Земельний кодекс говорить, що використання землі в Україні є платним. А Податковий кодекс містить норми плати за землю, яка справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Те ж було передбачено вже не чинним на сьогоднішній день Законом України «Про плату за землю»: власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі платили земельний податок, орендарі землі державної та комунальної власності - орендну плату. Але новий НК, звичайно, приніс і нові особливості оподаткування. Особливо це стосується земельного податку, про який піде мова.
Платниками земельного податку є три категорії осіб: 1) власники земельних ділянок, 2) власники земельних часток (паїв); 3) землекористувачі. Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Розмір земельного податку
База оподаткування податком залежить від того, чи проведена грошова оцінка земельної ділянки. Якщо вона проведена, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, а якщо не проводилась - площа земельних ділянок. Ставки податку на земельні ділянки диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, враховуючи ставки податку, передбачені в Таблиці 1. При цьому п. 275.2 ПКУ передбачені коефіцієнти для населених пунктів, які прирівнюються до курортних, а перелік таких населених пунктів затверджено постановою Кабміну № 1391 від 15.12.97.
Ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких була проведена, встановлюється в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. Щорічно Держкомзем, користуючись індексом споживчих цін за попередній рік, розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка станом на 1 січня поточного року.
Податкова пільга
Податковий кодекс передбачає пільги по сплаті податку як для фізичних, так і юридичних осіб. При цьому пільги для фізичних осіб поділяються на спеціальні - надані окремим категоріям громадян (наприклад, інвалідам першої та другої груп; фізичним особам, які виховують 3 і більше дітей віком до 18 років; пенсіонерам за віком; ветеранам війни та чорнобильцям), і загальні . Загальні пільги надаються всім фізичним особам на одну земельну ділянку за кожним видом використання земель (за умови дотримання певного режиму такого використання). Наприклад, на земельні ділянки, цільовим призначенням яких є ведення особистого селянського господарства, пільга встановлена у розмірі не більше 2 га, а для ведення садівництва - не більше 0,12 га.
Пільги для юридичних осіб встановлені в залежності від матеріального становища підприємства, мають чітко визначену соціальну спрямованість і рідко можуть бути використані звичайними комерційними підприємствами. Наприклад, це можуть бути пільги, надані дитячим санаторно-курортним та оздоровчим закладам (в т. ч. тим, які знаходяться на балансі підприємств); підприємствам і організаціям, заснованим громадськими організаціями інвалідів (з урахуванням обмежень щодо частини інвалідів в середній чисельності штатних працівників і в разі наявності дозволу на право користування такою пільгою); підприємствам фізкультурно-спортивної спрямованості і т. п. Від сплати податку на період дії фіксованого сільськогосподарського податку звільняються власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП).
Платники податку, які є юридичними особами, та фізособи-підприємці самостійно обчислюють суму податку на землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідної податкової інспекції за місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми однаковими частинами по місяцях. Подання такої декларації звільняє платника податку від обов'язку подання щомісячних декларацій. З першої декларацією подається і довідка про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В подальшому така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Крім того, платник податку має право щомісяця (протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним) подавати нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подавати річну податкову декларацію не пізніше 20 лютого поточного року. Т. е. фактично платник може самостійно обрати річної або місячний податковий період. Це дуже важлива норма, оскільки Держкомзем не завжди встигає до 20 лютого затвердити нову нормативну грошову оцінку землі. Що стосується знову відведених земельних ділянок і тих, по яких нещодавно були укладені договори оренди, то за ним платник податку подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
Для фізичних осіб суми податку нараховує податкова, яка до 1 липня поточного року надсилає платнику податків податкове повідомлення-рішення про сплату податку. Власники землі та землекористувачі вносять плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року, податок повинен сплатити попередній власник за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на земельну ділянку, а новий власник - починаючи з місяця, в якому у нього виникло право власності.