16 грудня 1885 р. в Москві було проведено перше в Росії змагання з гімнастики, організоване «Російським гімнастичним товариством». У ньому брало участь усього 11 осіб. Перемогу здобули А. Тейхман і М. Кістер. Другі змагання на першість Москви проведено в 1887 р., треті —в 1888 р., а четверті, в яких брало участь 20 гімнастів,— у 1892 р. У наступні роки кількість учасників змагань не збільшилась, а навпаки, навіть зменшилась. Так, наприклад, у змаганнях на першість Росії, які проводились у 1905 р. в Петербурзі, брали участь лише 15 гімнастів і один суддя. У цих змаганнях звання чемпіона здобув Дуцман – службовець бухгалтерії, член товариства «Пальма». До речі, основна боротьба за призові місця на чемпіонатах проходила між гімнастами товариств «Пальма» і «Сєвер».
У березні 1911 р. був створений Олімпійський комітет Росії і наступного року російські гімнасти (невдало) виступили на Олімпійських іграх у Стокгольмі, зайнявши 15—16 місця. Після Олімпійських ігор було вирішено проводити щороку російські олімпіади, щоб виявляти найсильніших гімнастів і пропагувати гімнастику серед населення. Перша російська Олімпіада, в якій взяли участь 58 гімнастів, була проведена в Києві в 1913 р. її програма передбачала як командну, так і особисту першість. Змагання з командної першості відбувалися з таких видів гімнастичних вправ: вільні вправи, обов'язкові і довільні вправи на перекладині, брусах, кільцях, коні з ручками, а також лазіння по драбині, вертикальному і похилому канаті на швидкість, стрибки в довжину з місця (норма — 250 см), стрибки у висоту (норма — 130 см), біг на 100 м, штовхання ядра (норма —8м).
Особиста першість включала обов'язкові довільні вправи з чотирьох видів багатоборства (перекладина, бруси, кільця, кінь з ручками і вільні вправи). Кожна комбінація на приладах складалася з трьох елементів на виявлення сили і трьох елементів на виявлення спритності. Про рівень складності вправ можна судити з таких прикладів. На кільцях найскладнішими елементами були: «рибка ззаду» (горизонтальний вис ззаду), «рибка спереду» (горизонтальний вис спереду) і «всклопка» (підйом розгином); на брусах: переворот в упор на кінцях брусів і кут; на перекладині: переворот в упор не торкаючись тілом перекладини, підйом розгином, упор стоячи зігнувшись на перекладині і зіскок прогнувшись; на коні з ручками: «рибка в упорі», схрещення; вільні вправи складались з випадів і рівноваг. Переможцем змагань стала команда Петербурзької головної гімнастично-фехтувальної школи.
Друга російська Олімпіада проходила в Ризі в 1914 р. До її програми входили три вправи на приладах, стрибок через коня в довжину, стрибок у висоту і біг на 100 м. На приладах виконувались обов'язкові і довільні вправи. Слід зазначити, що деякі гімнасти дореволюційної Росії досягли для тих часів високого рівня спортивної майстерності і неодноразово займали призові місця на міжнародних змаганнях. Так, у 1897 р. на змаганнях у Белграді слов'янських соколів (членів гімнастичного товариства «Сокіл») засновник російського гімнастичного товариства письменник В. О. Гіляровський за високі технічні показники удостоєний звання «Найбільшого Вітязя». У 1901 р. 8 російських гімнастів поза конкурсом брали участь у Нюрнберзі на міжнародних змаганнях гімнастичного союзу «Турнен». Успішно виступали російські гімнасти на всесокольських зльотах у Празі.