Поняття банківської діяльності на сьогодні отримало своє легальне визначення у законодавстві України. Дефініція банківської діяльності, наведена у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-III (далі - Закон про банки) і характеризує точку зору законодавця щодо формального визначення цієї сфери людської діяльності. Оскільки легальні дефініції мають властивість часто змінюватися, ми до того як звернутися до визначень в чинному законодавстві, спробуємо виділити сутнісні характеристики банківської діяльності, якщо можна так сказати, в теоретичному, відверненого від конкретного законодавчого масиву, плані. Проаналізуємо феномен банківської діяльності, застосовуючи такі поняття, як:
а) об'єкт, б) суб'єкт, в) зміст та г) мета.
Об'єктом банківської діяльності є гроші, а також інші цінності, які наділені специфічними функціями грошей - бути засобом платежу та накопичення. Отже, про банківську діяльність слід говорити лише тоді, коли гроші виконують функцію засобу обігу (платежу), збереження й товару (кредит), але не функцію міри вартості. Гроші можуть існувати в готівковій або безготівковій формах. Цінні папери банківської діяльності повинні мати грошове вираження, бути корпоративними або розрахунковими, а не товарними й мати певний мінімальний обіг. Валютні цінності мають відповідати вимогам, що пред'являються валютним законодавством (Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93).
Європейського банківського права, характеризуючи об'єкти банківської діяльності, зупиняється на трьох основних групах:
1. Вклади та інструменти розміщення капіталу ("збереження вартості") - безпосередньо вклади (вклади до запитання, депозитні вклади), банківські цінні папери.
2. Інструменти обігу ("передача вартості") - зовнішні (готівка та безготівкові розрахунки, "електронні гроші"), внутрішні (операції, що виконуються в касі банку, міжбанківські перекази та кліринг).
3. Боргові та гарантійні інструменти ("випередження вартості") - види заборгованості підприємств (кредити на покриття поточних витрат підприємства, кредит на придбання обладнання підприємства, фінансування експорту), надання позик особовому сектору (кредити на споживання, житлові кредити, іпотечні кредити), ксенокредіти ( єврокредит - зобов'язання в силу підпису небанківських агентів, банківські зобов'язання в силу підпису.
Отже, можна стверджувати, що діяльність виключно з фінансовими інструментами надає банківській діяльності специфічного характеру, який є типовим і виключним лише для фінансових установ.
Метою банківської, як і будь-який інший підприємницької діяльності є отримання прибутку. Прибуток утворюється як різниця між відсотками та іншими доходами, одержуваними за активними операціями, і процентами та іншими видатками, що виплачуються банком по залучених грошових ресурсах.
Банківська діяльність як підприємницька діяльність має певну специфіку і певні, притаманні лише їй, особливі риси:
- Отримання прибутку від обороту (за наявності ризиків) не тільки власних, але і залучених коштів;
- Отримання прибутку від обороту фінансових інструментів, є одночасно умовою існування держави і забезпечення його суверенітету;
- Наявність в силу перших двох обставин регламентованого й міцного державного регулювання даного виду підприємницької діяльності, забезпечує в першу чергу публічні інтереси, а потім вже - приватні.
Саме мета отримання прибутку надихала банки на вдосконалення традиційних і впровадження нових банківських операцій і технологій, що створювало можливість підвищення рентабельності банківської діяльності.
Таким чином, банківська діяльність - це діяльність по збереженню, обігу та продажу власних і залучених грошей та цінностей, здатних виконувати функції грошей, яку здійснюють банки з метою отримання прибутку.
Таким чином, банківська операція - це певна дія банку з приводу грошей, здійснюється згідно з правилами, встановленими центральним банком, має на меті отримання прибутку і супроводжується необхідними записами в банківських рахунках та в бухгалтерських документах.
Правове регулювання банківської діяльності України
Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження ефективної банківської діяльності багато в чому залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;
2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;
3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
4) визначення процентної політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентських відносин;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорту та експорту капіталу.
Мета, організація, підстави та обсяг нагляду.
Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та пов'язаних осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для запобігання або подолання небажаних наслідків, які можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоду належному веденню банківської діяльності.
У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.
Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства про банківську діяльність.
При розгляді Національним банком України питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку для надання пояснень запрошується голова правління (ради директорів) або голова спостережної ради цього банку, за винятком випадків призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку і призначення ліквідатора.
При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:
- Для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;
- Для перевірки права на здійснення банківської діяльності.