КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ ДОВІДНИК ПОСАД СЛУЖБОВЦІВ

Він містить вимоги до спеціальних знань та практичних навичок керівників, спеціалістів та службовців.

Ці вимоги залежать від спеціальності і посади.

Спеціальність характеризує рід трудової діяльності, яка вимагає відповідні знання та трудові навички, що придбані спеціальною освітою або практичним досвідом.

Посада визначає коло обов’язків, прав та відповідальності.

У довіднику характеристика кожної посади має 3 розділи:

1 – посадові обов’язки – це функції, які покладені на працівника;

2 – повинен знати – містить вимоги відносно спеціальних знань законодавства, положень, інструкцій та інших правових і нормативних документів, а також відомості про методи і засоби, які робітник повинен вміти використовувати у роботі;

3 – кваліфікаційні вимоги – містять вимоги до рівня та профілю спеціальної підготовки та стажу роботи.

Кваліфікаційний довідник використовують:

- для атестації працівників;

- для розробки посадових інструкцій.

Приклади: вибірка з довідника для МАЙСТРА ВИРОБНИЧОЇ ДІЛЬНИЦІ, НАЧАЛЬНИКА ЗМІНИ, НАЧАЛЬНИКА ЦЕХУ (ДІЛЬНИЦІ).

4. Форми і системи оплати праці.

Форми і системи заробітної плати – це елемент її організації, за допомогою якого можна найкраще оцінити внесок працівника в виробництво.

Тарифна система оплати праці реалізується у двох основних формах:

1)почасова форма заробітної плати;

2) відрядна форма заробітної плати.

При почасовій формі оплати праці величина заробітної плати працівника залежить від фактично відпрацьованого часу та від встановленої робітникові тарифної ставки або окладу. Почасова форма оплати праці застосовується на роботах із регламентованими параметрами технологічного процесу, коли функції робітника полягають у спостереженні за виробничим процесом та підтримці його параметрів на заданому рівні. Почасова форма заробітної плати доцільна також і тоді, коли немає необхідності в збільшенні кількості продукції, що випускається. Тоді працівнику встановлюється нормоване завдання, яке враховує ефективне використання устаткування і вимоги до якості продукції.

При відрядній формі оплати праці величина заробітної плати працівника залежить від обсягу виконаних робіт та величини відрядної розцінки.

Відрядна розцінка – це оплата праці по тарифу за одиницю виробленої продукції. Відрядні розцінки визначаються на основі тарифних ставок і норм часу або виробітку. Відрядні розцінки можуть бути:

- індивідуальні – для одного працівника;

- колективні (бригадні) – для групи (бригади) працівників;

- комплексні – за одиницю обслуговування обладнання.

Індивідуальна розцінка розраховується за формулами:

, ,

де – годинна норма виробітку, т/год. ;

– норма часу, год./т;

– годинна тарифна ставка, грн./год.

Одиниці вимірювання розцінки – грн./т.

Колективна (бригадна) розцінка встановлюється на підставі тарифних ставок усіх членів бригади і норм часу або виробітку за формулою:: ,

де i – індекс члена бригади;

n – кількість працівників у бригаді.

Комплексна розцінка встановлюється на основі тарифних ставок, що відповідають розряду робіт з обслуговування устаткування, і трудомісткості робіт кожного розряду по формулі:

,

де – трудомісткості робіт r-ого розряду

r – номер розряду робіт.

Відрядну форму оплати праці доцільнозастосовувати, якщо дотримуються певні умови:

- у робітника повинна бути реальна можливість збільшувати випуск продукції у порівнянні з нормою;

- для визначення відрядної розцінки повинні бути чіткі кількісні показники результатів праці;

- повинна бути реальна потреба у збільшенні виробництва продукції;

- збільшення виробництва продукції не провинно супроводжуватися зниженням якості.

Якщо хоч би одна з названих умов відсутня, то на таких ділянках виробництва застосовується почасова форма оплати праці.

Згідно з чинним законодавством, підприємства самостійно в колективних угодах встановлюють прийнятні для них форми і системи оплати праці, розробляють та затверджують системи преміювання.

На підприємствах України застосовують такі форми та системи заробітної плати.

 

 

 

5. Системы почасової форми оплати праці.

Заробіток робітникові при прямій почасовій системі оплати праці розраховується по формулі:

З^почас=Т^год* t + а,

де Т^год– годинна тарифна ставка, грн./год.;

t – кількість годин, відпрацьованих на протязі місяця;

а– доплати і надбавки, що встановлені законодавством.

Перевага цієї системи оплати праці те, що вона проста. Недолік – система негнучка, і не дає змоги стимулювати працівника за будь які досягнення у праці.

При застосуванні почасово-преміальної системи робітникам крім тарифної частині заробітної плати сплачують також премію за виконання певних показників та умов преміювання (у відповідності з положенням про преміювання, яке затверджено у колективній угоді).

З_{почас.прем.} = (Т^год* t) * (1 + П /100) + а,

деП – розмір премії, %.

Застосування премій дозволяє зацікавити працівників в поліпшенні показників, які є важливими для підприємства

 

6. Системи відрядної форми оплати праці

Заробітна плата, яка нарахована за відрядною формою оплати праці, враховує обсяг виробленої продукції певної якості та складності й відрядну розцінку за виготовлення одиниці цієї продукції.

Пряма відрядна система оплати праці забезпечує оплату праці по незмінним розцінкам за кожну одиницю продукції. Заробітна плата при цій системі (З_від) розраховується за формулою:

З_від = Р_{ц i} * Q_i + а,

де Р_цi– розцінка за випуск одиниці i – ого виду продукції, грн./т (грн./шт і таке інше);

Q_i – обсяг виробництва i – ого виду продукції, т (шт. і т.і.).

Пряма відрядна система оплати праці малоефективна тому, що вона не стимулює підвищення якості продукції та економію матеріальних ресурсів.

Відрядно-преміальна система оплати праці зацікавлює працівника в поліпшенні не тільки кількісних, але і якісних показників. Премії в цьому випадку нараховують за досягнення певних якісних показників та при виконанні умов преміювання. Заробітна плата при цій системі (З_{від.прем.}) розраховується за формулою:

З_{від.прем.} = Р_{ц i} * Q_i * (1 + П /100) + а,

Розмір премії встановлюється у відповідності з положенням про преміювання, яке затверджено колективною угодою.

Відрядно-преміальну систему застосовують як для оплати праці одного працівника, так і для оплати праці бригади. Бригадна відрядно-преміальна система оплати праці має особливості як в розрахунку суми бригадного заробітку, так і в розподілу його між членами бригади. Ці особливості будуть розглянуті у подальшому матеріалі теми.

Відрядно-прогресивна система оплати праці найбільш раціональна для використання на тих ділянках виробництва, де є необхідність у збільшенні обсягу виробництва продукції певної якості. При цій системі праця робітника або бригади у межах виробничого завдання оплачується за прямими відрядними розцінками, а за перевиконання завдання оплата нараховується по підвищеним розцінкам. Заробітна плата при цій системі (З_{від.прог.}) розраховується за формулою:

З_{від.прог.} = Р_{ц i} *Q_i^завд+ Р_{ц i} ^прог *∆Q_i^завд + а,

де Р_{ц i} , Р_{ц i}^прог – відповідно: пряма відрядна розцінка і прогресивна (підвищена) відрядна розцінка за випуск одиниці i – ого виду продукції, грн./т;

Q_i^завд–обсяг виробництва продукції у межах завдання, т;

∆Q_i^завд– додатковий обсяг виробництва продукції зверху меж завдання, т.

Наприклад: Виробниче завдання 200 т продукції, пряма відрядна розцінка – 3 грн./т, прогресивна відрядна розцінка – 3,5 грн./т. Припустимо, що робітник фактично виробив 225 т продукції. Тоді ∆Q_i^завд= 225 т – 200 т = 25 т, а його заробітна плата складе:

З_{від.прог.}=3 грн./т * 200 т + 3,5 грн./т * 25 т = 687,5 грн.

Непряма відрядна система застосовується для оплати праці робітників, котрі виконують роботи по обслуговуванню основних робітників, та суттєво впливають на рівень виконання норм виробітку цими робітниками. Тим самим складається зацікавленість у своєчасному та якісному обслуговуванні основних робітників. Заробітна плата при цій системі (З_{від.непр.}) розраховується за формулою:

З_{від.непр.} = Р_ц ^непр *Q^осн+ а,

де Р_ц ^непр–непряма відрядна розцінка для допоміжних робітників, грн./т;

Q^осн–обсяг виробництва продукції основними робітниками, яких обслуговують ці допоміжні робітники, т.

Акордна відрядна система оплати праці застосовується тоді, коли потрібно прискорити виконання якогось виду робіт, головним чином на будівельних і монтажних роботах, при навантаженні та розвантаженні залізничних вагонів. При цій системі сума заробітку визначається на певний обсяг робіт, тобто як розцінка на весь обсяг роботи:

З_{від.акорд.} = Р_ц ^акорд

Для використання цієї системи необхідні певні умови:

- наявність обумовленого угодою обсягу виробництва;

- наявність розрахункової суми заробітної плати за виконання заданого обсягу виробництва;

- наявність чітких термінів виконання заданого обсягу виробництва;

- домовленість про відповідальність виконавців за перевищення визначеного терміну виконання обсягу виробництва.

При застосуванні акордної системи оплати праці головний стимул полягає в тому, що виконавці можуть одержати передбачену угодою суму незалежно від того, на скільки часу раніше і яким складом бригади буде виконана робота.

7. Системи преміювання працівників підприємства.

Премії працівникам підприємства виплачуються у відповідності з положенням про преміювання, яке розробляється на підприємстві, і стверджується під час укладання колективної угоди між адміністрацією та колективом працівників підприємства.

На підприємстві можуть передбачатися такі види премій:

1. винагородження за підсумками роботи за рік (так звана “тринадцята зарплата”);

2. винагородження за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції;

3. премії за сприяння винахідництву і раціоналізації, за створення, освоєння і впровадження нової техніки і таке інше;

4. премії, що виплачуються по спеціальним системам преміювання, у тому числі:

- за виробничі результати діяльності;

- за виконання особливо важливих робіт;

- за економію матеріальних ресурсів;

- за скорочення часу перебування вагонів під навантаженням і розвантаженням;

- деякі інші.

У положенні зазначаються категорії працівників, які будуть преміюватися, показники та умови преміювання, розміри премій, умови та розміри позбавлення премії.

Показники преміювання поділяються на кількісні і якісні.

Найбільш значимими кількісними показниками преміювання робітників є

- обсяг виробництва продукції,

- нормоване завдання,

- термін виконання робіт,

- процент виконання норм виробітку.

Якісними показниками преміювання можуть бути:

- характеристики якості продукції (ґатунок, вміст жиру, білків, тощо),

- збільшення обсягу виробництва продукції вищих сортів,

- зменшення втрат від браку.

Колективними економічними показниками преміювання можуть бути рівень витрат на 1грн. реалізованої продукції, підвищення продуктивності праці і т. і. Для керівників підрозділів підприємства показниками преміювання можуть бути показники, що характеризують результати діяльності цих підрозділів.

Умови преміювання встановлюються по кожному показнику преміювання. При невиконанні обговорених умов працівник позбавляється премії цілком чи частково. Так при преміюванні за виконання чи перевиконання плану по кількості продукції, що випускається, (це показник преміювання), умовою преміювання може бути недопущення перевитрати сировини або виконання якісних показників.

Розмір премії встановлюється, як правило, у відсотках до тарифного заробітку, а за економію матеріальних ресурсів – у відсотках до розміру економії. При визначені розміру премії за підсумками року може враховуватися стаж роботи за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

8. Нарахування і розподіл колективного відрядного заробітку.

При застосуванні бригадної форми організації праці, облік виробленої продукції, та нарахування заробітку здійснюється не для окремих робітників, а для бригади в цілому. Відрядна заробітна плата бригади (З_від.бр ) визначається за формулою:

З_від.бр = Р_{ц бр} * Q,

де Р_{ц бр}– бригадна відрядна розцінка за випуск одиниці продукції, грн./т;

Q – обсяг виробництва продукції, т.

При цьому слід мати на увазі, що у бригади утворюється приробіток (З_{прир.бр}) , за рахунок перевиконання норми виробітку:

З_{прир.бр} = З_від.бр – З_тар.бр

де З_тар.бр– тарифний заробіток бригади, грн.

n

З_тар.бр = ∑ Т_j^год* t _j

_j=1

де j –індекс члена бригади;

n –кількість членів бригади.

Загальна сума заробітної плати бригади (З_заг.бр ) визначається за формулою:

З_заг.бр =З_від.бр + Пр + а,

де Пр–сума бригадної премії, грн.

а–загальна сума доплат; вона складається із суми доплат усіх членів бригади.

Пр = З_від.бр *П/100

У харчовій промисловості України застосовуються такі способи розподілу бригадного заробітку між членами бригади:

1. пропорційно тарифним розрядам і відпрацьованому часу;

2. за коефіцієнтами трудової участі з урахуванням тарифного розряду і відпрацьованого часу;

3. за присвоєним умовним розрядом та відпрацьованим часом;

4. згідно з бальною оцінкою трудового внеску та відпрацьованим часом;

5. з урахуванням тільки відпрацьованого часу.

Перший спосіб ефективний в умовах стабільності бригадних форм розподілу і кооперації праці, коли складність робіт відповідає кваліфікації робітників. Розподіл приробітку здійснюється по формулі:

З_{прир.бр}

З_прир.j = ----------- *З_тар.j,

З_тар.бр

де З_прир.j , З_тар.j – приробіток і тарифний заробіток j –ого члена бригади.

Аналогічно розподіляється премія:

Пр

Пр _j = ------- *З_тар.j,

З_тар.бр

де Пр _j – сума премії j –ого члена бригади.

Загальна сума заробітної плати кожного робітника бригади (З_заг.j) визначається за формулою:

З_заг.j =З_тар.j + З_прир.j + Пр _j + а_j,

Сума доплат кожного члена бригади (а_j) визначається виходячи з конкретних умов його праці на протязі місяця.

Другий спосіб доцільно використовувати в умовах, коли в бригаді є робітники високих і низьких розрядів, і останні теж приймають участь у виконанні висококваліфікованих робіт. Таке буває, коли професійний та кваліфікаційний склад бригади не повністю відповідає складу і складності робіт.

Коефіцієнт трудової участі (КТУ), в цьому випадку, являє собою узагальнену оцінку трудового внеску кожного члена бригади з урахуванням його індивідуальної продуктивності праці і якості роботи, активності у суміщенні професій, розширенні зон обслуговування, допомоги іншим робітникам, дотримання трудової та виробничої дисципліни. На кожному підприємстві можуть бути різні підходи до визначення величини КТУ. Обов’язковими при цьому повинні бути: згода бригади із встановленим порядком, та затвердження розміру КТУ за кожен місяць на зборах бригади. КТУ = 1 встановлюється тим членам бригади, які працювали нормально і не одержували зауважень від майстра, бригадира та членів бригади. КТУ < 1 встановлюється тим членам бригади, які працювали менш продуктивно, ніж перші, або одержували зауваження. КТУ > 1 встановлюється тим членам бригади, які виявили ініціативу, спрямовану на підвищення продуктивності і якості власної праці і праці бригади, допомагали іншим робітникам. Можуть бути і інші умови підвищення і зниження КТУ.

Розподіл приробітку здійснюється по формулі:

З_{прир.бр}

З_прир.j = ---------------------- *З_тар.j *КТУ_j,

n

∑ З_тар.j *КТУ_j

_j=1

Аналогічно розподіляється і сума премії бригади.

Розподіл третім та четвертим способами здійснюється аналогічно першому, але замість тарифної ставки застосовується відповідно умовний розряд або бальна оцінка.

П’ятий спосіб використовується в умовах, коли усі члени бригади мають однакову кваліфікацію, виконують однотипні функції і демонструють однакову продуктивність праці.

Тема 7 – Вступ до менеджменту