1. Поняття сексуальної поведінки. Сексуальна поведінка в шлюбі.
2. Репродуктивна поведінка як предмет дослідження соціології.
3. Особливості репродуктивної поведінки населення України.
Сексуальність в найрізноманітніших її проявах - найважливіший аспект соціальної взаємодії. Не випадково видатний російський і американський соціолог Питирим Сорокин вбачав у сексуальності один з трьох головних спонукальних мотивів, які роблять величезний вплив на долі цілих держав і народів. Сексуальний інстинкт, поряд з харчовим і інстинктом безпеки, він відносив до розряду «базових» або «основних» (самі терміни, очевидно, запозичені у Зігмунда Фрейда) і стверджував, що саме поява цих інстинктів виступає в кінцевому рахунку вихідним фактором усіх соціальних революцій.
Сексуальна поведінка – система дій та відносин, що опосередковує задоволення статевого потягу.
У сучасних умовах, коли втручання в процеси дітонародження не тільки технічно доступно завдяки проведенню штучних абортів і досить ефектівної контрацепції, а й соціокультурно припустимо, більш того нормативно, сексуальна і репродуктивна поведінка - це два різних автономних типи соціальної (сімейної) поведінки.
Сексуальна поведінка в шлюбі є важливим напрямом, якому в соціології сім'ї приділяється значна увага. Численні дослідження, проведені як в Росії, так і за кордоном, підтверджують ту цілком ясну і очевидну думку, що однією із запорук успішності шлюбу, його стабільності є характер сексуальних стосунків у шлюбі, задоволеність подружжя ними. Зокрема, І. С. Кон вважав, що «сексуальна незадоволеність і дисгармонія - одна з суттєвих причин розлучень і нервових захворювань; за деякими даними, сімейно-побутові, включаючи сексуальні, труднощі характерні для 65% неврологічних хворих».
С. І. Голод наводить результати проведених ним соціологічних опитувань, які говорять про те, що сексуальна задоволеність і гармонія стоять аж ніяк не на останніх місцях серед передумов благополучного і стійкого шлюбу.
А.А. Петраков у своєму дослідженні «демографічного світу сім'ї» також підкреслює роль задоволеності сексуальними стосунками в успішності і стабільності шлюбу.
Вважається, що існує чотири вікових періоди, які характеризують рівень сексуальності людини. Перший - загострена початкова сексуальність: у хлопців вона прослідковується в 16-20 років, а у дівчат - у 13-15 років. Другий - загострена шлюбна сексуальність: 35-50 років – у чоловіків; 25-40 років - у жінок. Третій - переважання психологічного компоненту над еротичним: 20-35, 60 років і далі - у чоловіків; 15-25, 50 років і далі в жінок. Четвертий - гармонія психологічного і еротичного, власне сексуального: 23-35 років - у чоловіків; 40-50 років - у жінок. Звідси випливає, що в тих чи інших пар на певному етапі шлюбного життя сексуальні запити, інтереси можуть не збігатися.
Отже, сексуальні відосини в шлюбі являють собою важливий і цікавий предмет дослідження.
Репродуктивна поведінка сім’ї й особистості характеризується складною структурою і з повним правом може бути названа «системою систем». Її основними структурними елементами є: репродуктивні норми і цінності; потреба в дітях, репродуктивні установки і мотиви; різноманітні сімейні ситуації і рівень життя, що сприяють або перешкоджають реалізації потреби в дітях; процес вибіркового оцінювання умов реалізації потреби в дітях; результати репродуктивної поведінки, серед яких найважливішим результатом є підсумкова кількість дітей у сім’ї.
Репродуктивні норми можна визначити як детерміновані соціальною системою принципи і зразки належної поведінки стосовно народження певної кількості дітей, прийняті в тих соціальних групах, до яких належить або хотів би належати індивід. Норми як засоби орієнтації засвоюються особистістю і утворюють основу внутрішнього контролю. Перетворюючись на внутрішню потребу особистості, норми визначають своїм економічним змістом розуміння потреби в дітях.
Репродуктивна поведінка сім’ї навіть у межах однакових норм дітності надзвичайно багатоманітна за своїми формами. Вона містить у собі власне репродуктивну поведінку і контрацептивну поведінку, спрямовану на попередження народжень. Репродуктивна поведінка являє собою систему дій і відносин, що опосередковують народження певної кількості дітей у сім’ї (а також поза шлюбом).
Репродуктивна установка є психічний стан особистості, що обумовлює взаємну узгодженість різного роду дій, що характеризуються позитивним чи негативним ставленням до народження певної кількості дітей.
Серед репродуктивних установок виділяються установки на кількість дітей, на стать дитини, на вагітність і благополучний її результат, а також на інтервали між народженнями, вагітностями і т.п. Установки на кількість дітей вимірюються звичайно за допомогою показників ідеальної кількості („скільки найкраще взагалі мати дітей у сім’ї”), бажаної кількості („скільки хотілося б мати дітей у сім’ї, якби для цього Ви мали всі умови”) і очікуваної кількості („скільки дітей усього Ви збираєтеся мати”).
Вивчення репродуктивної поведінки населення великої кількості країн світу свідчить про те, що більшість розвинених країн переживають депопуляцію. Тому трагізм сучасної демографічної ситуації в Україні зумовлений тими негативними демографічними, економічними, соціальними, геополітичними й іншими наслідками, що несе із собою депопуляція.
Дійсно, головна причина занепаду народжуваності і депопуляції - це революція в системі цінностей, що відбулася в кінці 1960-х рр. ХХ ст. На думку бельгійського демографа Рона Лестейга, негативні зміни в структурі сім’ї та рівні народжуваності відображають перехід західної ідеологічної системи від християнських цінностей (відповідальність, готовність до самопожертви, альтруїзм) до войовничого атеїстичного індивідуалізму. Видатний французький історик Філіп Арієс звернув увагу на фальш дітоцентризму, бо в нову епоху дитині відводиться все менше місця, знижується цінність дітей взагалі.
Отже, однією з найважливіших причин зниження народжуваності в більшості країн, що переживають депопуляцію, є зменшення потреби в дітях. Народження дітей стає цариною свідомого, раціонального вибору, а автономізація особистості визначає орієнтацію на малодітність. Актуалізація цінностей індивідуальної свободи й незалежності, домінування у життєвих планах молоді стратегій досягнення особистого успіху, її більша зацікавленість у цінностях, пов’язаних з освітою й професійною кар’єрою безпосередньо позначається на рівні народжуваності.
Аналізуючи причини зниження народжуваності в Україні, варто звернути увагу і на соціально-психологічні чинники цього явища. Не можна відкидати того факту, що невпевненість у завтрашньому дні, побоювання втрати робочого місця, недовіра до органів влади не дозволяють планувати своє життя і ставлять його в залежність від ситуації в країні.
На репродуктивну поведінку впливає також зростання вимог суспільства до соціалізації дітей. У зв’язку з тим, що майбутній соціальний статус дитини пов’язаний з моральними та матеріальними “вкладаннями” в її підготовку до життя, батьки співвідносять цю перспективу із своїми можливостями, що також обмежує кількість дітей в сім’ї. Аналізуючи виконання репродуктивної функції сучасною сім’єю в Україні, слід звернути увагу на такі її особливості. Триває збільшення частки першої дитини серед новонароджених. Порівняно з 1989 р., коли перша дитина серед народжених становила лише 50%, у 1994 р. її питома вага збільшилась до 57%, а 1999 р. - вже 59%.
Отже, вивчення репродуктивної поведінки сімей є надзвичайно важливою проблемою соціології сім’ї внаслідок незамінності сім’ї у поповненні суспільства новими членами. Підсумки цього вивчення необхідно враховувати при реалізації сімейної політики.