Виникаюча в інформаційному суспільстві система сім’ї настільки складна і різноманітна, що надає кожному з нас можливість знайти власну родинну нішу, вибрати стиль сім’ї або визначити шлюбну траєкторію, що відповідає його потребам.
Відомий американський футуролог Олвін Тоффлер у книзі “Футурошок” вказує на такі перспективні форми сімейних відносин.
Бэбіторіум. Завдяки новим технологіям народження стає можливим із заздалегідь встановленою статтю дитини і навіть запрограмувати її конкретні параметри. Можливість купити сперму й ембріон, забезпечити собі двійню або трійню, імплантації ембріона сурогатної матері, вирощування дітей in vitro – усе це знищує чарівність вагітності і пологів, веде до зникнення культу материнства. Генетично не виключене подвійне батьківство. Оскільки ембріони можна отримати в будь-якому віці, то можливі малолітні і старі батьки з власними дітьми.
Професійне батьківство. Дітей більше не можна довіряти дилетантам. Дипломовані професійні батьки очолять добре оплачувані багатопоколінні сім’ї, що приймають за довгостроковими контрактами на виховання дітей. По мірі випуску одних такі сім’ї приймали б інших дітей.
Модульна сім’я. Щасливі фахівці і менеджери більше не ототожнюють себе з сім’ями. Прибуваючи за запрошенням корпорації на нове місце роботи і не розраховуючи працювати тут більше року, вони поселяються в сім’ю з вакантним місцем батька сімейства. Ця сім’я надається корпорацією і працює на корпорацію.
Гостьові шлюби. Подружні відносини будуть займати не увесь час, а проходити сеансами. Кілька разів на тиждень, на місяць, або навіть на рік чоловік і дружина живуть разом, родиною. Весь інший час кожний з них вільний від рутини повсякденних обов’язків і живе своїм життям.
Екстериторіальні шлюби. І в неї, і в нього – свій будинок, спільне господарство вони не ведуть. Зустрічаються на роботі, разом вечеряють у кафе, проводять відпустку вдвох, ходять у гості одне до одного. Такі шлюби обмежують можливість партнерів втручатися в звички і стиль життя один одного, збільшують потенціал їхньої самореалізації, але і створюють певні складнощі у вихованні дітей і догляді за ними.
Сукупна сім’я. Дві розлучені пари з дітьми знову вступають у шлюб, вводячи дітей від обох шлюбів (як і дорослих) у новий, розширений тип сім’ї. Сьогодні думають, що 25% американських дітей є або незабаром будуть членами таких сімей. Такі сім’ї з багатьма батьками можуть стати основною формою сім’ї майбутнього. Поширення цього типу сім’ї супроводжується збільшенням випадків зав’язування статевих зв’язків між прийомними батьками і нерідними дітьми. При зростаючій тимчасовості послідовних моногамних шлюбів клан “напіврідних” дітей здобуває не тільки безліч “напіврідних” батьків, братів і сестер, але і незліченну безліч тіток і дядьок, бабусів і дідусів.
З урахуванням усього різноманіття форм природного і штучного споріднення кожна людина виявляється на перехресті безлічі сімейних систем.
Джерело: Мацковский М.С. Социология семьи. – М.: Наука, 1989. – С. 45-46.