1) В усіх відкритих складах німецьких лексичних одиниць голосний звук вимовляється закрито і, навпаки, в усіх закритих складах (якщо вони при зміні слова не відкриваються) голосні вимовляються відкрито.
2) На початку слова або основи слова голосний звук вимовляється з твердим приступом. •■..-■:.
3) Довгі голосні не дифтонізуються.
4) Дуже важливим є фактор довготи, напівдовготи та короткості приголосних:
а) голосний вимовляється довго і закрито: у наголошеному відкри
тому або у закритому складі, якщо при зміні слова склад відкри
вається; при подвоєнні голосного; якщо після голосного присут
ній "h"; при написанні "іе"; в суфіксах -bar, -sam, -sal, -tum, -nam;
б) закрито й напівдовго голосно вимовляється у відкритому нена-
голошеному складі в кінці слова, а також у відкритому ненаголо-
шеному складі, якщо він розташований за чотири склади перед
наголошеним (наприклад, Ratifikation - перший склад);
в) голосний вимовляється коротко й закрито у відкритих ненаголо-
шених складах;
г) коротко й відкрито голосний звук вимовляється у закритих скла
дах, якщо при зміні слова склад не відкривається і завше перед
ng, seh, x.
5) Головними відмінностями німецьких приголосних можна вважати
такі:
а) при подвоєнні приголосних вони вимовляються, як один звук;
б) німецькі приголосні не палаталізуються (не пом'якшуються);
в) приголосні р, t, k вимовляються з придиханням; це саме стосу- •
ється b, d, g в кінці слова;
г) німецькі приголосні не асимілюються, тобто не припасовуються
до вимови сусіднього звука.