V § 6.4. Загальні принципи перекладу складних речень

Складне речення не є механічним, а цілісним об'єднанням двох чи більше простих. Вступаючи за своїми предикативними центрами в пев­ні синтаксичні відносини, одна з частин такого речення може зазнати деяких авторських змін та отримати нову структурну організацію (пев­ний порядок слів та дейктичних конструкцій), відмінну від вихідних простих речень. Відмінності цієї організації творять специфіку автор­ського стилю, що стає об'єктом перекладу.

Важко не погодитися з досвідченим редактором Н. Галь про те, що непросто відтворити стиль та манеру кожного автора. Мопассан незрів­нянно лаконічніший від Бальзака. В одного - прозора чітка мова, ко­ротка, максимально чітка фраза, а в іншого - довгі, та не завжди плавні періоди й ускладнений виклад, що вимагає уважності та роздумів. Не менш специфічним є і синтаксис німецького художнього тексту, дуже різноманітний за своєю структурою - від речень з семи слів у Е. М. Ре-

 

марка до довжелезних півсторінкових речень-періодів у Т. Манна (пор. речення з 1568 слів у О. Забужко). Читачеві досить складно на двадця-ти-тридцяти рядках серед десятків підрядних речень не загубити хід авторських міркувань. І поряд з тим все змінюється протягом декількох сторінок, підпорядковуючись певній подієвій логіці, яку перекладач має відтворити, оптимально зберігаючи форму викладу.

Це ж стосується як українського, так і німецького синтаксису, вжи­ваного в науково-технічному тексті, що відзначається не меншою спе­цифікою при його відтворенні іншою мовою. Специфіка німецької мови спонукає виробити певний алгоритм для перекладу синтаксич­них конструкцій.

1. Отже, для правильного розуміння та наступного перекладу ре­чення потрібно для себе прояснити його структуру в цілому, для чого необхідно: а) правильно зорієнтуватися в розділових зна­ках; б) правильно визначити головне та підрядне речення (чи розділити сурядні речення); встановити тип речення, розібрав­шись у багатозначних сполучниках {als "коли — ніж - як"; wenn "коли - якщо"; dass "що - щоб"); в) правильно виділити головні члени речення (підмет, присудок тощо).

2. При перекладі не обов'язково зберігати ту ж послідовність окре­мих елементів речення, що спостерігається в оригіналі (це ж сто­сується як самостійного головного, так і складнопідрядного ре­чення). Тому для полегшення сприйняття перекладеного речення інколи доцільно переставляти члени речення, не змінюючи під­порядкування окремих елементів та групи слів.

Klar wurde der Gedanke einer einheitlichen Verbindung von Beton und Stahl zu biege- und feuersicheren Bauteilen von dem Ingenieur Hyatt zum Ausdruck gebracht: Інженер Гіят чітко виразив думку про поєднання бетону й сталі в конструкціях, які відзначатимуться гнучкістю та вогнестійкістю.

3. Додаткові речення та інфінітивні конструкції можна розташову­
вати при перекладі дочи післяголовного речення. Це не сто­
сується підрядних означальних речень та інфінітивної групи у
функції означення, яке, як правило, перекладають післяозначу­
ваного іменника.

Доцільно починати переклад з головного речення у тих випадках, Шли воно за своїм обсягом менше від підрядного значення чи інфіні-

ТИішої групи.

Welche Bedeutung unter diesen Umstдnden dem Sprungpunkt als kenn­zeichnende Werkstoffeigenschaft zukommt, bleibt abzuwarten: Залишається ще ч'ясувати, яке значення властиве в цих умовах критичному пункту ЯК показнику властивостей матеріалу (підрядне підметове речення).

Auf den Aufbau von Windschutzanlagen im einzelnen einzugehen, wьrde hier zu weit fьhren: Занадто відхилить від теми детальний розбір будови ІІтрозахисних установок.

4. Характерними ознаками німецького речення вважається рамкова
конструкція та інверсія (обернений порядок слів) перед присуд­
ком, яку не потрібно враховувати при перекладі:

In der Elektronenhьllenphysik spielen angeregte Zustдnde eine groЯe Rolle: У фізиці електронної оболонки збуджені стани відіграють велику роль.

5. Рамкова конструкція (як розрив складного присудку на дві части­
ни - однієї на другому місці, а іншої - на останньому), як прави­
ло, не перекладається. Збільшення розміру рамки, тобто відста­
ні між елементами, що складають лексико-граматичну єдність,
поза сумнівом, ускладнюють швидке розуміння тексту та його
переклад. Поряд з тим, поєднання воєдино розрізнених елемен­
тів рамки забезпечує правильне розуміння тексту та, відповідно,
його переклад:

Der Я-Zerfall ist von einer schwachen kontinuierlichen j-Strahlung be­gleitet: Я-розпад супроводжується слабким неперервним гамма-випро­мінюванням.

6. При перекладі підрядних речень слід врахувати типово німець­
ке прикінцеве розташування присудка і перекладати його укра-

■'->- їнською відразу ж після підмета: Es wurde schon erwдhnt, dass .л .,-: . Azeton ganz bedeutende Mengen von Azetylen zu lцsen vermag: Слід

- згадати, що ацетон здатний розчинити значні маси ацетилену.

; .7. Загалом при перекладі варто дотримуватися загальновідомої іс-

),, тини, що не можна перекладати іншомовну фразу слово за сло-

>•■:' вом, а перш за все її необхідно перебудувати за законами рідної

■ b" мови. На противагу німецькому реченню з фіксованим порядком

 

dene Eigenschaften der betreffenden Sache hervorheben. Obwohl also die durch zwei oder mehrere Synonyme bezeichnete Sache ein und dieselbe ist, decken sich doch die ... Bedeutungen nicht vollstдndig. Die Unterschiede, die durch die einzelnen Bezeichnungen hervorgehoben werden, kцnnen ent­weder begrifflicher oder auch stilistischer Art sein. Der Planet Venus

1. Die Raumfahrtforschung hat auf dem Gebiet der Astrophysik der Planeten viele neue Erkenntnisse gebracht, dadurch haben sich unsere Auf­fassungen ьber die Planeten unseres Sonnensystems wesentlich verдndert. 2. Neue Forschungsmethoden haben entscheidend zur Vervollkommnung und teilweise zur Wandlung unserer Auffassungen fiber unsere benachbarten Himmelskцrper gefьhrt, unter diesen ist vor allem die Methode der Radar­messungen zu nennen. 3. Die Radarmessungen werden nicht nur von Raum­flugkцrpern aus angestellt, sondern sie werden auch von der Oberflache der Erde aus vorgenommen. 4. Die Venus ist der der Erde nдchste Planet, unsere Auffassungen ьber deren Oberflдche sind jedoch bis zu der letzten Zeit recht ungenьgend gewesen. 5. Von der Erde wurden Radarsignale zur Venus ab­gestrahlt, diese wurden von der Venusoberflдche reflektiert und als Echos auf der Erde empfangen. 6. Die von den Gebirgen der Venus empfangenen Signale haben eine kьrzere Laufzeit als die von tiefer gelegenen Gebieten des Planeten, denn die ersteren werden von der Venusoberflache aus eher reflektiert. 7. Auf diese Weise wurden auf I der Venus Hцhenunterschiede bis zu 8 km festgestellt, die hцchsten Erhebungen auf der Venus sind also mit den hцchsten Erdbergen vergleichbar. 8. Sowohl die Radarsignale haben neue Erkenntnisse ьber die Besonderheiten der Venus-Oberflдche vermittelt, als auch die Venus-Sonden haben eine bessere Erforschung der Venus-Ober­flдche ermцglicht. 9. Die Venus-Sonden waren tief in die Venusatmosphare eingedrungen, dabei konnten Temperaturmessungen in verschiedenen Hц­henbereichen vorgenommen werden. 10. Die oberflдchennahen Schichten der Venusatmosphare und die Oberflдche des Planeten selbst sind ausseror­dentlich heiЯ, die Venus-Sonden haben nдmlich Oberflдchentemperaturen von 500 bis 600 Grad Celsius festgestellt etc.