Розділ IV. Пожежна безпека у торгівлі

1. Питання: Якою є роль Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в забезпеченні пожежної безпеки?

Відповідь: В Україні забезпечує пожежну охорону населених пунктів і об'єктів, здійснює державний пожежний нагляд, координує діяльність міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо удосконалювання пожежної охорони Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Рішення його з питань пожежної безпеки є обов'язковими для органів державної виконавчої влади, а також підприємств, організацій і громадян.

2. Питання: Якою є структура пожежної охорони в Україні?

Відповідь: Для захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах в Україні створено пожежну охорону, яка поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну. Основними підрозділами, які безпосередньо ведуть боротьбу з пожежами, є пожежні команди, які комплектуються спеціально навченими бійцями та командирами і закріплюються за певною територією або об'єктом.

3. Питання: Як організований державний пожежний нагляд в Україні?

Відповідь: Закон «Про пожежну безпеку» передбачає державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності. У складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи створені та функціонують центральний орган - Державний департамент пожежної безпеки, територіальні та місцеві органи державного пожежного нагляду. Органи державного пожежного нагляду (Держпожнагляд) здійснюють такі функції: розробляють і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки; погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів щодо забезпечення пожежної безпеки; встановлюють порядок опрацювання і затвердження відповідних положень, інструкцій та інших нормативних актів, діючих на підприємстві, в установі та організації; здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками різного рівня, посадовими особами та громадянами; проводять перевірки і дізнання за повідомленнями про пожежі та порушення правил пожежної безпеки. Посадові особи органів Державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду Україні.

4. Питання: Якими є обов'язки керівників підприємств, установ і організацій, орендарів у забезпеченні пожежної безпеки різних об'єктів?

Відповідь: Керівники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; розробляти і затверджувати діючі у межах підприємства положення та інструкції, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм та правил, а також виконання розпоряджень (приписів) і постанов органів державного пожежного нагляду; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар; створювати згідно з встановленим порядком підрозділи пожежної охорони та необхідну для їхнього функціонування матеріально-технічну базу; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і переїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж.

5. Питання: Якими є умови створення і функції добровільних пожежних дружин на підприємствах (в установах, організаціях) і різних об'єктах?

Відповідь: З метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їхнього гасіння створюються на підприємствах і різних об'єктах з робітників, службовців, інженерно-технічних працівників і інших громадян не молодших 18 років добровільні пожежні дружини (команди), що функціонують відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 11.02.2004р. Добровільна пожежна дружина (ДПД) створюється при чисельності працюючих, як правило, не менше 25 чоловік, вона може бути загальнооб'єктова і (або) цехова залежно від структури та особливостей підприємства. На складах, у цехах та інших структурних підрозділах підприємства можуть створюватись відділення ДПД (бойові підрозділи) згідно з кількістю робочих змін.

6.Питання: Якими є економічні методи стимулювання роботи членів добровільних пожежних дружин?

Відповідь: Оплата праці членів добровільних пожежних дружин (команд) за час участі їх у ліквідації пожежі або наслідків аварії, проведення пожежно-профілактичних заходів, а також навчальної підготовки та чергувань провадиться з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем роботи. Членам добровільних пожежних дружин (команд) можуть надаватися додаткова відпустка до 10 робочих днів на рік із збереженням заробітної плати, видаватися премії та цінні подарунки. Члени добровільних пожежних дружин (команд) підлягають обов'язковому особистому страхуванню у розмірі десятирічної заробітної плати за посадою, яку вони займають, за рахунок коштів підприємств, установ та організацій. Страхування членів добровільних пожежних дружин (команд) та страхування працівників відомчої пожежної охорони здійснюється за рахунок підприємств, установ та організацій, де вони створені.

7.Питання: Якими є умови створення, склад та функції пожежо-технічних комісій на підприємстві (в установах, організаціях) і різних об'єктах?

Відповідь: На підприємстві, в установі, організації з чисельністю 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюється пожежо-технічна комісія (ПТК), яка діє відповідно до Типового положення про пожежо-технічну комісію, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 11.02.2004р. № 70. У виняткових умовах її функції може виконувати комісія з охорони праці. Наказами керівника підприємства (роботодавця) затверджуються положення про ПТК підприємства, її персональний склад і порядок роботи. До складу комісії включаються інженерно-технічні працівники, діяльність яких пов'язана з виконанням технологічних процесів, експлуатацією та обслуговуванням електроустановок, систем автоматичного протипожежного захисту та ін., а також керівник ДПД, спеціаліст з пожежної безпеки підприємства, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, представник профспілкової організації. Очолює комісію головний інженер або один із заступників керівника підприємства. У функції ПТК будь-якого підприємства входять: обстеження один раз на квартал усіх виробничих будівель, споруд, складів, різних приміщень з метою виявлення порушень пожежної безпеки та визначення шляхів, способів та строків їх усунення. Результати такого обстеження оформляються актом, який затверджується керівником підприємства. ПТК бере участь у розробці діючих у межах підприємства положень, правил, інструкцій з пожежної безпеки, а також у службовому розслідуванні причин пожеж та розробці необхідних заходів щодо запобігання ним, вирішенні інших питань у цій області.

8. Питання: Якими є види і порядок проведення інструктажів з питань пожежної безпеки?

Відповідь: Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки згідно з Типовим положенням. Протипожежні інструктажі за призначенням та строком проведення поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний протипожежний інструктаж проводиться за програмою, затвердженою керівником (заступником, головним інженером) підприємства, з усіма особами, які щойно прийняті на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику (навчання) і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться у спеціально обладнаному приміщенні фахівцем, на якого покладені ці обов'язки наказом по підприємству.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку тут виробничої діяльності працівників або участі прибулих на підприємство осіб у виробничому процесі, будівельно-монтажних, ремонтних та інших роботах. Програма цього інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу або керівником підприємства (його заступником).

Програми вступного та первинного протипожежних інструктажів повинні бути узгодженні з начальником об'єктної пожежної охорони або керівником добровільної пожежної дружини.

Повторний протипожежний інструктаж, що включає питання вступного та первинного інструктажів, повинен проводитись на робочому місці з усіма працівниками не рідше одного разу на рік.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників на робочому місці чи у спеціально відведеному приміщенні у таких випадках: введення у дію нових або доопрацьованих нормативних актів з питань пожежної безпеки (правил, інструкцій тощо); зміни технологічного процесу, застосування нового або модернізація існуючого пожежонебезпечного устаткування; вимога державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо виявлено незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти при пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння. Обсяг та зміст цього інструктажу визначаються причинами, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий протипожежний інструктаж повинен проводитись з працівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та ін.), при ліквідації аварії, наслідків стихійного лиха.

Первинний, повторний, позаплановий та цільові протипожежні ін­структажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (завідуючими відділів, секцій, складів, комор, а також начальниками цехів, дільниць), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі повинні завершуватись перевіркою знань. Перевірку знань здійснює особа, яка проводила інструктаж.

Допускається проводити протипожежні інструктажі разом з відповідними інструктажами з охорони праці.

Результати всіх видів протипожежних інструктажів, окрім цільового реєструються у спеціальних журналах окремо від інструктажів з питань охорони праці. Тут повинні бути підписи осіб, з якими проводився інструктаж, і тих, хто його проводив. Запис про проведення цільового протипожежного інструктажу робиться в документі (наряді-допуску), дозволяючому виконання пожежонебезпечних робіт.

9. Питання: Яким є порядок навчання працівників за програмою пожежо-технічного мінімуму?

Відповідь: На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою (наприклад, на складах товарів побутової хімії, тканин, папера, меблів, легкозаймистих рідин) працівники повинні проходити пожежо-технічний мінімум. Наказом керівника підприємства встановлюються порядок, форма та місце проведення пожежо-технічного мінімуму, а також конкретний перелік робіт та спеціальностей, стосовно до яких передбачається спеціальне навчання. Програма пожежо-технічного мінімуму розробляється, як правило, на підприємстві, затверджується його керівником та погоджується з місцевим органом державного пожежного нагляду. Після закінчення спеціального навчання комісія, яка утворюється наказом керівника підприємства, повинна прийняти від робочих та службовців заліки, результати яких оформляються протоколом. Особам, які успішно склали заліки, видається посвідчення відповідної форми. Надалі перевірка знань працівників з питань пожежної безпеки здійснюється комісією щорічно також з оформленням протоколу. При цьому до посвідчення про проходження спеціального навчання з пожежо-технічного мінімуму вносяться відповідні відмітки.

10. Питання: Яким є порядок перевірки знань посадових осіб з питань пожежної безпеки?

Відповідь: Посадові особи, від діяльності яких залежить протипожежний стан різних об'єктів та підприємства у цілому, до початку виконання обов'язків та періодично (не рідше 1 разу на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

11.Питання: Якими є види і призначення інструкцій з пожежної безпеки?

Відповідь: На основі діючих правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки з урахуванням специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів та устаткування розробляються та затверджуються керівником підприємства інструкції, які підрозділяються на види: загальні (загальнооб'єктні) для підприємств, організацій, установ; для окремих цехів, виробничих дільниць, приміщень, лабораторій та ін.; щодо виконання пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, обладнання та ін. Інструкції встановлюють порядок та способи забезпечення пожежної безпеки, обов'язки та дії працівників на випадок виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї у пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних цінностей, використання засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони. Ці інструкції повинні вивчатись при проведенні протипожежних інструктажів і проходженні пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання та вивішуватися на видних місцях.

На підприємствах торгівлі, які мають два поверхи та більше, інших аналогічних за призначенням об'єктах з масовим перебуванням людей (50 чоловік та більше) адміністрація зобов'язана розробити інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей. Не рідше одного разу на півріччя здійснюються тренувальні дії працівників зазначених підприємств та об'єктів згідно з цією інструкцією.

Відповідні інструкції розробляються на підприємствах для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових). Інструкції щодо заходів пожежної безпеки розроблюються для павільйонів, кіосків, магазинів (секцій), які знаходяться на ринках.

12. Питання: Сформулюйте поняття про горіння, загоряння і пожежу.

Відповідь:Горіння - швидкопротікаюча хімічна реакція окислення речовин, що супроводжується виділенням теплоти і часто випромінюванням світла. Для виникнення та протікання процесу горіння необхідні: горюча речовина, окислювач у достатній для підтримання горіння кількості та джерело запалювання. Дія джерела запалювання, що призводить до горіння, називається запалюванням.

Джерелами запалювання можуть бути: палаючі або розжарені тіла; електричні розряди; теплові прояви хімічних реакцій, мікробіологічних процесів та механічних дій; іскри від удару та тертя; ударні хвилі; сонячна радіація, електромагнітні та інші випромінювання.

Розрізнюють такі види горіння: спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування.

Горіння речовин є причиною загорянь і пожеж на різних об'єктах. Загоряння - неконтрольоване горіння зовні спеціального вогнища, не заподіюче матеріальної шкоди, пожежа – неконтрольоване горіння зовні спеціального вогнища, що приносить матеріальну шкоду.

13.Питання: Як класифікуються пожежі залежно від розмірів матеріального збитку?

Відповідь: Залежно від завданих матеріальних збитків пожежі поділяються на: пожежі з великими матеріальними збитками – пожежі, прямі збитки від яких перевищують 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; пожежі з особливо великими матеріальними збитками – пожежі, прямі збитки від яких перевищують 1000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розрізнюють прямі та побічні збитки від пожеж. Прямі збитки від пожеж – оцінені в грошовому вираженні матеріальні цінності, знищені та (або) пошкоджені внаслідок безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі. Побічні збитки від пожеж – оцінені у грошовому вираженні витрати на гасіння пожежі (вартість вогнегасних речовин, пально-мастильних матеріалів тощо), ліквідацію її наслідків (враховуючи соціально-економічні та екологічні втрати), у тому числі на відбудову об’єкта; втрати, зумовлені простоєм у виробництві, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів тощо.

14.Питання: На які класи поділяються пожежі горючих речовин та матеріалів?

Відповідь: Пожежі горючих речовин та матеріалів підрозділяються на класи: А - пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір); В - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які плавляться; С - пожежі газів; Д - пожежі металів та їх сплавів; Е - пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

15. Питання: Як класифікуються рідини залежно від температури спалаху пари?

Відповідь: Залежно від температури спалаху пари рідини поділяються на легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху не вище 61°С у закритому тиглі або 66°С у відкритому тиглі та горючі (ГР) з температурою спалаху вище зазначених величин. Бензин, розчинники – дуже небезпечні ЛЗР з температурою спалаху пари від -17 до +44°С, до них належать також нітроемалі та більшість лаків. У виробничих приміщеннях тара з ЛЗР та ГР може зберігатись тільки у металевих шафах або ящиках, які щільно закриваються. Забороняється зберігати легкозаймисті або горючі рідини у відкритому або непридатному посуді, а також у посуді, який б'ється. Не допускається спільне зберігання їх з будь-якими іншими товарами чи матеріалами.

16. Питання: На які розряди поділяються речовини і матеріали за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище, впливати на людину безпосередньо або на відстані?

Відповідь: За потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору та фауну), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки органів дихання безпосередньо або на відстані речовини та матеріали поділяються на розряди: безпечні, малонебезпечні, небезпечні, особливо небезпечні. До безпечних належать негорючі речовини та матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами. Малонебезпечними є горючі речовини і матеріали, на які не розповсюджуються особливі вимо­ги ГОСТ 19433-88, а також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці. Небезпечними вважаються горючі та негорючі речовини і матеріали, виявлення властивостей яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів. Причому, небезпечні властивості можуть виявитись у речовинах у чистому вигляді або при взаємодії їх із речовинами та матеріалами інших категорій (визначені у ГОСТ 19433-88) у нормальних або аварійних умовах. До особливо небезпечних відносяться такі небезпечні речовини і матеріали, що не сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ 19433-88.

Вимоги до розподілу речовин та матеріалів при зберіганні містяться у «Правилах пожежної безпеки в Україні». Окремо від інших речовин та матеріалів повинні зберігатись, наприклад: речовини в аерозольній упаковці; гази стиснені, зріджені та розчинені під тиском; отруйні гази; горючі гази; легкозаймисті тверді речовини та деякі інші.

17.Питання: Якими є вимоги до торгівлі товарами з підвищеною пожежною небезпекою?

Відповідь: У торговельних центрах, універмагах, великих магазинах торгівля товарами з підвищеною пожежною небезпекою (сірниками, парфумерією, одеколонами, аерозольними упаковками тощо) повинна здійснюватись на верхніх поверхах. Ці товари необхідно зберігати нарізне від інших у спеціально пристосованих приміщеннях. Не допускається зберігати у крамниці одночасно більше 15 тис. одиниць аерозольних виробів та більше 2 тис. пляшок (або більше 1м³) спирту та інших ЛЗР. Товари побутової хімії, лаки, фарби, розчинники, товари в аерозольній упаковці не дозволяється розміщувати ближче 0,5м від приладів опалення та у віконних вітринах. Не допускається торгівля пожежонебезпечними товарами побутової хімії, лаками, фарбами, розчинниками та іншими ЛЗР та ГР, розфасованими у скляну тару місткістю більше одного літра кожна, а також пожежонебезпечними товарами без попереджувального напису "Вогненебезпечне". Зберігати горючі товари або негорючі товари в горючій упаковці можна тільки у приміщеннях, які мають віконні отвори або спеціальні засоби димовидалення. Відділи, секції, прилавки для продажу пожежонебезпечних товарів повинні бути розташовані не ближче 4м від виходів, сходових кліток та інших евакуаційних шляхів. Розфасовка пожежонебезпечних товарів (крохмалю, борошна, цукрового піску, крупи) повинна здійснюватись у спеціально пристосованих для цього приміщеннях. Забороняється користуватись побутовими електронагрівальними приладами у складських приміщеннях та приміщеннях для підготовки товарів до продажу.

18.Питання: Які заходи пожежної безпеки передбачаються в матеріальних складах і базах загального призначення?

Відповідь: Тут конторські та побутові приміщення мають бути ізольовані від складських приміщень. Робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) у складських приміщеннях необхідно огороджувати заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8м. Всі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасуванням продукції, приготуванням робочих сумішей вогненебезпечних рідин та дрібним ремонтом, здійснюються в ізольованих приміщеннях. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати люки чи вікна розміром 0,9м ´ 1,2м з приямком для випускання диму у разі пожежі. У складських приміщеннях від дверних отворів повинні бути проходи, відповідаючі ширині дверей, але не менше 1м. При ширині складу більше 10м посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше 2м завширшки. Між штабелями передбачаються проходи шириною не менше 1м. Відстань від штабелів до стін приймається не менше 0,8м. Проходи та місця розташування штабелів позначають чіткими лініями на підлозі. Балони з горючими газами, ємкості з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки необхідно захищати від сонячного та будь-якого іншого теплового впливу. У складах загального призначення допускається зберігання не більше 5 тис. аерозольних упаковок, у ізольованих протипожежних відсіках цих складів – не більше 15 тис. упаковок. У багатоповерховому складі зберігання аерозольних упаковок дозволяється лише на верхньому поверсі у протипожежних відсіках, у кожному з яких може знаходитись не більше 150 тис. цих упаковок. При цьому загальна місткість складу не може перевищувати 900 тис. упаковок. На відкритих майданчиках або під навісами аерозольні упаковки повинні знаходитись в негорючих контейнерах, що замикаються. На зовнішньому боці дверей (воріт) складських приміщень, де зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини та матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газами та продукція в аерозольній упаковці, повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує їх пожежну небезпеку та кількість, а також заходи, що вживаються при гасінні пожежі.

19. Питання: На які категорії поділяються приміщення і будівлі (частини будівель – пожежні відсіки) виробничого і складського призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою?

Відповідь: Категорії приміщень щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки приймаються відповідно до ДНАПБ Б.03.002–2007. До категорії А належать склади товарів побутової хімії та легкозаймистих рідин (лаки, фарби на ацетоні, бензин побутовий, розчинники, ацетон у склотарі та ін.); приміщення для зберігання товарів у аерозольних упаковках, зарядки тягових та стартерних батарей; фарбувальні відділення; машинні (апаратні) та конденсаторні відділення аміачних холодильних установок та ін. Категорія Б включає, наприклад, відділення сушіння крохмалю, розфасовки та пакування крохмалю, розфасовки крупи, борошна та цукрового піску. До категорії В належать: склади меблів, тари (ящики, пакети, сітки), готового одягу, тканин, парфумерних товарів (духи, одеколони), галантереї, культтоварів, радіотоварів та телевізорів, взуття, килимів, пральних порошків в упаковках, тютюнових виробів, сірників, мила, кондитерських та бакалійних товарів, цукру в тарі, соняшникової та інших рослинних олій, лікеро-горілчаних виробів та вина, паперу та готових пакетів; комори овочів, картоплі, сухих продуктів, господарчого інвентарю, тари; камери зберігання хутра; холодильні камери з температурою вище +10⁰С; приміщення для зберігання іграшок, товарної обробки та розфасовки картоплі і овочів; дисплейні зали. До категорії Г входять: приміщення обпалення птахів; гарячі відділення кулінарних цехів; приміщення для приготування сиропів; вафельні відділення; гарячі цехи підприємств громадського харчування; камери спалення сміття. До категорії Д належать, наприклад, усі приміщення хладонових холодильних установок; холодильні камери з температурою +10⁰С та нижче; відділення сульфітації та десульфітації продукції, металевої тари; охолоджувальні камери напівфабрикатів, готової продукції, добового запасу сировини на фабриках – заготівельнях; механічні майстерні та ін. На підприємствах, базах та складах залежно від їх категорії розробляються відповідні заходи пожежної безпеки.

20.Питання: Сформулюйте поняття про пожежонебезпечну зону та зробіть класифікацію пожежонебезпечних зон.

Відповідь: Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині та зовні приміщень, у межах якого постійно або періодично знаходяться (зберігаються або утворюються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушеннях у такої кількості, що потрібні спеціальні заходи в конструкції електрообладнання при його монтажі та експлуатації. Пожежонебезпечні зони підрозділяються на класи: П-І, П-II, П-IIа, П-III (визначаються технологами разом з електриками проектної чи експлуатуючої організації). Клас П-І - простір, розташований у приміщеннях, де обертається горюча рідина, яка має температуру спалаху більше +61⁰С (наприклад, на складах мінеральних масел); клас П-ІІ - простір у приміщеннях, в якому можуть накопичуватися та виділятися горючий пил та волокна (наприклад, у приміщеннях для просіювання борошна, цукру); клас П-IIа - простір у приміщеннях, де знаходяться тверді горючі речовини і матеріали (наприклад, на складах тканин, паперу, меблів, змішаних вантажів); клас П-ІІІ - простір зовні приміщення, у якому знаходиться горюча рідина з температурою спалаху більше +61⁰С або тверді горючі речовини (наприклад, відкриті склади мінеральних масел або склади вугілля, торфу, дерева).

21.Питання: Якими є вимоги безпеки до пожежонебезпечних зон і використуємих у них електричних машин, апаратів, приладів, світильників?

Відповідь: Відповідно до діючих правил, має бути забезпеченим захист будинків, споруджень і зовнішніх установок з пожежонебезпечними зонами від прямих ударів блискавки і вторинних її проявів, а також захист у цих зонах від іскріння внаслідок можливого розряду статичної електрики. Залежно від класу пожежонебезпечної зони встановлений мінімальний ступінь захисту від агресивності навколишнього середовища оболонок електричних машин, апаратів, приладів, а також світильників. Щитки і вимикачі освітлювальних мереж рекомендується виносити за межі пожежонебезпечних зон будь-якого класу. Електричні машини з частинами, що нормально іскрять, повинні знаходитися на відстані не менш 1м від місця розміщення горючих матеріалів (речовин) чи відгороджуватися від них екраном з негорючих матеріалів. При необхідності використання (за умовами виробництва) у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів має бути забезпеченим захист від зіткнення робочих частин, що нагріваються, з горючими матеріалами (речовинами), при цьому самі прилади повинні встановлюватися на негорючий поверхні. Забороняється застосування нагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу в складських приміщеннях. Для захисту ламп розжарювання світильники повинні мати суцільне скло; відбивач і розсіювач у них повинні бути виготовлені з негорючого матеріалу. Такі ж вимоги до відбивача і розсіювача пред'являються у світильниках з люмінесцентними лампами для пожежонебезпечних зон будь-якого класу складських приміщень. У переносних світильниках, використовуваних у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу, скляний ковпачок має бути захищеним металевою сіткою. У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу забороняється застосування неізольованих проводів, кабелів з горючою поліетиленовою ізоляцією.

22.Питання: Сформулюйте поняття про вибухонебезпечну зону і зробіть класифікацію вибухонебезпечних зон.

Відповідь: Вибухонебезпечною зоною називається простір у приміщенні чи навколо зовнішньої установки, у якому є присутнім вибухонебезпечне середовище або воно може створюватися внаслідок природних чи виробничих факторів у кількості, що вимагає спеціальних мір у конструкції електроустаткування при його монтажі й експлуатації. Газо-, пароповітряні вибухонебезпечні середовища створюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні – вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22 (визначаються технологами разом з електриками проектної чи експлуатуючої організації). Клас 0 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого періоду (у межах корпусів технологічного устаткування); клас 1 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище може створюватися при нормальній роботі (установка працює відповідно до розрахункових параметрів); клас 2 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище при нормальних умовах експлуатації відсутнє, а якщо виникає, то рідко і продовжується недовго; клас 20 – простір, у якому при нормальній експлуатації вибухонебезпечний пил у виді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для створення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть створюватися пилові шари не передбаченої чи надмірної товщини (звичайно це має місце усередині устаткування); клас 21 – простір, у якому при нормальній експлуатації можлива поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації (простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання, можливої появи пилових шарів); клас 22 – простір, у якому вибухонебезпечний пил у зваженому стані може з'являтися не часто і перебувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть перебувати й утворювати вибухонебезпечні суміші у випадку аварії (простір поблизу устаткування, що утримує пил, здатний звільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення).

23.Питання: Якими є вимоги безпеки до вибухонебезпечних зон і використуємих у них електричних машин, апаратів, приладів, світильників?

Відповідь: Будинки, спорудження і зовнішні установки, що мають вибухонебезпечні зони, повинні бути забезпечені блискавкозахистом, а також захистом від статичної електрики. Електроустаткування, особливо з частинами, що утворюють іскри при нормальній роботі, а також апарати захисту і керування для освітлювальних мереж рекомендується встановлювати за межами вибухонебезпечних зон. У вибухонебезпечних зонах використовується вибухозахищене електротехнічне устаткування, в якому передбачені конструктивні заходи щодо зниження або усунення можливості запалювання навколишнього вибухонебезпечного середовища при його експлуатації. Вибухозахищене електроустаткування для роботи у вибухонебезпечній суміші повітря з горючими газами або парами ЛЗР (має відповідне нанесене на поверхню маркування) повинне застосовуватися тільки для тих категорій і груп вибухонебезпечних сумішей, для яких виконаний його вибухозахист. У вибухонебезпечних зонах класів 20, 21, 22 необхідно застосовувати електроустаткування, що має вибухозахист, який забезпечує безпеку при роботі у вибухонебезпечній суміші повітря з горючими пилом або волокнами. Встановлено необхідний ступінь захисту від агресивності навколишнього середовища оболонок вибухозахищених електричних машин, апаратів, приладів, а також світильників. У вибухонебезпечних зонах можуть застосовуватися електричні світильники тільки з відповідними рівнем вибухозахисту і ступенем захисту. Кожна електрична машина, установлена у вибухонебезпечній зоні, має бути захищена від нагрівання, що перевищує допустимі рівень температури, і перевантажень. В вибухонебезпечних зонах класів 0, 20 необхідно, а у вибухонебезпечних зонах класів 1, 2, 21, 22 рекомендується використовувати захисне відключення електроустановок. Забороняється застосування неізольованих проводів, а також проводів і кабелів з поліетиленовою ізоляцією (оболонкою) у вибухонебезпечних зонах будь-якого класу.

24.Питання: Сформулюйте поняття про систему запобігання пожежі і систему протипожежного захисту.

Відповідь: Пожежна безпека будь-якого об'єкта забезпечується системами запобігання пожежі і протипожежного захисту. Система запобігання пожежі являє собою комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на виключення умов виникнення пожежі. Система протипожежного захисту – сукупність організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання дії на людей небезпечних факторів пожежі й обмеження матеріальної шкоди від неї. Протипожежний захист забезпечується, наприклад, запобіганням розповсюдженню пожежі за межі вогнища, евакуацією людей, використанням засобів пожежогасіння та засобів пожежної сигналізації.

25.Питання: Сформулюйте поняття про вогнестійкість і межу вогнестійкості.

Відповідь: Вогнестійкістю будівельних конструкцій називається їхня здатність зберігати несучу та огороджуючу функції в умовах пожежі. Межа вогнестійкості будівельної конструкції – це період часу від початку випробування її дією вогню або високої температури до появи однієї з таких ознак: а) утворення у конструкції наскрізних тріщин; б) підвищення температури на необігрівальній поверхні конструкції у середньому більше ніж на 160⁰С або у будь-якій точці цієї поверхні більше ніж на 190⁰С у порівнянні з температурою конструкції до випробування; в)втрата конструкцією несучої здатності.

26. Питання: Як класифікуються будівлі та споруди за вогнестійкістю?

Відповідь: Від ступеню займистості та межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій залежить ступінь вогнестійкості будівель та споруд. Усі будівлі та споруди за вогнестійкістю поділяються на вісім ступенів: І, II, III, ІІІа, ІІIб, IV, ІVа, V. Найбільш високі межі вогнестійкості основних будівельних конструкцій у будівлях та спорудах І ступеню вогнестійкості; у будівлях та спорудах кожного подальшого ступеню вогнестійкості вони нижчі. Спалимі частини будівель та споруд не мають межі вогнестійкості.

27. Питання: Як визначається необхідний ступінь вогнестійкості будівель та споруд?

Відповідь: Потрібний щодо СНиП 2.01.02-85 ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від їх категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою виробництва, поверховості та величини допустимої площі підлоги між протипожежними стінами. Цехи та відділення категорій А і Б дозволяється розташовувати лише у приміщеннях І та II ступенів вогнестійкості. Будівлі, наприклад, складів цукру при зберіганні його у тарі повинні бути не нижче III, а при безтарному зберіганні - не нижче II ступеня вогнестійкості. Велику кількість сірників допускається зберігати в окремих складах не нижче III ступеня вогнестійкості. Спиртосховища слід розміщувати у заглиблених будівлях II ступеня вогнестійкості. Одноповерхові складські будівлі зі стелажами висотою від 5,5 до 25м слід проектувати II ступеня вогнестійкості з ліхтарями чи витяжними шахтами на покритті для димовидалення.

Особливо небезпечні та небезпечні речовини і матеріали необхідно зберігати у складах І або II ступеня вогнестійкості. Склади особливо небезпечних речовин та матеріалів рекомендується розміщувати в окремих будівлях. Малонебезпечні речовини та матеріали можна зберігати в приміщеннях усіх ступенів вогнестійкості (окрім V), безпечні – в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.

Кіоски та ларки, встановлювані у будівлях та спорудах, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів. Ринки допускається розміщувати у будівлях І, II, III, ІІІа ступенів вогнестійкості.

На територіях ринків спеціалізовані магазини з продажу твердих легкозаймистих матеріалів, ЛЗР і ГР (крім харчових продуктів), питоме навантаження яких складає не більше 50 кг/м², допускається розміщати в будівлях не нижче ІІ ступеня вогнестійкості.

28.Питання: Якими є призначення і величини протипожежних розривів між різними будівлями та спорудами?

Відповідь: З метою запобігання розповсюдженню вогню з однієї будівлі на іншу між ними влаштовують протипожежні розриви.

В таблиці 1 наведені регламентовані ДБН 360-92** протипожежні відстані між допоміжними будівлями промислових підприємств (вказані в чисельнику), між адміністративно-побутовими і виробничими будівлями (вказані в знаменнику).

Таблиця 1

Протипожежні відстані між будівлями

 

Ступінь вогнестійкості будівлі	Відстань (м) при ступіні вогнестійкості будівель
І, ІІ	ІІІ	ІІІа, ІІІб, IV, IVa, V
I, II	6/9	8/9	10/12
ІІІ	8/9	8/12	10/15
ІІІа, ІІІб, IV, IVa, V	10/12	10/15	15/18

 

Протипожежні розриви слід збільшувати в порівнянні з наведеними в таблиці даними: на 50 % для виробничих будівель з категоріями виробництв А і Б; на 25% для будівель І та ІІ ступенів вогнестійкості з категорією виробництва В. Відстань між стінами будівель без віконних отворів допускається зменшувати на 20%, за виключенням будівель ІІІа, ІІІб, IV, IVa, V ступенів вогнестійкості. Відстань між будівлями І та ІІ ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6м, якщо стіна більш високого з них є протипожежною.

Кіоски, ларки, тимчасові споруди повинні розміщуватися на відстані не менше 10м від інших будівель та споруд. Будівельні норми і правила можуть передбачати більший протипожежний розрив або допускати розміщення їх біля зовнішніх протипожежних стін без отворів.

Кіоски, інвентарні будівлі мобільного типу тощо допускається розміщувати групами, але не більше 10 у групі та площею не більше 800м². Відстань між групами цих будівель, а також від них до інших будівель та споруд слід приймати не менше 15м.

На ринках кількість кіосків, павільйонів і контейнерів у одній групі не може перевищувати 20 і 10 при двох – та однорядному розміщенні їх, відповідно. Між групами кіосків і павільйонів мають бути влаштовані проходи (проїзди) шириною не менше 4м. Загальна площа торгівельної групі, що складається з наметів, не може перевищувати 250м². Розриви між такими торгівельними групами приймаються не менше 4м. Відкриті торгівельні місця можливо об’єднувати у групи кількістю 60 місць. При цьому відстань між зазначеними групами, між ними та групами торгівельних рядів із наметів приймається не менше, відповідно 2 та 4м. Протипожежній розрив між місцем для збору горючих відходів і найближчим торгівельним місцем має бути не менше 15м.

29. Питання: Якими є вимоги до утримання протипожежних розривів між різними об'єктами?

Відповідь: Протипожежні розриви між різними об'єктами не дозволяється використовувати для складування матеріалів, устаткування та пакувальної тари, а також стоянки транспортних засобів і встановлення індивідуальних гаражів. У межах протипожежних розривів, а також на відстані менше 15м від будівель та споруд не допускається розведення вогнищ, спалювання відходів та тари. Не дозволяється складування горючої тари біля вікон торговельних підприємств, житлових, адміністративних та інших будівель. Допускається тимчасове розміщення її на відстані не менше 15м від зовнішніх стін з отворами.

30. Питання: Які ставляться вимоги до протипожежних стін?

Відповідь: Протипожежна стіна (рис.5) - це вогнетривка конструкція, що перетинає всі поверхи та елементи будівлі.

Рис. 5. Протипожежна стіна (ПС) у будівлях із зовнішніми стінами, виконаними з використанням горючих матеріалів

Ця стіна спирається на свій фундамент або фундаментну балку та здіймається над покрівлею не менше ніж на 0,6м, якщо хоча б один з елементів горищного або безгорищного покриття, за винятком покрівлі, виконаний з горючих матеріалів. Протипожежна стіна у будівлях із зовнішніми стінами, виконаними з використанням горючих матеріалів, повинна перетинати ці стіни та виступати за зовнішню площину їх не менше ніж на 0,3м. Протипожежні стіни можуть не здійматись над покрівлею та не виступати за зовнішню площину стін будинку (при стрічковому заскленні), якщо всі основні елементи їх виконані з негорючих матеріалів.

31.Питання: Якими є вимоги до евакуаційних виходів і проходів у будинках (будівлях)?

Відповідь: У магазинах із площею торговельних залів менше 1000м² сумарна ширина маршів сходових кліток, ширина дверей, коридорів та проходів між технологічним устаткуванням приймається з розрахунку не менше 0,6 м на 100 чол. Причому, ширина шляхів евакуації і дверей повинна бути не менше 1,0 та 0,8м, відповідно. У кіосках і павільйонах ширина дверей приймається не менше, відповідно, 0,6 і 0,8м. Ширина проходів між прилавками, між прилавком і устаткуванням за ним приймається не менше 0,9м. У торговельних залах їдалень, кафе і ресторанів основний прохід, що веде до евакуаційних виходів, приймається завширшки не менше 1,35м. Ширина сходового майданчика повинна бути не менше ширини маршу, а перед входом у ліфт з двостулковими дверима – не менше 1,6м. На майданчиках сходових кліток та у ліфтових холах не можна встановлювати кіоски і ларки. Не допускаються організація торгівлі, розміщення торговельних та гральних автоматів на майданчиках сходових кліток та на інших шляхах евакуації людей. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено, кількість їх з будинків і з кожного поверху будинку повинна бути не менше двох. Ця вимога поширюється на торговельні зали і будинки ринків. На підприємствах торгівлі і громадського харчування в багатьох випадках один евакуаційний вихід призначений для відвідувачів, інший-для обслуговуючого персоналу. Тамбури виходів не можна використовувати для торгівлі і збереження (навіть тимчасового) яких-небудь матеріалів та інвентарю.

32. Питання: Якими є вимоги до евакуаційних виходів із приміщень?

Відповідь: Згідно зі СНиП 2.01.02-85, відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення, маючого периметр Р, повинна відповідати вимозі: . Відстань по проходах від найбільш віддаленої точки торговельного залу до виходу на евакуаційну сходову клітку або назовні слід приймати не більш 25м. При неможливості виконати цю вимогу евакуаційні виходи розташовують по периметру торговельного залу з розрахунку один вихід на 100 чол. Відстань між виходами повинна бути не більше 50м. У магазинах самообслуговування та універсамах двері для входу покупців у торговельний зал та виходи з нього необхідно влаштовувати у різних кінцях залу. При площі приміщень понад 300м² кількість виходів з них повинна бути, як правило, не менше двох. Така ж кількість виходів передбачається, наприклад, зі складів паперу та ізольованих відсіків цих складів площею більше 100м², із торговельних павільйонів загальною площею більше 60м². Із машинних відділень аміачних холодильних установок площею до 40м² допускається мати один вихід. У приміщеннях з одним евакуаційним виходом допускається перебування одночасно не більше 50 чоловік. У торговельних залах та на шляхах евакуації людей не допускається зберігання горючих матеріалів, відходів, упаковок та контейнерів.

33.Питання: Якою є допустима місткість торговельних залів магазинів, а також ресторанів, кафе, їдалень?

Відповідь: Місткість торговельних залів для магазинів приймається з розрахунку не менше 1,35м² на одну людину, місткість залів для відвідувачів ресторанів, кафе, їдалень - з розрахунку не менше 1,4м² на одне посадочне місце.

34.Питання: Яким є допустимий час евакуації людей з будинків універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе?

Відповідь: Для універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе, розташованих у будівлях І та II ступенів вогнестійкості, необхідний час евакуації людей приймається 6 хв., у будівлях III та IV ступенів вогнестійкості - 4 хв., V ступеню - 3 хв.

35. Питання: Як визначити фактичний час евакуації людей з будинку?

Відповідь: Для цього необхідно знати довжини ділянок шляху по горизонталі і по сходах та швидкість руху по них людських потоків: 16м/хв – по горизонталі, 10 м/хв – по сходах униз, 8 м/хв – по сходах нагору.

36.Питання: Якими є вимоги пожежної безпеки до електропроводки в приміщеннях?

Відповідь: Ізоляція повинна надійно захищати як відкриті, так і приховані електропроводи від впливу навколишнього середовища. Відстань між електропроводами (кабелями) та трубопроводами встановлюється при паралельній прокладці їх не менше 0,1м, у місцях перетинання – не менше 0,05м. При наявності всередині приміщень трубопроводів з пожежонебезпечними рідинами ці відстані повинні бути не менше, відповідно, 0,25 та 0,1м. У всіх приміщеннях проводи та кабелі повинні проходити через поверхові перекриття та стіни у трубах. Простір між трубою та кабелем (проводом) щільно забивають азбестовою крихтою або іншим негорючим матеріалом заради уникнення проникання вогню та продуктів горіння у суміжні приміщення.

37. Питання: Якими є вимоги пожежної безпеки до конструкції і розміщення в приміщеннях світильників?

Відповідь: Одним з основних протипожежних заходів при влаштуванні електричного освітлення на підприємствах є правильний вибір освітлювального устаткування в залежності від параметрів навколишнього середовища. У магазинах по продажу малолітражних балонів із зрідженим газом, по продажу гасу та інших горючих рідин, на складах та у коморах ЛЗР, ГР, нітрофарб і матеріалів на основі полімерів, що виділяють вогненебезпечні та вибухонебезпечні пари, світильники повинні бути у вибухозахисному виконанні. При відсутності електричного освітлення дозволяється користуватись тільки вибухобезпечними ручними акумуляторними ліхтарями.

У торговельних та складських приміщеннях з наявністю горючих матеріалів, товарів у горючих упаковках, а також у підсобних приміщеннях та над прилавками промтоварних та книжкових магазинів електричні світильники повинні мати виконання, виключаючи можливість випадіння ламп або їх розпечених осколків на горючі матеріали. Відстань від світильників з лампами розжарювання до горючих матеріалів, включаючи будівельні конструкції, приймається залежно від їхньої номінальної потужності: 0,5, 0,8 та 1,0м при потужності, відповідно, 100, 300 та 500Вт. Інші види світильників повинні розміщатися на відстані не менше 0,2м і 0,1м від будівельних конструкцій, виконаних з горючих матеріалів груп горючості, відповідно, Г3, Г4 і Г1, Г2 та не менше 0,5м – від горючих товарів та тари, що знаходяться у магазинах та складських приміщеннях, а також у кіосках та павільйонах. Для зовнішнього освітлення необхідно використовувати світильники у бризкозахищеному виконанні (наприклад, типу СПО-30). Переносні світильники повинні мати скляні ковпачки, захищені сіткою. У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення застосовують, як правило, лампи розжарювання.

38.Питання: Якими є вимоги пожежної безпеки до систем водяного, парового, повітряного опалення приміщень?

Відповідь: При водяному та паровому опаленні перевага віддасться нагрівальним приладам з гладкими поверхнями, оскільки на них осідає мало пилу і його легко віддаляти. У приміщеннях з виробництвом категорій А, Б, В та зі значним пилоутворенням установка таких опалювальних приладів обов'язкова. У місцях перетинання спалимих конструкцій труби опалення з температурою теплоносія вище 100⁰С слід укладати у гільзи з негорючих матеріалів. Можна влаштовувати також переділки товщиною 0,1 або 0,05м, відповідно, при паровому або водяному опаленні. Відстань теплопроводів та нагрівальних приладів з температурою теплоносія вище 100°С від горючих конструкцій будівель має бути не менше 0,1м. Сумісна прокладка або перетинання в одному каналі трубопроводів опалення з гарячою водою чи паром та трубопроводів з горючими і вибухонебезпечними газами та ЛЗР не допускається. У приміщеннях складів категорій А, Б, В, у коморах та місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади повинні мати на відстані не менше 0,1м огороджуючі екрани з негорючих матеріалів. Повітряне калориферне центральне опалення безпечне в експлуатації, оскільки підігрівання повітря здійснюється у спеціальних пристроях – калориферах, що розміщуються в ізольованих приміщеннях. Відстань між калорифером та будівельними конструкціями з горючих матеріалів повинна бути не менше 1,5м при електричному або вогневому підігріванні повітря та не менше 0,1м при використанні у якості теплоносія води чи пари.

39.Питання: Якими є причини пожежної небезпеки вентиляційних установок, методи і засоби її усунення?

Відповідь: Пожежна небезпека вентиляційних установок, що вилучають з приміщень пари, гази та пил, зумовлена можливістю утворення у повітроводах пожежо- та вибухонебезпечних сумішей. Джерелами запалювання горючих речовин або вибухонебезпечних сумішей можуть бути: загоряння ізоляції або іскріння в електродвигуні вентилятора, розряди статичної електрики та ін. Пожежна безпека вентиляційних установок може бути забезпечена виключенням утворення пожежо- та вибухонебезпечних сумішей, виникнення джерел запалювання та попередженням можливості розповсюдження пожежі повітроводами. Повітря, яке містить вибухонебезпечні відходи та пил, слід піддавати очищенню до надходження у вентилятор за допомогою фільтрів та пиловідділювачів. У приміщеннях з виробництвом категорій А і Б, в яких можливе виділення у великих кількостях вибухонебезпечних парів та газів або горючого пилу, повинна передбачатись аварійна витяжна вентиляція з восьмикратним обміном повітря. Для виключення утворення та накопичення статичної електрики необхідно заземлювати металеві повітроводи, устаткування припливних та витяжних установок, а також підтримувати відносну вологість повітря у межах 75%. Захист від розповсюдження полум'я у вентиляційних установках досягається за допомогою вогнеперешкод, швидкодіючих заслонок, шиберів, відсікачів, водних завіс. Повітроводи, по яких переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари та пил, не повинні знаходитись в каналах під підлогою та в підвальних приміщеннях. Не допускається використовувати припливно-витяжні повітроводи та канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок та кип'ятильників, а також відведення газів, пилу, пари та інших речовин, які при зміщуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух. Горючі матеріали чи негорючі матеріали в горючій упаковці повинні знаходитись на відстані не менше 0,5м від повітроводів та іншого вентиляційного устаткування. Не можна випалювати жирові відкладання та інші горючі речовини, що накопичились у витяжних зонтах та повітроводах.

40.Питання: Якими є заходи пожежної безпеки при використанні побутових кондиціонерів?

Відповідь: У випадках використання побутових кондиціонерів, у радіусі 1,5м від кожного з них не повинно бути горючих конструкцій та матеріалів. У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках кожен апарат повинен бути захищений зверху негорючим козирком, виступаючим за його габарити не менше ніж на 0,15м. Не дозволяється встановлювати побутові кондиціонери у приміщеннях категорій А та Б.

41.Питання: Якими є вимоги пожежної безпеки при експлуатації газового устаткування?

Відповідь: При експлуатації газового устаткування передбачаються заходи, виключаючі небезпеку пожеж. Газові плити необхідно встановлювати біля стін з негорючих матеріалів на відстані від них не менше 0,06 м або стін, захищених негорючими теплоізоляційними матеріалами (штукатуркою, покрівельною сталлю на негорючому теплоізоляційному матеріалі завтовшки не менше 3 мм), на відстані від них не менше 0,07 м. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1м з кожного боку та на 0,8м зверху. Відстань від плити до неізольованої стіни (перегородки) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1м. Проточні водонагрівачі встановлюють на обштукатурених, або ізольованих негорючими матеріалами стінах (перегородках) на відстані від них не менше 0,03м. При цьому ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівника не менше ніж на 0,1м. Газові опалювальні котли, опалювальні апарати, ємкісні газові водонагрівачі, газобалонні установки слід встановлювати згідно вимогам ДБН В. 2.5.20-2001 і Правилам безпеки систем газопостачання України. Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів розміщують не ближче 0,2м від газових апаратів.

42.Питання: Якими є вимоги пожежної безпеки до промислової каналізації?

Відповідь: Промислова каналізація повинна мати гідравлічні затвори (шар во­ди не менше 0,25м) для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі. Не допускається, навіть в аварійних ситуаціях, скидати (зливати) у каналізаційну мережу стоки, які містять ЛЗР та ГР, а також речовини (наприклад, негашене вапно або карбід кальцію), взаємодіючі з водою з виділенням теплоти або вибухонебезпечних газів.

43. Питання: Як забезпечується пожежна безпека вогневих робіт?

Відповідь: Підвищену пожежну небезпеку створюють електро- і газозварювальні, газорізальні та інші вогневі роботи, які проводяться на підприємствах. Для проведення таких робіт на тимчасових місцях керівник підприємства або структурного підрозділу оформляє наряд-допуск, який повинен бути погоджений з керівником ДПД. У наряді-допуску зазначаються вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинне бути забезпечене місце проведення вогневих робіт. Такі роботи можуть виконуватись тільки після вжиття заходів, що виключають можливість виникнення пожежі. Відповідний контроль здійснюють члени ДПД. Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території), повинна забезпечити перевірку стану об'єкта упродовж двох наступних годин. Після приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна особа роблять відповідні позначки у наряді-допуску.

Не допускається проведення вогневих робіт на свіжопофарбованих конструкціях та виробах, а також на елементах будівель, виготовлених з легких металевих конструкцій з горючими утеплювачами. Паяльні лампи та інші джерела відкритого вогню не можна використовувати для відігрівання замерзлих труб. Забороняється здійснювати вогневі роботи під час знаходження людей у торговельних та обідніх залах, а також на території відкритих ринків.

44.Питання: Які вогнегасні засоби використовуються для припинення процесів горіння?

Відповідь: Речовини та матеріали, за допомогою яких досягається припинення процесів горіння, називаються вогнегасними засобами. Найбільш розповсюдженими з них є: вода у рідкому та пароподібному стані, різні піни, вуглекислий газ, пісок, хімічні сполуки у вигляді порошкових та емульсійних сумішей.

Вода здатна відбирати у речовини, що горить, теплоту, подрібнювати та забивати полум'я, ускладнювати доступ атмосферного повітря до осередку горіння. Однак має вона і ряд негативних властивостей. Так, вода є добрим провідником електричного струму, що зумовлює небезпеку ураження ним людей при використанні її для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою. При попаданні води на карбід кальцію створюється пожежо- та вибухонебезпечний газ – ацетилен, а при попаданні її на негашене вапно виділяється значна кількість теплоти, під дією якої можуть спалахнути горючі матеріали, що знаходяться близько. Гасіння пожеж парою найбільш ефективне у закритих, недостатньо вентильованих приміщеннях об'ємом до 500м³. При цьому використовують як перегріту, так і вологу насичену пару.

Як вогнегасні засоби широко використовують хімічну або повітряно-механічну піни, що містять бульбашки, відповідно, вуглекислого газу або повітря. Вогнегасну дію піни засновано на тому, що вона охолоджує верхній, найбільш нагрітий шар речовини, що горить, та ізолює її від атмосферного повітря. Її застосовують для гасіння рідин та твердих речовин, що загорілися, а також для захисту їх від нагрівання та спалахування. Піни непридатні для гасіння пожеж в електроустановках, що знаходяться під напругою, а хімічна піна, крім того, - для гасіння тих речовин (натрій, калій, сірковуглець та ін.), з якими вона вступає у реакцію взаємодії.

Для гасіння вогню використовують вуглекислоту, яка не проводить електричний струм та не підтримує горіння. При гасінні пожежі вуглекислий газ створює навкруги осередку горіння зону зі зниженим вмістом кисню, завдяки чому високотемпературні процеси в ньому припиняються. Вуглекислотою не можна гасити етиловий спирт, у якому вона розчиняється, та хімічні сполуки, здатні піддаватись термічній деструкції без доступу повітря (терміт, целулоїд).

Для ліквідації осередків горіння, що не піддаються гасінню водою та деякими іншими вогнегасними засобами, застосовують спеціальні порошки (наприклад, ПСБ‑3, П-2АП). Гасіння пожежі порошками досягається завдяки вогнеперешкодженню, сповільненню екзотермічних реакцій, охолодженню поверхні речовини, що горить, та ізоляції її від атмосферного повітря в'язкими плівками.

45.Питання: Якими є вимоги до водогінної мережі для зовнішнього гасіння пожежі?

Відповідь: Протипожежне водопостачання підприємств забезпечується мережею протипожежного водогону, який об'єднується з господарчо-питним або виробничим водопроводом. Мережі водогону улаштовуються, як правило, кільцевими. Тупикові водогони можуть мати довжину не більше 200м. Забір води з підземної водогінної мережі для зовнішнього гасіння пожежі здійснюється через пожежні гідранти, встановлювані у колодязях. Пожежні гідранти розташовують вздовж доріг на відстані не більше 2,5м від краю проїжджої частини, не далі 20м та не ближче 5м від стін будівлі. На відстані менше 5м від пожежного гідранта забороняється стоянка автотранспорту. Показник гідранта повинен бути світловим або флуоресцентним з нанесенням літерного індексу ПГ, цифрових значень відстані в метрах від показника до гідранта та внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.

46.Питання: Якими є умови влаштування в будівлях внутрішнього протипожежного водогону?

Відповідь: Необхідність влаштування внутрішнього протипожежного водогону в будівлях та приміщеннях, а також витрати води на пожежогасіння визначаються залежно від їхнього призначення, об'єму та висоти. У будівлях магазинів та підприємств готельно-ресторанного господарства об'ємом від 5000 до 25000м³ включно передбачається один струмінь з витратою води 2,5л/с. При більшому об'ємі цих будівель вимагаються два струмені з витратою води по 2,5 л/с. Внутрішній протипожежний водогін не передбачається у магазинах та підприємствах готельно-ресторанного господарства об'ємом до 5000м³, що стоять окремо або вбудовані у будівлі іншого призначення. У будівлях ринків з будівельним обсягом 500 м³ і більше повинний бути внутрішній протипожежний трубопровід, що створює один струмінь з витратою води 2,5 л/с.

47. Питання: Якими є вимоги до водогінної мережі для гасіння пожежі усередині будівлі?

Відповідь: Забір води з внутрішнього водогону для гасіння пожежі у будівлі здійснюється через пожежні крани. Вони встановлюються на висоті 1,35м над підлогою біля входів, на майданчиках опалювальних сходових кліток, у вестибюлях, коридорах, проходах та інших доступних місцях. Кожний пожежний кран, оснащений пожежним рукавом довжиною 10 або 20м та стволом, встановлюється у шафці. На шафці мають бути: надпис ПК, порядковий номер крана, номер телефону найближчої пожежної частини.

Внутрішній протипожежний водогін та пожежні крани через кожні 6 місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води. Результати техобслуговування та перевірки їх реєструються у спеціальному журналі.

48. Питання: Яким є принцип дії спринклерної установки автоматичного гасіння пожежі?

Відповідь: Спринклерна система являє собою сукупність водопостачальників, мережі труб, розташованих усередині приміщення під стелею, спринклерних головок (зрошувачів), контрольно-сигнального клапану та сигнальних апаратів. Спринклерні головки-зрошувачі - автоматичні пристрої, що розкриваються при підвищенні температури у приміщенні. Під дією високої температури (57, 72, 93, 141, 182 та 240°С) руйнується виносний легкоплавкий замок, запірний пристрій - клапан випадає зі спринклерної головки і вогнегасна речовина (вода, вода зі змочувачами, піна), що знаходиться у трубах, розбризкується через отвір, який відкрився над осередком пожежі. Одночасно з цим подається сигнал тривоги. Спринклерні головки встановлюють з таким розрахунком, щоб кожна зрошувала зону площею 6...9м² .

49. Питання: Яким є принцип дії дренчерної установки автоматичного гасіння пожежі?

Відповідь: Дренчерні установки являють собою систему трубопроводів, на яких розташовані спеціальні головки-дренчери. Дренчери не мають замків, вихідні отвори у них постійно відкриті. Надходж