Внаслідок комунікативних потреб суспільства, яке словесно детермінує нові предмети, явища^ поняття та факти, в мові з'являються нові слова чи неологізми. Heoncavmufc це закріплені в мові слова та зна-чення, що виражають нові поняття ситу, який розвивається. Кількість таких слів у мові постійно зростає - за матеріалами кожного нового видання ДУДЕН, кожні 3-5 років словниковий склад мови поповнюється новими (6 %) неологізмами. Серед них сучасні лінгвісти розрізняють загальномовні (словникові) та індивідуальні мовленнєві неологізми, зафіксовані в літературних джерелах.
Переклад неологізмів (особливо першої групи) не викликає великих проблем. Вони перекладаються з загальними правилами: чи за допомогою еквівалентного неологізма, що може вже бути зафіксованим у словнику мови перекладу (внаслідок аналогічного темпу науково-технічного прогресу, властивого розвинутим країнам, та швидкого розповсюдження технологічних новинок у більшості мов відповідні терміни з'являються майже одночасно), транскрибуються, чи описуються описово. Значну частину неологізмів, що складають авторські оказіоналіз-ми (на зразок джазостііікість, ракетоподібний), досвідчені перекладачі відтворюють, зберігаючи авторську експресивність за допомогою використання адекватних словотвірних засобів.
Як правило, оказіональне слово отримує при перекладі образну внутрішню форму, яку особливо підкреслює контекст. У такий спосіб його значення стає рівнодійною цих двох мовних сил: форми та місця вживання, що має врахувати перекладач. Взірцевим у цьому відношенні є переклади Н. Любімова, який, частково калькуючи раблезіанські неологізми, створює еквіваленти: "зайцеїди, куропаткоїди, бекасоїди" (mache-levrauts, mache-pedrix), "осликувати, жеребцювати" {baudoune, rousine), "ділінбомкання дзвонів" (trinqueballer) тощо. Загалом, цей перекладач використовував цікаві лексичні засоби неологічного пародіювання, творячи нові слова з латинською основою та російською
формою (на зразок деамбілюємо, ексгаустний, люстральний) чи російською основою та латинськими формантами (на зразок: перехрестскус, жонолюбус, охочісімо, такум і сякум, очікуюмус і т. п.). Відтворюючи пародійовану Сервантесом куртуазну мову рицарських романів, перекладач блискуче передає через найвищі ступені порівняння іспанські новотвори типу: don Quijote der la manchisima, у su escuderisimu panza: Ламанчнійший Дон Кіхот та зброєноснійший Панса.
Якщо в синхронії переклад неологізмів не складає особливої проблеми, то для діахронної репрезентації неологізмів вона таки значна. Сприйняття канонічного тексту оригіналу змінюється від покоління до покоління. Як відомо, створюючи свій твір, кожен автор запроваджує неологізм з якоюсь певною метою, посилюючи, як правило, виразність та точність мовлення. Проте велика кількість слів, що були, наприклад, в кінці XIX ст. неологізмами, стали для нашого сучасника звичайними словами. Більше того, деякі слова навіть застаріли і стали архаїзмами чи історизмами, тобто взагалі перестали виконувати свою функцію. Завданням адаптаторів старого тексту стають пошуки оптимального вираження авторського задуму з допомогою нових словотворів, якщо ті релевантні.