Від знання основ управління командирами (начальниками) військами, в основному залежить своєчасність прийняття рішення розпочати бій (операцію), організувати всі види забезпечення бойових дій, зокрема, медичне забезпечення. Знання основ управління військами, методів роботи командирів і штабів дозволить офіцерам медичної служби своєчасно готувати пропозиції щодо медичного забезпечення частин і підрозділів в основних видах бою.
5.1. ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ
Управління військами — це цілеспрямована діяльність командирів, штабів та інших органів управління щодо підтримання бойової готовності й боєздатності військ, підготовки їх до бою, управління ними під час виконання поставлених завдань.
Від якості управління військами завжди залежав успіх бою. Уміле керування підрозділами й частинами сприяло розгромлення противника з найменшими втратами і досягненню перемоги за короткий час.
Теорія й практика управління військами розвивалися та удосконалювалися водночас із зміною озброєння, техніки, організації військ і способів ведення бойових дій.
До появи масових армій, коли бойові дії розгорталися на невеликих, переважно відкритих просторах, управління військами здійснювалося безпосередньо командиром (начальником). При цьому вирішальну роль відігравало візуальне спостереження за своїми військами і військами противника на полі бою. Необхідні розпорядження (вказівки) командир (начальник) віддавав військам особисто або через ад'ютантів, ординарців, зв'язкових, які пересувалися пішки або на конях. Засобами управління головним чином були звукові сигнали і прапорці.
Із збільшенням чисельності армій, зростанням розмаху бойових дій та зміною умов їх ведення розширюється коло та ускладнюється характер завдань, які виконують у процесі управління. Робота щодо управління військами стала настільки різноманітною й складною, що виконати її в повному обсязі в терміни, які диктуються темпом розвитку подій на полі бою, не під силу одній людині. Виникає необхідність створення спеціального органу, який повинен допомагати командиру. Для виконання завдань, пов'язаних з управлінням, спочатку впроваджують військову раду при головнокомандуючому, а пізніше — штаби об'єднань, з'єднань і частин.
У сучасних умовах управління військами — складний процес, в якому беруть. участь командири, штаби, начальники родів військ, спеціальних військ і служб.
Основним змістом управління є:організація і проведення заходів щодо тримання бойової готовності й боєздатності військ; безперервне добування, Р. вивчення та узагальнення даних про обстановку; прийняття рішення; очолення підлеглих із завданням; планування бою; організація і підтримання
безперервної взаємодії; організація всіх видів забезпечення бою; організація системи управління; безпосереднє керування підготовкою підрозділів і частин й( бою; постійний контроль за виконанням поставлених завдань; надання підлеглу необхідної допомоги.
Основою управління є рішення командира.
Управління військами повинно забезпечувати ефективне використання бойових можливостей частин (підрозділів) і успішне виконання ними зав. дань у встановлені терміни і в будь-яких умовах обстановки.
Підвищилися вимоги до обгрунтування рішень, що приймаються, і до планування бою. Значно зросла потреба в науковому передбаченні розвиту обстановки і виявленні ініціативи. Різко загострилася боротьба за випередження противника в діях. У керуванні військами підвищилася роль технічних засобів управління. Змінилася технічна база управління. Сучасні засоби управління створюють умови для успішного виконання офіцерами зростаючого обсягу робіт щодо керування військами. Разом із цим, збільшилася ймовірність не тільки порушення зв'язку, але й виходу з ладу цілих даної системи управління з'єднання (частини), що ускладнює підтримання її стійкості Високі темпи ведення бою будуть потребувати частішого переміщення пунктів управління, змушувати керувати частинами (підрозділами) як під час руху так під час коротких зупинок. Тому висувають високі вимоги до діяльності командирів і штабів по управління частинами й підрозділами в бою.
Основними принципами управління частинами (підрозділами) є:єдиноначальність; особиста відповідальність командирів (начальників) за прийняття рішення й результати виконання поставлених завдань; централізація управління в поєднанні з ініціативою підлеглих; знання і глибокий аналіз обстановки передбачення ходу подій; твердість і наполегливість у втіленні прийнятих рішень і планів у життя; висока організованість, оперативність і творчість у роботі командира і штабу.
Єдиноначальність— найважливіший принцип управління військами Він означає, що тільки командир наділений владою стосовно підлеглих.
Єдиноначальність полягає в тому, що командир особисто приймає рішення розпочати бій, віддає підлеглим необхідні накази й розпорядженні організовує їхнє виконання. Із допомогою її досягають централізації та єдності дій військ при виконанні поставлених завдань.
У тісному зв'язку з єдиноначальністю знаходиться принцип особисто відповідальності командирів (начальників) за прийняття рішення й результат