1. Проблема походження та еволюція сім’ї.
2. Типологія теоретичних підходів до вивчення сім’ї. Переддослідницький етап розвитку соціології сім’ї.
3. Розвиток соціології сім’ї в ХХ ст..
4. Становлення соціології сім’ї в Україні.
Еволюцію шлюбних відносин можна умовно поділити на такі етапи:
1) Груповий шлюб – із ендогамії (статевих стосунків в середині роду), через агамію (тимчасова заборона статевих зв’язків), виникла екзогамія (систематичні зв’язки між представниками різних родів). Отже, груповий шлюб - це перша форма шлюбних відносин. Роди пов’язувалися не завдяки виробництву матеріальних благ, а лише по народженню дітей. Походження велося за матір’ю, існував матріархат.
2) Парний шлюб – існує колективне господарство, жінка користується свободою нарівні з чоловіком, вона виділяє одного головного чоловіка і навпаки. Такий шлюб ще не регулювався спільнотою, його зв’язували лише добра воля партнерів, але це не було і постійним партнерством. Відбувається розподіл праці. З’являється скотарство, ремесла, виникає приватна власність.
3) Індивідуальний парний шлюб (моногамія) – із розвитком приватної власності чоловік починає займати головну роль. Материнське право відміняється, спадковість йде по батьківській лінії. Батьківська необмежена влада, йде закабаління жінки. Відбувається поневолювання однієї статі іншою.
До середини XIX в. сім’я розглядалася як вихідна мікромодель суспільства, соціальні відносини виводилися із сімейних, саме суспільство філософами й істориками трактувалося як сім’я, що розрослася вшир, причому як патріархальна сім’я з всіма атрибутами патріархальності: авторитарністю, власністю, субординацією і т.п. Тому інтерес до походження людства сприяв розвиткові історичного погляду на сімейний лад життя. Найбільший внесок у становлення історичного підходу до сім’ї належить швейцарському історикові І.Я. Баховену, що випустив у світ у 1861 р. книгу ”Материнське право.”
На «початку історії» розташовується родове суспільство, зосереджене на боротьбі за існування і на відтворенні, виживанні роду. Першою формою його є материнський рід, що складається з екзогамно-ендогамних племен, які знаходяться в груповому або колективному шлюбі. Парні союзи, що виникали в рамках матріархату, не являли собою власне індивідуального шлюбу, ендогамний рід складався з двох половин — екзогамних фратрій, у кожній з яких чоловіки і жінки не могли вступати в сексуальні відносини, а знаходили собі партнерів серед іншої половини роду.
Еволюційний підхід не просто описував перехід від материнського роду до батьківського, від групового шлюбу і парної сім’ї до індивідуальної моногамії і патріархальної сім’ї. Відповідно до пошуку «законів» соціального розвитку еволюціоністи шукали закони «прогресивного» розвитку суспільства від нижчих стадій до вищих, від дикості і варварства до цивілізації, західної культури, знаходячи їх у прямолінійному прогресивному русі до сучасності.
Важливим досягненням функціоналістів є розробка проблем материнства і батьківства, їхнього співвідношення як соціокультурних феноменів. Б. Маліновський в історичному факті соціальної ролі батька, що забезпечує дітям законність приналежності до соціуму незалежно від невизначеності встановлення біологічного батьківства, побачив основу зміцнення соціального батьківства і поширення спорідненості по батьку. Фізіологія не визначає сімейно-родинні відносини, а лише є передумовою виникнення зв'язків.
У XIX в. виникає й інше, прикладне, або емпіричне, вивчення сім’ї, що явно перегукується з функціональним підходом, яке акцентує увагу на емоційній близькості членів сім’ї, на їхніх потребах і потягах, що в кінцевому рахунку покликано розкрити опори згуртованості окремих сімей і власне інституту сім’ї. Мова йде про вивчення сім’ї як малої первинної групи, що має свою особливу історію виникнення, функціонування і розпаду.
Засновником цієї соціологічної традиції є Фредерік Ле Пле, що знаходився під впливом ідей О. Конта про сім’ї як "дрібні суспільства", спонтанно стійких при зміні поколінь завдяки схильності до солідарності. Щоб зрозуміти суспільство, необхідно зрозуміти сім’ю — це формула Ле Пле, який вважав, що зовнішнє середовище визначає економічне життя людей, що одночасно диктує форму сім’ї, що у свою чергу впливає на суспільні процеси.
Інша традиція вивчення сім’ї як соціально-психологічної групи йде від ідей У.Джемса, Ч.Лантухи, У.Томаса, Ф.Знанецького, Ж.Піаже, 3.Фройда і їхніх послідовників. Взаємозв'язок особистості і суспільства розглядається тут на рівні первинних, міжособистісних відносин. Емпіричні дослідження взаємин у сім’ї поширюються спочатку в США, потім у Європі і концентруються на взаємодіях членів сім’ї в різних соціальних і сімейних ситуаціях, на організації сімейного життя і факторах стійкості сім’ї як групи. Символічний інтеракціонізм є провідним напрямом у соціологічному дослідженні сім’ї. Сьогодні неможливо уявити розробку одного з основних розділів — соціалізації дітей — поза перспективою символічного інтеракціонізму, незалежно від того, визнається цей внесок або заперечується. Не випадково в першому, виданому російською мовою путівнику по інтеракціонізму — книзі «Соціальна психологія» американського соціолога Тамоцу Шибутані чотири розділи присвячені соціалізації особистості, а звернення до впливу сім’ї на формування особистості дітей є постійними.
Важливу роль в соціології сім’ї та гендерній соціології належить американськиій дослідниці М.Мід. Своєю книгою "Стать і темперамент", що вийшла у 1935 році, Маргарет Мід завдала нищівного удару по судженнях, згідно яких чоловіки і жінки самою природою створені для певних ролей. Отримані дослідницею дані про життя трьох племен у Новій Гвінеї вразили, спростувавши теорію "природного призначення жінки". У кожному із трьох досліджених племен чоловіки і жінки мали зовсім різні ролі, іноді прямо протилежні загальноприйнятим у нас стандартам, що вважаються "природними" для кожної статі.
В Україні соціологія сім’ї розвивалася в межах радянської науки і грунтувалася на позиціях діалектичного матеріализму та засадах детермінізму. Протягом останніх десятиліть вітчизняними науковцями накопичено великий масив результатів вивчення різноманітних аспектів функціонування сім’ї. Так, праці радянських науковців (С.І.Голода, Т.А.Гурко, А.Тавіт, І.Ф.Дємєнтьєвої, В.А.Сисенка, Л.В.Чуйко) містять аналіз впливу дошлюбного спілкування і початкового етапу сімейного життя на стабільність подружнього життя, а також надають інформацію про особливості функціонування радянських сімей.
Сучасна українська наука також має досягнення в галузі фамілістики. Зокрема, роботи І.М.Прибиткової, Л.В.Чуйко, В.С.Стешенко, Н.В.Лавриненко, Ю.М.Якубової присвячені вивченню різних аспектів функціонування сім’ї в нових соціально-економічних умовах.