Перше наукове визначення енерговиробничого циклу (ЕВЦ) належить М. Колосовському. Аналізуючи зв’язки виробництва усередині ТВК «за вертикаллю» й «за горизонталлю», він виснував, що для господарювання «стійкий не лише вихідний (провідний) виробничий процес (наприклад вугільно-металургійний), але й широка сфера виробничих групувань довкола основного процесу». Таку «типову, існуючу сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено (спів підпорядковано) довкола основного процесу для даного різновиду енергії й сировини», він запропонував назвати енерговиробничим циклом.
Це визначення відбиває найважливіші властивості циклів:
- співпідпорядкованість підприємств, їхнє базування на одному, певному провідному різновиді сировини або енергії;
- територіальну стійкість сукупності;
- типовість для різних районів, що мають схожі природні та економічні передумови розвитку.
Сучасна система ЕВЦ включає такі цикли:
1. Пірометалургійний цикл чорних металів.
2.Пірометалургійний цикл кольорових металів.
3.Хіміко-металургійний цикл рідких металів.
4.Нафтоенергохімічний цикл.
5. Газоенергохімічний цикл
6. Вуглеенергохімічний цикл
7. Сланцеенергохімічний цикл.
8. Гірничо-хімічний цикл.
9. Лісоенергохімічний цикл.
10. Теплоенергопромисловий цикл.
11. Атоменергопромисловий цикл.
12. Гідроенергопромисловий цикл.
13. Машинобудівний цикл.
14. Текстильно-промисловий цикл.
15. Рибопромисловий цикл.
16. Індустріально-аграрний цикл
17. Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл.
18. Індустріально-будівельний цикл