Бюджетні трансферти - це основний інструмент міжбюджетного
регулювання, саме на нього покладається завдання досягнення однакової
бюджетної забезпеченості всіх регіонів країни.
Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і
безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання
дохідної спроможності різних бюджетів і реалізації державних
програм. Міжбюджетні трансферти можуть бути:
- Позитивними, які передбачають отримання коштів
відповідним бюджетом в процесі бюджетного регулювання;
- Негативними, які передбачають вилучення доходів з
місцевих бюджетів до Державного, якщо спостерігається перевищення
доходів над плановими витратами.
У відповідності зі статтею 96 Бюджетного кодексу міжбюджетні
трансферти поділяються на такі види:
1. дотації вирівнювання;
2. субвенції;
3. кошти, які передаються до Державного бюджету та
інші місцеві бюджети з інших місцевих бюджетів;
4. інші дотації.
Дотації вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на
вирівнювання дохідної забезпеченості бюджету. Цей вид міжбюджетних
трансфертів надається з Державного бюджету на витрати, не
мають цільового призначення. Надання інших видів нецільових
трансфертів з Державного бюджету заборонено Бюджетним кодексом.
Субвенції - це міжбюджетні трансферти, що надаються для
використання на конкретну мету та в порядку, що визначається
органом, який прийняв рішення про видачу субвенції. Субвенція
надається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним
призначенням як фінансова допомога на виконання певних
програм та заходів, які покликані забезпечити гарантований
законодавством мінімум соціальних послуг населенню території, де
такий мінімум не забезпечений власними доходами з причин, не
залежних від них.
70Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів
у зв'язку з нерівномірністю їхнього поділу між регіонами, а також фінансування заходів, пов'язаних з вирівнюванням соціального
розвитку територій.
Надання місцевим бюджетам субвенцій дозволяє центральній
влади проконтролювати ефективність використання переданих
засобів.
У сучасній практиці бюджетного регулювання доходів
значна роль належить субсидіях.
Субсидія - грошова допомога, що надається державою за рахунок
бюджетних коштів, а також спеціальних фондів, юридичним та
фізичним особам і місцевим органам влади.
Як інструмент міжбюджетного регулювання субсидії
застосовуються з метою зміцнення доходної бази та збалансування місцевих
бюджетів. Субсидії передаються вищими ланками бюджетної системи
нижчим завжди безкоштовно і безповоротно.
Субсидія може мати цільовий характер і може бути не пов'язана
безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. В
Україна субсидії не знайшли належного поширення, як за кордоном.
У зарубіжних країнах субсидії поділяються на прямі і
непрямі.
Прямі субсидії скеровуються на фінансування
капіталовкладень у пріоритетні галузі, на перепідготовку кадрів,
створення робочих місць, фундаментальні дослідження і т.д.
Непряме субсидування здійснюється шляхом податкової та
кредитної політики.
Найбільш поширений метод субсидування в Україні -
податковий кредит.
Податковий кредит - відстрочка сплати податку на доходи, яка
надається підприємству державною податковою службою на
71условіях зворотності, терміновості і платності за наявності згоди
фінансового органу, який контролює виконання бюджету.
Порядок розподілу міжбюджетних трансфертів
У відповідності зі ст. 98 Бюджетного кодексу розподіл обсягів
міжбюджетних трансфертів здійснюється на основі формули,
затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ця формула враховує
наступні параметри:
1. фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та
коригуючі до них коефіцієнти;
2. кількість мешканців та кількість споживачів соціальних
послуг;
3. індекс відносної податкоспроможності відповідного
району або міста;
4. прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого
самоврядування;
5. коефіцієнт вирівнювання (від 0,6 до 1).
Розподіл міжбюджетних трансфертів встановлено Бюджетним
кодексом і здійснюється в наступному порядку.
Міністерство фінансів визначає прогнозні обсяги видатків
місцевих бюджетів та розподіл їх між рівнями бюджетів. Для
цього використовуються фінансові нормативи бюджетної забезпеченості.
Цей норматив дорівнює приватному від ділення загального обсягу фінансових
ресурсів, що спрямовуються на бюджетні послуги на кількість
мешканців чи споживачів соціальних послуг. Фінансовий норматив
бюджетної забезпеченості є загальним для всіх бюджетів і дорівнює
середнім витратам на одного жителя або споживача за кожним видом
видатків бюджету.
Для того, щоб врахувати соціально-економічні, демографічні,
кліматичні та інші фактори, вводиться коригуючий коефіцієнт
72фінансових нормативів бюджетного забезпечення, який затверджується
Кабінетом Міністрів України (стаття 95 Бюджетного кодексу).
Розрахунок обсягів доходів, закріплених за бюджетами здійснюється:
- По-перше, в межах прогнозного обсягу доходів зведеного
бюджету України;
- По-друге, у відповідності з основними прогнозними
макропоказниками економічного і соціального розвитку України на
плановий рік;
- По-третє, із застосуванням індексу відносної податкоспроможності
територіальної одиниці.
Прибуткові можливості місцевого бюджету визначаються на основі розрахунку кошика доходів бюджету.
Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - це податки та
збори, закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за
бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні
обсягів міжбюджетних трансфертів.
Обсяг кошика доходів відповідного бюджету розраховується
із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-
територіальної одиниці.
Цей індекс дорівнює приватному від розподілу среднедушевой кошика
доходів місцевого бюджету відповідного рівня на середнє значення по
Україні.
Індекс відносної податкоспроможності - коефіцієнт, який
визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної
одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у
розрахунку на 1-го жителя.
Індекси застосовуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів, у
Відповідно до законодавства вони не можуть змінюватися і
переглядатися частіше 1-го разу на 3 роки.