Висновки

Висновки. Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає у обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного.

Субєктами спілкування є живі істоти, люди. Загалом, спілкування характерне для будь-яких живих істот, але тільки на людському рівні процес спілкування стає усвідомленим, повязаним вербальними і невербальними діями. Щодо структури спілкування, то можна виокремити три взаємоповязані його сторони - комунікативну - обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток - інтерактивну - організація взаємодії суб єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями, зокрема при побудові спільної стратегії взаємодії - перцептивну - процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного.

У деяких дослідженнях структура спілкування розглядається, виходячи з трьох рівнів аналізу макро мезо- і мікрорівні . На першому з них спілкування індивіда з людьми аналізується в інтервалах, рівних тривалості його життя.

На мезорівні вивчаються окремі форми спілкування бесіда, гра, колективне обговорення та ін. І, нарешті, на мікрорівні - одиницями аналізу виступають взаємопов язані дії суб єктів спілкування запитання - відповіді , повідомлення інформації - ставлення до неї , спонукання до дії - дія та ін. Також виокремлюються три основних класи функцій спілкування інформаційно-комунікативний передавання і приймання інформації , регулятивно-комунікативний спілкування забезпечує не лише пізнання, а й регуляцію поведінки субєктів та їхньої спільної діяльності , афективно-комунікативний розмаїття людських емоцій виникає і проявляється під час спілкування. Усі функції спілкування спостерігаються в житті і проявляються, як правило, в єдності, доповнюючи одна одну. Психологічні засади спілкування визначають, перш за все, міжособистісну та міжгрупову взаємодію субєктів, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо. Спілкування є однією з центральних проблем, через призму якої вивчаються питання сприймання й розуміння людьми одне одного, лідерство й керівництво, згуртованість і конфліктність, міжособистісні взаємини та ін. Етичними культурними засадами спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, повязані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу, взаєморозуміння. Велике значення має моральний аспект спілкування.

Етика спілкування базується на - вмінні поводитися культурно, мати добру вимову - вмінні аналізувати вчинки інших людей, поважати їх - таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвиткові співпраці - бажанні бути культурним і приємним співрозмовником та ін. Культура поведінки, культура мовлення й культура спілкування в житті найчастіше постають у єдності. Спілкування в журналістиці має свої особливості, які ґрунтуються на відомому серед майстрів слова правилі під назвою Квадрат Успіху чотири складові якого - визначення мети інтервю і характеру необхідних відомостей вивчення предмета теми бесіди вивчення співрозмовника попереднє обмірковування техніки бесіди, підготовка запитань. Власний досвід полягає у безпосередньому застосуванні згаданого правила під час підготовки радіопрограм, зокрема тих, що наведені у додатках.

Так, визначення мети інтервю напряму залежить від загальної мети передачі, що автор роботи хоче створити.

Дипломна робота Псі-Фокус див. Дод.1 покликана поліпшити ставлення психологічно неадаптованих людей до публічних виступів останні в більшій або меншій мірі зустрічаються в житті кожного з нас, зокрема така ситуація, як захист дипломної роботи. Визначившись з метою, необхідно вивчити предмет бесіди, оскільки розумітися на ньому повинен не лише спеціаліст, якого запрошують взяти участь у програмі, а і, власне, сам журналіст. Перед черговим інтервю з психологом, автор роботи особисто вивчає тему бесіди. Передусім, за допомогою Internet, але також користується книжками з психології, статтями тощо. До того ж, це є необхідним етапом перед формулюванням запитань. Обговорення теми відбувається також і зі звичайними перехожими, тому автор роботи мусить дати оцінку своєму співрозмовнику у першому випадку, спеціаліст-психолог може дати вичерпні відповіді, навіть поради щодо теми передачі, до того ж є можливість заздалегідь домовитися про зустріч з ним, а от у ситуації з перехожими, час вивчення співрозмовника, як і сама розмова мінімальні . При підготовці радіопрограм, перед тим як спілкуватися з тим або іншим її учасником важливе значення має етап попереднього обмірковування техніки бесіди, підготовка запитань.

На основі узагальнення власного досвіду ми можемо запропонувати своєрідні рекомендації для журналістів-початківців - достеменно знати мету, тему інтервю, свого співрозмовника, план бесіди - надзвичайно важлива психологічна підготовка до інтервю не тільки власна, але й співрозмовника обовязково необхідно перед інтервю на радіо пояснювати різницю між записом і прямим ефіром - при підготовці програм на радіо варто враховувати поєднання всіх елементів спілкування з фоном - музикою, тишею, шумами для прямого ефіру за участю співрозмовника часто необхідно спеціально підбирати музику фон, залежно від сили голосу, швидкості мовлення, імпресії, емоційності, підказкою може стати професія гостя, тема передачі тощо під час запису, розмова відбувається без звукового супроводу, вже потім, у монтажній студії, знаходиться оптимальний варіант - вміти адаптуватися до співрозмовника, змінювати постановку запитання, як і саму техніку обговорення так, одне і те саме запитання по-різному і навіть часто з різною інтонацією потрібно ставити молодій людині і людині у віці - вміти входити і виходити з бесіди увага до співрозмовника не закінчується там, де є хронологічні межі вашої програми. Список використаної літератури 1. Аверченко Л.К. Управление общением Теория и практикумы для социального работника Учеб. пособие М. ИНФРА-М Новосибирск НГАЭиУ, 1999 216 с. 2. Аграновский А.А. Своего дела мастер записки писателя М 1980 196 с. 3. Аграновский В.А. Ради единого слова.

Журналист о журналистике М 1978 163 с. 4. Андреева Г.М. Социальная психология Учебник для высших учеб. заведений М. Аспект Пресс, 2001 376 с. 5. Батаршев А.В. Психодиагностика способности к общению, или Как определить организаторские и комуникативные качества личности М. Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1999 176 с. 6. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры Пер. с англ М. Аспект Пресс, 1988 413 с. 7. Ворошилов В.В. Журналистика 3-е изд СПб. изд-во Михайлова В.А 2001 447 с. 8. Гриценко О Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики К. ВПЦ Київський університет, 2002 304 с. 9. Егидес А.П. Лабиринты общения М. Информационно-издательский Дом Филин , 1999 392 с. 10. Етика ділового спілкування Курс лекцій Т.К. Чмут та ін. МАУП, 1999 208 с. 11. Засоби масової інформації. Українське законодавство К. Інститут масової інформації, 1995 150 с. 12. Засорина Т Федосова Н. Профессия - журналист Ростов-на-Дону Феникс, 1999 320 с. 13. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості Підручник 2-е вид перероб. і доп Львів ПАІС, 2004 268 с. 14. Капелюшний А.О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз Журналістика - це спосіб життя. Близько 4100 висловів 1270 авторів Львів ПАІС, 2004 576 с. 15. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей К. МАУП, 1990 124 с. 16. Кашницкий С.Е. Среди людей.

Соционика - наука общения М 2002 416 с. 17. Ким М.Н. Журналистика методология профессионального творчества СПб. Изд-во Михайлова В.А 2004 496 с. 18. Корніяка О.М. Мистецтво гречности Чи вміємо ми себе поводити К. Либідь, 1995 96 с. 19. Кривошея Г.П. Журналістика методичні аспекти літературної праці К. КиМУ, 2003 302 с. 20. Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування Навчальний посібник з етикету для студентів Суми ВДТ Університетська книга , 2002 208 с. 21. Лазутина Г.В. Профессиональная этика журналиста М. Аспект Пресс, 2000 208 с. 22. Леонтьев А.А. Психология общения 3-е изд М. Смысл, 1999 365 с. 23. Лі Якокк. Карьера менеджера М 1991 197 с. 24. Лукина М.М. Технология інтервю учеб. пособие М. Аспект Пресс, 2005 192 с. 25. Максимова С.В. Правове забезпечення професійної діяльності журналістів в Україні К. Інститут масової інформації, 1999 64 с. 26. Мельник Г.С. Общение в журналистике Секреты мастерства СПб Питер, 2005 217 с. 27. Муратов С. Диалог Телевиз. общение в кадре и за кадром М 1983 196с. 28. Обозов Н.Н Щекин Г.В. Психология работы с людьми учеб. пособие 5-е изд К. МАУП, 1999 152с. 29. Палеха Ю. Организация современной деловой коммуникации.

Учебно-методическое пособие К. МАУП, 1996 164с. 30. Парыгин Б.Д. Анатомия общения Учебное пособие СПб. изд-во Михайлова В.А 1999 301с. 31. Проблемы медиапсихологии Материалы секции Медиапсихология Международной научно-практической конференции Журналистика в 2000 году Реалии и прогнозы развития. Москва, МГУ, 2001 Сост. Е.Е. Пронина М. РИП-Холдинг, 2002 158с. 32. Пронина Е.Е. Психология журналистского творчества М. Изд-во Московського ун-та, 2002 320с. 33. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики.

Учебное пособие Изд-во 4-е, исправленное и дополненное М. РИП-Холдинг, 2001 308 с. 34. Психология и етика делового общения Учебник для вузов Под ред. В.Н. Лавриненко 2-е изд М. Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997 279 с. 35. Сердюк О.П. Основи управління комунікативним процесом Підручник - К. ІЗМН, 1998 240 с. 36. Сухарев В.А. Этика и психология делового человека М. Агентство Фаир , 1997 400 с. 37. Чайка Г.П Чмут Т.К. Етика ділового спілкування Навчальний посібник 3-є видання К. Вікар, 2003 223 с. 38. Чайка Г.П Чмут Т.К. Культура общения К. ІЗМН, 1991 206 с. 39. Чмут Т.К. Культура спілкування Хмельницький ВДТ Університетська книга , 1996 218 с. 40. Шейнов В.П. Искусство убеждать М. Приор, 2000 304 с.