Слово “релігія” походить від латинського “relego” – набожність, святиня, благочестя. Цицерон пояснював, що “релігія – від слова religare – ставитися з особливою шанобою”. Також його виводять від латинського дієслова “religare”, що значить “зв’язувати”. Отже, воно вказує на такий стан людини, який пов’язує її з чимось вищим, надлюдським і надприродним,зв’язок людини з Богом, земного з небесним. Це вище і абсолютне має назву Бога або Божества, хоча в кожній релігійній системі вища сила може мати свої власні різноманітні імена та передаватись через різні поняття.
Визначення релігії залежить від підходу та світоглядної позиції. З богословсько-теологічної позиції, релігія – це все те, що пов’язує людину з Богом, надприродним, абсолютним. Однак, релігія – складне явище і має дуже суттєві відмінності в контексті різних культур, в яких поцейбічне та потойбічне розрізняється інакше, ніж у європейській культурі. Тому деякі дослідники взагалі відмовились від спроб дати якесь єдине визначення релігії і намагаються визначити ті ознаки релігії, які дозволяють відрізняти її від інших соціальних та психологічних феноменів. Американський вчений І. Ерхарт зазначав, що релігія уподібнюється часу – всі відчувають, що це таке, але не так легко вловити його суть та дати точне визначення.
Серед безлічі визначень пропонуємо те, яке зроблене на основі пояснень Івана Франка. Воно комплексне, визначає релігію передусім на її вищому цивілізаційному рівні, влаштовує віруючих і безвірників та може одночасно бути своєрідним мірилом правдивої релігії та релігійності. Франко виділяв три складові поняття релігії: