МЕТОД МОМЕНТНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Цей метод застосовується для виявлення стану використання робочого часу у цеху, на дільниці, по усіх працівниках підрозділу.

Для цього здійснюють спостереження тільки напрямків використання робочого часу. Час виконання операцій, робіт не фіксують.

Спостереження проводять шляхом випадкових або упорядкованих відвідувань декілька разів робочих місць усіх працівників підрозділу та фіксації напрямку використання робочого часу (оперативна робота, обслуговування РМ тощо).

При обробці даних встановлюють питому вагу видів (напрямків) витрат робочого часу.

Наприклад, питома вага зайнятості оперативною роботою у підрозділі (Пор) дорівнює:

,

де: Nор, Nмс – відповідно, кількість спостережень виконання оперативної роботи,

загальна кількість спостережень.

Аналіз даних обробки результатів спостережень дає можливість проаналізувати раціональність використання робочого часу у підрозділі, виявити непродуктивні витрати часу і виключити їх.

Даний метод заснований на теорії імовірності і математичної статистик. Тому чим більше буде здійснене спостережень, тим більш точними і достовірними будуть результати.

3. Класифікація витрат робочого часу.

Під робочим часом розуміється регламентована тривалість робочого дня чи зміни (Т_зм), яке складається з наступних елементів.

Т_р – час роботи – час виконання робітником, покладених на нього обов'язків відповідно до посадової інструкції.

Т_пер – час перерв, проміжок, на час якого припиняється трудова діяльність робітника.

Час роботи включає наступні елементи.

Т_пз – час підготовчо-заключної роботи, який витрачається на особисту підготовку до роботи, а також на підготовку устаткування і робочого місця до початку роботи (інструктаж майстра на початку зміни, перевірка справності устаткування, розміщення інструментів і інвентарю на робочому місці) чи на завершення роботи наприкінці зміни (здача зміни, збирання робочого місця, закриття убрання і т.д.).

Т_оп – час оперативної роботи, який, у свою чергу, складається з Т_о і Т_д.

Т_о – час основної роботи зв'язаний з безпосереднім впливом на предмет праці, тобто виконання основних обов'язків робітника.

Т_д – час допоміжної роботи зв'язаний із забезпеченням основної роботи, створенням необхідних умов (доставка предметів праці на робоче місце, транспортування на склад); ці витрати часу повторюються з кожною одиницею чи партією виробів; сюди входить час переходу робітника від одного устаткування до іншого.

Т_орм – час обслуговування робочого місця, який витрачається на технічне обслуговування (регулювання устаткування, перевірка його точності) і на організаційне обслуговування (підтримка робочого місця в працездатному стані протягом зміни).

Т_рз – час виконання зайвої (випадкової) роботи, не передбаченої завданням (виконання обов'язків відсутнього працівника), або час виконання непродуктивних робіт, які не приводять до збільшення обсягу або до підвищення якості продукції (виправлення браку).

Час перерв включає наступні елементи:

Т_воп – - час на відпочинок і особисті потреби, призначене для відновлення працездатності протягом зміни (його тривалість залежить від тяжкості й умов праці) і для особистої гігієни і природних потреб (складає 10 хв. у зміну);

Т_техн – час технологічних перерв, зв'язаних з організацією і технологією виробництва (наприклад, простій вантажників при під'їзді і від'їзді вантажної машини від рампи).

Т_отп – час перерв, зв'язаних з порушенням організації і технології виробництва (простої у результаті відсутності енергії, тари, упаковки, поломок устаткування).

Т_пвр – час перерв з вини робітника, зв'язаних із порушенням трудової дисципліни (запізнення, прогули).

 

Ефективні витрати часу Неефективні витрати часу

При вивченні витрат часу протягом зміни визначають тривалість окремих видів роботи і перерв, потім їх підсумовують. Ця сума повинна дорівнювати тривалості зміни, тобто повинна виконуватися рівність:

Т_зм = Т_пз + Т_о + Т_д + Т_орм + Т_рз + Т_воп + Т_техн+ Т_отп + Т_пвр

Якщо це так, то говорять, що має місце баланс робочого часу, якщо ні, то при визначенні тривалості яких-небудь складових частин допущені помилки. Їх потрібно виявити, виправити і знову перевірити, чи є баланс.

Знання структури витрат робочого часу дозволяє виявити корисне (ефективне) використання часу зміни, і виявити втрати робочого часу(неефективні витрати часу), а також дає можливість установити науково-обґрунтовані норми часу чи виробітку.

У норму часу на виготовлення одного виробу включають тільки такі витрати часу, без яких неможливо виконати дану роботу. Норма часу (Н_час) виміряється в людино-годинах і складається з підготовчо-заключного (t_пз) і штучного (t_шт) часу: Н_час = t_пз + t_шт

Штучний час установлюється на одиницю продукції і включає час основної (t_о) і допоміжної (t_д) роботи, час обслуговування робочого місця (t_орм), час на відпочинок і особисті потреби (t_воп) і час технологічних перерв (t_техн).

t_шт = t_о + t_д + t_орм + t_воп + t_техн

Підготовчо-заключний час визначається по формулі:

t_пз= Т_пз / n,

де n – кількість одиниць продукції, вироблених у зміну.

4. Призначення та методика фотографії робочого дня

Під фотографією робочого дня (ФРД) у нормуванні праці розуміють вивчення шляхом спостережень і вимірювання усіх без винятку витрат часу на протязі робочого періоду (зміни).

Фотографія робочого дня може проводитися

- з ціллю виявлення простоїв і втрат робочого часу, причин низької продуктивності праці та впровадження заходів по їх ліквідації;

- з ціллю встановлення технічно обґрунтованих норм часу.

Для цього можуть застосовувати індивідуальну, групову та маршрутну фотографії, а також самофотографію робочого дня.

При індивідуальній фотографії робочого дня вивчають витрати робочого часу одного робітника. При груповій фотографії спостереження ведуться за групою робітників (наприклад, бригадою). Маршрутна фотографія застосовується тоді, коли робітник знаходиться у русі; тоді і спостерігач теж рухається разом з ним. Самофотографія – це коли облік витрат робочого часу виконується самим робітником.

Порядок виконання фотографії робочого дня включає такі етапи.

1. Підготовка до проведення спостереження, яка включає:

1.1. визначення цілі ФРД;

1.2. виявлення об’єкта спостереження;

1.3. ознайомлення з умовами праці на робочому місці, технологією виконуваної роботи, устаткуванням і запис цих даних у заголовну частину аркуша спостережень;

1.4. проведення інструктажу робітників щодо мети ФРД;

1.5. підготування технічної документації і технічних засобів для ФРД (годинник, аркуші спостережень, олівці і т. і.).

2. Проведення спостереження:

2.1. спостереження починають у встановлений час початку роботи і закінчують по закінченні зміни;

2.2. під час спостереження записують роботи усіх видів і перерви в роботі виконавця;

2.3. записи витрат робочого часу ведуть безупинно: у моменти початку кожного виду роботи чи перерви;

2.4. спостереження за одним об’єктом здійснюється кілька разів (не менш ніж три) із метою підвищення вірогідності даних.

3. Обробка даних спостережень складається з таких дій:

3.1. визначають тривалість кожного елемента витрат часу, віднімаючи з поточного часу даної роботи (перерви) поточний час попередньої роботи (перерви);

3.2. витрати часу по їхньому змісту відносять до відповідних категорій, тобто класифікують, і присвоюють кожному елементу індекс;

3.3. групують однойменні елементи витрат часу, підсумовують їх і складають фактичний баланс робочого часу;

3.4. аналізують фактичний баланс з метою виявлення явних і прихованих утрат часу на протязі зміни;

3.5. проектують новий, нормативний баланс робочого часу;

3.6. розраховують показники використання робочого часу і розмірів підвищення продуктивності праці в наслідок ліквідації втрат часу.

4. Планування організаційно-технічних заходів, які забезпечують ліквідацію утрат часу виявлених фотографією робочого дня.

Розглянемо більш докладно етап аналізу фактичного балансу.

До явних втрат часу відносять неефективне використання часу зміни: тривалість випадкової чи зайвої роботи, час перерв, зв'язаних із порушенням організації і технології виробництва, час перерв із вини робітника. Ці витрати виявляються під час спостереження і тому їх називають явними.

Т_явн = Т_взр + Т_отп + Т_вр

Приховані втрати часу зв’язані з порушенням нормативів витрат часу на роботу і перерви. Для їх виявлення порівнюють фактичні витрати часу з нормативними. Різниця між фактичними і нормативними витратами часу і становить приховані втрати. Приховані втрати можуть утворюватися у тих елементах робочого часу, які нормуються: Т_пз, Т_орм , Т_відп, Т_техн.

Т_прих = (Т_пз^ф– Т_пз^н) + (Т_орм^ф– Т_орм ^н) + (Т_воп^ф– Т_воп^н) + (Т_техн^ф – Т_техн^н),

де верхні індекси ф і нозначають відповіднофактичні і нормативні витрати часу.

При проектуванні нормативного балансу робочого часу із фактичного балансу виключають усі неефективні витрати: час виконання зайвої (випадкової) роботи, перерви, зв'язані з порушенням організації і технології виробництва, перерви з вини робітника, а також приховані втрати часу. За рахунок ліквідації цих утрат збільшиться оперативний час, отже підвищиться продуктивність праці.

Складання проектного балансу виконується у такій послідовності.

1. Виключаються із фактичного балансу усі неприховані втрати часу.

2. Розраховують нормативні витрати часу Т_пз^н, Т_орм ^н, Т_воп^нза відповідними нормативами N_пз, N_орм , N_воп , що задаються у відсотках від Т_оп^н. Оскільки ці показники зв'язані між собою, то Т_оп^нвизначається за формулою:

Т_зм – Т_техн^н

Т_оп^н = -----------------------------------------

N_пз, N_орм N_воп

1+------ + ------- + ------

100 100 100

3. Визначають приховані втрати.

4. Роблять перевірку, а саме Т_оп^п = Т_оп^ф + Т_неприх + Т_прих. Якщо ця тотожність не виконується, то у розрахунках є помилка. ЇЇ слід знайти, виправити, і знову зробити перевірку.

На підставі даних нормативного балансу і порівняння його з фактичним балансом розраховують показники використання робочого часу і розмірів підвищення продуктивності праці внаслідок ліквідації втрат часу. А саме

- рівень зайнятості основною роботою:

Т_о

Р_ор= ---------* 100 %

Т_зм

- загальний рівень зайнятості роботою:

Т_пз + Т_оп + Т_орм + Т_взр

Р_ззр= ----------------------------- * 100 %

Т_зм

- рівень використання робочого часу:

Т_пз + Т_оп + Т_орм + Т_воп + Т_тп

Р_врч= ----------------------------------------- * 100 %

Т_зм

- зростання продуктивності праці внаслідок ліквідації неприхованих утрат часу:

- Т_взр + Т_отп + Т_вр

ΔПП₁ = ----------------------------- * 100 %

Т_оп^ф

- зростання продуктивності праці внаслідок ліквідації прихованих утрат часу:

- Т_прих

ΔПП₂ = ------------- * 100 %

Т_оп^ф

При розробці організаційно-технічних заходів щодо ліквідації втрат часу, указують вид утрат робочого часу, на ліквідацію якого вони спрямовані, очікувану ефективність у вигляді можливого підвищення продуктивності праці, термін виконання, відповідального за виконання і виконавця.

Істотним недоліком фотографії робочого дня є велика трудомісткість.

Для встановлення технічно обґрунтованих норм витрат праці необхідно вивчення робочого часу за допомогою фотографії робочого дня доповнити хронометражем.

5. Призначення та методика хронометражу

Хронометраж – це вивчення витрат трудового процесу шляхом спостереження та вимірювання тривалості елементів основних та допоміжних операцій, які циклічно повторюються. Хронометраж дає матеріали для аналізу тих елементів робочого часу, що не розкриваються фотографією робочого дня. За допомогою хронометражу визначають нормальну тривалість оперативного часу на виконання операції (t_оп), виявляють і вивчають передові прийоми праці, з'ясовують причини невиконання норм окремими робітниками.

Порядок виконання хронометражу включає такі етапи.

1. Підготовка до проведення спостереження.

2. Проведення спостереження.

3. Обробка і аналіз даних спостережень

Під час підготовки до проведення спостереження необхідно чітко визначити мету і об’єкт хронометражу. Якщо мета – вивчення досвіду передових робочих, то спостерігають працю найкращих робітників; якщо мета – вивчення причин низької продуктивності праці, то спостерігають працю робітників, які не виконують виробниче завдання. Обов’язково інформують робітника, працю якого будуть спостерігати, про мету спостереження.

Крім того, підготовка до спостереження включає завчасне вивчення процесу праці, розчленування його на елементи, визначення необхідної кількості спостережень (замірів), підготовку технічної документації і технічних засобів.

Трудова операція розчленовується на елементи, для кожного з яких установлюються фіксажні точки. Фіксажна точка – це чітка зовнішня ознака, яка сигналізує про початок і кінець трудового руху. Фіксажними точками можуть бути моменти дотику рук або інструмента до предмета, що обробляється, чи відібрання рук від предмета праці, виникнення звуку, що супроводжує виконання елемента операції і т. і.

Кількість вимірів при хронометражі встановлюють у залежності від необхідної точності норм у відсотках і нормативного коефіцієнта стійкості хронометражного ряду по спеціальних таблицях. Вона, звичайно, дорівнює 15-30.

Результати спостереження фіксують в аркуші спостережень, який називають хронокарта. При підготовці до хронометражу на першій сторінці записують час початку спостереження, назву операції, відомості про робітника, про предмет праці, інструменти і пристосування. На другій сторінці записують елементи операції і фіксажні точки.

Спостереження слід проводити під час найбільш стійкого темпу роботи, тобто через 1,5–2 години після початку роботи у першій чи другій половині робочого дня. Хронометраж може бути вибірковим і суцільним. При вибірковому хронометражі вимірюють тривалість окремих елементів операції. При суцільному хронометражі (за поточним часом) вивчають і вимірюють тривалість всіх елементів операції безупинно, протягом усього часу спостереження.

У процесі спостереження фіксують не тільки витрати часу, але і відхилення від установленого режиму й умов виконання роботи.

Обробка хронометражних спостережень здійснюється в такому порядку.

1. Визначають тривалість виконання елементів операції по усіх вимірах (при суцільному хронометражі). Сукупність усіх тривалостей по одному елементу операції називається хронометражний ряд.

2. Вилучають із хронометражних рядів помилкові виміри, про які були зроблені записи під час спостереження.

3. Визначають фактичні коефіцієнти стійкості хронометражних рядів (К_у^ф) і порівнюють їх з нормативними (К_у^н):

t_max

К_у^ф= ----------- ,

t_min

де t_max, t_min – найбільше і найменше значення хронометражного ряду.

Хронометражні ряди вважаються стійкими, якщо фактичні коефіцієнти стійкості менше чи дорівнюють нормативним коефіцієнтам.

4. У тих випадках, коли фактичний коефіцієнт стійкості перевищує нормативне значення, дозволяється виключити з ряду крайні значення – максимальне і мінімальне. При цьому кількість виключених значень не повинне перевищувати 15% усіх вимірів. Якщо і після цього К_у^ф > К_у^н, то хронометражний ряд визнається нестійким і спостереження слід зробити заново, попередньо усунувши причини, що викликали настільки значні коливання тривалостей даного елемента операції.

5. Визначають моду (t_м) та фактичні коефіцієнти модальності (К_м) хронометражних рядів. Мода – це тривалість елемента операції, що зустрічається в хронометражному ряді найбільше число разів.

 

n_м

К_м = ----------- ,

n_ряд

де n_м – кількість повторень моди в хронометражному ряду;

n_ряд – загальна кількість замірів у хронометражному ряду.

Якщо К_м ≥ 0,35, то ряд визнається модальним. хронометражний

6. Подальшу обробку хронометражних рядів виконують тільки в тому випадку, якщо вони стійкі.

7. Визначають середню тривалість кожного елементу операції (t_е^ср) як результат ділення суми усіх замірів хронометражного ряду на кількість замірів.

8. За нормальну тривалість елемента операції (t_е^н) приймають найменшу з його середньої тривалості (t_е^ср) і моди (t_е^м ).

t_е^н = min{t_е^ср, t_е^м}

9. Потім проводять аналіз отриманих даних. Задача аналізу полягає в тім, щоб знайти шляхи усунення неефективних витрат часу. Скорочення витрат робочого часу на операцію може бути досягнуте також за рахунок усунення зайвих рухів, суміщення трудових рухів, упровадження передових прийомів праці, удосконалювання організації робочого місця і т.п.

Нормальна тривалість оперативного часу на виконання операції в цілому (t_оп) дорівнює сумі нормальних тривалостей усіх складових її елементів.

t_оп = St_е^н

10. Розраховують норму виробітку по формулі:

Т_оп

N_вір = --------,

t_оп

де Т_оп – оперативний час на зміну по нормальному балансу з фотографії робочого дня.

6. Аналіз стану нормування праці на підприємстві та перегляд норм.

Для того щоб оцінити стан нормування праці на підприємстві, треба систематично вести облік виконання норм і аналізувати результати цього обліку.

Виконання норм виробітку окремими робітниками чи бригадами контролюється цеховими нормувальниками, бригадирами або працівниками відділу праці і заробітної плати. Контроль повинний вестися щозмінно, тоді можна одержати узагальнені дані про виконання норм за місяць, квартал, рік.

Виконання встановлених норм виробітку (П) у відсотках розраховується по формулі: П = (В / Н_вир) * 100%,

де В – фактичний виробіток в одиницю часу, на яку встановлена норма (на годину, на зміну) у натуральних одиницях виміру (т, кг) .

Цей метод застосовується коли робітник протягом зміни виконує однакову роботу.

Якщо протягом зміни (чи іншого звітного періоду) робітник виконував різні роботи, то виконання норм оцінюється виходячи із трудомісткості робіт:

П = ∑(Т_фi /( N_врi * В_i ))* 100%,

 

де Т_фi – фактичні витрати часу на виробництво всього обсягу i-ої продукції, годин;

N_врi - норма часу на виробіток одиниці i-ої продукції, год./т;

В_i– фактичне вироблення i-ої продукції за звітний період, т.

При розрахунку середньомісячного, (середньоквартального) відсотка виконання норм виробітку для визначення Т_фі з календарного часу виключаються усі цілозмінні простої, дні неявок на роботу із хвороби, час виконання суспільних обов'язків, пільговий час матерів, що годують немовлят. Час понаднормової роботи додається до календарного часу.

Повсякденний контроль за виконанням норм виробітку дозволяє виявити ділянки, на яких умови праці не є стабільними і позбавляють робітника можливості працювати у визначеному ритмі. На таких робочих місцях повинні бути проведені дослідження (фотографія робочого дня, хронометраж) з метою виявлення причин неритмічної роботи.

Однієї з головних задач систематичного контролю за виконанням норм є підтримка рівної напруженості і прогресивності норм і нормативів.

Аналіз звітних даних підприємства про виконання встановлених норм виробітку, матеріали фотографій робочого дня і хронометражних спостережень показують, що середній відсоток виконання норм на підприємстві складається під впливом таких факторів:

- ступінь освоєння виробництва й адаптації робітника до нової технології і до роботи на новому обладнанні;

- рівень кваліфікації робітника, стаж його роботи на даному місці й інші особисті якості;

- рівень технології, прийнятий при розрахунку норми виробітку;

- порушення і відхилення, що допускаються у виробництві, від запроектованої технології, умов організації виробництва і праці;

- помилки, допущені при встановленні норм;

- «старіння» діючих норм, тобто їхня незмінність при зміні організаційно-технічних умов;

- перекручування звітних даних про відпрацьований час;

- невідповідність тарифних ставок фактично досягнутому рівню зарплати.

Удосконалювання нормування праці на підприємстві може здійснюватися по таких напрямках.

1. Відмовлення від сумарних методів визначення норм, і застосування аналітичних методів.

2. Забезпечення прогресивності норм шляхом своєчасного їхнього перегляду.

3. Розширення сфери застосування норм праці на допоміжних і почасово оплачуваних роботах.

Перегляд норм повинний проводитися систематично, відповідно до плану заходів щодо удосконалювання організаційно-технічного рівня виробництва й у зв'язку з переглядом вимог до характеристик продукції, що випускається.

На підприємствах зі стабільними протягом року обсягами і номенклатурою продукції, що випускається, перегляд норм повинний проводитися один раз у рік.

На підприємствах із сезонними коливаннями випуску продукції норми можуть переглядатися один раз у сезон чи частіше.

 

Організація заробітної плати в Україні

1. Сутність і принципи організації заробітної плати.

2. Правові аспекти організації заробітної плати в Україні.

3. Тарифна система оплати праці.

4. Форми і системи оплати праці.

5. Почасова форма оплати праці.

6. Відрядна форма оплати праці.

7. Система преміювання працівників підприємства.

8. Нарахування і розподіл колективного відрядного заробітку.