5.21.1. Ротне господарство[2] є складовою частиною військового господарства та його кінцевою ланкою. Воно призначене для забезпечення службово-бойової діяльності, бойової та гуманітарної підготовки роти, задоволення матеріально-побутових та культурних потреб її особового складу, правильного зберігання та утримання озброєння, техніки та інших матеріальних засобів.
5.21.2. Організація та ведення ротного господарства мають бути спрямовані на створення умов, що забезпечують зразковий внутрішній порядок, зберігання, правильне утримання та використання зброї, бойової техніки, транспорту і майна, що є у роті, а також доведення до кожного військовослужбовця належних норм забезпечення, підтримання охайного зовнішнього вигляду військовослужбовців.
5.21.3. Головними завданнями ротного господарства є:
підтримання у постійній бойовій готовності озброєння, бойової техніки та транспорту;
вчасне отримання та видача особовому складу роти належних матеріальних засобів;
створення нормальних побутових умов, які сприяють успішному виконанню завдань бойової служби, проведенню бойової та гуманітарної підготовки особового складу роти;
правильне використання, збереження, економне витрачання і облік матеріальних засобів;
постійне підтримання встановлених правил пожежної безпеки і дотримання техніки безпеки.
5.21.4. Ротне господарство організовує командир роти. Він керує ротним господарством і несе відповідальність за його стан та забезпечення особового складу належними матеріальними засобами. Помічниками та виконавцями розпоряджень командира роти щодо ведення господарства є командири взводів та старшина роти.
5.21.5. Посадові особи роти з питань ведення ротного господарства виконують свої обов`язки відповідно до статей 77-90 Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зокрема, вони повинні:
знати діючі накази, положення, настанови, керівництва та інструкції щодо ведення ротного господарства;
знати норми постачання матеріальних засобів та порядок забезпечення ними особового складу;
здійснювати контроль за правильним використанням та витрачанням матеріальних засобів;
у визначені строки проводити перевірки забезпечення особового складу, наявності та якісного стану матеріальних засобів;
утримувати в порядку відведені під розквартирування та для навчання приміщення і закріплену за ротою територію;
доповідати по команді про всі виявлені у ротному господарстві недоліки, які не можуть бути усунуті власними силами і засобами;
організовувати та забезпечувати пожежну безпеку приміщень, які займає рота;
перевіряти підготовку озброєння, транспорту, техніки та інших матеріальних засобів перед заступанням особового складу на бойову службу, а також їх наявність і стан після повернення з бойової служби;
організовувати правильну і безаварійну експлуатацію транспортних засобів, які виділені для перевезення людей та вантажів;
забезпечувати закріплення за солдатами і сержантами обмундирування та правильну його експлуатацію;
перевіряти повноту забезпечення матеріальними засобами і організацію харчування особового складу варт (військових нарядів).
5.21.6. Матеріальні засоби рота отримує через відповідні служби зі складів частини. Отримання (здавання) матеріальних засобів оформляється прибутковими (витратними) документами. Приймати та здавати майно роти без облікових документів забороняється.
5.21.7. Розміщення військовослужбовців, експлуатація казарменого інвентарю, меблів та іншого квартирного майна здійснюються відповідно до вимог Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також Положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне забезпечення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.
Обладнання, утримання та експлуатація закріплених за ротою приміщень мають забезпечувати:
нормальні побутові та санітарно-гігієнічні умови для особового складу;
пожежну безпеку;
економні витрати пального, палива, електроенергії та води.
5.21.8. Для народознавчої світлиці виділяється найбільш затишне, світле приміщення, яке може вмістити особовий склад підрозділу для проведення виховних заходів.
Народознавча світлиця обладнується необхідною кількістю столів та стільців. У ній мають бути настільні ігри, технічні засоби пропаганди та музичні інструменти, які передбачені табелями та нормами, газети і журнали, які отримує підрозділ, наочні посібники, географічні карти, тематична підбірка брошур, газетних і журнальних статей, стенди для розміщення наочної агітації.
Кімнатні звукові колонки та телевізори можуть бути розміщені також у спальних приміщеннях для особового складу.
5.21.9. Під канцелярію роти відводиться окрема кімната, яка забезпечує командирові роти можливість проведення службових нарад та інструкторсько-методичних занять.
У канцелярії роти встановлюють столи, стільці та шафи для зберігання документів.
5.21.10. Для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців виділяється окрема кімната, яка обладнується шафами, полицями та вішалками для розміщення на плічках предметів обмундирування.
Шафи та полиці мають відповідати розміру і виду майна, що зберігається. Для зберігання кашкетів та черевиків на полицях обладнуються окремі гнізда.
У цій кімнаті встановлюється канцелярський стіл, табуретка, приліжкова тумбочка та вивішується плакат з правилами зберігання майна, а також іменний список закріплення обмундирування, в якому вказуються порядкові номери і прізвища військовослужбовців. Крім того, має бути ростомірна шкала, сантиметрова стрічка, ступнемір та інше приладдя для визначення розмірів обмундирування та взуття, необхідних при видачі речового майна особовому складу. Для зберігання теплого постового одягу виділяється окрема кімната, яка обладнується вішалками та полицями.
5.21.11. Порядок роботи кімнати для зберігання майна та особистих речей військовослужбовців встановлює командир роти. Отримання та видачу майна організовує та здійснює старшина роти. Кімната опечатується старшиною роти і здається під охорону черговому роти. Ключі зберігаються у старшини роти або ротного писаря.
Майно окремих взводів, за відсутності у них таких кімнат, зберігається у кімнаті для зберігання майна одного з підрозділів за наказом старшого командира.
5.21.12. У кімнаті (місці) для куріння та чищення взуття мають бути встановлені урни з водою для недопалків, підставки для чищення взуття, склянки зі взуттєвим кремом та щітки.
5.21.13. У кімнаті побутового обслуговування мають бути такі місця:
для ремонту обмундирування;
для прасування речового майна;
для гоління;
для шевця;
для перукаря.
5.21.14. Зазначені місця комплектуються необхідними меблями, інструментами, інвентарем, приладдям та ремонтними матеріалами. Крім того, на стінах вивішуються у рамках під склом плакати стосовно: ремонту обмундирування та взуття, його зберігання й експлуатації; забезпечення особового складу речовим майном; видів зачісок.
5.21.15. Для незначного ремонту взуття та обмундирування в роті з числа її солдатів можуть призначатися нештатні шевці та кравці, а також перукар. Ремонтні матеріали та фурнітура відпускаються роті з речового складу військової частини (з'єднання) щомісяця, у першу чергу, за рахунок розпорювання відбракованих предметів. Нові ремонтні матеріали та фурнітура у необхідній кількості купуються військовою частиною (з'єднанням) за рахунок коштів, які виділяються на господарські витрати.
5.21.16. Сушарня для просушування одягу та взуття обладнується відповідно до вимог технічної експлуатації військових споруд. Обладнання сушарні та розміщення в ній майна має відповідати правилам пожежної безпеки та виключати будь-яку можливість запалювання (самозапалювання) обладнання і майна під час просушування. У сушарні мають бути термометри та інструкція режимів сушіння майна.
Температура повітря в сушарні не повинна перевищувати:
для сушіння взуття - + 40 °С;
для сушіння шерстяних та хутряних виробів - + 60 С;
для сушіння бавовняного обмундирування - +110 С.
Просушування одягу, взуття та іншого майна організовується старшиною роти.
Порядок забезпечення особового складу речовим майном
5.21.17. Забезпечення особового складу речовим майном здійснюється згідно з наказом МВС.
На час служби у внутрішніх військах МВС України кожний солдат та сержант отримує в особисте користування призначені йому за нормою постачання обмундирування та взуття. Видача його проводиться двічі на рік, відповідно до зимового та літнього плану (у жовтні та квітні).
Перша видача речового майна особам, яких призвали на військову службу, здійснюється з прибуттям їх до місця служби та зарахуванням до списків військової частини (з'єднання). Парадно-вихідне обмундирування та спеціальний одяг видаються після розподілу та прибуття молодого поповнення у підрозділи військової частини (з'єднання).
Наступна видача предметів речового майна проводиться після закінчення строків носіння раніше виданих речей.
Призваним на військову службу одночасно з новим одягом для виконання господарських, будівельних робіт, обслуговування озброєння та техніки, крім того, із запасів частини (підрозділу) видається робочий одяг та взуття відповідно до сезону.
Солдати та сержанти строкової служби забезпечуються також рушниками для витирання ніг, тапочками для користування у казармі та приліжковими килимками. Рушники для ніг видаються з числа тих, які вислужили строк як натільні, але ще придатні для подальшого використання для ніг. На рушниках ставиться тавро “Н” розміром 20х25 мм. Приліжкові килимки розміром 50х30 см виготовляються у ремонтних майстернях військових частин (з'єднань) зі списаних ковдр.
5.21.18. Військовослужбовцям, які знаходяться на казарменому положенні, видаються постільні речі: подушка, верхня наволочка для подушки, два простирадла, матрац і ковдра. Крім того, видається рушник для обличчя, а для миття у лазні - рушник з тавром “Л”.
5.21.19. Інвентарні речі відпускаються роті для видачі їх особовому складу у тимчасове особисте або групове користування. Речі, які видають для групового користування, закріплюються за старшиною роти.
5.21.20. У підрозділі, як підмінний фонд, мають постійно утримуватися придатні для носіння бавовняний одяг та взуття (5-7 комплектів з числа предметів, які вислужили встановлені строки носіння). На взуття підмінного фонду ставиться тавро “ПФ” і тавро з визначенням строку видачі у носіння.
Отримання зі складу військової частини, видача особовому складу роти та ведення обліку речового майна покладається на старшину роти.
5.21.21. Обмундирування та взуття, які видають для носіння військовослужбовцям, мають бути чітко підібрані та припасовані до будови тіла, зросту, повноти та розмірів.
Припасування (підбір) одягу та взуття виконується на складі частини на підставі обміру особового складу, який зроблено у підрозділі (медичній службі).
У разі необхідності штатним кравцем під керівництвом начальника речової служби проводиться припасування обмундирування.
5.21.22. Таврування предметів речового майна здійснюється згідно з Інструкцією про порядок таврування речового майна (додаток 2 до наказу МВС України від 29.12.97. № 916).
Предмети одягу: головні убори, шинелі, куртки, кітелі, мундири, штани, взуття та спорядження, яке видають військовослужбовцям строкової служби, тавруються старшиною роти тавром з позначенням номера військового квитка. Це тавро ставиться після закінчення припасування одягу. Крім того на зворотньому боці коміра (біля його лівого краю) курток, пальт, кожухів (з нагольного боку) нашивається ярличок розміром 6х3 см, на якому зазначаються прізвище солдата (сержанта) і номер взводу. Тавро з позначенням умовного номера військової частини і часу видачі речового майна для носіння ставлять на складі речового майна військової частини (з'єднання).
5.21.23. Предмети речового майна, які видаються у користування військовослужбовцям строкової служби на час служби у внутрішніх військах МВС України, є власністю держави, тому кожен військовослужбовець повинен вживати заходів для їх збереження та правильного носіння (експлуатації).
У разі втрати військовослужбовцем речового майна нові речі на заміну втрачених не видаються. За рішенням командира військової частини (з'єднання) йому видаються придатні для носіння, але такі, що були у користуванні, предмети речового майна. За фактом втрати командиром військової частини (з'єднання) призначається службове розслідування; за наявності достатніх підстав винні повинні притягуватися до встановленої законом матеріальної, дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.