Сусп-воу шир значенні (сукупність усіх способів взаємодії та форм об’єднання людей, у якій знаходять свій прояв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично); у вуз значенні (структурно або генетично визначений тип спілк-я людей, який виступає як певна істор ціліність або сис-ма.
Ознаки:
- Спільність тер-ї, на якій проживають люди, що взаємодіють і спілк-ся між собою;
- Цілісність і сталість сусп.-ва як певного цілого;
- Автономність та самодостатність самовідтворення, саморегуляція і саморозвиток;
- Здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність вн зв’язків;
- Певний рівень розвитку з усталеною сис-мою норм і цінностей, які лежать в основі соц. зв’язків між людьми.
Громадянське сусп.-во– сусп.-во з розвиненими ек, пол та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з д-вою та функціонує на засадах демокр-ї і права.
Ознаки:
- Визнання люд-и, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки найв-ю соц. цінністю;
- Визн-я та забезп-я пр. і свобод люд-и і громадянина;
- Пріоритет сусп.-ва над д-вою, яка існує насамперед як регулятор сусп. відносин і гарант здійсн-я прав і свобод;
- Забезп-я ек свободи громадян та їх об’єднань;
- Наявність плюралізму у всіх сферах матер і дух життя;
- Надійна та реальна сис-ма соц. захисту особи;
- Ідеологічна та політ свобода особи, її врахув-я та забезп-я.
31. СПІВВІДН-Я Д-ВИ, СУСП І ОСОБИ.
Спів-я особи і сусп.-ва:
Особає соц. основою сусп.-ва.
Сусп-воств-є умови для нормальної життєд-сті сусп-ва.
Офункціонує в рамках сусп.-ва.
Свиконує загсоц ф-ї.
Окорист-ся правилами, що надані сусп.-м.
Сгарантує певні можливості забезп-я інтересів особи.
Овиконує обов’язки, що покладаються сусп.-м.
Сзахищає надані можливості від будь-яких посягань.
О через сусп. форм-я приймає участь у здійсн-і сусп. справ.
Свизначає основні напрямки участі особи в прийнятті заг рішень.
Окорист-ся охороною своїх інтересів з боку сусп.-ва.
Свизначає форми взаємодії різних соц. груп сусп.-ва.
Спів-я сусп.-ва і д-ви:
Сусп-во ств основи функц-я д-ви.
Д-ва функ-є в межах сусп.-ва.
С сприяє вик-ю ф-й д-ви.
Д відображає рівень розвитку сусп.-ва.
С визначає рівень розвитку д-сті.
Д визначає форми участі сусп. угруповань у процесі здійсн-я політ рішень.
С визначає форму орг.-ї влади
Д визначає компетенцію різних соц. утворень (організацій, партій, рухів).
С визначає методи здійсн-я політ влади (демокр чи авторитар).
Д легалізує д-сть сусп. формувань шляхом реєстрації їх док-ів.
С визначає хар-р ф-й д-ви.
Д виконує заг-соц ф-ї.
С сприяє становленню та реал-ї гарантій здійсн-я пр. і свобод, що надаються д-ві.
Д визначає та забезпечує процес удосконалення сусп. відносин.
С підсилює держ рішення можливістю застосув-я засобів держ впливу.
Д регламентує сусп. відносини з метою їх упорядкування.
32. ПРАВ. СТАТУС ОСОБИ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ВИДИ.
Людина – біол. істота, що хар-ся наявністю специ анатом будови та особл фізіол-х ф-й, здатна мислити та має потреби.
Особа – 1) розумність (здатність приймати осмислені рішення, а не інстинктивні); 2) індивід-сть (ознаки, які виділяють особуз маси інших людей); 3) свобода (можл-сть вибору того варіанту пов-ки, який найбільш повно відповідає інтересам особи; 4) відповідальність (здатність передбачати негат наслідки своєї д-сті).
У праві – особа.
Громадянин – люд-а, що має політико-правовий зв'язок з певною д-вою (взаємні пр. і обов’язки), належить до пост насел-я д-ви, корист-ся захистом інтересів та прав.
Правовий статус – юр закріплене положення особи в сусп.-ві. Ґрунт-ся на:
- Всі вільні від народження, д-ва забезпечу їм це пр.;
- Свобода слова – робити все, що не завдає шкоди іншій особі;
- Межі свободи можуть визначатися зак-м, який відповідає праву, право є мірою свободи;
- Обмеж-я пр. є можл-стю виключно з метою сприяння заг добробуту в демокр сусп.-ві.
Види прав статусу особи: зан, спец (родовий), індивід.
Структура прав статусу особи:
- Пр., свободи і обов’язки;
- Зак інтереси;
- Правосуб’єктність (правоздатність, дієздатність, деліктоздатність);
- Громадянство;
- Юр відповід-сть;
- Пр принципи.
VII. Д-ВА У ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.
33. ПОНЯТТЯ І СТРУКТУРА ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.
Політ сис-ма – цілісна, інтегрована сукупність політ суб’єктів, структур і відносин, що відображають інтереси всіх політ і соц. сил.
Підсис-ми:
- Інституціональна (організаційна);
- Нормативна (регулятивна);
- Комунікативна (інформаційна);
- Ідеологічна (Культурна);
- Функціональна.
Ознаки політ сис-ми:
- Взаємозв’язок певної групи елементів;
- Елементи складають цінісну сис-му;
- Вн взаємодія, взаємообумовленість всіх її елементів;
- Прагнення до самозбереження, стабільності, динамізму;
- Здатність вступати у взаємовідносини з інш сис-ми;
- Хар-ся вн упорядкованістю – з організаційної точки зору;
- Можуть мати відношення до держ влади, брати участь у політ житті – з політ точки зору.
Інституціональна (суб’єкт склад політ сис-ми сусп.-ва) – сис-ма інститутів, у межах яких відбув-ся політ життя (всі орг.-ї, інститути, пов’язані х ф-ми політ влади).
Види організацій:
- Власне політичні: прямо й безпосередньо здійснюють політ владу в повному обсязі, прагнуть до цієї влади (д-ва, політ партії);
- Політизовані (участь у політ житті є одним із аспектів їх функт-я) – профспілки, нар рухи тощо;
- Неполітичні (наук-технічні тов.-ва: об’єднання мисливців, рибалок тощо).
Нормативна (сук норм і принципів. Завдяки яким регул-ся пол. відносини):
- Створ-ся д-вою;
- Можуть бути корпоративні;
- Скл-ся поступово;
- Можуть бути традиції, норми моралі.
Комунікативна (інтегровані взаємозв’язки всіх підсис-м функціонування політичної системи суспільства в цілому) – ЗМІ, наук-інформативна інфраструктура, засоби комунікації.
Ідеологічна— політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки.
Функціональна — політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика.
Ф-ї пол. сис-ми – осн напрямки впливу політ сис-м на політ життя сусп.-ва:
- Виробл-я політ курсу д-ви, визнач-я цілец та завдань сусп.-ва;
- Орг.-я д-сті сусп.-ва на вик-я цілей, завдань,політ програми сусп.-ва;
- Координ-я окремих елементів сусп.-ва;
- Легітимація (узаконення політ сис-ми);
- Політ соціалізація (включення люд-и в політ життя сусп.-ва: труд колективи);
- Пред’явлення вимог до осіб, що прийм-ся політ рішення;
- Узгодження, впорядкування інтересів і потреб соц. верств насел-я;
- Інтеграція всіх елементів сусп. навколо єдиних для всього народу соц.-політ цілей та цінностей;
- Взаємодія складових пол. сис-ми.
Типологія політ сис-м
1. На підставі хар-ру взаємовідносин із зв середовищем:
А) закриті (не приймають цінностей інших сис-м);
Б) відкриті (сис-ма обміну ресурсами);
2. За політ режимом:
А) тоталіт (повне підкорення особи і сусп.-ва владі);
Б) авторит (влада групи, однієї люд-и);
В) демокр (пріоритет пр. і свобод особи);
3. За змістом і формами управл-я:
А) лібер демокр (свобода. Індивідуалізм, гласність);
Б) комуніст (рівність, соц. справедливість);
В) традиційні (нерівномірний розподілу ек ресурсів і соц. статусів);
4. За типом політ к-ри:
А) англо-американська (влада розподілена між ланками політ сис-ми, свобода, безпека, гласність);
Б) європ-континент (наявність нац. к-р, ідеалів, цінностей, розподіл не в сусп.-ві, а всередині класу);
В) доіндустріальне (інтеграція за допомогою сусп.-ва);
Г) тоталітарне (влада в руках монопольної партії (групи), повний контроль усіх сфер життя).
Співвідн-я політ та держ влади:
Держ правл – вл, що здійсн-ся тільки д-вою і хар-ся універс, суверен здатністю вдадно-примусового впливу на пов-ку всіх людей та орг.-й, що забезп держ-прав методами.
Пол. влада – влада в політ сфері або в її секторах, що хар-ся спроможністю певної групи (засоби проводити свою волю, лінію в політиці).
Влада – здатність нав’язувати свою думку, вимагати її вик-я.
Політ влада є ширшим поняттям,ніж держ влада, адеж вона включає всіх учасників політ процесу, тоді як держ вл здійсн-я виключно органами д-ви та управл різних рівнів.
Політ вл має корпоративний хар-р – пошир-ся на пвену соц. групу, а держ вл має універс хар-р – пошир-ся на все суп-во.
Політ вл залежить від д-ви, держ вл є суверенною (незалежною).
Політ вл має регіон-й чи міжнар-й вплив, а держ вл є територіально організованою.
Альтернатива політ вл – опозиція, держ вл – безвладдя.
Мета політ вл – реал-я програми та перемога на виборах, держ вл – впорядк-я сусп. відносин.
34. ПРЕДСТАВН-А І БЕЗПОСЕР-Я ФОРМИ ДЕМОКР-Ї І ЇХ РОЛЬ В ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.
Демократія – народовладдя, влада більшості населення країни, що здійсн-ся через політ сис-му сусп.-ва з дотриманням осн прав усіх його членів.
Форми:
Пряма (безпосередня) – форма народовладдя, при якій вл здійсн-ся через безпосер волевиявл-я народу чи певних соц. груп (вибори, референдум).
Вибори– волевиявлення народу з метою форм-я органів держ влади або місц самовр шляхом голосув-я.
Референдум – голосув-я насел-я всієї д-ви, частини насел-я з метою виріш-я найважл-х питань держ, сусп. життя. Предметом референдуму можуть бути все, що не заборонено КУ (амністія, бюджет)
Непряма (представницька) – форма д-ви, при якій вл здійсн-ся через волевиявл-я представників народу у виборчих органах (парламент, орг. місц самовр-я).
35. ОЗНАКИ Д-ВИ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ЇЇ ВІД ІНШ. ІНСТИТУТІВ ПОЛІТ. СИСТ. СУСП.