1. Підприємництво як фактор виробництва.
2. Функціонування капіталу, торгівельний прибуток, процент, рента.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Основним суб'єктом підприємницької діяльності є підприємство або фірма. З точки зору політекономії – це первісна господарська ланка, з точки зору права – юридична особа. Підприємство відокремлене як власник засобів виробництва, має замкнений виробничий цикл, має свій розрахунок у банку, правомочний заключати угоди з іншими підприємствами і господарськими суб'єктами, відповідає за результати своєї діяльності. Метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. Зауважимо, що фірма може включати як одне, так і кілька підприємств. Сучасні фірми багатопрофільні, вони розосереджують капітал у багатьох галузях. Цей процес називається диверсифікацією капіталу. З точки зору організаційно-економічної діяльності всю різноманітність підприємств класифікують за двома критеріями: а) за формами власності; б) за розміром фірми (ступенем концентрації капіталу). Розгляньте це докладніше у Господарському кодексі України.
Підприємницька дальність – це самостійна ініціативна діяльність людей (в рамках законів), спрямована на отримання прибутку. Зверніть увагу на взаємозв'язок підприємницької діяльності з таким поняттям як свобода, відповідальність, правовий захист, прокоментуйте його.
Потрібно визначити, що умовою підприємницької діяльності можна вважати наявність ефективного економічного середовища.
Уваги потребує аналіз форм підприємницької діяльності: індивідуального підприємництва, господарських товариств, державного підприємництва. Ознайомтесь з законом України “Про підприємництво” щодо підприємницької діяльності. Це допоможе краще з’ясувати, що являє собою підприємництво, яка різниця між його формами, якими шляхами повинна йти монополізація у вітчизняній економіці.
Сільське господарство є однією з провідних галузей національної економіки, де економічні процеси мають свої особливості, які зумовлюються значним впливом на нього природних факторів та формами землекористування.
В аграрному секторі виникають специфічні виробничі відносини, які визначаються системою відносин власності, а також процесом виробництва сільськогосподарської продукції, її розподілу, обміну та використання. Основними суб'єктами аграрних відносин є землевласники, підприємці орендатори, наймані працівники, селяни – фермери.
Відносини власності на землю є основним елементом аграрних відносин. Останні – це відносини між людьми, господарствами, членами суспільства, з одного боку, і державою – з іншого, з приводу привласнення засобів виробництва і використання доходів сільськогосподарських підприємств.
Земельні відносини у всіх країнах світу пройшли тривалий шлях розвитку, й у кожній країні були свої особливості в цьому процесі. У всіх зарубіжних країнах великого розвитку набула оренда землі у землевласника селянином-фермером і капіталістом підприємцем.
Складовою частиною аграрних відносин є рентні відносини. Слід зауважити, що якою б великою не була роль природних, біологічних та інших факторів, сільськогосподарський продукт створюється працею людей.
Земля розглядається як капітальна вартість, що приносить доход. Вона продається за таку суму, що будучи покладена в банк, приносила би доход дорівнює ренті.
Ціна землі = Рента/банківський відсоток х 100 %. (2.6)
Ціна землі знаходиться в прямої залежності від величин ренти й у зворотній залежності від банківського відсотка. Навколо цієї величини коливаються ринкові ціни на землю: ціни залежні від попиту та пропозиції. Пропозиція землі, не еластично, і при рості попиту ціна землі має тенденцію до підвищення.