1. Було вирішено виплатити дивіденди в розмірі 6 євро на кожну акцію вартістю 60 євро. 2. Збут збільшився від 8 до 11 млн євро. 3. У минулому році прибуток підприємства зріс на 26 %. 4. Видатки досягай до 1 млн 104 тис. євро. 5. Оборот фірми збільшився на 20 % і досяг 12,5 млн євро. 6. У 1984 р. валовий національний продукт Австрії на душу населення дорівнював 5.170 доларів і на 10 % перевищував середньоєвропейський показник. 7. Було зібрано в середньому 45,5 центнера зерна з гектара. 8. У наступному році прибуток підприємства зросте на 16 %. 9. У минулому році продали до (близько) 10 тис. товарів цього типу. 10. Виробництво товарів широкого споживання, приріст яких склав 11 %, розвивалося швидше, ніж знарядь виробництва, продукція яких збільшилася всього на 3,4 %. 11. У 1974 р. валовий національний продукт Австрії на душу населення дорівнював 4.370 доларів і на 14 % перевищував середньоєвропейський показник.
§ 5.6.Дієслово: загальні характеристики тапереклад пасиву
J § 5.6.1. Загальніхарактеристики
Дієслово - це частина мови, що позначає дію чи стан як процес (семантична ознака), виражає в реченні предикацію, виконуючи в основному функцію присудка (синтаксична ознака), відзначаючись специ-
фічним слово- та формотвором і певними граматичними категоріями (морфологічна ознака). Властиві дієслову категорії виду, способу, часу, дієвідміни тощо показують характер перебігу дії в часі, відношення дії до її суб'єкта чи об'єкта, співвідношення з моментом мовлення чи дійсністю і т. д. Категорії виду та стану вважають властивими для всіх граматичних форм українського дієслова, категорії часу, особи та дієвідміни відсутні для інфінітива та дієприкметників. Відсутність цих категорій відбивається на особливостях перекладу, що й спонукає до роздільної репрезентації інфінітива та дієприкметників.
Набір граматичних категорій для німецьких та українських дієслів в основному збігається. Німецькі дієслова (11-13 тис. дієслів у 200-ти-сячних словниках ДУДЕН та ВАРІГ), як і українські, виражають різні граматичні категорії: способу (дійсний, умовний та наказовий), часу (теперішній, минулий та майбутній), особи (І—III) та числа (однина та множина), стану (активний та пасивний) тощо. Відмінною є категорія виду (аспектуальності: доконаний та недоконаний вид), яка, узагальнено вказуючи на характер перебігу дії в часі, її завершеність чи незавершеність, в німецькій мові передається лише лексичними засобами. Інші категорії збігаються за своїм обсягом майже повністю. Це стосується в першу чергу категорії числа (кількісні характеристики предметів думки) та особи - граматичної узгоджувальної чи словозмінної категорії, яка показує відношення суб'єкта дії до мовця. Більшість категорій мають, однак, свої специфічні характеристики, врахування та переклад яких стають визначальними для розуміння тексту. Пасивний стан, наприклад, значно вживаніший у німецькій мові. Форми кон'юнктиву мають у німецькій мові суттєво інше навантаження, ніж форми умовного способу в українській. Зупинимося детальніше саме на подібних категоріях.