ІV. Робота над переказом.

Читання тексту вчителем

...Торохбол Живчикові подобався. Грали у торохбол на великому вигоні між околицею та лісом. Ігрове поле вздовж і впоперек перетинали ґрунтові доріжки, між якими росла густа висока трава.

Правила гри були прості. Зустрічалися дві команди, в кожній з яких набиралося стільки учасників, скільки зголошувалося охочих пограти.

Мета гри полягала в тому, щоб зловити м'яч — волорогів міхур, натоптаний висушеними бобами-торохтунами — і пробігти дванадцять кроків, рахуючи кроки вголос. Якщо це вдавалось, ти діставав право на кидок у центральний кошик і в разі влучання подвоював свої очки. Однак це нелегко було зробити — через слизький ґрунт, через незмінно порский м'яч, через те, що вся команда суперників намагалася видерти його у тебе з рук. За вісім років, які Живчик грав у торохбол, йому так і не пощастило закинути м'яча...

Кріс Рідел, Пол Стюарт.

"Унетрях Темнолісу"

(Серія "Легенди Світокраю",— Навчальна книга-Богдан, 2004)

Бесіда за запитаннями.

Як називається гра, що подобалась головному герою повісті Живчику?

Як виглядало ігрове поле?

Скільки команд грало у торохбол?

Скільки учасників було в кожній команді?

В чому полягає мета гри?

Як виглядав м’яч? З чого він був зроблений?

Чому влучити м’ячем у центральний кошик було нелегко?