверхневий шар гірських порід, який утворився під дією тварин, рослин, мікроорганізмів,… Найбільшою екологічною проблемою сільськогосподарського освоєння територій є… Ø розорювання – ґрунти стають беззахисними перед вітровою і водною ерозією, а також великої шкоди завдає…Еколого-економічні і еколого-соціальні проблеми використання природних ресурсів
Сучасний стан навколишнього природного середовища світу і України. Загальний стан природних ресурсів України, еколого-економічні проблеми їх використання
Одним з найбільш використовуваних людством ресурсів була і залишається вода. Вона є не лише важливим виробничим ресурсом, а й предметом гігієни, який забезпечує нормальні умови проживання населення. Останнім часом виникають складні проблеми із водопостачанням міст питною водою, погіршується якість природних водних джерел.
Вода на Землі становить 1370 млн. км3, з яких 94% – солоні води. 70,8% поверхні планети займають моря та океани. Запаси прісної води дещо перевищують 30 млн. км3, при чому в ріках, озерах, і атмосфері міститься трохи більше як 50 тис. км3 води. Потреби людства у воді становлять км3: зрошення – 7000, промисловість – 1700, побутові потреби – 600, розчинення стічних вод – 9000, інші види використання – 400.
Вода використовується як сировина, бере участь у технологічних процесах. В обробній промисловості вода використовується майже у всіх технологічних процесах для розчинення, змішування та очищення. Для виробництва однієї тонни міді потрібно 5000 тонн води, каучуку – 1500 тонн, паперу – 1000 тонн, сталі – 300 тонн, видобутку однієї тонни вугілля – 6 тонн.
За даними ООН чверть населення міст і 80% сільських жителів не забезпечені якісною питною водою при добовому її споживанні 50 млрд. тонн. Дефіцит води у світі пов'язаний з її нерівномірним розподілом. Дефіцит води спостерігається в Японії, Алжирі, Тунісі, Італії, Пакистані. Загальний його обсяг оцінюється у 20 км3.
Більшість водоресурсних систем України є природно гостро дефіцитними а нерівномірність їх поширення по території стали еколого-ресурсними детермінантами подальшого розвитку продуктивних сил. Природний розподіл водних ресурсів не відповідає потребам водопостачання, а природна вододефіцитність території на фоні виснаження ресурсної бази створює систему факторів обмеження подальшого водогосподарського розвитку. Водні ресурси України формуються в основному за рахунок стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Тиси. Значна частина річкового стоку е транзитною з територій суміжних держав. Сумарний річковий стік (без врахування стоку р. Дунаю) в середній за водністю рік становить 87,1 млрд. м3, а в розрахунковий маловодний рік - 55,9 млрд. м3, у тому числі транзитний стік з територій Росії і Білорусі відповідно 34,7 і 24,2 млрд. м3. Майже 65 % річкового стоку припадає на басейн Дніпра, 11% – Дністра, 4% – Сіверського Дінця, 3,5% – Південного Бугу. Навіть з урахуванням підземних вод питома водозабезпеченість на І км2 території і на душу населення, дуже низька. Україна характерна одними з найнижчих показників природної водозабезпеченості у Європі у розрахунку на одного жителя та одиницю площі країни. Питома забезпеченість населення України річкового стоку з розрахунку на І людину становить близько 1 тис м3/рік. Аналогічні показники для європейських країн становлять відповідно у Швеції – 2,5 тис м3 на рік, Англії – 5, Франції – 3,5, Німеччині – приблизно 2,5, США – 6,8, Канаді - 219 тис м3/рік.
За період з 1990 року водозабір скоротився до 2000 року на 17,353 млн. м3 і становив 18282 млн. м3. За період з 1990 по 1995 рр. Обсяги забору води скоротилися в 1,4 рази, на далі проходило скорочення приблизно на 2 млн. м3 щороку. Деяким зростанням цих показників було в 1999 р., проте вже в 2000 р. пройшло знову скорочення. Найбільші обсяги водозабору були в 2000 р. у Донецькій (2446 млн. м3), Одеській (2180 млн. м3), Дніпропетровській (2081 млн. м3), Запорізькій (1815 млн. м3), Київській (1278 млн. м3) областях. Найменші зміни обсягів водозаборів характерні у Одеській області – скорочення 16,1%, найвідчутніші – у Миколаївській (майже у 3 рази), Вінницькій (у 2,7 разів), Тернопільській і Запорізькій (у 2,6 разів), Черкаській (у 2,5 рази), Івано-Франківській (у 2,3 рази), Дніпропетровській (у 2,1 рази). У цих областях скорочення перевищило середній показник по Україні.
З підземних водних об'єктів забрано 2987 млн. м3 води. Найбільші обсяги підземних вод забираються у Луганській (562 млн. м3), Донецькій (528 млн. м3) і Львівській (260 млн. м3) областях, що становить 45,2% від загального показника. Ф цілому водозабір з підземних горизонтів скоротився за період 1990-2000 рр. на 42,6%.
Знизився також рівень використання води – з 87,9% до 72,8%. Зменшилось використання води за призначенням. Так використання води на виробничі потреби становить сьогодні 42,8% від рівня 1990 року, на господарсько-питні потреби – 71,2%, на забезпечення сільськогосподарських потреб – 30,2%, зрошення – 24,4%. Найбільша кількість води йде на задоволення виробничих потреб – 53,5% (6957 млн. м3). На задоволення господарсько-питних потреб витрачається 25,5%. Частка води, яка йде на зрошення становить 13,1% проти 23,0% у 1990 році. За десять років чітко простежуються дві тенденції:
Ø значне скорочення загальних обсягів водозабору і використання води, що пов'язане зі скороченням обсягів виробництва;
Ø суттєві зміни структури водокористування: частка використання води на виробничі потреби залишається сталою (зміни становлять –0,5), частка використаних вод господарсько-питного призначення зросла на 10,1% (у 1990 р. – 15,4%), зменшилися частки вод для зрошення (суттєво) і несуттєво для сільськогосподарських потреб – з 5,6% до 3,9%.
Якщо ж узяти до уваги факт, що саме скорочення використання води на господарсько-побутові потреби зазнали найменших змін, а зростання її частки спостерігається великим, то це говорить про ще більшу кризу водокористування в галузях промисловості і сільського господарства, включаючи зрошення. І напрошується підтвердження цього стану речей таким чином, що зменшення обсягів водокористування аж ніяк не пов'язане з певними технологічними зрушеннями використання води. Причина одна – скорочення виробництва.
За період з 1990 по 2000 рр. спостерігається загальне скорочення витрат води на задоволення виробничих потреб – відповідно 16247 і 6957 млн. м3. Найбільше свіжої води на виробничі потреби використовується у Запорізькій (1374 млн. м3), Дніпропетровській (1244 млн. м3) та Донецькій (1190 млн. м3) областях. Це найбільш промислово розвинуті області з високою концентрацією потужностей хімічної, металургійної, машинобудівної галузей, які споживають значні кількість води. За аналітичний років використання води скоротилося в галузях промисловості на 57,2%, в тому числі в розрізі за основними користувачами – на 61,9% у Запорізькій, на 51,9% у Дніпропетровській. Використання свіжої води на виробничі потреби у 2000 р. у Закарпатській області становило 11% (5 млн. м3) від його обсягів у 1990 р., а у Севастополі – всього 8%.
В усіх областях України відбулися відчутні зміни в обсягах використання води. Так у ряді областей – Закарпатській, Житомирській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Полтавській, Херсонській, Черкаській та м. Севастополі – обсяги використання води на виробничі цілі становлять менше 30% від показника 1990 року. Лише для Дніпропетровської, Донецької, Київської, Миколаївської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей і м. Києва скорочення обсягів використання води на виробничі потреби менші, аніж в середньому в Україні.
Основними причинами забруднення поверхневих і підземних вод України є:
Ø надмірна концентрація промислового виробництва у містах, розвиток комунального господарства, нестача потужностей для переробки промислових і побутових відходів;
Ø забруднення природних вод, яке буває мінеральним, органічним, біологічним, тепловим, радіоактивним і забрудненням твердими відходами;
Ø скидання неочищених та недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації;
Ø надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з міських територій та дисперсний вид забруднення в результаті експлуатації сільськогосподарських угідь шляхом розвитку процесів водної ерозії;
Ø реалізація в минулому широкомасштабних водогосподарських проектів щодо перерозподілу стоку, зрошення і осушення територій, виправлення стоку рік тощо;
Ø аварійні викиди забруднюючих речовин у водне середовище, у першу чергу забруднення басейну Дніпра радіонуклідами в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
Ø відсутність досконалої системи обліку за використанням води;
Ø відсутність фінансових ресурсів для впровадження водозберігаючих технологій і експлуатації або підтриманні на належному рівні існуючої водогосподарської інфраструктури;
Ø недосконалість економічного механізму у водному господарстві і структури його управління.
Площа суші Землі становить 133,4 млн. км2. На кожного мешканця планети припадає 0,4 га ріллі, але ця цифра постійно скорочується, оскільки площі земель нового освоєння обмежені, а населення планети постійно зростає. Рілля займає 1,5 млрд. га, пасовища і сінокоси 3 млрд. га. У результаті ерозії на планеті втрачено 700 млн. га.
Сучасний стан використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального землекористування. Рівень сільськогосподарського освоєння території країни характерний порушенням екологічного балансу площ ріллі, природних пасовищ і сіножатей, багаторічних і лісових насаджень. Слід зауважити, що рівень розораності території України є чи не найвищим у світі – рілля становить 63%. Більше 80% вона займає від площі сільськогосподарських угідь. Для прикладу, у більшості високо розвинутих країнах Європи частка ріллі в структурі сільгоспугідь коливається в межах 28-32%.
Площа земель, які зрошуються в Україні становить 2,4 млн. га. На них виробляється понад 7% валової продукції рослинництва. Площі земель, які потребують заходів з зрошувальної гідромеліорації становлять понад 10 млн. га. Для покриття дефіциту води побудовано великі гідротехнічні споруди й канали для її подачі у маловодні райони.
Таблиця 5.1.
Найбільші канали України
Екстенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зміни… Приміські сільськогосподарські території зазнають впливу ще й промислового забруднення. Велика також значення…Склад атмосферного повітря
В Україні в 2002 році було викинуто в атмосферу зі стаціонарних джерел забруднень 4076,9 тис. тонн. У структурі промисловості найбільше забруднюють… Головними джерелами забруднення атмосфери різними промисловими газами є… У результаті господарської діяльності людини піддаються масштабній деградації лісові масиви. Нині найнещаднішому…Причини розростання екологічної кризи.
Ø вкрай застаріла технологія виробництва та фізична і моральна зношеність обладнання; Ø висока енергомісткість, матеріаломісткість, водомісткість і… Ø нераціональна територіальна структура розміщення продуктивних сил, недоліки якої полягають у надмірних…Заповідна справа в Україні
У зоні мішаних лісів – Поліський (Житомирська область). У Лісостепу – Канівський (Черкаська обл.), Медобори (Тернопільська обл.), Розточчя… Взагалі за останні роки змінилася сама структура захворюваності у світі. Якщо… Показники захворюваності в містах СНД залежно від рівня забрудненості атмосфери показані в таблиці 5.3.Регіональні екологічні проблеми України
Характеристика екологічних умов Полісся, Лісостепу і Степу
Територія Полісся характерна вищим ніж в середньому в Україні рівнем лісистості – близько 20%. Тут протікають такі ріки як Десна, Прип'ять з… Територія Полісся зазнала значного антропогенного впливу в результаті… q наявність потужних центрів локального забруднення – Луцьк, Рівне, Житомир, Київ, Чернігів – у яких розвиваються…Характеристика екологічних умов Карпат і Криму
В Українських Карпатах знаходиться більше 1400 природоохоронних об’єктів, що займають майже №% гірських масивів. Тут створено Карпатський… Карпати є однією з екологічно найчистіших територій країни, проте й тут… Ø неконтрольованість експлуатації лісових ресурсів, яку за останні роки можна класифікувати просто як знищення…Характеристика екологічних умов Чорного і Азовського морів
Рослинний і тваринний світ концентрується головним чином у поверхневому шарі, оскільки з глибини 200м води перенасичені сірководнем. В морі… За останні десятиріччя значно погіршилася екологічна ситуація. Причинами цього… Ø інтенсивне промислове і рекреаційне освоєння морського узбережжя;Наслідки аварії на ЧАЕС. Великомасштабні територіальні природоохоронні проблеми України
Причиною катастрофи стали порушення регламенту і режиму експлуатації енергоблоку, допущені обслуговуючим його персоналом. В цілому аварія на АЕС… Суть експерименту полягає в моделюванні ситуації, коли турбогенератор може… У результаті аварії на ЧАЕС в атмосферу було викинуто 77 кг радіоактивних речовин, причому близько 75% всіх забруднень…Проблеми забруднення великих промислових міст
Одним з найбільших забруднень є дрібнодисперсні мінеральні викиди, в основному пил. Головними джерелами пилу, який потрапляє в атмосферу (більше 12… Для вирішення екологічних проблем Криворіжжя необхідна низка заходів щодо… Ø впровадження безвибухового видобутку гірничої маси;Регіональні аспекти забруднення навколишнього природного середовища України
У 2002 році було зафіксовано 100 аварійних викидів забруднюючих речовин у довкілля. Заподіяні збитки становили майже десять мільйонів гривень.… Найбільші збитки природному середовищу були завдані у приморських регіонах.… Складною проблемою для України є забруднення водного середовища, атмосферного повітря, виснаження лісових, ресурсів,…Шляхи виходу з екологічної кризи
1. Наростає антропогенне перетворення природного середовища. Воно полягає в забруднені і підвищені мінералізації вод, засолені і забруднені ґрунтів,… 2. Зміна геохімічного складу природного середовища. В ґрунтах, гірських… 3. Збільшення масштабів впливу людини на навколишнє середовище. З кожним роком збільшуються площі освоюваних територій…Управління природокористуванням та правовий захист навколишнього середовища
Екологічне право України
Правовий механізм є основою організаційного управління екологічною безпекою, основою проведення державної екологічної політики. Він повинен… Екологічне право включає: – складання і затвердження основних законів, у тому числі: Конституції, державних законів, урядових підзаконних актів,…Організація служби охорони природи в Україні
Основною виконавчою владою в сфері регулювання природокористування і охорони природи є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та… Основне завдання і роль державного управління в сфері охорони довкілля і… Мінекології складається з окремих управлінь, що курирують окремі напрямки природозахисної діяльності в Україні. Їх…Система екологічних стандартів і норм
– міжнародний – стандарти і нормативи, яки розроблені міжнародними організаціями, наприклад, квоти на викиди масових забруднюючих речовин, заборони… – державний – стандарти і нормативи, яки мають директивний характер у межах… – регіональний і локальний – норми, що встановлюються на рівні окремих територіальних одиниць місцевими органами влади…Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі населених пунктів
Для водних ресурсів різного призначення показники ГДК значно відрізняються. Найбільш жорсткі вони для питної води і для водойм рибогосподарського… Таблиця 7.2ГДК деяких домішок у водоймах господарсько-побутового і рибогосподарського водокористування
Таблиця 7.3Показники якості питної води
Для оцінки питної води використовують також показники СПАР (сполук поверхнево-активних речовин), розчиненого кисню, хімічного споживання кисню… Для оцінки забруднення ґрунтів розроблені ГДК понад 130 забруднювальних… Таблиця 7.4.ГДК деяких полютантів у ґрунті та рослинних продуктах
Слід додати, що рослини мають різні властивості щодо накопичення нітратів, тому ГДК для них встановлюється окремо: для картоплі – 80, капусти та… Для ґрунтів існують також санітарно-гігієнічні нормативи, які досліджуються за… Для шумового та інших видів забруднення також розроблені відповідні стандарти. В таблиці 7.5 наведені нормативи…Шкала інтенсивності шуму, дБ
Велика кількість нормативів і стандартів розроблена в будівництві, архітектурі, будівництві та районному плануванні населених пунктів, у тому числі… Важливе значення мають стандартизовані визначення зон екологічного лиха (це… Існує також велике різноманіття екологічних стандартів якості продукції, технологій і обладнання, тари і т.п.Перелік рослин і тварин – індикаторів чистоти водойм
Спостереження за біоіндикаторами часто дає більшу інформацію про стан природного середовища, ніж реєстрація фізичних і хімічних його параметрів. Це… Найскладніше піддається стандартизації оцінка негативних впливів на природні… 1) вплив не викликає змін;Екологічне ліцензування
В Україні безпосередньо існує тільки одна форма екологічного ліцензування – це ліцензії на використання природних ресурсів, наприклад, на видобуток… Для нашої країни ліцензування (і не тільки екологічне) є новою формою… Торгівля ліцензіями на забруднення зараз вже виходить за межі кордонів окремих країн. Створення світового ринку квот…Екологічна паспортизація
Паспортизація підприємств є обов’язковою. Екологічні паспорти розробляються для діючих підприємств і на стадії їх проектування. Екологічний паспорт складається з двох частин. У перший подають: – загальні відомості про підприємство;Екологічний менеджмент
Екологічне управління і менеджмент виконує наступні функції: на державному рівні: – здійснення природоохоронного законодавства і державних екологічних стандартів;Екологічний аудит
Обов‘язковим екологічний аудит є у випадках: приватизації державних підприємств, при екологічному страхуванні, при розробленні планів… Розрізняють таки види екологічного аудиту: – екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків;Екологічний моніторинг.
Система екологічної інформації
Екологічний моніторинг
Це науково-інформаційна система контролю за станом навколишнього середовища, до якої належить спостереження, збирання і обробка інформації, оцінка і прогнозування стану навколишнього середовища. Моніторинг виявляє критичні та екстремальні ситуації, фактори антропогенного впливу, оцінює і прогнозує стан об‘єктів спостереження.
Завдання і функції моніторингу:
– виявлення взаємозв‘язку джерел забруднення природного середовища з об‘єктами, на які вони впливають;
– виявлення каналів поширення забруднювальних речовин у природному середовищі;
– вибір індикаторів для оптимальної оцінки стану навколишнього середовища.
Методи моніторингу
– методи реєстрації та оцінки якості стану середовища (біомоніторинг, дистанційний моніторинг та ін.); – методи кількісного обліку організмів і методи оцінки біомаси, продуктивності… – вивчення особливостей впливу різних екологічних чинників на життєдіяльність організмів (лабораторні методи…Деякі методи аналізу забруднювальних речовин
Система екологічної інформації
– на виробленні спеціальних програм; – збиранні, обробці первинної інформації від станцій спостереження та інших… – моделюванні процесів екологічного впливу;Класифікація пріоритетних забруднювальних речовин та програми вимірювань
За суттю екологічний контроль (моніторинг) є оцінкою впливу (дії) на навколишнє середовище (ОВНС) забруднювальних речовин та інших негативних явищ.… Процеси забруднення не є простою дією викиду і потрапляння полютанту до… Синергічний ефект – посилення або послаблення впливу одного чинника за наявності іншого. При такому сукупному…Види екологічного моніторингу
– сферний (об‘єктний) моніторинг – спостереження окремих об‘єктів природи (атмосфери, біосфери, екосистем, географічних природних комплексів та… – господарський (галузевий, відомчий) моніторинг – спостереження впливу в… Окремо виділяють базовий, або фоновий моніторинг – це спостереження за “дикою”, “еталонною” природою, тобто природними…Організація мережі моніторингу
Найякіснішу мережу моніторингу мають високорозвинені країни світу. Вона складається як з державних організацій, так і з комерційних структур.… Питання і завдання для самоконтролюЕкологічна експертиза та проблеми її організації
Екологічна експертиза
Мета екологічної експертизи – запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров‘я людей. Основні завдання екологічної експертизи: – визначення рівня екологічного ризику і безпеки ;Форми екологічної експертизи
Державна екологічна експертиза складається: – з експертизи інвестиційних програм, схем (прогнозів) і програм розвитку і… – інженерно-екологічної експертизи передпроектних документів, проектів та їх виконання при будівництві нових та…Суть і етапи екологічно-інженерної експертизи
– оцінка вихідних даних, покладених в основу проекту, та можливих впливів на середовище; – оцінка технологічних рішень: характеристика обладнання, матеріалів,… – вироблення 2–3 альтернативних варіантів розвитку і розміщення об‘єкта, вибір найефективнішого з них за критеріями…Організація екологічної експертизи
Як правило, працівники експертних організацій лише на формальному рівні (оцінка наявності необхідних документів та їх відповідності державним… Ефективна, глибока і детальна екологічна експертиза, як правило, організована… Державне регулювання і управління у галузі екологічної експертизи, статус експерта, обов‘язки замовників експертизи,…Планування раціонального природовикористання та охорони навколишнього середовища
Зміст планування раціонального природовикористання
Планування раціонального природовикористання й охорони навколишнього середовища є важливою часткою державного регулювання, яке, в свою чергу, складається з оперативного управління та планування стратегії і тактики майбутнього розвитку. Відповідно планування раціонального природовикористання та охорони навколишнього середовища є часткою загального державного регулювання розвитком країни, науковообґрунтованим виробленням стратегії і тактики майбутнього розвитку у сфері державної екологічної політики. Екологічну політику слід розглядати як сукупність науково обґрунтованих принципів охорони і відтворення довкілля, захисту здоров‘я населення і гарантування екологічної безпеки, що базуються на всебічному врахуванні законів суспільно-природної взаємодії і передбачають оптимізацію структури виробничих сил, темпів і пропорцій життєдіяльності суспільства, гарантують сталий розвиток країни.
Основні положення і пріоритети екологічної політики в Україні сформульовані постановою Верховної Ради України “Про основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (1998), яка розглядається як Державна програма охорони довкілля в Україні.
До основних пріоритетів охорони довкілля належать:
– формування збалансованої системи природовикористання і потенціалу економічного розвитку країни;
– екологізація технологій усіх галузей господарства;
– поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню в екологічно проблемних регіонах (басейни Дніпра, Чорного і Азовського морів, Донецько-Придніпровського регіону, районів радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та ін.);
– будівництво та реконструкція комунальних очисних каналізаційних споруд;
– забезпечення населення якісною питною водою;
– гарантування екологічної безпеки ядерних об‘єктів і радіаційного захисту населення;
– збереження біологічного та ландшафтного розмаїття, заповідна справа.
Основні завдання Державної програми:
– створення мережі ефективної екологічної освіти, виховання та інформування;
– створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення у сфері захисту довкілля та населення, екологічної безпеки;
– створення державної системи моніторингу;
– запровадження дійових економічних методів впливу на систему природовикористання і охорони довкілля;
– реструктуризація економіки із суттєвим зменшенням її енерго- і матеріаломісткості;
– захист повітряного басейну;
– управління водними ресурсами на основі басейнового підходу, збереження і захист рік, внутрішніх водойм і морських вод;
– захист і збереження земельних ресурсів;
– розширення і збереження територій з природним станом ландшафту, заповідників, рекреаційних зон;
– підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;
– знешкодження, утилізація та заховання відходів;
– зменшення радіаційного забруднення;.
– екологізація конверсії військово-промислового комплексу, поліпшення контролю за його функціонуванням;
– створення системи прогнозування, запобігання й оперативних дій у надзвичайних (кризових, аварійних) ситуаціях.
Результативний механізм планування складається з трьох основних послідовних етапів:
– науково обґрунтованого прогнозування;
– вироблення програм розвитку і розв‘язання основних проблем на основі прогнозів;
– вироблення планів або інших документів для оперативної реалізації завдань програм (тобто, по суті, виконання програм або планів).
Планування охоплює різні об‘єкти і напрями діяльності, відрізняється масштабом території, для якої виробляються плани і програми розвитку. Виділяють таки типи планування:
– загальнодержавне (національне) – на рівні країни незалежно від об‘єкта планування;
– галузеве (відомче) – на рівні окремих господарських галузевих систем (галузі і підгалузі господарства, міжгалузеві комплекси);
– регіональне (територіальне) – на рівні окремих територіально-адміністративних одиниць різного рангу або їх сукупностей (економічні райони та ін.); об‘єкти планування можуть бути комплексними (наприклад, усе господарство району) або по компонентними (наприклад, галузеві економічні райони, окремі компоненти середовища – гідросфера району та ін.);
– компонентне – на рівні окремих середовищних сфер (гідро-, атмо-, біосфери) і природно-географічних комплексів (басейнів рік, природних зон, ландшафтів та ін.).
Екологічне прогнозування
Прогнозування складається: – з оцінки перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища на… – умовного тривання у майбутньому тенденцій і закономірностей, що довго тривали у минулому й існують у сучасному;Форми екологічного прогнозування відрізняються за масштабами території і компонентами природного середовища, для яких виконуються дослідження
– глобальне прогнозування (для земної кулі загалом) – комплексне або за окремими компонентами, наприклад, потепління клімату внаслідок забруднення… – національне (державне) прогнозування виконується на рівні країни (воно може… – регіональне і локальне прогнозування охоплює дослідження екологічних питань у межах окремих територіальних одиниць,…Екологічні програми
При визначенні програмних цілей враховуються реальні можливості їх виконання, наявні ресурси. Загальними рисами програм є: – спрямованість на мету, кінцевий результат;Поняття про еколого-економічні системи
Унікальність еколого-економічних систем (немає однакових господарських і однакових природних комплексів) вимагає індивідуального, тобто… Екологічні проблеми неможливо розв‘язати без вкладання у захист середовища… Хоча ми й говоримо про збитки завдані природі, про її інтереси, на справді всі ці поняття – людського походження.…Поняття про екологічну економіку
Мета науки “екологічна економіка” – формувати екологічно обґрунтовані пріоритети соціально-економічного розвитку суспільства і шукати найбільш… Завдання науки – вивчати закономірності формування економічних відносин в… – визначати наявні взаємозв‘язки між потребами соціально-економічного розвитку, станом навколишнього середовища й…Економіка природовикористання
Економічні методи (важелі) поділяються: – на прямі (придбання-продаж ресурсів, платежі, інвестування, орендна плата та… – побічні (податки, пільгові кредити, субсидії та ін.);Економіка ресурсовикористання
– з економічної оцінки природних ресурсів; – встановлення платежів за використання природних ресурсів. Економічна оцінка ресурсів. Самі собою природні ресурси не мають ніякої ціни, вони створені природою без участі…Платежі (збори) за використання природних ресурсів
– плату за ліцензію на використання природних ресурсів; – визначення нормативів використання ресурсів; –встановлення ставок зборів (платежів) за використання ресурсу в межах нормативу (ліміту); за понаднадлімітне…Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи (ГРР) у вартості мінеральної продукції
– плата за використання підземного простору: для зберігання природного газу і газопродуктів, нафти і нафтопродуктів; виробництва і збереження… 3). Плата за використання водних ресурсів є двох видів: за використання і… Повна ставка плати за використання і споживання води складається з двох ставок:Економіка відшкодування збитків від забруднення та інших порушень стану навколишнього середовища
– з еколого-економічної оцінки збитків від забруднення та інших негативних антропогенних явищ; – механізму відшкодування збитків від порушення природного середовища… – механізму стимулювання природоохоронної діяльності у сфері зменшення забруднення і подолання інших порушень…Значення питомих економічних збитків від викидів 1 т шкідливих речовин в атмосферу, у дол. США
| Інгредієнт | Питомий збиток |
| Пил | 180–210 |
| Сірчистий ангідрид | 200–220 |
| Окиси азоту | 320–350 |
| Фтористі з‘єднання | 1220–1460 |
| Аміак | 160–180 |
| Фенол | 600–650 |
Таблиця 11.3
Значення питомих збитків від скидання 1 т шкідливих речовин у водні джерела, у дол. США
Для широкої практичної діяльності використовують переважно витратний метод оцінки. Витратний метод оцінки збитків. Правильніше його було б назвати не оцінкою… Його суть полягає у тому, що для одиниці (як правило, 1 т) кожної забруднювальної речовини встановлюється норматив…Платежі за забруднення та інші негативні впливи на навколишнє природне середовище
– визначення нормативів викидів забруднювальних речовин та інших шкідливих впливів; – встановлення ставок зборів (платежів) за негативний вплив у межах нормативу… – штрафні санкції за деякі види негативного впливу на навколишнє середовище;Коефіцієнти, що характеризують чисельність жителів населеного пункту
| Чисельність населення, тис. Осіб | Коефіцієнт |
| До 100 | 1,00 |
| 100,1–250 | 1,20 |
| 250,1–500 | 1,35 |
| 500,1– 1000 | 1,55 |
| Понад 1000 | 1,80 |
Таблиця 11.5
Коефіцієнти, що характеризують народногосподарське значення населеного пункту
– плата за забруднення від пересувних джерел обчислюється за формулою: П пп. = Мі Ні К нас. К нгз. К інд., де Ппп – плата за забруднення повітря від пересувного джерела; Мі – кількість використаного пального і-го виду (т).…Регіональні (басейнові) коефіцієнти
| Басейни морів і рік | Коефіцієнт |
| Азовського і Чорного морів | 2,0 |
| Дунаю | 2,2 |
| Тиси, Пруту | 3,0 |
| Дністра, рік Криму | 2,8 |
| Дніпра (від кордону України до м. Києва) | 2,5 |
| Дніпра (від Каховського гідровузла до Чорного моря) | 2,2 |
| Західного Бугу, Вісли, Десни | 2,5 |
| Сіверського Донця, Міуса, Кальміуса | 2,2 |
Для випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод України суднами, у тому числі іноземними, передбачені спеціальні такси:
Таблиця 11.7
Такси для оцінювання розміру відшкодування збитків внаслідок забруднення суднами територіальних і внутрішніх морських вод України
3). Плата за розміщення (захоронення) відходів обчислюється за формулою: Пвідх.. = (Млі + Мпі Кк) Ні К м К о Кінд., де Пвідх.. – платежі (збори) за розміщення відходів на сміттєсховищах; К м– коефіцієнт місця розміщення сміттєсховищ;…Коефіцієнти, що встановлюються залежно від місця розміщення відходів і характеру устаткування відходосховища
Крім того, існують ще деякі види збору для спеціальних відходів: – за захоронення обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з… – за захоронення люмінесцентних ламп.Інші методи економічного механізму природовикористання
– на компенсаційні, спрямовані на відшкодування вже завданих збитків; частка подібних платежів може стягуватися до завдання шкоди навколишньому… – стимуляційні, спрямовані на запобігання збиткам. Тобто це нагромадження… Однакові конкретні методи можуть бути використані також для компенсації збитків і їх запобігання.Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів
Оцінка ефективності природоохоронної діяльності
Оцінка ефективності загалом – це порівняння отриманих результатів конкретних дій з витратами на їх виконання. Для правильної і повної оцінки… – якомога повніше охопити всі соціально-економічні результати у всіх сферах,… – якомога повніше охопити усі витрати (видатки) і неподолані збитки (залишкові збитки), пов‘язані із виконуваними…Оцінку ефективності у різних сферах природоохоронної діяльності та її наслідків у різних галузях господарювання і соціальному комплексі (з урахуванням специфіки різних видів діяльності).
Оцінку соціально-економічних результатів можна обчислити за формулою:
Рп = Δ D + Δ З п ,
де Рп – економічний результат (повний ефект) природоохоронного заходу; ΔD – річний приріст доходу (додатковий прибуток та ін.) внаслідок поліпшення стану середовища і відповідного йому приросту виробництва; ΔЗп – величина попередженого (запобіженого) збитку (або різниця між збитками до природоохоронного заходу і після нього).
Повний економічний ефект у матеріальної сфері можна обчислити також як різницю показників чистої продукції чи прибутку до і після природоохоронного заходу; у невиробничій сфері – економією (різницею) витрат до і після природоохоронного заходу); у соціальній сфері – економією витрат держбюджету і особистих коштів населення.
Чистий економічний ефект обчислюється за формулою:
Рч = Р п – В ,
Рч – чистий річний ефект від природоохоронного заходу; Рп – повний економічний ефект; В – витрати на запропоновані природоохоронні заходи (це можуть бути експлуатаційні або приведені витрати залежно від мети обчислень).
Абсолютна економічна ефективність – безрозмірний коефіцієнт, обчислюється як співвідношення результату природоохоронного заходу до витрат на його виконання:
Еабс. = 
,
де Еабс – коефіцієнт абсолютної ефективності; Рч – чистий економічний ефект (використовується також й Рп залежно від мети конкретних обчислень); С – експлуатаційні витрати на природоохоронний захід; К – капітальні вкладення на його виконання; Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.
Ефективність тривалого заходу (за час, що більший від строків окупності капітальних вкладень) можна обчислити за формулою :
Едз= 
,
де Едз– коефіцієнт абсолютної ефективності тривалого заходу. Всі інші параметри відповідають характеристикам попередньої формули.
Ефективність капітальних вкладень обчислюється за формулою:
Ек = 
,
де Ек – ефективність капітальних вкладень. Інші параметри відповідають попереднім формулам.
Строк окупності капітальних вкладень обчислюється зворотнім шляхом:
t =
,
де t – строк окупності (інші параметри відповідають попереднім формулам).
Інші загальноприйняті показники ефективності обчислюються за аналогічними економічними формулами з урахуванням параметру попереджених збитків. Оцінка рентабельності, прибутків та інших показників виробничої діяльності використовується тоді, коли природоохоронний захід пов‘язаний безпосередньо з виробництвом нової продукції (так, наприклад, впровадження очисної технології не тільки запобігає збиткам середовищу, а також дає продукти очищення, які можуть бути товаром). Можливість подібної ситуації треба врахувати й у всіх розглянутих тут формулах як додатковий дохід.
Деколи оцінку економічної ефективності природоохоронних заходів можуть доповнювати інші (не зовсім економічні) показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища порівняно з витратами на його отримання. Такі оцінки називають частковими (деколи початковими) ефектами. Вони обчислюються за такою формулою:
Еч = 
,
де Еч – частковий ефект (усі інші параметри, крім ПС, відповідають попереднім формулам). ПС – параметри поліпшення стану навколишнього середовища. Вони можуть бути різними, наприклад, обсяг зменшення викидів у навколишнє середовище; розмір збільшення економічної оцінки природних ресурсів; розмір збільшення продуктивності та інших параметрів екосистем (для заходів, безпосередньо спрямованих на природні та географічні об‘єкти, наприклад, збільшення біомаси природних комплексів) та багато інших.
Методи оцінки ефективності природовикористання у різних сферах діяльності
Економічні ефекти у матеріальному виробництві можна оцінювати також як ефект за приростом прибутку (різниця прибутку після природоохоронного заходу… Ефект від запобігання втратам чистої продукції внаслідок захворювання…Науково-технічний прогрес і економіка природовикористання
– перша промислова, спрямована на зростання нафтової індустрії, галузей органічної хімії та ін.; – друга промислова, спрямована на бурхливий розвиток інформатики, атомної… – транспортна революція;Міжнародний досвід і співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища і раціонального природовикористання
Національна і глобальна екологічна політика
Необхідність міжнародного співробітництва у природозахисній діяльності пояснюється багатьма чинниками. Основні з них : – природні екосистеми і комплекси, біосфера не мають державних кордонів, тому… – сучасні процеси глобалізації економіки, частково політики, способу життя людей вимагають глобального підходу й у…Світові й регіональні екологічні організації
– конференція ЮНЕСКО “Використання та збереження біосфери” і міжнародна програма “Людина та біосфера” (Париж, 1968 р.), за ініціативою якої була… – конференція ООН “Людина у своєму оточенні” (Стокгольм, 1972 р.), яка вперше… – “Програма з навколишнього середовища UNEP” (Найробі, 1972 р.), тобто утворення спеціального підрозділу ООН з питань…Громадські екологічні рухи
Україна також є членом багатьох міжнародних екологічних організацій, у тому числі належить до Ради керівників ЮНЕП (з 1981 р.). Україна стала одним… В Україні діють чотири біосферних заповідники (перебувають під егідою ООН –… З участю України підписано 18 міжнародних угод; вона підтримала понад 20 міжнародних конвенцій; взяла участь у…Екологічний імператив розвитку
Але позитивні зміни щодо екологічної безпеки людства ще не досягнули необхідного рівня. Так, у стратегії сталого розвитку США з 16 пунктів тільки у… Китайський “Порядок денний на ХХІ ст. – Біла книга Китаю про населення,… Інші розвиненні країни також не пропонують практично нічого нового. Вони пропонують старий природовитратний механізм,…В економічній сфері
– утвердження механізмів забезпечення надійних гарантій не лише остаточної стабілізації економіки, але й створення необхідних передумов її прискореного зростання;
– впровадження науково-технічних інновацій та опанування інноваційного шляху розвитку як головного чинника сталого економічного розвитку;
– активна аграрна політика;
– зміцнення екологічних передумов для глибокої перебудови соціальної сфери;
У соціальній сфері
– збереження і зростання інтелектуального потенціалу нації, всебічний розвиток освіти;
– перебудова соціальної сфери з метою запобігання збідненню населення шляхом реформування системи оплати праці, зменшення безробіття, удосконалення механізмів надання державної соціальної допомоги, запровадження системи загальнообов‘язкового державного страхування;
– поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім‘ї;
– поліпшення охорони здоров‘я населення, зниження смертності та збільшення тривалості життя;
– зміцнення позицій середнього класу;
В екологічній сфері
– гарантування екологічної безпеки ядерних об‘єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, мінімізація негативного впливу наслідків аварії на… – удосконалення екологічного законодавства; – поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну Дніпра, та якості питної води;Література
1. Абалкина И. Л. Страхование экологических рисков. – М.: Инфра-М, 1998. – 88 с.
2. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учеб. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2001.– 566 с.
3. Баб‘як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2000. – 216 с.
4. Баландин Р.К., Бондарев Л.Т. Природа и цивилизация . – М.: Мысль, 1988. – 391с.
5. Балашенко С.А., Макарова Т.И. Международно-правовая охрана окружающей среды и права человека: Учеб. пособие. – Минск: World Wide Printing, 1999. – 256 с.
6. Барановський В.А. Екологічний атлас України. – К.: Географіка, 2000. – 41 с.
7. Бачинський Г.О. Основи соціоекології. – К., 1995. – 235с.
8. Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практикум: Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2002. – 352 с.
9. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань: Підручник. – К.: Либідь, 2000. – 320 с.
10. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учебное пособие. – Симферополь: Сонат, 1998. – 224с.
11. Бровдій В.М., Гаца О.О. Екологічні проблеми України (проблеми ноогеніки): Навч. посібник – К.: НПУ, 2000. – 110с.
12. Булатов М.О., Малєєв К.С., Загороднюк В.П., Солонько Л.А. Філософія ноосфери: філософський зміст і сучасний смисл феномена ноосфери: Монографія. – К.: Наукова думка, 1995. –152 с.
13. Буркинский Б. В., Ковалева Н. Г. Экономические проблемы природопользования. – К.: Наукова думка,1995. – 142 с.
14. Буркинский Б.В., Степанов В.М., Харичков С.К. Природопользование: Основы экономико-экологической теории. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 350 с.
15. Вайцзеккер Э., Ловинс Л. Фактор четыре. Затрат – половина, отдача – двойная. Новый доклад Римскому клубу. – М : Academia, 2000. – 400 с.
16. Винокурова Н.Ф., Трушин В.В. Глобальная экология. – М.: Просвещение, 1998. – 270 с.
17. Веклич О. А. Эколого-экономические противоречия. – К.: Наукова думка, 1991. – 144 с.
18. Вернадский В.И. Начало и вечность жизни . – М.: Советская Россия, 1989. – 704с.
19. Влияние атмосферного загрязнения на свойства почв / Под ред. Л. А. Гришиной. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 205 с.
20. Воронцов А. П. Рациональное природопользование. – М.: Экмос, 2000. – 304 с.
21. Гаев. А. Я., Самарина В. С. Наши следы в природе. – М.: Недра, 1991. – 154 с.
22. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv-Atlas: Пер. з 4-го нім. вид. – К.: Знання-Прес, 2001. – 287 с.
23. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика). – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2000. – 280 с.
24. Генсірук С.А. Ліси України. – К.: Наукова думка, 1992. – 408с.
25. Гирусов Э.В. Основы социальной экологии. – М.: МНЭПУ, 1998. – 260 с.
26. Глобализация и безопасность развития: Монография / О.Г. Белорус, М.О. Гончаренко, В.А. Зленко и др. – К., 2002. – 789 с.
27. Глухов В.В., Лисичкина Т.В., Некрасова Т.В. Основы экономической экологии. – С-Пб.: Специальная литература, 1995. – 370с.
28. Голуб А. А., Струкова Е. Б. Экономика природных ресурсов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 319 с.
29. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. – Львів: Поллі, 1997. – 251с.
30. Горев Л. Н., Дорогунцов С. И., Хвесик М. А. Оптимизация экосред: в трех книгах. Оценка и процессы. Книга 1. – К.: Наукова думка, 1997. – 539 с.
31. Горев Л. Н., Дорогунцов С. И., Хвесик М. А. Оптимизация экосред: в трех книгах. Пргонозирование и оптимизация. Книга 2. – К.: Наукова думка, 1997. – 531 с.
32. Горев Л. Н., Дорогунцов С. И., Хвесик М. А. Оптимизация экосред: в трех книгах. Воспроизводство и пополнение. Книга 3. – К.: Наукова думка, 1997. – 544 с.
33. Горелов А.А. Экология: Учебное пособие. – М.: Центр, 1998. – 240 с.
34. Грингмут В., Кутчбаух К. и др. Формирование окружающей среды и экономика природных ресурсов. – М.: Прогресс, 1982. –382 с.
35. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи. – Рівне: РДТУ, 2000. – 239 с.
36. Гумилев Л.В. Этногенез и биосфера Земли. – М.: Рольф, 2001. – 560 с.
37. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 1998. – 716 с.
38. Данилишин Б.М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління: Наукове видання. – К., 2001. – 260 с.
39. Данилов-Данильян В.И., Лосев К.С. Экологический вызов и устойчивое развитие: Учебное пособие – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 414с.
40. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2000. – 248 с.
41. Дворжак Й. Земля, люди, катастрофы. – К.: Вища школа, 1989. – 238 с.
42. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 203 с.
43. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Підручник. – Львів: Афіша, 2001. – 272 с.
44. Дорогунцов С. І., Борщевський П. П., Данилишин Б. М. Удосконалення управління природокористуванням в АПК.– К.: Урожай, 1992. – 128 с.
45. Диксон Д., Скура Л., Карпентер Р. и др. Экономический анализ воздействия на окружающую среду. – М.: ВИТА, 2000. – 272 с.
46. Екологічний аудит: Підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. – К.: Вища школа, 2000. – 344с.
47. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: у 2-х книгах. / Відповід. ред. д.ю.н., проф. В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн.1. – 704 с.; Кн.2. – 576 с.
48. Екологія людини: Підручник для вищ. навч. закл. / О.М. Микитюк, О.З. Злотін, В.М. Бровдій та ін. – Х.: Ранок, 1998.– 270 с.
49. Економіка довкілля і природних ресурсів / За ред. Л.І. Максимів. – Львів: Афіша, 2002. – 168 с.
50. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №41. – Ст. 546.
51. Заповідники і національні природні парки України / Ред. В. Шевчук та ін. – К.: Вища школа, 1999. – 232 с.
52. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2001. – 358 с.
53. Захаров Е.П. Возмещение экологического ущерба за загрязнение окружающей среды. – Симферополь: ТЭИ, 1997. – 64 с.
54. Злобін Ю А. Основи екології. – К : Лібра, 1998. – 248 с.
55. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 416 с.
56. Израэль Ю. А. Экология и контроль состояния природной среды. – Л.: Гидорометеоиздат, 1979. – 371 с.
57. Каракаша И.И. Экологическое право Украины. – Одесса: Латстар, 2001. – 478 с.
58. Кашенко О.Л. Екологічний аспект економічних категорій. – К.: Вища школа, 1999. – 89с.
59. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. – Суми: Видавництво “Університетська книга”, 1999. – 421с.
60. Кашенко О.Л. Фінансово-економічні основи природокористування. – К.: Вища школа, 1999. – 222с.
61. Киреев Н. Г., Киреева Н. В. Экономика и приодная среда. – М.: Агар, 1999. – 176 с.
62. Колотило Д.М. Екологія і соціологія: Навчальний посібник – К.: КНЕУ, 1999. – 170 с.
63. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навчальний посібник – К.: МАУП, 2002. – 296 с.
64. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології: Підручник. – К.: Заповіт, 1998. – 352 с.
65. Крисаченко В.С., Хилько М.І. Екологія. Культура. Політика: концептуальні засади сучасного розвитку: Наукове видання – К.: Знання України, 2001. – 598 с.
66. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.
67. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.
68. Лаврик В.І. Методи математичного моделювання в екології. – К.: Фітосоціоцентр, 1998. – 132 с.
69. Лацко Р. Экономические проблемы окружающей среды. – М. : Прогресс, 1979. – 216 с.
70. Липец Ю. Г., Пуляркин В. А., Шлихтер С. Б. География мирового хозяйства. М.: ВЛАДОС, 1999. – 400 с.
71. Мазур И.И., Молдованов О.И. Курс инженерной экологии. – М.: Высшая школа, 1999. – 447 с.
72. Малишко М.І. Основи екологічного права України. – К., 1999. – 150с.
73. Малофеев В.И. Социальная экология: Учеб. пособие. – М.: Издательско-книготорговый центр “Маркетинг”, 2002. – 260 с.
74. Мамонтов Н. Ф. Экология и прогресс. – К., 1993. – 55 с.
75. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2002. – 346 с.
76. Мельник Л.Г. Экономика развития. – Сумы: Университетская книга, 2000. – 450 с.
77. Микитюк О.М., Злотін О.З., Бровдій В.М. та ін. Екологія людини. – Харків: Ранок, 1998. – 206с.
78. Миколаш Я, Питтерман Л. Управление охраной окружающей среды. – М.: Прогресс, 1983. – 239 с.
79. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід: Посібник з екологічного менеджменту / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький та ін. – К.: Символ-Т, 1997. – 245 с.
80. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации (Путь разума). – М.: МНЭПУ, 1998. – 260 с.
81. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – М.: ЮНИСАМ, 1990. – 310 с.
82. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 550 с.
83. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. – Львів: Афіша, 1999. – 255 с.
84. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища України. – К.: Вид. Раєвського, 2000. – 60 с.
85. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР). Пер. с англ. / Под ред. С.А. Евтеева, Р.А. Перелета. – М.: Прогресс, 1989. – 376 с.
86. На шляху до екологічно стійкого використання ресурсів в Україні: проблема накопичення промислових відходів. – Дніпропетровськ: Січ, 1999. – 27 с.
87. Неверов А. В. Экономика природопользования. – Мн.: Вышайша школа, 1990. – 216 с.
88. Никаноров А.М., Хоружая Т.А. Глобальная экология. – М.: Приор, 2001. – 285 с.
89. Океан наступает? Парниковый эффект и поднятие уровня моря: Сб. ст.: Пер. с англ. / Под ред. М.К. Барта и Дж. Г. Тайтуса; Под ред. и с предисл. П.А. Каплина. – М.: Прогресс, 1989. – 368 с.
90. Окружающая среда и здоровье / Под ред. Л. Хенса, Л. Мельника, Э. Буна. – К.: Наукова думка, 1998. – 326 с.
91. Оптимизация использования и охрана земельных ресурсов / В.П. Цемко, А.С. Новоторов, И.К. Паламарчук и др.– К.: Наукова думка, 1989. – 292 с.
92. Основні напрямки державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – С. 248-298.
93. Охрана и оптимизация окружающей среды / Под ред. А. А. Лаптева. – К.: Лыбидь, 1990. – 256 с.
94. Пахомова А.В. Экологический менеджмент. Учебник. – С-Пб.: ИД Питер, 2003. – 544с.
95. Перелет Р.А. Экономика и окружающая среда. Англо-русский словарь-справочник. – Гарвардский институт международного развития, 1996. – 120 с.
96. Пироженко О. Плата за землю: Практическое пособие. – Х., 2003. – 116 с.
97. Програма дій “Порядок денний на ХХІ”. – К.: Інтелсфера, 2000. – 360 с.
98. Примак А. В., Балтренас П. Б. Защита окружающей среды на предприятиях стройиндустрии. – К.: Будівельник, 1991. –152 с.
99. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення / Ред. В.Б. Леоненко та ін. – К., 1999. – 240 с.
100. Природно-ресурсний аспект розвитку України / Кер. розд. І.Д. Андріївський, Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.: КМ Academia, 2001. – 112 с.
101. Прыкин Б.В. Глобализация экономики – ключ к самосохранению. Деятельность эколого-экономичных систем. – М.,2003. – 335 с.
102. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. – М.: Мысль, 1990. – 637с.
103. Реймерс Н.Ф. Экология (Теория, законы, правила, принципы и гипотезы). – М.: Россия молодая, 1994. – 367с.
104. Розбудова екомережі України / Ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К., 1999. – 127 с.
105. Рябчиков А.Н. Экономика природопользования: Учебное пособие для вузов. – М., 2002. – 192 с.
106. Сахаєв В.Г., Шевчук В.Я. Економіка і організація охорони навколишнього середовища. – К.: Вища школа, 1995. – 271с.
107. Серов Г. П. Экологический аудит. – М.: Экзамен, 1999. – 448 с.
108. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. – К.: Логос, 1999. – С. 441– 485.
109. Соколов В.И. Природопользование в США и Канаде: экономические аспекты / Отв. ред. Л.Н. Карпов. – М.: Наука, 1990. – 160 с.
110. Соціальна екологія. Навчальний посібник (за ред. Л.П. Царика). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – 208 с.
111. Справочник по водным ресурсам / Под ред Б.Стрельца. – К.: Урожай, 1987. – 304с.
112. Степановских А.С. Экология. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 704 с.
113. Степановских А.С. Прикладная экология: Учебник. – М., 2003. – 751 с.
114. Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна: Навчальний посібник для ВНЗ / За ред. М.І. Дробнохода. – К.: МАУП, 2002. – 104 с.
115. Стихийные бедствия: изучение и методы борьбы. / Под ред Гилберта Ф. Уайта / Перевод на русский язык. – М.: Прогресс, 1978. – 439 с.
116. Тихомиров Н.П. Методы анализа и управления эколого-экономическими рисками: Учебное пособие для вузов. – М., 2003. – 350 с.
117. Толстоухов А.В., Хилько М.І. Екобезпечний розвиток. – К.: Знання України, 2001. – 333 с.
118. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. – Одесса: Астропринт, 1996. – 392с.
119. Трегобчук В. М. Экономико-экологические проблемы гидромелиорации. К.: Наукова думка, 1990. – 208 с.
120. Уайт Г. География, ресурсы и окружающая среда: Пер. с англ. / Ред. и предисл. С.П. Горшкова. – М.: Прогресс, 1990. – 544 с.
121. Федцов В. Г., Дрягилев Л. А. Экология и экономика природопользования. – М.: Изд-во РДЛ, 2002. – 232 с.
122. Царенко О.М., Нєсветов О.О., Кабацький М.О. Основи екології та економіки природокористування: Навчальний посібник – Суми: Університетська книга, 2001. – 326с.
123. Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу / Упорядники О.Ю. Шапаренко, С.О. Шапаренко. – Х.: Торсінг, 2002. – 336 с.
124. Швейцер А. Этика благоговения перед жизнью. – М., 1992.
125. Шевчук В., Білявський Г., Саталкін Ю., Навроцький В. Ноосферогенез і гармонійний розвиток. – К.: Геопринт, 2002.
126. Шевчук В., Саталкін Ю., Білявський Г. та ін. Порядок денний на ХХІ століття: національний шлях до гармонійного розвитку. – К.: Літсофт, 2002.
127. Шевчук В., Білявський Г., Саталкін Ю. та ін. Основи професійного навчання державних службовців і управлінського персоналу з екологічної політики і управління. – К.: Геопринт, 2002.
128. Шевчук В., Саталкін Ю., Навроцький В. Екологічне підприємництво: Навчальний посібник. – К.: Мета, 2001. – 191 с.
129. Экология города: Учебник / Под ред. проф. Ф В Стольберга – К.: Либра, 2000. – 468 с.
130. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов / Гирусов Э.В. и др. – М., 2003. – 519 с.
131. Экологическая геология Украины /Отв. ред. Шнюков Е. Ф. – К.: Наукова думка, 1993. – 407 с.
132. Экономика и экология: Учебник. – М.: Изд-во Рос. экон. акад., 2000. – 174 с.
133. Экономика природопользования: Учебник / Под ред. Л.Хенса, Л. Мельника, Э. Буна. – К.: Наукова думка, 1998. – 480с.
134. Экономика ресурсосбережения. – К.: Наукова думка, 1989. – 248 с.
135. Экономический анализ воздействия на окружающую среду /Д. Диксон и др. Пер. с англ. – М.: ВИТА-ПРЕСС, 2000. – 270с.
136. Яремчук І.Г. Економіка природокористування. Навчальний посібник. – К.: Просвіта, 2000. – 431с.
137. Яцик А.В. Экономические основы рационального водопользования. –К.: Генеза, 1997. – 640 с.
* Продуценти – безпосередні споживачі енергії (в основному рослинний світ);
консументи – споживачі енергії як безпосередньо, так й опосередковано черезпродуцентів (в основному тваринний світ);
редуценти – перетворювачі живої речовини – продуцентів і консументів – у неживе (в основному мікроорганізми ґрунту).
* *Римський клуб – спеціальна міжнародна науково-дослідна організація (існує з 1968 р.), яка розробляє футуристичні моделі розвитку людства. Найбільш відомі дослідження Д. Медоуза, М. Мессаровича, Е. Пестеля, Я.Тінбергена та ін.