Поняття і класифікація фінансів. Відмінності між публічними і приватними фінансами

Поняття і класифікація фінансів. Відмінності між публічними і приватними фінансами.

Фінанси безпосередньо пов'язані з функціонуванням громадських економічних відносин у процесі акумуляції, перерозподілу та використання… У свою чергу, фінанси поділяються напублічні, приватні, міжнародні Предметом фінансового публічно-правового регулювання є не фінанси взагалі як сукупність всіх коштів у державі, а…

Фінансова діяльність держави і органів місцевого самоврядування: поняття, мета і правові основи

Фінансова діяльність - це: • процес збору, розподілу (перерозподілу) та використання коштів, що… • діяльність уповноважених державних органів, органів місцевого самоврядування, пов'язана з прямим плановим збором та…

Методи фінансової діяльності

В залежності від стадій фінансової деят-ти існують наступні методи: Стадія формуванні:. Ця група методів передбачає встановлення виду платежу,… Стадія розподілу. При розподілі державних коштів застосовуються два основні методи: метод фінансування (безповоротний,…

Принципи фінансової діяльності.

5. Принцип розподілу функцій представницької та виконавчої влад. Це розподіл здійснюється на підставі конституційного принципу поділу влади взагалі… 6. Принцип пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими… 7. Принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету. Здійснення державою її функцій не може…

Повноваження органів державної влади в сфері фінансової діяльності.

Представницькі органи і органи виконавчої влади забезпечують регулювання та управління державними фінансами у відповідності з чинним законодавством,… Виходячи з принципу балансу функцій гілок влади, Конституція України наділяє… До повноважень Верховної Ради України згідно зі ст. 85 Конституції України належать: затвердження Державного бюджету…

Повноваження органів місцевого самоврядування в області фінансової діяльності.

Оскільки органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції наділені правом самостійного вирішення всіх питань місцевого значення з метою… Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування,… Так, до відання Автономної Республіки Крим згідно зі ст. 138 Конституції належать: управління майном, що належить АРК;…

Поняття, предмет і метод фінансового права.

Специфіка відносин, що регулюються нормами фінансового права, полягає в тому, що вони складаються в особливій сфері життєдіяльності суспільства -… Як будь-яка інша галузь права фінансове право характеризується специфічним… Предметом фінансового права є суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються в області формування,…

Місце фінансового права в національній системі права.

До таких галузей права відноситься перш конституційне право. Хоча предмет правового регулювання конституційного та фінансового права є різний, все ж… Також тісно пов'язане фінансове право з адміністративним правом. Норми… Фінансове право пов'язане і з цивільним правом. Адже фінансові відносини є майновими відносинами, оскільки їх…

Наука фінансового права

Наука фінансового права досліджує, якими юридичними засобами держава в особі своїх органів та органів місцевого самоврядування мобілізує кошти для… Наука фінансового права як одна з галузей юридичної науки вивчає історію… 1663 - 1667 Перші спроби аналізу фінансового стану Росії (Котошіхін, Кріжініч)

Конституційні основи фінансового права.

Конституція України як основний нормативно-правовий акт у сфері фінансової діяльності держави і місцевого самоврядування займає верховне місце в… Застосування конституційних положень можливо без додаткової їх регламентації в… Конституція України визначає принципи, які є основою змісту фінансової діяльності держави та органів місцевого…

Джерела фінансового права.

В залежності від того, які органи приймають фінансово-правові акти, вони діляться на дві групи: акти органів державної влади та акти органів… Основним джерелом фінансового права є Конституція України. Багато її норм… Важливе місце в системі джерел фінансового права займають кодекси, закони, укази президента, постанови уряду,…

Фінансово-правові норми: поняття, структура і види.

Фінансово-правові норми - це встановлені державою, загальнообов'язкові приписи щодо мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання… Структура фінансово-правової норми традиційна, тобто гіпотеза, диспозиція і… Гіпотеза - частина норми, яка вказує на умови, за яких виникають у суб'єктів об'єктів фінансових правовідносин права і…

Фінансово-правові відносини, іх зміст і особливості.

Фінансово-правові відносини - це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов'язків, які реалізують приписи цих норм у сфері фінансової діяльності держави.

Особливості фінансово-правових відносин: 1) їх змістом є діяльність уповноважених державних органів щодо розподілу, перерозподілу та використання державних коштів і здійснення контролю за дотриманням законності в цій сфері, 2) одним із обов'язкових суб'єктів об'єктів цих відносин є держава в цілому або уповноважені ним органи і перш за все фінансові і кредитні органи, які реалізують у цих відносинах свої владні повноваження, а з іншого суб'єктами цих відносин виступають приватні фізичні та юридичні особи, які є споживачами державних коштів, і джерелом їх накопичення через податкові правовідносини, якщо мають самостійне джерело доходу, 3) суб'єкти фінансових правовідносин завжди нерівноправні, оскільки держава та її органи виступають у них як, наділені владними повноваженнями, а інші їх учасники є об'єктами підпорядкування, 4) об'єктом фінансових правовідносин є гроші або зобов'язання в свя зв'язку з утворенням, розподілом або використанням централізованих або децентралізованих фондів коштів, 5) вони носять публічний і імперативний характер, оскільки їх виникнення, зміни та припинення певних законом і від волі сторін не залежать.

Функції фінансово-правових відносин вказують на коло осіб, на яких поширюється дія певної фінансово-правової норми; визначають конкретну модель поведінки у сфері фінансової діяльності держави; виступають умовою забезпечення реалізації прав і обов'язків суб'єктів об'єктів фінансово-правових відносин. Виникають фінансово-правові відносини на підставі юридичних фактів:

1) - дій - пов'язаних з волею суб'єктів фінансово-правових відносин:

- Правомірність дій - поведінки, яка не суперечить приписам фінансово-правових норм (індивідуальні акти, юридичні вчинки; правомірні дії, спрямовані на підтримку фінансових інтересів держави);

- Неправомірних дій - поведінки, яка суперечить приписам фінансово-правових норм.

2) подій - не пов'язаних з волею суб'єктів фінансово-правових відносин. Структуру фінансово-правових відносин складають: суб'єкти

правовідносин; об'єкти правовідносин, зміст (сукупність прав і обов'язків правовідносин).

Види фінансово-правових відносин:

1) - в залежності від виконуваних функцій:

- Регулятивні;

- Правоохоронні.

2) в залежності від галузевої приналежності:

- Матеріальні;

- Процесуальні.

3) за галузевою діяльністю:

- Бюджетні;

- Податкові;

- Валютні;

- В області державних витрат;

- В області державних доходів;

- Страхування;

- В області державного кредиту;

- У галузі грошового обігу і т.д..

4) за спрямованістю:

- Зовнішні;

- Внутрішні.

5) за механізмом захисту:

- Ті, які захищаються в судовому порядку;

- Ті, що захищаються в адміністративному порядку, і тому подібне.

Суб'єкт фінансового права і фінансових правовідносин.

Предметом регулювання фінансового права виступають відносини у сфері фінансової діяльності. Регулюючи такі відносини, фінансове право визначає права… Відповідно, суб'єкти фінансового права можуть виступати основному суб'єктами… держава в цілому; державні органи, які діють як окремі утворення в межах встановленої компетенції; органи місцевого…

Фінанансове правопорушення: поняття і класифікація.

Ознаки: 1. протиправність означає, що дії або бездіяльності Діца стає фінансовим… 2. винність означає, що дія скоєно навмисно або з необережності

Фінансово-правова відповідальність.

Фінансово-правову відповідальність можна визначити як по-застосування до порушника таких фінансово-правових норм МЕРО-дів державного примусу… Фінансово-правова відповідальність має наступні специфічні риси: 1) суб'єктами фінансово-правової відповідальності є як фізичні ні, так і юридичні особи;

Поняття і класифікація фінансового контролю.

Фінансовий контроль застосовується у сферах, в яких функціонують фінанси, оскільки створення і використання фондів грошових коштів здійснюються під… Об'єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур,… Головним завданням фінансового контролю є підтримка фінансової дисципліни та запобігання фінансовим правопорушенням.…

Форми і методи фінансового контроля.

Наблюдение - общее ознакомление с состоянием финансовой деятельности объекта контроля Проверка - проводится на месте с использованием балансовых, отчетных,… Обследование - производится в отношении отдельных сторон финансовой деятельности и опирается на широкий круг…

Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансового контроля.

Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить: 4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль… БК

Рахункова палата як суб’єкт фінансового контроля.

Рахункова палата1 діє на підставі Закону України "Про Ра¬хункову палату" від 11 липня 1996 р

Завданнями Рахункової палати є: організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини… здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та…

Основні завдання та повноваження Державної фінансової інспекції України

  1. Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є… 3. Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового…

Основні завдання та повноваження державної податкової служби України.

  ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого… ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики,…

Бюджет як економіко-правова категорія. Роль бюджету в забезпеченні виконання функцій держави та місцевих органів публічної влади.

За матеріальним змістом бюджет — централізований фонд коштів держави або муніципального органу, який здійснює функції на певній адміністративній… Це робиться в акті про бюджет — законі про державний бюджет або рішенні… У правовому призначенні бюджету полягає і одна з найваж¬ливіших гарантій закономірності І необхідності управління в…

Бюджетне право як підгалузь фінансового права.

Предметом бюджетного права є: відносини, що виникають у зв'язку із встановленням бюджетної системи, із формуван¬ням, розподілом І використанням… 1) встановлення видів бюджетів, які входять до бюджетної сис¬теми України,… 2) структуру доходів й видатків як бюджетної системи в ціло¬му, так і кожного виду бюджетів, принципи розподілу…

Бюджетні правовідносини, їх субьекти та особливості

Бюджетні правовідносини — вид фінансово-правових від¬носин. Вони, як і всі фінансово-правові, виникають із фінансо¬вої діяльності і мають грошовий… ріод — з 1 січня до 31 грудня1. Це дає можливість виявити таку особливість… Другою особливістю бюджетних правовідносин є те, що в них бере участь більш вузьке коло суб'єктів, ніж в інших ви¬дах…

Бюджетна система України та її структура. Зведений бюджет України та його використання.

1. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. 2. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні… 3. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі…

Принципи бюджетної системи

Бюджетный кодекс

1. Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: 1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи… 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на…

Бюджетна класифікація, її структура та роль у бюджетній сфері.

Бюджетный кодекс

1. Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення… 2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної… 3. Бюджетна класифікація має такі складові частини:

Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування.

У Бюджетному кодексі, як взагалі в законодавстві та юри¬дичній науці, бюджетні повноваження об'єднуються одним по¬няттям — повноваження. Право на… Загальне право на бюджет включає низку повноважень кож¬ного владного… Повноваження в галузі бюджетної діяльності — це за¬кріплені нормами Конституції України та чинного законодав¬ства за…

Складові частини бюджету

Бюджетный кодекс

1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. 2. Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету;

Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами

Бюджетный кодекс

1. Пайовий розподіл податків між різними адміністративними рівнями влади: за кожним рівнем бюджетів закріплено певні паї доходів від податків. 2. Застосування однакової бази оподаткування з установленням власних… 3. Повний розподіл окремих видів податків між різними рівнями влади, які закріплені законодавством за різними…

Правові засади розподілу видатків між бюджетами

1) державне управління: а) законодавчу владу; б) виконавчу владу;

Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійснення запозичень

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та… Міністр фінансів має право обирати кредитора, вид позики і валюту запозичення… Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про ДБУ на…

Міжбюджетні трансферти: поняття, види, порядок надання.

регулювання, саме на нього покладається завдання досягнення однакової бюджетної забезпеченості всіх регіонів країни. Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і

Розпорядники бюджетних коштів та їх повноваження.

1. Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За… 2. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені…

Основні напрямки бюджетної політики, порядок їх прийняття та їх роль у формуванні бюджета.

1. Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на… 2. Національний банк України до 15 березня року, що передує плановому, подає… 3. Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає і затверджує проект Основних…

Бюджетний процесс та його стадії.

Бюджетний процес - це регламентований законодавством порядок: складання, розгляду і затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням,… Бюджетний процес починається з аналізу звітних даних по виконанню Державного… Організація бюджетного процесу здійснюється відповідно до Закону про бюджетну систему України, рішеннями Верховної…

Порядок складання проекта Державного бюджета України.

На основі аналізу та оцінки таких показників Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики… Національний банк України до 1 квітня готує та подає до Верховної Ради України… За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома…

Порядок розгляду і прийняття Державного бюджету України.

Після прийняття до розгляду представленого проекту не пізніше 1 жовтня проект закону про Державний бюджет розглядається народними депутатами,… Надані пропозиції повинні бути розглянуті Комітетом Верховної Ради України з… Перше читання проекту закону про Державний бюджет має відбутися до 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект був відправлений…

БКУ Стаття 52. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України

1. Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися у разі відхилення оцінки основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Міністерство фінансів України здійснює щомісячну оцінку відповідності надходжень державного бюджету показникам, встановленим Державним бюджетом України. Кабінет Міністрів України здійснює щоквартальну оцінку відповідності основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.

2. Розгляд проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України здійснюється за процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України

1. Підстави внесення змін до закону про Державний бюджет України. У вітчизняній бюджетній практиці випадки, коли під час виконання закону про Державний бюджет України на поточний рік виникають різні відхилення від запланованих показників. Коментована стаття регулює питання внесення змін та доповнень до закону про Державний бюджет України у наступних випадках:

- Відхилення оцінки прогнозу макропоказників економічного і соціального розвитку України;

- Відхилення оцінки прогнозу надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України;

- Інші зміни, що виникають в структурі видатків бюджету. Частіше підстави внесення змін до закону про Державний бюджет України є зміни в структурі доходів і витрат. Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням. Виходячи з показників розпису можна відстежувати відповідність фактичних показників бюджету показникам, які встановлюються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік, тобто запланованим показникам. Цим займається Міністерство фінансів України та Державне казначейство України. Згідно БК України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1837, Мінфін здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету. Також Міністерство фінансів України проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим Державним бюджетом України.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, які були помилково та / або надмірно зараховані до бюджету. Також Держказначейство здійснює відомості, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету України (ст. 58 БК України).

Згідно з ч. 2 - 4 ст. 161 Регламенту Верховної Ради України Державне казначейство України щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, подає Верховній Раді місячний звіт про виконання Державного бюджету України. Місячний звіт про зведені показники виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством України Верховній Раді не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державним казначейством України Верховній Ради не пізніше ніж через 35 днів після закінчення звітного кварталу. Частину функцій Міністерства фінансів України та Державного казначейства України реалізуються шляхом обробки та аналізу звітності, наданої розпорядники бюджетних коштів. Згідно з пунктами 51, 52 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228, виконання кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету , планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Звіти про виконання кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів подаються у порядку та за формами, встановленими Державним казначейством України.

Оперативність надання, одержання, аналізу такої звітності підвищується в зв'язку з введенням в Україні єдиного казначейського рахунку. Згідно з наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 р. N 122 "Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок" єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ). Безпосереднім учасником СЕП НБУ є Державне казначейство України. Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: 1) можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Держказначейства, і використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України, 2) надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями, 3) оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

 

На Кабінет Міністрів України покладено функцію проводити щоквартальну оцінку відповідності прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України показникам кам, врахованим при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період. Така оцінка здійснюється вже на підставі щомісячних звітів про виконання Державного бюджету України.

 

2. Із змісту ч. 2 коментованої статті випливає, що зміни до закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України. При цьому розгляд проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України здійснюється за процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

 

Згідно зі ст. 160 Регламенту Верхової Ради України протягом бюджетного року до закону про Державний бюджет України можуть бути внесені зміни за поданням суб'єктів права законодавчої ініціативи з додержанням відповідних вимог (право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України відповідно до ст. 93 Конституції України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України) Бюджетного кодексу і самого Регламенту.

 

Внесення змін до закону про Державний бюджет України, які безпосередньо передбачають внесення змін до інших законодавчих актів України, не допускається. У такому разі спочатку вносяться зміни до відповідного закону і лише після того розглядаються пропозиції про зміни до закону про Державний бюджет України. Проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України розглядається комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, який готує проект відповідного висновку. Пропозиції про внесення змін до проекту закону про Державний бюджет України розглядаються в порядку, визначеному розділом IV Регламенту. Слід пам'ятати, що будь-який закон, який впливає на зменшення доходів та / або збільшення видатків бюджетів поточного року, не може бути прийнятий в цілому Верховною Радою України, якщо одночасно з його прийняттям не будуть внесені відповідні зміни до закону про Державний бюджет України на відповідний рік .

Виконання Державного бюджету України

Виконати бюджет - це зібрати доходи, мінімальна сума яких встановлена ​​в законах про державний або місцевий бюджет. Стаття 116 Конституції України (245 к/96-ВР) встановлює, що забезпечення… Обласні і районні бюджети виконують, згідно зі статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідні…

Звіт про виконання бюджету.

Єдині форми та методика звітності про виконання Державного бюджету України встановлюється Державним казначейством України за погодженням з… Розпорядники бюджетних коштів, відповідно до єдиної методики звітності,… Звітність про виконання Державного бюджету України є:

БКУ Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства та способи впливу по Бюджетному кодексу.

порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання; визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних… планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи…

Податкове право та податкові правовідносини.

Суспільні відносини, що виникають при сплаті податків та інших платежів і врегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного і… Податкові правовідносини стосуються досить широкого кола питань - від розробки… Таким чином, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають згідно податкових норм (регулюють…

Податки в системі обов’язкових платежів, їх особливості і функції.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він: - Стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в… - Має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується для покриття суспільних потреб, які в основному…

Принципи оподаткування в Україні

По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає одно напруженість для компаній всіх форм… По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподатковування… По-третє, поєднання інтересів країни, регіонів, компаній і людей і забезпечення надходження засобів у бюджети…

Права і обов’язки платників податків.

17.1. Платник податків має право: 17.1.1. безоплатно отримувати в органах державної податкової служби та в… 17.1.2. представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого…

Види обов’язкових платежів по законодавству України.

8.1. В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. 8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, встановлені цим Кодексом… 8.3. До місцевих належать податки та збори, встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,…

56.

Українське законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого закону України "Про ПДВ" від 20 грудня 1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносились зміни і доповнення до закону. Пізніше став діяти Декрет КМУ від 26 грудня 1992 р. "Про податок на додану вартість", до якого були внесені численні зміни та доповнення.

Сьогодні ПДВ в Україні регулюється Законом України "Про ПДВ" від 3 квітня 1997 р. (з безліччю змін і доповнень). За законом усі підприємства незалежно від форми власності сплачують ПДВ у загальновстановленому порядку. Закон суттєво відрізняється від декрету, який діяв до нього.

Стаття 180. Платники податків

180.1. Для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що здійснює господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

будь-яка особа, зареєстрована чи підлягає реєстрації як платника податків;

будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, в тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та / або всупереч умовам чи цілям її надання згідно Податкового Кодексу, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яка для них не призначена.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільної діяльності без утворення юридичної особи;

особа - керуючий майна, яке веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фонди фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до законом.ліцо, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів / послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 Податкового Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

особа, уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

180.2. Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету при постачанні послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платника податків, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

180.3. Особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податків. 180.4. Положення цієї статті не поширюються на осіб - нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду "Укриття" в Україні та Угоди про грант (Проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно Грантом з Рахунку ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією

185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу / орендарю;

б) поставки послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

г) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюються поставки товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються поставки товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

193.1. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

Правові основи і порядок відшкодування податку на додану вартість

200.19. Право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям: 200.19.1. не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону… 200.19.2. юридичні особи та фізичні особи - підприємці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та…

Податок на прибуток підприємств

133.1. Платниками податку з числа резидентів є: 133.1.1. суб'єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську… 133.1.2. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та…

Акцизний податок.

У п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс) визначено перелік платників… -Особи, що реалізують конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні… - Особи, які використовують підакцизні товари (продукцію), ввезені або отримані за нульовою ставкою акцизного податку…

Податок на доходи фізичних осіб

162.1. Платниками податку є: 162.1.1. фізична особа - резидент, який отримує доходи як з джерел їх… 162.1.2. фізична особа - нерезидент, який отримує доходи з джерел їх походження в Україні;

Ресурсні платежі

o Плата за землю. o Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного… o Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.

Плата за землю.

Платниками земельного податку є три категорії осіб: 1) власники земельних ділянок, 2) власники земельних часток (паїв); 3) землекористувачі.… Розмір земельного податку База оподаткування податком залежить від того, чи проведена грошова оцінка земельної ділянки. Якщо вона проведена,…

Спрощена система оподаткування по діючову законодавству.

Не випадково фізичні та юридичні особи обирають спрощену систему оподаткування (єдиний податок). Спрощена система оподаткування в Україні дає право… На спрощену систему оподаткування (єдиний податок) можуть стати як фізичні… Згідно зі змінами спрощена система оподаткування з 2012 року (єдиний податок з 2012 року) тепер розділяється на чотири…

Місцеві податки і збори

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 10.1.2. єдиний податок. 10.2. До місцевих зборів належать:

Стаття 63. Загальні положення з обліку платників податків

63.2. Постановці на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків. Постановка на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх… 63.3. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах…

Стаття 54. Визначення сум податкових та грошових зобов'язань

54.2. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування… 54.3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових… • 54.3.1. платник податків не подає у встановлені строки податкову (митну) декларацію;

Апеляційне узгодження суммподаткового обов’язку.

Підпунктом 57.3 Статті 57 Податковий кодекс України (Далі - Кодекс) встановлено, Що у разі визначення грошового зобов'язання Контролюючим органом за… Згідно з п. 57.2 ст. 57 Кодексу у разі коли відповідно до цього Кодексу або… У разі коли платник податків вважає, Що Контролюючим орган неправильно Визначіть суму грошового зобов'язання або…

Способи забезпечення виконання податкового обов’язку платників податків.

  Основними засобами забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків… - Податкова застава;

Поняття державних і місцевих витрат.

Державні витрати- це вид фінансових відносин, пов'язаних з неперервним цільовим використанням коштів. Держава та органи місцевого самоврядування використовують для покриття необхідних витрат грошові кошти, що мобілізуються в централізованих фондів - державного та місцевих бюджетів. Загалом, витрати держави можна класифікувати в залежності від:

1) необхідності фінансування на відповідний проміжок часу: на поточні видатки і видатки розвитку;

2) поділу бюджетів на загальний та спеціальний фонди: на видатки, пов'язані з фінансуванням діючих установ, навчальних закладів, соціальних програм та на витрати, пов'язані з окремими спеціальними заходами і програмами;

3) місця в суспільному виробництві: витрати на розвиток матеріальної і нематеріальної сфери;

4) громадського призначення: витрати на економічний розвиток, соціально-культурні заходи, науку і освіту, зовнішньоекономічної діяльності, погашення державного боргу;

5) цільового призначення: витрати на заробітну плату, господарські витрати, ремонт;

6) форми власності суб'єктів, що здійснюють публічні витрати: на державні витрати і муніципальні;

7) джерел фінансування: на централізовані і децентралізовані витрати.

БК Україна чітко розмежовує видатки на здійснення повноважень (ст. 82) і дає вичерпний перелік витрат, що здійснюються з Державного бюджету України (ст. 87) і відповідних видів місцевих бюджетів (статті 88-91).

Так, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління: законодавчу і виконавчу владу, Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічного прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення);

6) правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій;

7) освіту;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні програми (проекти)

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій і наслідків стихійних лих;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на три групи:

1) видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, які гарантуються державою і максимально наближені до споживачів, наприклад, витрати на дошкільну освіту, первинну медико-санітарну допомогу, що надається місцевими клініками т.д.. Такі видатки фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань (ст. 88 БК України);

2) видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Такі видатки фінансуються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського значення, АРК та міст обласного значення (ст. 89 БК України);

3) видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які спрямовані на надання соціальних послуг окремим категоріям громадян або фінансування програм, необхідність існування яких характерна для окремих регіонів України. Такі видатки фінансуються з бюджету АРК та обласних бюджетів (ст. 90 БК України). Слід зазначити, що з бюджетів міст Києва та Севастополя можуть здійснюватися витрати, закріплені в усіх зазначених групах, що обумовлено спеціальним статусом цих адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, за рахунок чіткого розмежування видатків між бюджетами забезпечується відповідність між повноваженнями на їх здійснення, закріпленням законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Бюджетне фінансування: поняття і принципи.

Принципи бюджетного фінансування: 1) Кожне бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування… 2) Фінансування бюджетних установ на основі встановлених економічно і науково обгрунтованих нормативів, що…

Поняття і порядок кошторисно-бюджетного фінансування.

За цим методом фінансується майже вся невиробнича сфе ¬ ра суспільства, базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера).… Асигнування, передбачені кошторисами, надаються розпорядникам бюджетних… Після отримання коштів з бюджету на рахунки підприємств головні розпорядники в установленому порядку перерахування ¬…

Державний і муніципальний кредит. Правове регулювання державного боргу.

Запозичення державою або органами місцевого самоврядування коштів у фізичних і юридичних осіб - резидентів і нерезидентів - це державний кредит. Ці відносини мають особливе значення для держави і органів місцевого самоврядування, тому кожна держава регулює їх фінансово-правовими нормами. А державний чи муніципальний кредит - врегульовані правовими нормами відносини, в яких позичальником є ​​держава або муніципальний орган, а кредитором - фізична або юридична особа.

Державі або місцевому органу самоврядування кредити надають на певний строк, а за його настання ці кошти потрібно повернути. Як і будь-який кредит, позика державі або місцевому органу самоврядування не надається безкоштовно.

Основною особливістю відносин за державним кредитом є те, що позичальник в односторонньому порядку встановлює свої умови кредиту і може навіть їх змінити за особливих умов.

Правда, укладаючи кредитні угоди, держава не завжди може диктувати свої умови, особливо, коли кредиторами є нерезиденти або міжнародні фінансово-кредитні організації. Але принципи кредитування залишаються колишніми: добровільність, зворотність, терміновість, відплатність і забезпеченість державою всім своїм майном.

При отриманні державних позик забезпеченням виступає державне майно, під кредити МВФ - валютні резерви.

Цільовим призначенням державного кредиту часто є покриття дефіциту державного бюджету. Краще запозичені кошти спрямовувати до виробничої сфери. В залежності від того, які галузі народного господарства фінансуватимуться за рахунок позикових коштів, визначаються терміни запозичень, щоб сплата відсотків та повернення здійснювалися за рахунок одержаних доходів від інвестицій у відповідних галузей.

Використання позик на погашення заборгованості по заробітній платі, погашення раніше випущених позик не вирішує проблему боргу і навіть збільшує її.

Функції державного кредиту:

• розподільча - здійснюється формування централізованих грошових фондів держави і їх використання;

• регулююча - держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок, на виробництво і зайнятість;

• контрольна - контроль за рухом вартості в обидві сторони здійснюється фінансовими структурами і кредитними інститутами.

Оскільки обов'язковим суб'єктом правовідносин державного кредиту є держава, ці відносини мають владний характер - їх природа фінансово-правова.

Види державного кредиту:

1) залежно від статусу позичальника:

• централізований - цінні папери випускає уряд;

• децентралізований - місцеві органи влади;

2) в залежності від сфери розміщення боргових зобов'язань:

• внутрішні позики - розміщуються в державі;

• зовнішні позики - розміщуються за кордоном;

3) в залежності від термінів погашення державою боргових зобов'язань:

• короткострокові позики - поточні, до 1 року;

• середньострокові - 1-5 років;

• довгострокові - понад 5 років. З одного боку, такі позики є недоцільними, тому обтяжуються наступні покоління. Але, з іншого боку, чим коротше термін позики, тим складніше систематизувати управління і досягти економічного і соціального ефекту від неї;

4) за видами дохідності:

• процентні - власники цінних паперів отримують доход, як правило, з розрахунку фіксованих відсотків;

• безпроцентні (дисконтні) - цінні папери реалізуються за ціною нижче їх номіналу, різниця між ціною придбання і номінальною відшкодовується в момент погашення, складаючи дохід;

• виграшні - власники цінних паперів отримують доход за умови включення цього номера цінного напри у виграшний тираж погашення.

Право на здійснення внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі міністра фінансів України за дорученням КМУ, Таке право міністрові фінансів надається ст. 16 БКУ.

Межі запозичення коштів державою встановлює закон про Державний бюджет України. Міністр фінансів з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення. КМУ приймає рішення про взяття позики в межах, встановлених у законі про Державний бюджет України.

державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного заімствованія.Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Зовнішній державний борг - це борг іноземним державам, організаціям і окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки і погасити сам борг.

Внутрішній борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до Закону України "Про Державний внутрішній борг" до складу державного внутрішнього боргу України входять:

- Позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм;

- Заборгованість минулих років та заборгованості знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України [2].

Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Закон України «Про структуру Державного внутрішнього боргу України», ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», БКУ, КУ, Закону України «Про Національний банк України».

77. Банківська системазаконодавчо визначеної, чітко структурованої сукупністю різних за організаційно-правовою формою та спеціалізації кредитно-фінансових установ. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків ", а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень банківського законодавства. Згідно з чинним законодавством, банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банки є головною ланкою у фінансовій системі держави. Правовий статус банків і порядок здійснення банківської діяльності в Україні визначаються Конституцією України (статті 99,100) і Законами України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. і "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. Банки є юридичними особами , економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих і розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству. Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.

Банківська система України побудована за дворівневою принципом.

Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України (НБУ), який здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.Основной функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України, а також сприяння дотриманню стабільності банківської системи і в межах своїх повноважень - цінової стабільності.

Національний банк України є юридичною особою, має статутний фонд (10 млн грн.), Який перебуває у загальнодержавній власності, має свою печатку із зображенням Державного Герба України, займається господарською діяльністю. При цьому свою діяльність Національний банк здійснює самостійно, незалежно від органів державної влади, у своїй діяльності підзвітний Президенту України та Верховній Раді України.

Національний банк України виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, монетарного та валютного регулювання економіки, впливає за допомогою визначених законодавством функцій та операцій на всі сфери економічного життя країни. Як головний банк держави, НБУ виступає координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни, зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів. Йому належить монопольне право випуску грошей в обіг, а також випуску національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національний банк України створює казначейство України та організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

Національний банк України представляє інтереси держави з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях. Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме:

- Визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

- Процентну політику;

- Рефінансування комерційних банків;

- Операції з цінними паперами на відкритому ринку;

- Депозитну політику;

- Управління золотовалютними резервами;

регулювання імпорту та експорту капіталу. Національний банк відповідно до законодавства України здійснює

регулювання та банківський нагляд за діяльністю інших банків, через державну реєстрацію та ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках -

Національний банк України як орган валютного регулювання і валютного контролю видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій з валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

Керівними органами Національного банку України є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. Рада Національного банку України розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, а також здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики. При цьому Рада здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї.

Правління Національного банку України приймає рішення щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації основних засад грошово-кредитної політики, про заміну процентних ставок Національного банку України, про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку України щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку і т . д.).

Другий рівень банківської системи України складають комерційні банки, різні за організаційно-правовою формою, спеціалізацією, сферою діяльності і власності.

Банки в Україні за видами здійснюваних операцій можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). ​​Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

В Україні банки створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку. За формою власності банки в Україні є державними, зокрема Ощадний банк України та Український експортно-імпортний банк, приватними і змішаними. За територіальною ознакою банки поділяються на міжнародні, загальнонаціональні, міжрегіональні та регіональні. По приналежності статутного капіталу і способу його формування - на пайові та акціонерні банки. Згідно з чинним законодавством кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної, діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. В Україні в 2002 р. був створений перший кооперативний банк із статусом місцевого.

Учасниками (засновниками) банку можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Органами управління банку е загальні збори учасників, спостережна рада і правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Банк діє відповідно до статуту, в якому визначені: найменування банку, його місцезнаходження, організаційно-правова форма, види діяльності, які має намір здійснювати банк, розмір та порядок формування статутного капіталу банку і т.д..

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 мільйонів євро.

Банки за погодженням з Національним банком України можуть відкривати на території України та за її межами свої філії та представітельства.Банкі мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Однією з умов ефективного функціонування банківської системи є забезпечення банківської таємниці.

Правовий статус Національного банку України

Визначальним елементом правового статусу Національного банку України є положення, закріплене в ст. 2 Закону про НБУ Національний банк України є… По-перше, це законодавче визначення підкреслює державно-управлінську природу… По-друге, таким чином підкреслюється принципова особливість правового статусу вітчизняного центрального банку. З…

Банківська система України: поняття і структура.

а) об'єкт, б) суб'єкт, в) зміст та г) мета. Об'єктом банківської діяльності є гроші, а також інші цінності, які наділені… Європейського банківського права, характеризуючи об'єкти банківської діяльності, зупиняється на трьох основних…

Характерні особливості правового статусу комерційного банка як структурного елемента банківської системи України.

Сьогодні в групу комерційних банків у різних країнах відноситься цілий ряд інститутів з різною структурою і різним співвідношенням власності, їх… Комерційний банк - це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює… • прийом заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;

Особливості правового регулювання порядку створення комерційного банка України та його основні завдання.

Учасниками банку можут буті юридичні и фізічні особини, резиденти та нерезиденти, а кож держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених… Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та… Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та…

Правові основи банківського контроля та нагляду.

ківською діяльністю, але їх зміст свідчить, що йдеться саме про банківський конт- роль. Чинний Закон «Про Національний банк України» визначає поняття «банківське регулювання» та «банківський нагляд». В…

Грошова система і її структура.

Функціональні елементи грошової системи: — національна валюта — гривня (грошова одиниця України); — масштаб цін — ваговий вміст дорогоцінного металу в грошовій одиниці;

Безготівкові розрахунки в фінансово-правових відносинах.

Розвиток економічних відносин призвів до вдосконалення форм безготівкових розрахунків. Розпорядження клієнтами банків своїми сумами за допомогою… Виникнення векселя, чека, банкнот, паперових грошей сприяло появі й… Відповідно до п. 34 ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», розрахункові банківські операції — це…

Поняття,правові основи і принципи валютного регулювання.

Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є: 1) організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного… 2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій…

Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (п. 1 ст. 12) визначено, що валютні операції… Валютний контроль спрямований на забезпечення дотримання валютного… По-перше, забезпечення економічної безпеки держави та захист національних інтересів. Відповідно до Закону України „Про…

Суб’єкти валютного контроля і їх контрольні повноваження.

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших… - забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення… Органом валютного контролю є також Державна податкова адміністрація України. Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону "Про…