Вільна (досконала) конкуренція – такий вид змагання економічних суб'єктів, за якого кожен виробник, яких багато, не може впливати на ринкову ціну, а додатковий дохід, отриманий від кожної додаткової одиниці, є ринковою ціною.
Економічна рента– різниця між конкурентною заробітною платою, еквівалентною альтернативній вартості робочої сили, і заробітною платою, яка формується на монопсонічному ринку праці.
Економічна система державного соціалізму– економічний лад, який характеризується державною власністю практично на всі речові ресурси і ухвалою економічних рішень через центральне економічне планування.
Ефект масштабу – економія витрат виробництва, зумовлена зростанням масштабів виробництва на підприємстві, яке розширюється.
Капіталізм вільної конкуренції – економічний лад, побудований на приватній власності на речові ресурси виробництва, використання найманої праці, системи конкурентних ринків і монопсонії на ринку праці та мотивуючого стимулу прибутку.
Концентрація виробництва – зосередження все більшої кількості виробничих ресурсів і випуску продукції на великих підприємствах.
Концентрація капіталу – збільшення розмірів капіталу за рахунок капіталізації (реінвестиції) прибутку.
Концерн – велика багатогалузева корпорація.
Максимізація прибутку монополією – встановлення обсягу виробництва на такому рівні, де граничні витрати дорівнюють граничному доходу, але ціна перевищує рівень граничного доходу.
Монополістичний капіталізм– економічний лад із системою великих підприємств, що вступили один з одним у різного роду союзи чи угоди, і як монополії займають панівне становище в економіці та ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму.
Монополія – ринок, на якому кількість продавців (підприємств) така незначна, що кожен продавець може впливати на загальне пропонування (через виробництво) і ціну товару.
Недосконала конкуренція – ринкова ситуація, коли підприємство чи об'єднання підприємств, виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.
Олігополія – така ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли виробництво в галузі контролюється невеликою кількістю виробників.
Синдикат– форма монополістичних об'єднань, що ставить за мету усунення конкуренції між його учасниками у сфері збуту і закупівлі товарів. Його члени зберігають виробничу і втрачають комерційну самостійність.
Сектор економіки – частина народного господарства, яка має певні економічні та соціальні ознаки і може базуватись на одному або декількох соціально-економічних укладах.
Соціальна орієнтація економіки – політика держави в ринковій економіці, спрямована на створення нормальних умов для відтворення людини, незалежно від участі у виробництві і рівня доходу.
Соціальне партнерство – теорія класового співробітництва та соціальної гармонії інтересів праці і капіталу, найманих робітників і капіталістів.
Суспільно-економічний уклад – система визначених економічних відносин, що базуються на певних формах, видах власності на засоби виробництва.
Трест – акціонерне товариство, в якому підприємства, що вступають до нього, втрачають не тільки комерційну, але й виробничу самостійність, перетворюються в акціонерів тресту.
Фінансова олігархія – капіталістична еліта, до якої належить верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій.
Фінансові групи – об'єднання фінансових і нефінансових монополій (олігополій) на основі системи участі, особистої унії та інших зв'язків, у тому числі родинних.
Фінансово-монополістичний капітал – банківський монополістичний капітал, що зрісся з монополістичним капіталом нефінансових галузей економіки.
Фінансово-промислова група (ФПГ) – комплекс промислових, торговельних, банківських, транспортних та інших компаній.
Функціональна еліта в економіці – впливові групи, які в ході конкуренції виділяються в різноманітних сферах або секторах економіки і беруть на себе важливі функції в ній.
Централізація капіталу – збільшення розміру капіталу шляхом об'єднання капіталів декількох економічних суб'єктів у один.