Порядок класифікації надзвичайних ситуацій

 

3.3.1. Правова основа класифікації надзвичайних ситуацій

З прийняттям 24 березня 2004 року Кабінетом Міністрів України постанови № 368 “Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями” завершено формування нормативно-правового поля з питань класифікації надзвичайних ситуацій. Раніше наказом Держстандарту України від 19.11.2001 р. № 552 введено в дію Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001 (зараз ДК 019-2010) , який є складовою частиною Державної системи класифікації i кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні та затверджено наказом МНС України від 19.04.2003 р. № 119 класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій. Також при класифікації НС застосовується Методика оцінки збитків від наслідків НС техногенного і природного характеру (Постанова КМУ №175 від 15.02.02).

 

Розглянемо алгоритм класифікації надзвичайних ситуацій.

3.3.2. Алгоритм класифікації надзвичайних ситуацій

 

Даний алгоритм складається з трьох етапів: віднесення події за пороговим значенням до надзвичайної ситуації, класифікація її за класом та класифікація за рівнем .

На першому етапі застосовуються положення наказу МНС України від 19.04.2003 р. № 119 «Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій».

Необхідно зазначити, що ознакою НС є наявність або загроза загибелі людей та тварин, або значне погіршення умов їх життєдіяльності; заподіянні великих економічних збитків, істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.

Таким чином, відповідно до зазначеного наказу, надзвичайна подія класифікується як надзвичайна ситуація, якщо перевищено хоча б одне порогове значення показника ознаки.

На другому етапі здійснюється класифікація надзвичайних ситуацій за причинами походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України. Так, розрізняють НС:

- техногенного характеру;

- природного характеру;

- соціально-політичного характеру;

- воєнного характеру.

Дані надзвичайні ситуації являють собою наступне:

НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних та шкідливих хімічних та радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії та ін.;

НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, інфекційні захворювання свійських тварин, а саме сільськогосподарських, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками і т. ін.;

 

НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування:

 

· збройні напади, захоплення і силове утримання важливих об'єктів або реальна загроза здійснення таких акцій;

· збройні напади, захоплення і силове утримання атомних електростанцій або інших об'єктів атомної енергетики або реальна загроза здійснення таких акцій;

· замах на життя керівників держави та народних депутатів України;

· напад, замах на життя членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, викрадення (спроба викрадення), знищення (спроба знищення) таких суден;

· захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів, установлення вибухового пристрою у багатолюдних місцях, установі, організації, на підприємстві, у житловому секторі, на транспорті;

· зникнення або викрадення зброї та небезпечних речовин з об'єктів їх зберігання, використання, перероблення та під час транспортування;

· виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об'єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів, нещасні випадки з людьми та ін.

НС воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення, що визначаються окремими нормативними документами і тому в цьому Класифікаторі не деталізовані, а зазначені на найвищому рівні деталізації в угрупованні з кодом 40000 "НС воєнного характеру".

Кодування надзвичайних ситуацій здійснюється наступним чином:

 

Х ХХ ХХ - --- --- | | | | | -------------- група | ---------------- підклас ----------------- клас

Кодування НС на нижчому класифікаційному рівні - група – здійснюється за фасетною схемою, у якій фасети також структуровані. Це забезпечує стійкість структури ДКНС у процесі його ведення, оскільки оперативні зміни об'єктів класифікації відбуваються на цьому рівні.

На третьому етапі алгоритму здійснюється класифікація НС за рівнями. Так, відповідно до Постанови КМУ від 24.03.2004 р. № 368 «Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями», залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як:

- державного рівня;

- регіонального рівня;

- місцевого рівня;

- об’єктового рівня.

Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії :

- територіальне поширення та обсяги матеріальних і технічних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС;

- кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок НС;

- розмір заподіяних (очікуваних) збитків.

Необхідно зауважити, що для визначення розміру заподіяних збитків використовується Методика оцінки збитків від наслідків НС техногенного і природного характеру (Постанова КМУ №175 від 15.02.02).

У разі коли внаслідок надзвичайної ситуації для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визначеного у цьому Порядку, рівень надзвичайної ситуації визнається на ступінь менше (для дорожньо-транспортних пригод - на два ступеня менше).

Остаточне рішення щодо рівня надзвичайної ситуації з подальшим відображенням її у даних статистики, у тому числі у разі відсутності достатніх відомостей щодо розвитку надзвичайної ситуації, приймає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за погодженням у разі потреби із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з урахуванням експертного висновку (у разі його надання) регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо рівня надзвичайної ситуації.

 

3.4 Осередки ураження

Район (зона) ЧС - це територія, де в результаті дії ЧУ виникає небезпека для життя і здоров'я людей, матеріальних цінностей, порушуються економічна діяльність, нормальне життєзабезпечення, функціонування систем управління і зв'язку, а також екологічна рівновага.

Осередком ураження називається територія, в межах якої відбулися масове ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, руйнування і пошкодження будівель і споруд. У осередку ураження потрібні додаткова допомога і матеріальні ресурси для ліквідації ЧС.

Осередки ураження бувають простими (однорідними) і складними (комбінованими), рис.1.1.

 

Рис. 1.1. Осередки ураження

Простим осередком ураження називають осередок, що виникає під впливом одного чинника ураження. Складним осередком ураження називається осередок, що виникає в результаті взаємної дії декількох чинників ураження.

З численних осередків ураження, що виникають в результаті різних виробничих аварій і катастроф техногенного характеру, найбільш значними по масштабах наслідків є осередки, що утворюються при аваріях на АЕС і інших об'єктах ядерної енергетики, на підприємствах що містять СДОР, , виробництвах з вибухо- пожежнонебезпечною технологією, а також при руйнуванні дамб гідроспоруд і утворенні хвилі прориву.

 

Осередки ураження при аваріях на пожежа - і вибухонебезпечних об'єктах

Об'єкти, на яких використовують, переробляють, зберігають або транспортують легкозаймисті і пожежавибухонебезпечні речовини, що створюють реальну загрозу виникнення техногенної надзвичайній ситуації, відносяться до пожежавибухонебезпечних об'єктів.

При виникненні і розвитку надзвичайних подій на таких виробництвах, що супроводжуються вибухами і пожежами, формуються поля чинників ураження:

• повітряна ударна хвиля (ПУХ), що утворюється в результаті вибухових перетворень хмар газопароповітряних сумішей (ГППС) або в результаті вибуху твердих (конденсованих) вибухових речовин

(ТВВ);

• теплове випромінювання вогняних куль та розлитій, що горять;

• осколки і уламки устаткування;

• уламки будівель і споруд, що утворюються в результаті вибуху ТВВ або хмар ГППС.

 

4. Вибух газопароповітряної суміші

Однією з найбільш серйозних небезпек пожежавибухонебезпечних виробництв є газопарова хмара, яка утворюється при миттєвому руйнуванні резервуарів для зберігання або випаровуванні розлитих рідин. Утворення газопарової хмари може привести до появи трьох типів небезпек:

• вибуху газопароповітряної суміші;

• крупної пожежі;

• токсичній дії.

Суміш вуглеводневих продуктів (метану, етилену, пропану, парів бензину, циклогексану та ін.) з киснем повітря називається газопароповітряною сумішшю (ГППС). Ця суміш може або вибухати або горіти. Займистість і вибух тісно зв'язані один з одним і тому важко передбачити, що відбудеться при займанні ГППС - вибух або пожежа, оскільки це залежить від певної концентрації вуглеводнів в об'ємі повітря. Дана властивість ГППС визначається концентраційними межами займання даної речовини і характеризується кількістю газу в 1м³ повітря, при якому можливе займання газоповітряної суміші. Так, наприклад, спалах суміші пропану з повітрям відбувається за наявності в 1 м³ повітря не менше 95 л газу, а вибух при значно менших концентраціях: у 1м³ повітря не більше 21 л пропану.

При аварійних вибухах ГППС розміри зон руйнувань і параметри надмірного тиску повітряної ударної хвилі залежать від кількості вибухонебезпечної речовини і її физико-хімічних властивостей. Физико-хімічні характеристики найбільш поширених газо- і пароповітряних сумішей, що утворюються при аваріях в хімічній і нафтохімічній промисловості, приведені в табл. 1.3.

 

Таблиця 1.3 - Физико-хімічні характеристики найбільш поширених газо- і пароповітряних сумішей

Горючий компонент ГППС	Тип сумі-ші	Молеку-лярна маса речов.	rСТХ кг/м3	Сстх %	Снкпд %	Об'ємні концентраційні межі займання суміші %	Pmax кПа
						Снпв	Свпв
Водень	ГПС		0,933	29,59
Метан	ГПС		1,232	9,45	-
Етан	ГПС		1,250	5,66	2,87	2,9
Пропан	ГПС		1,315	4,03	-	2,1	9,5
Бутан	ГПС		1,328	3,13	2,57	1,8	9,1
Гексан	ППС		1,340	2,16	1,98	1,2	7,5
Ацетилен	ГПС		1,278	7,75	-	2,5
Етилен	ГПС		1,285	6,54	9,7	3,0
Пропилен	ГПС		1,314	4,46	3,32	2,2	10,3
Бензол	ППС		1,350	2,84	-	1,4	7,1
Толуол	ППС		1,350	2,23	-	1,3	6,7
Циклогексан	ППС		1,340	2,28	-	1,2	10,6
Ацетон	ППС		1,210	4,99	-	2,2	13,0
Аміак	ГПС		1,180	19,72	-
Окисел вуглецю	ГПС		1,280	29,59	-	12,5
Вінілхлорид	ГПС	62,5	1,40	7,75	-	-	-
Бензин (авіаційний)	ППС	93,6	1,35	2,1	1,5	1,2	7,5	-

 

При вибуху газо- або пароповітряної суміші утворюється повітряна ударна хвиля.

Територія, що піддалася дії ударної хвилі, називається осередком вибуху. Його зовнішня межа проходить через точки на місцевості з надмірним тиском у фронті ПУХ DРф = 3 кПа. У осередку вибуху ГППС прийнято виділяти наступні кругові зони, рис.2.1.

В межах зони ПУХ, з метою прогнозування наслідків вибуху, виділяють зони руйнувань.

Зона повних руйнувань - DРф =100 кПа, 100% втрат серед населення, повне руйнування будівель і споруд.

Зона сильних руйнувань - DРф =70 кПа, до 90% втрат серед незахищеного населення, повне і сильне руйнування будівель і споруд.

Зона середніх руйнувань - DРф =30 кПа, до 20% втрат серед незахищеного населення, середнє і сильне руйнування будівель і споруд.

Зона слабких руйнувань - DРф =15 кПа, слабке і середнє руйнування будівель і споруд.

Зона руйнування легко скидних конструкцій будівель і споруд - DРф =3 кПа. Зовнішня межа даної зони визначає безпечну евакуаційну відстань.

Характер дії ПУХ на людину, будівлі і споруди залежить від типу вибуху. Розрізняють два основні типи - детонаційний і дефлаграційний вибухи. Тому при прогнозуванні наслідків аварій на пожежовибухонебезпечних об'єктах необхідно заздалегідь ідентифікувати найбільш вірогідний режим вибухового перетворення ГППС.