Реферат Курсовая Конспект
Особистості - раздел Психология, МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ Логіка Викладу: Поняття Психічного Здоров'я Особистості. Рівні Психічного Зд...
|
Логіка викладу: поняття психічного здоров'я особистості. Рівні психічного здоров'я особистості. Критерії оцінки психічного здоров'я. Психологічний комфорт як умова психічного здоров'я особистості.
♦ ♦ ♦
Поняття психічного здоров'я особистості
Нині в Україні актуальність психічного та фізичного здоров'я зумовлена реаліями життя.
Сучасні умови життєдіяльності людини пов'язані з низкою особливостей, які ставлять високі вимоги до індивідуально-психологічних властивостей і психічних функцій організму.
Різнобічна й тривала дія несприятливих соціальних, психологічних, економічних та інших чинників зумовлює високу нервово-психічну напругу, яка залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини, рівня її особистісної сформованості й здатна викликати різноманітні негативні прояви в її поведінці, зокрема такі, як межові нервово- психічні розлади (Л.Ф.Бурлачук, 1979; А.Є.Лічко, 1985; Б.Д.Александ- ровський, 1976, 1993; А.М.Свядощ, 1997; Т.М.Титаренко, 1997; А.А.Крилов, 1998; A.B.Мальований, В.М.Бєлов, С.Б.Котова, 1998; Б.Д.Карвасарський, 1990, 1999; С.Д.Максименко, 1999).
Підвищений інтерес до вивчення індивідуальних психічних властивостей пов'язаний зі зростанням частоти межових нервово-психічних розладів (МНПР).
За даними багатьох фахівців, розповсюдженість МНПР у світі становить від 20 до 40% населення. Коли врахувати, що вони можуть зумовлювати аномалії в міжособистісних стосунках, підвищувати конфліктність, викликати небажані зміни в поведінці — включно до асоціальних вчинків, а також спричиняти погіршення або втрату працездатності, то стане зрозуміло, що психічне здоров'я та психосоціальний комфорт мають суттєве соціально-економічне значення й належать до найважливіших проблем сучасності.
Результати дослідження осіб віком 17-21 років показали, що 15% мають незадовільну нервово-психічну стійкість, 30% — задовільну нервово-психічну стійкість, 28% не задоволені міжособистісними стосунками, 25% потребують додаткового психологічного обстеження (М.А.Дми- трієва зі співавт., 1979; Ю.В.Тельних, 1991; М.С.Корольчук, 1997). Водночас І.М.Чиж, С.Г.Жиляєв (1998), В.М.Крайнюк (1999) вважають, що понад 40% юнаків характеризуються слабким психічним і фізичним здоров'ям, близько 30% мають різні МНПР. Це ставить вивчення психологічних факторів формування таких порушень у низку найбільш актуальних завдань.
Психічні розлади перебувають у центрі уваги медичної психології вже не одне десятиріччя. Сучасний етап вивчення психологічних аспектів МНПР характеризується комплексним, поліфакторним вивченням етіології, патогенезу, перебігу та лікування психічних порушень з визначенням психологічних, біологічних і соціальних чинників у їх формуванні, специфічна взаємодія їх спричиняє розвиток відповідних форм невротичних і психічних реакцій та станів, які супроводжуються дезорганізацією поведінки, стосунків і зниженням ефективності діяльності (Л.Ф.Бурлачук, 1979; М.С.Корольчук, 1985; Г.В.Морозов, А.М. Івани- цький, 1988; Ю.А.Александровський, 1993; С.Х.Уразов, І.В.Доровських, 1998; Ю.Л.Трофімов ,1999; Н.Ю.Максимова, Є.Л., Мілютіна, 2000).
Вивчення психологічних характеристик, які суттєво впливають на ймовірність виникнення МНПР, завжди цікавило вчених, і вони досліджували певні особливості реакцій організму на стресові ситуації (А.П.Страхов, 1976), міжособистісні та внутрішньоособистісні конфлікти (М.І.Пірен, 1996), визначали специфічні особистісні профілі (Ф.Александер, 1995), акцентуації особистості та дезадаптаційні розлади (А-Є.Лічко 1985; М.С.Корольчук, 1997), рівень агресивності й тривожності (В.М.Крайнюк, 1999).
Аналіз наукової літератури показав істотні розбіжності, суперечливість даних щодо сутності підходів вивчення індивідуально-психологіч- них властивостей і виявив, що вони відрізняються недостатньою цілісністю, розробленістю й обгрунтованістю методів ранньої психодіагностики та адекватної психокорекції осіб з МНПР.
Необхідність розв'язання майбутніми фахівцями (нині студентами) перспективно важливих життєвих завдань під час навчання змінює погляди і орієнтації в системі соціальних, фахових, економічних цінностей, а за відсутності впевненості в майбутньому, ясних перспектив з працевлаштуванням не може не впливати на внутрішній світ студентської молоді. Залежно від соціальних умов, індивідуальних психологічних особливостей у певної частини молоді з'являється зневіра в успіх у житті, у свої сили, в існування істинних цінностей, втрачається здатність регулювати свою активність, поведінку, відбувається знецінення потреби самоактуалізації. Це призводить до того, що особистість стає беззахисним об'єктом впливу зовнішніх обставин, зі заниженими самооцінкою, самоповагою, критеріями особистісного успіху, та з'являються труднощі в адаптації до умов життєдіяльності, що проявляється невротичними розладами. Останні в структурі загальносоматичних захворювань становлять 35-60%, а те, що вони спричиняють тимчасову або стійку втрату працездатності, соціально-психологічну дизадаптованість молодої людини у відповідальний період її життя — закінчення вищого навчального закладу, зумовлює соціальну й економічну значущість проблеми психодіагностики та психокорекції осіб з невротичними розладами, особливо хворих на неврастенію (Л.Ф.Бурлачук, А.Є.Лічко, Б.Д.Алексан- дровський, А.М.Свядощ, Т.М.Титаренко, А.А.Крилов, А.В.Магльова- ний, В.М.Бєлов, А.Б.Котова, Б.Д.Карвасарський, С.Д.Максименко, М.С.Корольчук).
Розходження щодо особливостей самоактуалізації здорових і хворих осіб є закономірними, вони існують і потребують подальших наукових пошуків. Практичні й теоретичні дослідження в цій галузі спрямовані на уточнення концепції самоактуалізації, розширення меж її застосування, пошуків психодіагностичного інструменту, що робить самоактуалізацію більш доступною для вивчення, виявлення методів психодіагностики та психокорекції в осіб з невротичними розладами. Можливість одномірного опису рівня самоактуалізації, зведення її до одного показника викликає серйозні сумніви, пов'язані з неоднозначністю і суперечністю цього конструкту, й вимагає комплексного підходу до психодіагностики та психокорекції.
Слід зазначити, що вже сьогодні в Україні стає загрозливою тенденція до погіршення основних демографічних показників, які свідчать про рівень здоров'я в тій чи іншій країні — зростає кількість пенсіонерів і непрацюючих, смертність серед працездатного населення, знижується середня тривалість життя (за різними даними, в Україні вона біля 60 років, а, наприклад, в Японії - понад 80 років).
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) протягом останніх десятиріч розробляє певні програми, стратегії, які спрямовані на поліпшення психічного та фізичного здоров'я, такі як: здоров'я для всіх в новому тисячолітті, втілення в життя потребує фундаментальний підхід, який пропонується ВООЗ, для опрацювання в усіх країнах щодо усвідомлення на державному рівні необхідності формування, збереження, підтримки та відновлення психічного та фізичного здоров'я на трьох рівнях — соціальному, психічному та фізичному при відповідному економічному, матеріально-технічному, психологічному та медичному забезпеченні. Соціальний і психологічний компонент цього потребує переоцінки й усвідомлення особистішої відповідальності за свій рівень психічного та фізичного здоров'я.
Одним із головних напрямів цієї діяльності, на нашу думку, може стати реалізація принципів здорового способу життя, що втілюються через самоорганізацію, самосвідомість, самоактуалізацію й формування відповідних поведінкових реалій особистості на відповідній соціально- економічній основі.
Слід зазначити, що ще понад 20 років тому ВООЗ визначили «фактори ризику», які лежать в основі етіопатогенезу багатьох захворювань. До переліку факторів ризику ввійшли такі чинники, як: 1) стрес; 2) нераціональне харчування; 3) гіподинамія та гіпокінезія; 4) куріння; 5) зловживання алкоголем. Декларація названих факторів суттєво не змінює ситуацію, оскільки потребує реалізації профілактичного напряму сучасної системи охорони здоров'я через формування здорового способу життя. Остання категорія має суб'єктивну й об'єктивну сторону.
Об'єктивно вона потребує сучасних наукових розробок від медико- психологічного до економічного та правового його забезпечення, а суб'єктивно є необхідність соціально-психологічного забезпечення готовності кожної особистості задовольнити одну з найважливіших потреб - формування, збереження, підтримки та відновлення психічного та фізичного здоров'я.
У роботах сучасної української школи валеології під керівництвом доктора медичних наук професора Г.Л.Апанасенка та його учнів-співро- бітників Р.Г.Науменко, А.Н.Волгіної, М.В.Морозова, Г.М.Соколов- ської, В.М.Ширяєвої та інших отримані наукові дані, які дозволили сформувати енергетичну концепцію профілактики хронічних неінфек- ційних соматичних захворювань (Г.Л.Апанасенко, 1992). На жаль, подібних робіт, що торкалися б у такому ж аспекті психічного здоров'я, надзвичайно мало.
Авторський колектив цього видання має на меті заповнити певною мірою брак інформації про психічне та фізичне здоров'я особистості через висвітлення цих проблем у відповідних розділах: 1. Основні поняття та критерії психічного здоров'я. 2. Головні симптоми психічних захворювань. 3. Психодіагностика та психопрофілактика невротичних розладів. 4. Практикум зміцнення психічного та фізичного здоров'я.
Рівні психічного здоров'я особистості
Проблема психічного здоров'я завжди привертала й привертає увагу багатьох дослідників. Існує багато підходів до розуміння і розв'язання цієї проблематики. Сам термін «психічне здоров'я» неоднозначний, він передусім поєднує дві науки й дві галузі практики — медичну та психологічну.
Проблема психічного здоров'я, норми та патології є міждисциплінарною проблемою — філософською, соціальною, психологічною, еволюційною та ін.
Недостатня вивченість принципів організації психіки і самої її суті обумовлюють наявність великого різноманіття теоретичних і методологічних підходів до визначення психічного здоров'я, психічної норми, меж цієї норми та патології. У філософсько-гносеологічному плані різноманітність цих підходів простягається від концепцій жорсткого матеріалістичного детермінізму щодо всіх і всяких форм психічної діяльності (в рамках теорії відображення) до визнання безсмертя душі (нашого «я», «самості» та ін.), особливих форм психічної енергії тощо.
Для вирішення проблеми психічного здоров'я потрібне кардинальне вирішення соціальних умов. Необхідною умовою для розвитку здорової людини є економічна база, психологічне відчуття стабільності в суспільстві, засноване на цілеспрямованій позитивній програмі дій. Здорова людина може розвиватися лише в здоровому суспільстві.
У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: «Здоров'я — це не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів, а й повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя».
Таке уявлення про здоров'я свідчить про тісний психосоматичний зв'язок стану людини з безліччю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Життєдіяльність людини як складної живої системи забезпечується на різних, але взаємопов'язаних рівнях функціонування. Досить умовно можна виділити три доволі специфічних рівня розгляду: біологічний, психологічний і соціальний, на кожному з яких здоров'я людини має особливості свого прояву.
1. Здоров'я на біологічному рівні припускає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів та їх адекватне реагування на вплив зовнішнього середовища. Питання профілактики здоров'я на цьому рівні та лікування хвороб з давніх давен перебувають в полі зору традиційної медицини.
2. Наші уявлення про значення і шляхи забезпечення здоров'я, пов'язаного з психологічним рівнем, поки ще не можуть бути визнані задовільними. Здоров'я на психологічному рівні так чи інакше пов'язане з особистим контекстом розгляду (здоров'ям особистості), в межах якого людина постає як психічне ціле.
Чим більш гармонійно поєднані всі суттєві властивості, що складають особистість, тим вона більш стійка, врівноважена та здатна протидіяти впливам, що намагаються порушити її цілісність (С.С. Корсаков). Благополуччя в психічному здоров'ї може бути порушене:
— домінуванням певних негативних за своєю суттю властивостей характеру;
— дефектами в морально-естетичній сфері;
— неправильним вибором ціннісних орієнтацій.
3. Перехід від психічного до соціального рівня досить умовний. Психологічні властивості особистості просто не існують поза системою суспільних стосунків, до якої вона включена. Людина постає на цьому рівні передусім як істота суспільна. І, відповідно, тут на передній план виходять питання впливу соціуму на здоров'я особистості. Психічне здоров'я зазнає впливу (як позитивного, так і негативного) з боку різних соціальних зв'язків — сім'ї, друзів, роботи, дозвілля, належності до релігійних та інших організацій тощо. Лише люди зі здоровою психікою звичайно почуваються активними учасниками в соціальній системі.
Занедбаність виховання та несприятливі умови оточення стають причиною різних форм неадекватної поведінки людини в суспільстві та кримінального розвитку особистості. Особистість може деградувати або змінитися, якщо зміниться її ставлення до людей, до праці чи колективу. Стійкість і постійність активних взаємин дозволяють особистості підтримувати особисту надійність, долати перешкоди та досягати намічених цілей, здійснюючи реалізацію своїх намірів.
За нашими спостереженнями, понад 40% юнаків характеризуються слабким психічним і фізичним здоров'ям, близько 30% з них мають різні граничні психічні відхилення.
Різні аспекти психічного здоров'я військовослужбовців вивчають М.С.Корольчук, 1985, 1997; П.П.Криворучко, 1998; Д.А.Байнов, 1999; В.М.Крайнюк, 1999; В.В.Стасюк, 1999; В.І. Осьодло, 2001.
Реалізація ідеї психічного здоров'я на соціальному рівні вимагає від суспільства перегляду невиправданих традицій і пріоритетів у сфері виховання та навчання, професійній зайнятості, організації дозвілля та відпочинку, індустрії харчування тощо.
Критерії оцінки психічного здоров'я
У проблемі психічного здоров'я питання про критерії оцінки останнього є ключовими. Низка авторів для характеристики психічного здоров'я пропонують якісь окремі ознаки. Особливої уваги серед цих ознак заслуговує критерій психічної рівноваги. За його допомогою можна судити про характер функціонування психічної сфери людини з різних боків (пізнавального, емоційного, вольового).
Від ступеня виваженості психічної рівноваги залежить врівноваженість людини з об'єктивними умовами, її пристосованість до них (В.Н. Мясищев). Врівноваженість людини та адекватність її реакції на зовнішній вплив мають велике значення в плані розмежування норми та патології - тільки у психічно здорової, тобто врівноваженої людини ми спостерігаємо прояви:
— відносної стійкості поведінки та адекватності її зовнішнім умовам;
— високу індивідуальну пристосованість організму до звичних коливань зовнішнього середовища;
— здатність підтримувати звичне комфортне самовідчуття, морфо- функціональне збереження органів і систем.
Аномалія в психіці особистості найбільш яскраво заявляє про себе в проявах її дисгармонії, втраті рівноваги з соціальним оточенням (тобто з соціумом), в порушенні процесів соціальної адаптації.
Цей критерій органічно пов'язаний з двома іншими: органічністю організацій психіки та її адаптивними можливостями.
Зрозуміло, що якимось одним критерієм не вичерпати всієї суті питання; ідея комплексного підходу до оцінки психічного здоров'я людини є більш перспективною. Сукупність критеріїв основних проявів здорової психіки, що найчастіше наводиться в літературі, можна розподілити відповідно до видів прояву психічного (психічні стани, процеси, властивості, ступінь саморегуляції та ін.). Найчастіше перераховують такі критерії психічного здоров'я:
— властивості особистості: оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості), врівноваженість, етичність (чесність, совістливість, тактовність та ін.), адекватний рівень вимог (претензій), почуття обов'язку; впевненість у собі, невразливість до образ (вміння позбавлятися образ), працелюбство (нелінність), незалежність, безпосередність (природність), відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терпимість, самоповага, самоконтроль;
— психічні стани: емоційна стійкість (самовладання); зрілість почуттів відповідно віку; володіння негативними емоціями (страх, гнів, жадоба, заздрість тощо); вільний природний прояв почуттів та емоцій; здатність радіти; збереження звичного оптимального самопочуття;
— психічні процеси: максимальне наближення суб'єктивних образів до об'єктів дійсності, що відображають (адекватність психічного відображення); адекватне сприйняття самого себе; здатність до логічної обробки інформації; критичність мислення; креативність (здатність до творчості, вміння використовувати інтелект); знання себе; дисципліна розуму (управління думками);
— особливе значення надається ступеню інтегрованості, її гармонійності, консолідованості, врівноваженості, а також таким складовим її спрямування, як духовність (пізнання, прагнення до істини), пріоритет гуманістичних цінностей (добра, справедливості, любові, краси та ін.), орієнтація на саморозвиток, збагачення своєї особистості;
— самоуправління — здорова особистість характеризується вираженою цілеспрямованістю (здобуттям сенсу життя), волею, енергійністю, активністю, самоконтролем, адекватною самооцінкою;
— соціальне здоров'я особистості знаходить відображення в таких характеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності, інтерес до навколишнього світу, адаптація (рівновага) до фізичного та соціального середовища; спрямованість на суспільну справу, культура споживання, альтруїзм, емпатія, відповідальність перед іншими, безкорисливість, демократизм у поведінці.
З іншого боку, можна говорити про характерні ознаки психічного нездоров'я, неблагополуччя, з яких найбільш типовими є:
— властивості особистості, залежність від шкідливих звичок; відхід від відповідальності за себе; втрата віри в себе, свої можливості; пасивність («духовне нездоров'я»);
— психічні стани: тупість почуттів, безпричинна злість; ворожість; послаблення як вищих, так і нижчих інстинктивних почуттів; підвищена тривожність;
— психічні процеси: неадекватне сприйняття самого себе, свого «я»; нелогічність, зниження когнітивної активності; хаотичність (неорганізованість) мислення; категоричність (стереотипність) мислення; підвищена навіюваність; некритичність мислення;
— в цілому така особистість досить дезінтегрована; їй властиві втрата інтересу, любові до близьких; пасивна життєва позиція;
— самоуправління: неадекватність самооцінки; послаблений (навіть до втрати) або, навпаки, невиправдано гіпертрофований самоконтроль; послаблення волі;
— соціальне неблагополуччя виявляється в неадекватному сприйнятті (відображенні) навколишнього світу; дезадаптивній поведінці; конфліктності; ворожості; егоцентризмі; прагненні до влади (як самоціль), прагненні до збагачення, володінні речами та ін.
Психологічний комфорт як умова психічного здоров'я особистості
У доповіді Комітету експертів ВООЗ «Психічне здоров'я і психос- оціальний розвиток дітей» (1979) сказано, що порушення психічного здоров'я пов'язані як із соматичними захворюваннями або дефектами фізичного розвитку, так і з різноманітними несприятливими факторами і стресами, що впливають на психіку і пов'язані з соціальними умовами. Дуже значимою умовою для нормального психосоціального розвитку особистості є забезпечення її емоційних потреб. Здоров'я особистості залежить від багатьох факторів: правильного харчування, режиму дня, перебування на свіжому повітрі, рухової активності тощо. Втім особливе місце в цьому переліку належить психологічному комфорту. Саме з психологічним комфортом і дискомфортом співвідноситься психічне здоров'я в низці психологічних робіт. Дуже часто психологічний дискомфорт виникає в результаті фрустрацій потреб дитини. При авторитарному репресивному стані виховання з боку батьків, вихователів дитячого закладу або вчителів школи діти відчувають фрустрацію таких життєво важливих потреб, як потреба в безпеці, любові, спілкуванні, пізнанні серед дорослих навколишнього світу. Фрустрація цих потреб, що призводить до психологічного дискомфорту, серйозно відбивається на психічному й фізичному здоров'ї дитини. Постійні очікування небезпеки з боку оточуючих, безперервні стресові перевантаження викликають виснаження ще не зовсім сформованої нервової системи дитини, що призводить до різноманітних соматичних і функціональних захворювань.
В основі шкільних неврозів, що часто проявляються у формі різноманітних захворювань (бронхіальна астма, головний біль тощо), як правило, лежить фрустрація однієї або кількох дитячих потреб.
Відома американська вчена-психолог К. Хорні великого значення надавала незадоволенню потреб як передумови для формування неврозів (1993, 1997). Так, згідно з концепцією К. Хорні, для дитинства характерні дві потреби: потреба в задоволенні й потреба в безпеці. Задоволення охоплює всі біологічні потреби в їжі, сні тощо. Основною в розвитку дитини є потреба в безпеці. В даному випадку основний мотив — бути прийнятим, бажаним, захищеним від небезпеки ворожого світу. Вчена вважає, що задоволення потреб у безпеці дитини повністю залежить від її батьків, якщо батьки проявляють справжню любов і тепло до дитини, то потреба в безпеці задовольняється. Завдяки цьому формується здорова особистість. І навпаки, якщо поведінка батьків заважає задоволенню потреби в безпеці, можливий патологічний розвиток особистості. Багато моментів у поведінці батьків можуть призводити до фрустрації потреби дитини в безпеці: нестійка, несприятлива поведінка, глумливість, невиконання обіцянок, надмірна оцінка, а також перевага її братам або сестрам. Тому основним результатом неправильного ставлення з боку батьків є розвиток у дитини базальної ворожості, яка в результаті витіснення проявиться у зовнішній тривожності. З точки зору К. Хорні, виражена базальна тривога у дитини веде до формування неврозу у дорослого.
Наслідком психологічного дискомфорту можуть бути захворювання, що мають невротичний характер.
Отже, для збереження психічного здоров'я особистості дуже значимою і важливою умовою є забезпечення її психологічного комфорту.
Запитання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняття психічного здоров'я особистості.
2. Охарактеризуйте рівні психічного здоров'я особистості.
3. Визначте критерії оцінки психічного здоров'я.
4. Дайте ознаки психологічного комфорту.
5. Визначте умови психічного здоров'я особистості.
6. Опрацюйте основну літературу.
7. Зробіть опорний конспект за темою і опануйте матеріал підрозділу.
Використана і рекомендована література
1. Карвасарський Б.Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1980. — 448 с.
2. Кемпински Д. Психология неврозов. — Варшава: Польская медицина, 1975. — 400 с.
3. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Основи соціально-психологічного забезпечення професійного довголіття // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції: «Проблема безпеки української нації на порозі XXI сторіччя». — К.: ЮВГУ, 1998. -С. 281-288.
4. Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку. Автореф. канд. дис. — К., 1999.
5. Кузнецов В.М., Черневський В.М. Психіатрія. — К.: Здоров'я, 1993. — 344 с.
6. Пірен М.І. Основи конфліктології. — К.: СВГІ, 1996. — 260 с.
7. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я / М.С.Корольчук, В.М.Крайнюк, А.Ф.Косенко, Т.І.Кочергіна; Заг. ред. М.С.Корольчука. — К.: Інкос, 2002.- 272 с.
8. Руководство практического психолога: психическое здоровье детей и подростков в контексте психологической службы / Под ред. И.В.Дубровиной — М.: Академия, 1995. - 170 с.
9. Хорни К. Наши внутренние конфликты. — СПб.: Лань, 1997. — 240 с.
10. Хорни К. Невротическая личность нашего времени: Самоанализ. — М.: Прогресс, 1993. - 480 с.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ... Навчальний посібник...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Особистості
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов