А. Загальні особливості звуків

1) В усіх відкритих складах німецьких лексичних одиниць голосний звук вимовляється закрито і, навпаки, в усіх закритих складах (якщо вони при зміні слова не відкриваються) голосні вимовляються від­крито.


 

2) На початку слова або основи слова голосний звук вимовляється з твердим приступом. •■..-■:.

3) Довгі голосні не дифтонізуються.

4) Дуже важливим є фактор довготи, напівдовготи та короткості при­голосних:

а) голосний вимовляється довго і закрито: у наголошеному відкри­
тому або у закритому складі, якщо при зміні слова склад відкри­
вається; при подвоєнні голосного; якщо після голосного присут­
ній "h"; при написанні "іе"; в суфіксах -bar, -sam, -sal, -tum, -nam;

б) закрито й напівдовго голосно вимовляється у відкритому нена-
голошеному складі в кінці слова, а також у відкритому ненаголо-
шеному складі, якщо він розташований за чотири склади перед
наголошеним (наприклад, Ratifikation - перший склад);

в) голосний вимовляється коротко й закрито у відкритих ненаголо-
шених складах;

г) коротко й відкрито голосний звук вимовляється у закритих скла­
дах, якщо при зміні слова склад не відкривається і завше перед
ng, seh, x.

5) Головними відмінностями німецьких приголосних можна вважати
такі:

а) при подвоєнні приголосних вони вимовляються, як один звук;

б) німецькі приголосні не палаталізуються (не пом'якшуються);

в) приголосні р, t, k вимовляються з придиханням; це саме стосу- •
ється b, d, g в кінці слова;

г) німецькі приголосні не асимілюються, тобто не припасовуються
до вимови сусіднього звука.