Проаналізуємо декілька абзаців із відомого художнього роману Е. М. Ремарка "Три товариші", де йдеться про долю воєнного "втраченого покоління", та розглянемо переклад цих абзаців (перекладачі М. Дятленко та А. Плюто). Для зручнішого зіставлення пронумеруємо речення в абзацах.
1. Lenz brach in ein Gelдchter ans. "2. Aber Baby! 3. Das Ganze ist doch Schwindel. 4. Ein wunderbarer Schwindel von Mama Natur. 5. Schau dir den Pflaumenbaum an! 6. Er schwindelt auch gerade. 7. Macht sich
schцner, als er nachher ist. 8. Es wдre ja scheuЯlich, wenn Liebe was mit Wahrheit zu tun hдtte. 9. Gott sei Dank, alles kцnnen die verdammten Ethiker doch nicht unterjochen " (66):
1. Леті голосно розсміявся: "2. Дитинко моя! 3. Кохання — це омана. 4. Чудесна омана матері-природи. 5. Глянь на оцю сливу. 6. Вона саме тепер обманює нас. 7. Причепурилася, стала кращою, ніж буде потім. 8. Було б жахливо, коли б кохання та мало діло з правдою. 9. Хвалити Бога, проклятущі моралісти не все ще змогли підкорити собі" (Переклад з нім. М. Дятленка та А. Плюто. 1959: 48).
Старший та досвідченіший Ленц, скептик та цинік, розмовляє зі своїм закоханим другом Робі Локампом про кохання. Намагаючись відтворити єдність змісту та стилю оригіналу, перекладачі враховують предмет розмови та характери дійових осіб, здійснюючи при потребі певні перетворення. Так, у першому реченні перекладачі здійснили морфологічну трансформацію, відтворивши сполучення "дієслово - іменник" інгресивним дієслівним словосполученням, що характеризує початок дії. Для компенсації поєднання іменника "Gelдchter" з не менш інтенсивним дієсловом вони вдало використали "голосно", що дозволило їм зберегти відтінок зверхності Ленца щодо його друга Робі. Саме ця зверхність чітко виражається у його жартівливому зверненні: "Baby", де Локампа позначають словом, що стосується немовляти. Перекладачі здійснюють лексико-семантичну трансформацію "Дитинко моя!", користуючись прийомом логічного розвитку понять (слово "дитинка" характеризує дітей старшого віку, ніж немовля) та запроваджуючи нове слово "моя", що, заповнюючи місце "Aber", завершує звертання. Переклад наступного речення (3) ґрунтується на лексико-семантичній трансформації, в основі якої лежить конкретизація - логічно розвиваючи думку автора, перекладачі замінюють "все" словом "кохання", щоби донести основну ідею абзацу до читача. Для посилення динамічності висловлювання з'являється тире, що компенсує опущену модальну частку "doch". Речення 4 є спробою еквівалентної заміни, проте з невеликим перекладацьким промахом - німецьке емфатичне "Мата" можна було б експресивніше перекласти через "матінка". При перекладі речення 5 спостерігається лексико-семан-тична трансформація, що ґрунтується на генералізації - "сливове дерево" перекладається як "слива". У наступному реченні при перекладі
запроваджується нове слово "нас", що пояснюється нормами української мови - "обманювати" можна лише "когось", тобто цей актант є обов'язковим. При перекладі речення 7 спостерігається як морфологічна (для підкреслення завершеності дії час змінився на минулий та майбутній), так і лексико-семантична трансформація. За рахунок логічного розвитку поняття "стати красивішою" - "причепуритися" дія природи стає виразнішою. Речення 8 зазнає цілісно-ситуативної трансформації - в його основі лежить фразеологічна єдність - ідіома (zu tun haben). Останнє речення складається з двох частин. Німецька формула, що ґрунтується на вживанні кон'юнктива (Gott sei Dank), замінюється українською інфінітивною формулою (Хвалити Бога), тобто має місце синтаксична трансформація. У перекладній другій половинці речення спостерігається цікава текстова трансформація, коли перекладачі використовують прийом стилістичної компенсації. На цій основі емотивне "unterjochen" передає частинку своєї експресивності нейтрально-пейоративному "verdammt: проклятий", внаслідок чого те перекладається як "проклятущі (моралісти)".