Як відомо, займенники не називають предмет безпосередньо, а вказують на нього, тобто виконують дейктичну функцію. Будучи завжди пов'язаними з конкретним мовленнєвим актом (я, ми стосуються мовця, ти, еи - слухача, а інші займенники відсилають до певних об'єктів), займенники характеризуються широким колом об'єктів і мовленнєвою перемінністю значення, тобто завжди мають контекстуально зумовлений зміст. За блискучим зауваженням філософа С. М. Булгакова, "займенник ... нічого не означає, не містить жодного забарвлення буття, та однак всеможе означати у своїй безликій, безбарвній глибині", що надзвичайно важливо враховувати при перекладі.
Німецькі займенники (Pronomina) поділяються за сферою вживання на:
а) особові, які заміщують особу (ich, du, er, sie es, wir, Ihr, sie, Sie);
б) присвійні (mein, dein, sein, ihr, unser, euer, ihr, Ihr);
в) заперечні (kein, keine);
г) невизначені (einige, viele, wenige, mehrere, etliche, alle, sдmtliche);
ґ) вказівні (dieser, jener; welcher, solcher; jeder);
д) неозначено-особові {irgendein);
є) питальні {wer, was, wie, wo, warum, welcher, was fьr ein, etc.) та ін.
Групи б), в), г), ґ) та частково д) відмінюються як артикль в однині та множині. Що ж стосується перекладу низки займенників, то вони стандартно відтворюються тими значеннями, що наводяться у словниках. Проте в деяких випадках спостерігаються певні варіанти чи перекладні відхилення, які розглянемо нижче.