Мікро- та макропереклад

У попередніх розділах вже йшлося про те, що у перекладацькій ді­яльності треба принципово розмежовувати два рівні - мікро та макро -і разом з ними два суттєво різних типи перекладу: словесний і тексто­вий. При цьому наполегливо акцентувалося, що макрорівень породжує зовсім інші перекладацькі труднощі, ніж мікрорівень, інколи майже непереборні, і тому потребує своїх шляхів їх подолання, комплекс яких можна умовно назвати "компенсаційним" (на відміну від традиційних засобів перекладу окремої лінгвальної одиниці - еквівалента, анало­га, запозичення, опису). Якщо вже і використовувати на рівні макро-перекладу вказані терміни, то лише у поширеному значенні^"тексот-еквівапенпГ (як результат концептуального перекладу, вербального переоформлення концепції оригіналу), "текст-аналог" (як наслідок інтерпретаційного перекладу, словесного пристосування перекладачем змісту оригіналу до потреб адресата), "текст-запозичення" (як виріб констатуючого перекладу, майже дослівне перенесення тексту оригі­налу у мову перекладу), "текст-опис" (витвір вільного перекладу, об­робка за сюжетом і стильовою манерою). У будь-якому випадку серед вказаних чотирьох можливостей створення тексту перекладу перекла­дач компенсує складності оригіналу власними доробками, спираючись, перш за все, на прагматику першоджерела, котра залежить не тільки від задуму адресанта, а й від жанрового типу висловлювання.


 




Ці три чинники (тип висловлювання, задум автора, доробки пере­кладача) і створюють макрорівень перекладу. Про них ідеться у на­ступних підрозділах, де під "типом висловлювання" мається на увазі-функціональний стиль, під "задумом автора" - ідіолект, під "доробка­ми перекладача" - його індивідуальний стиль.