Методологічні аспекти інженерної психології

Логіка викладу: передумови виникнення інженерної психології. Завдання та напрямки. Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології. Методи інженерної психології. Інженерна психологія в систе­мі наук.

♦ ♦ ♦

Передумови виникнення інженерної психології

У поколіннях змінювалися та вдосконалювалися знаряддя праці людини. Багато видів людської діяльності попередніх часів вимагали ви­сокої координації рухів та значних витрат фізичних сил, спритності. То­му узгодження дій людини і техніки зводилося до врахування необхідних анатомічних і фізіологічних особливостей людини в процесі створення та використання знарядь праці. Ці питання розглядала спеціальна наука — фізіологія праці.

На початку XX століття, з появою нових технічних засобів з'явились і нові види трудової діяльності людини — водіння автомобіля, локомоти­ва, літака, пароплава, трамвая тощо. Зміна характеру взаємодії людини з технікою зумовила виникнення нових завдань з вивчення ролі психоло­гічних та психофізіологічних особливостей людини щодо забезпечення її професійної діяльності. Вирішення цих питань було покладено на но­ву наукову дисципліну - психологію праці. Дослідження психофізіологіч­них та психологічних особливостей професійної діяльності пов'язані з іменами І.М. Сєченова, Д. І. Менделєєва, І. П. Павлова, В. М. Бехтєрє- вата інших. І. М. Сєченов першим обґрунтував важливість використан­ня наукових даних про людину для раціоналізації її трудової діяльності; вивчав рефлекторну природу психічних процесів у трудових актах; роз­робив поняття «активного відпочинку» як засобу підвищення працез­датності людини; висвітлив проблему взаємодії органів чуття; створив теорію автоматизованих рухів. Д. І. Менделєєв ще у 1875 р. обстоював необхідність застосування гондоли аеростата як засобу захисту організ­му людини. І. П. Павловта В. М. Бехтєрєв розкрили інформаційну при­роду сигналу та образу ситуації, акцентували на значенні мотиву для діяльності людини. В працях В. М. Бехтєрєва, А. Ф. Лазурського, А. П. Не- чаева відображено загальні та індивідуальні особливості працездатності й втоми, а в працях С. М. Богословського, П. К. Енгельмаєра, Ф. Ф. Еріс- мана значну увагу приділено методам вивчення психологічних, фізіоло­гічних і гігієнічних особливостей різних видів трудової діяльності та класифікації професій. Суттєвий вплив на розвиток прикладних дослі­джень з психології мали роботи Ф. Тейлора з організації управління ви­робництвом, нормування праці, профвідбору в умовах швидкого поши­рення психотехніки. Фахівці цього напряму провели багато досліджень із метою раціоналізації та регуляції праці людини, вивчення індивіду­альних розбіжностей у диференціальній психології та використання їх для профвідбору, раціоналізації режиму праці, формування трудових на­вичок, організації робочого місця спеціаліста. Основні завдання, прин­ципи і методи професіографії, рекомендації з проведення профвідбору та профорієнтації були висвітлені у книзі Г. Мюнстерберга «Основи психотехніки» (1922 р.).

У 1918 р. під керівництвом В. М. Бехтєрєва в Петрограді організова­но Інститут з вивчення мозку та психічної діяльності, в якому створено лабораторію праці, а в 1919 р. — лабораторії рефлексології праці, психо­логії професійних фуп. У 1920 р. засновано Центральний Інститут праці під керівництвом А. К. Гастєва. На базі вчення І. М. Сєченовата І. П. Пав- лова розроблено систему уявлень про організацію рухової активності людини, побудову її рухів, вирішено низку питань зі стандартизації ра­ціональних заходів навчання і трудової діяльності людини з урахуван­ням її біологічних та психологічних особливостей.

У 20-х роках на багатьох великих підприємствах промисловості і транспорту були створені лабораторії психотехніки. Під керівництвом А. Е. Брусиловського, С. Г. Геллерштейна, І. Н. Шпільрейна здійснено цикл досліджень із профвідбору з метою вивчення динаміки працездат­ності і втоми, раціоналізації робочого місця провідників, телефоністів, морських штурманів, обгрунтовано вимоги до розташування обладнан­ня в кабіні літака.

Пізніше Н. М. Добротворський, Н. В. Зимін, К. К. Плаунов, котрі починали свою наукову діяльність у цих лабораторіях, своїми працями визначили напрямки розвитку авіаційної інженерної психології.

У 1921 р. в Москві відбулася І Всеросійська ініціативна конферен­ція з наукової організації праці. Розпочато видання журналів «Организа- ция труда», «Психофизиология труда и психотехника», а з 1932 р. — «Со- ветская психотехника».

У 1927 р. було створено Всеросійське психотехнічне товариство.

Таким чином, технічний прогрес і розвиток виробництва спричи­нили актуалізацію проблеми професійного відбору, яка стала централь­ною в такій науковій галузі знань, як фізіологія та психологія праці. Ос­новні завдання психологи праці у прикладних дослідженнях — це гума­нізація праці та підвищення її продуктивності, тобто профілактика про­фесійної діяльності особистості, виробничого травматизму, створення умов для всебічного розвитку працівника, виявлення його здібностей.

Психологія праці і психотехніка мають на меті не тільки розв'язан­ня завдань профорієнтації, профконсультації, профвідбору і профнав- чання, а й формування комплексного підходу до вивчення і раціоналіза­ції трудової діяльності.

Але надмірне захоплення тестуванням, механічне використання те­стів без розкриття й аналізу змістової частини отриманих експеримен­тальних даних не дали змоги психотехніці оформитись у самостійний науковий напрямок. Крім того, домінуючі в той час ідеологічні установ­ки не сприяли розвитку не тільки психотехніки і педології, а й психоло­гії в цілому.

Подальший розвиток технічного прогресу супроводжувався вини­кненням у середині XX століття серйозних протиріч між потребами ви­робництва, яке швидко набирало . темпів, та його науковим забезпечен­ням. Впровадження автоматизованих систем управління (АСУ) в різні галузі народного господарства суттєво змінило структуру професійної діяльності людини. Віднині переважали не енергетичні, а інформаційні функції, тобто функції програмування, управління, контролю, передба­чення, функціонування та розвитку виробничих процесів. Зміни харак­теру трудової діяльності по-іншому поставили проблему взаємодії люди­ни з технічними засобами виробництва. З одного боку, застосування техніки розширило можливості людини, а з іншого — технічне усклад­нення самої техніки, зростання швидкісних параметрів її дії і, зрозуміло, зменшення часу діяльності самої людини призвели до виникнення но­вих проблем.

Удосконалення техніки шляхом покращення її параметрів у межах існуючих технологій було пов'язане з інтенсифікацією технологічних процесів, із впливом на організм людини несприятливих факторів (мо- нотонія, шум, вібрація і т. д.). Усе це зумовило додаткові навантаження для людини, змушуючи її працювати на межі психофізіологічних мо­жливостей.

Ситуація суттєво загострилася в роки Другої світової війни, коли нову техніку не змогли ефективно використовувати навіть добре навче­ні спеціалісти. Вимоги, які до них висували, перевищували їхні психофі­зіологічні можливості. Це призвело до численних аварій, ретельний ана­ліз яких показав, що вони сталися внаслідок помилок, котрі допускала людина через неправильно спроектовану техніку. Отже, з вичерпанням можливостей професійного відбору і навчання спеціалістів на перший план виступила проблема пристосування техніки та умов праці до людини.

З розвитком та удосконаленням техніки зростало й значення людсь­кого фактора на виробництві. Функціонування технічних пристроїв і операції людини з ними вже розглядалися у взаємозв'язку, що спричи­нило формування поняття системи «людина — машина» (СЛМ). Систе­ми «людина — машина» належать до систем, у яких функціонування ма­шини і діяльність людини пов'язані єдиним контуром регулювання. Ви­моги, що висувають СЛМ до людини, стосуються не стільки анатоміч­них і фізіологічних, скільки психологічних властивостей людини. Саме від них здебільшого залежить інформаційна взаємодія людини з маши­ною. В сучасному виробництві людина, звільнюючись від трудомістких процесів, є відповідальною за ефективність роботи всієї системи. «У вік автоматизації, — пише академік А. І. Берг, — людина стала однією із ла­нок нового ланцюга: машина — керуюча система — людина. Цей ланцюг ускладнюється, коли автоматика управляє багатьма машинами, потоко­вими лініями, цехами, заводами. Не існує безвідмовно працюючих меха­нізмів і машин. Такою ж мірою це стосується засобів ручного і ще біль­ше — засобів автоматичного управління. Відмова, навіть і тимчасова, у роботі будь-якої ланки (а в такому ланцюзі немає важливих чи неважли­вих ланок) вимагає негайного втручання і виконання низки операцій Управління, і притому часто за надто короткий термін, що перевищує фізичні та психологічні можливості людини» [6]. Це по-перше.

По-друге, практика доводить, що передбачити всі ситуації нем­ожливо, і тому керівна та організуюча роль в управлінні залишається за людиною. Тільки людина здатна творчо мислити, що допомагає їй розв'язувати складні проблемні ситуації, нові, не передбачені програ­мою завдання. Кілька прикладів. У першому американському орбіталь­ному польоті космонавт Глен у зв'язку з відмовою автоматики змуше­ний був узяти управління кораблем на себе і здійснити його посадку. Польоти кораблів «Френдшип-7» та «Восход-2» могли б закінчитися трагічно, якби космонавти не скористалися ручним управлінням.

Американські дослідники підрахували, що надійність автоматизо­ваних систем при польоті навколо Місяця становить лише 22%, а з уча­стю людини - 70% і зростає до 93%, якщо людині надати можливість ліквідувати недоліки у роботі різних систем.

Про важливість інженерно-психологічного, ергономічного підходу до проектування систем «людина — машина» свідчать дані американсь­кої статистики: 40% загальної кількості відмов при випробуванні ракет, 63,6% - на морському флоті, майже 81% — в авіації, що зумовлено по­милками людини в управлінні.

Заданими ООН щороку 250 тис. людей гинуть в автокатастрофах, а понад 7 млн зазнають травм. Крім цього, доведено, що у близько 80% випадків такі аварії відбуваються внаслідок неадекватних дій людини. За даними англійського психолога і соціолога Л. Г. Кларка, унаслідок нер­вово-психічних захворювань оператори і диспетчери АСУ втрачають працездатність у віці 40—45 років, що веде до значних економічних і со­ціальних втрат для суспільства [2|.

Розрахунки засвідчують, що з урахуванням вимог та рекомендацій інженерної психології та ергономіки час роботи оператора може скоро­титися не менше ніж на 30%, тобто може бути підвищена продуктив­ність праці на 15-20% [2].

У березні 1957 р. на Всесоюзній конференції з питань психології праці у Москві було прийнято рішення про перехід від психотехнічного напряму дослідження трудової діяльності до психології праці в сучасно­му її розумінні. Крім цього, було визначено самостійну галузь психоло­гічних досліджень — інженерну психологію. Вже у 1959 р. постала лабора­торія інженерної психології у Ленінградському державному університе­ті, яку очолив Б. Ф. Ломов.

Слід зазначити, що в США та Англії такі лабораторії з'явилися ще в середині 40-х років. їхня діяльність пов'язана з іменами таких відомих вчених, як А. Чапаніс, К. Морган, Р. Слейт, К. Крейк. У 1945 р. лаборато­рію інженерної психології ВПС США очолив відомий учений П. Фіттс, а лабораторію ВМФ США — Ф. Тейлор. У 1957 р. у США було створено Товариство інженерних психологів.

Протягом 1960-1965 рр. були створені лабораторії інженерної психології в Московському державному університеті, спеціальні групи в Київському, Харківському та Тбіліському університетах, окремі відділи у ВНДІ технічної естетики, в Інституті авіаційної та космічної медици­ни. З 1964 р. регулярно проводилися наукові конференції з інженерної психології.

В Академії наук України ця галузь психології почала розвиватися у річищі досліджень з кібернетики та систем управління в Інституті авто­матики, а потім і в Інституті кібернетики АН України. В Інституті психо­логії Російської Академії наук (РАН), раніше АН СРСР, лабораторію ін­женерної психології було створено в 1973 р. з ініціативи Б. Ф. Ломова та В. Ф. Рубахіна.

До 60-х років основні дослідження спрямовувалися на аналіз психо­фізіологічних особливостей сприймання інформації, її обробки, прий­няття рішень та виконання моторних дій. З середини 60-х років учені намагалися поєднати ці дослідження у пошуку загальних характеристик і оцінок діяльності людини та системи «людина — машина» взагалі.

З 70-х років розпочалась інтеграція всіх інженерно-психологічних досліджень з метою розробки методів проектування СЛМ та оцінки її функціонування, а також аналізу та оцінки ефективності спільної діяль­ності операторів.

Отже, впровадження і експлуатація нової техніки і технологій вису­нули й нові проблеми, що стали передумовою вимкнення і розвитку та­кої галузі знань, як інженерна психологія. Перша з них — це суттєва від­мінність між проектувальною та експлуатаційною надійністю системи «людина - техніка - середовище». Друга - зростання нервово-психіч- них захворювань, викликаних так званим «індустріальним стресом». Третя - зростання травматизму на виробництві, в транспорті та в побу­ті. Четверта - висока плинність кадрів через невдоволення працівника своєю працею, відсутність можливостей розвитку особистості працівни­ка, а також наявність «психологічного бар'єру» щодо нових видів авто­матизованої діяльності.

Таким чином, на стику психологічних і технічних наук виник ком­плекс спеціальних теоретичних та прикладних проблем, пов'язаних зі створенням комбінованих систем «людина — машина». Вирішення цих проблем тільки інженерними методами стало неможливим. Необхідно було мати інформацію про психічну діяльність людини в сучасних тех­нічних системах, комплексах для вдосконалення їх проектування, ство­рення, експлуатації, транспортування, ремонту тощо. Потреба у визна­ченні цієї інформації і зумовила появу нової галузі знань — інженерної психології.

Інженерна психологія — це наукова дисципліна, що вивчає об'єктив­ні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуа­тації СЛМ.

В інженерній психології розглядаються складні системи «людина — машина», котрі мають такі особливості:

♦ управління об'єктом здійснюється дистанційно, тобто інформація про об'єкт обмежена і в просторі, і в часі, та відображається за допомо­гою інформаційних моделей;

♦ людина не має жорсткої програми своїх дій, оскільки неможливо передбачити всі професійні задачі та способи їхнього вирішення;

♦ оператор при виконанні функцій управління переважно працює у режимі дефіциту часу;

♦ велика відповідальність за прийняття рішень створює значне пси­хічне напруження, яке негативно впливає на ефективність професійної діяльності оператора;

♦ професійна діяльність оператора СЛМ пов'язана із вирішенням задач, що потребують прогностичних, антиципуючих оцінок.

Досягнення головної мети — високої ефективності СЛМ — передба­чає виконання двох основних умов:

♦ покращення технологічних характеристик трудового процесу;

♦ поліпшення умов праці та характеристик трудового процесу, які стимулюють трудову активність людини і, як результат, визначають її ставлення до праці.

Покращення технологічних характеристик трудового процесу можна досягти шляхом:

♦ мінімізації часу використання окремих дій чи операцій трудового процесу;

♦ унеможливлення грубих помилок, які спричинюють аварії;

♦ мінімізації ймовірності помилок, які можуть впливати на стан оператора, на перебіг технологічного процесу або на якість кінцевого продукту;

♦ запобігання навантаженням, які погіршують функціональний стан людини або негативно впливають на її здоров'я, тобто підтримання необхідної працездатності людини у заданому часі її роботи.

Стимулюванню трудової активності людини сприятимуть: підви­щення надійності функціонування технічних систем; раціональна кон­струкція техніки;

♦ відповідність рівня підготовки оператора рівневі складності тех­нічних систем;

♦ естетичний вигляд технічних систем і виробничих приміщень;

♦ мінімізація впливу шкідливих зовнішніх факторів. Трудова актив­ність стимулюється не тільки покращенням характеристик трудового процесу, а й соціальними умовами взагалі, що визначає загальне ста­влення людини до праці.

Завдання та напрямки

Інженерна психологія як наука, шо виникла на стику технічних і психологічних наук, має ознаки цих двох наук.

Як психологічна наука вона вивчає психічні і психофізіологічні про­цеси та властивості людини, які надалі мають бути використані в проек­туванні СЛМ. Тобто під цим поглядом (кутом зору) розробляються ін­женерно-психологічні вимоги та рекомендації, врахування яких сприяє пристосуванню техніки та умов праці до людини. Як технічна наука ін­женерна психологія вивчає принципи і особливості побудови технічних процесів та систем для з'ясування їхніх «вимог».

Урешті-решт вирішується проблема взаємної адаптації людини і технічних систем.

Розв'язання цієї проблеми пов'язано з виконанням таких завдань:

Аналіз функцій людини в СЛМ. Вивчаються та аналізуються структу­ра діяльності оператора, методи опису його діяльності та режиму робо-

 

 

ти. При цьому фокусуються цілі, мотиви, засоби і види операторської діяльності та розробляються критерії їхньої оцінки.

Вивчення процесів приймання інформації оператором. Досліджуються особливості характеристик сенсорного «входу» людини, специфіка ро­боти аналізаторів, процесу сприймання та переробки інформації з ме­тою визначення вимог і рекомендацій щодо форми та темпу її подаван­ня і поєднання різних форм, застосування кодів та побудови в цілому, як і інформаційної моделі.

Вивчення процесів зберігання інформації та прийняття рішень опера­тором. Розглядаються питання зберігання та відновлення інформації в пам'яті людини, її характеристики, види, особливості формування ета­лонів. Вивчається вплив цих процесів на етапі інформаційної підготов­ки прийняття рішень. Досліджуються особливості впливу повної та не­повної, релевантно! та іррелевантної інформації на процес прийняття рішень, а також індивідуально-психологічні особливості оперативного мислення оператора.

Дослідження працездатності оператора. Аналізуються структура ке­руючих дій оператора, механізм їх регуляції з боку вищої нервової систе­ми, швидкість і точність їх виконання. Вивчаються фактори, що вплива­ють на працездатність і втому оператора, вирішуються питання забезпе­чення раціонального режиму його праці та відпочинку, контролю за діяльністю.

Аналіз групової діяльності операторів. При вирішенні цього завдання розглядаються питання організації обміну інформацією між членами групи, їхньої сумісності та спрацьованості, роль лідера, соціально- психологічний клімат, особливості конфліктних ситуацій та шляхи їх­нього розв'язання.

Професійна підготовка операторів. Визначаються умови, методики та критерії профвідбору, формування необхідного рівня психологічної підготовки, засади організації навчання та розробки критеріїв його оцінки, принципи побудови тренажерів та організації тренувань.

Вивчення впливу психологічних факторів на ефективність СЛМ. Вив­чається динаміка працездатності оператора, з'ясовуються допустимі норми його роботи в різних умовах діяльності. Крім того, вирішуються питання впливу різних факторів на швидкість і точність роботи операто­ра, що пов'язано з розробкою експериментальних методик і критеріїн оцінки надійності роботи оператора та СЛМ в цілому. Розробляються методи організації «діалогу» людини і машини з акцентуванням на ра­ціональне конструювання засобів відображення інформації та органів управління.

Організація робочого місця оператора. Обґрунтовується вибір робочої пози оператора, розміщення пульта управління, його розмірів та форми, розташування необхідного обладнання, з'ясовується вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність оператора.

Інженерно-психологічне проектування та оцінка СЛМ. Це є узагальн іо- вальне завдання, при вирішенні якого враховуються усі попередні резуль­тати. При цьому беруться до уваги методологічні принципи проектування та оцінки СЛМ. Для кожного з етапів визначаються певні цілі, завдання і методи оцінювання при проектуванні, побудові та експлуатації СЛМ.

Визначення економічної ефективності інженерно-психологічних розробок. Визначаються річний економічний ефект, коефіцієнт економічної ефек­тивності і термін окупності інженерно-психологічних розробок (ІПР).

Усі ці завдання вирішуються на різних етапах функціонування СЛМ — від проектування до утилізації об'єкта. Загалом же проблематика інже­нерної психології об'єднує низку напрямків, основними з яких є: мето­дологічний, психофізіологічний, системотехнічний, експлуатаційний

Методологічний напрямок характеризується інтеграцією та система­тизацією окремих досліджень, що дає змогу окреслити предмет і об'єкт досліджень, визначити або розробити методи їх вивчення та принципи виведення закономірностей досліджуваних психологічних явищ, вста­новити зв'язок інженерної психології з іншими науками та усвідомити її значення для суспільної практики.

Психофізіологічний напрямок пов'язаний з вивченням таких власти­востей людини, котрі мають найбільше значення в процесі управління та обслуговування техніки.

Основні дослідження спрямовані на:

♦ вивчення психологічних та психофізіологічних характеристик приймання та переробки інформації людиною, властивостей її пам'яті й мислення, здійснення нею керуючих дій;

♦ психологічний аналіз діяльності оператора СЛМ, обгрунтування ролі різних психічних процесів у цій діяльності, вивчення та опис кон­кретних видів операторської діяльності;

♦ розробку методів дослідження та прогнозування ефективності її ілсмодії оператора з технікою, зокрема — швидкості, точності, надійно- ііі п напруженості діяльності оператора та СЛМ;

♦ дослідження впливу емоційних станів оператора на динаміку йо- пі працездатності, особливо стресочинних факторів; розробку методів і і |>и іеріїв оцінки впливу емоційної сфери на діяльність операторів.

Системотехнічиий напрямок зорієнтований на розробку питань ін- і.і исрпо-психологічного забезпечення побудови СЛМ. При цьому вирі­шуються такі завдання:

♦ розробка принципів і методів урахування інженерно-психологіч- иич вимог та рекомендацій на різних етапах проектування, побудови, експлуатації СЛМ;

♦ формування принципів, методів і критеріїв розподілу функцій у системі та визначення оптимального рівня її автоматизації;

♦ дослідження структури й організації потоків інформації, вибір або розробка необхідних технічних засобів відображення інформації (ЗВІ);

♦ визначення структури керуючих дій оператора та підбір необхід­них органів управління;

♦ розробка принципів, методів і критеріїв оцінки ефективності функціонування СЛМ.

Експлуатаційний напрямок пов'язаний з:

♦ проблемами наукової організації праці людини (оптимізація ре­жимів праці та відпочинку, графік роботи, нормування праці, наявність необхідної технічної документації на робочому місці);

♦ проблемами професійного відбору, навчання і тренування опера­торів;

♦ організацією групової діяльності операторів, їхньої взаємодії, комплектуванням виробничих груп, екіпажів, змін;

♦ медико-біологічними та психологічними проблемами підвищен­ня ефективності діяльності оператора, розробкою методів стимуляції діяльності і контролю за станом оператора.

Слід зауважити, що ступінь розробки цих напрямків різний. Спе­ціальний аналіз публікацій з інженерної психології, здійснений у 80-х роках XX століття, показав, що найбільш вивченим можна вважати пси­хофізіологічний напрямок (30-35% усіх надрукованих праць), а най­менш — експлуатаційний (2,5%).

Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології

На початковому етапі розвитку інженерної психології як науки в ба­гатьох дослідженнях переважав машиноцентристський підхід, коли лю­дина розглядалась як елемент технічної системи, а опис та оцінка її діяльності проводилися за схемами та методами, котрі використовува­лися для опису технічних систем. Головне завдання досліджень поляга­ло в описі «вхідних» та «вихідних» параметрів людини, незалежно від її індивідуальності і конкретних обставин діяльності. Цей підхід нав'язу­вав класичні біхевіористські схеми, які були дуже поширені в англо-аме- риканській інженерній психології.

Подальші дослідження свідчили про обмеженість та однобічність такого підходу. Людина не завжди поводила себе так, як можна було сподіватися, уявляючи її одним із елементів технічної або біологічної системи.

Таким чином, у процесі розвитку інженерної психології виникла необхідність принципово нового підходу до аналізу СЛМ, за яким діяль­ність людини-оператора можна було б вивчати у взаємодії всіх психіч них функцій, процесів і станів у контексті цієї діяльності. Треба було не реходити, як слушно зауважував Б. Г. Ананьев, від аналізу людини як оператора (і тільки оператора!) до аналізу оператора як людини. Антро- поцентричний підхід було впроваджено завдяки працям Б. Г. Ананьева, В. П. Зінченка, А. О. Крилова, О. М. Леонтьева, Б. Ф. Ломова, А. Р. Лурії, О. О. Смирнова, Б. М. Теплова, їхні ідеї розвинули у пізніших працях ін­ші дослідники. Були розроблені такі нові принципи, концепції, методи і підходи до вивчення, аналізу та проектування операторської діяльності:

♦ системний підхід до аналізу та оптимізації взаємодії людини і ма­шини (Б. Ф. Ломов) [10];

♦ концепція «інформаційної моделі» (В. П. Зінченко, Д. Ю. Панов) [6];

♦ психофізіологічний і функціонально-алгоритмічний підхід до аналізу трудової діяльності (Г. М. Зараковський) [5];

♦ концепція «оперативного образу» (Д. А. Ошанін) [14];

♦ структурно-алгоритмічний підхід до аналізу і проектування діяль­ності (Г. В. Суходольський) [17];

♦ структурний метод прогнозування надійності СЛМ (А. І. Тувинсь­кий, В. Г. Євграфов) [3];

♦ концепція поетапного моделювання і синтезу біотехнічних та ер- гатичних систем (В. М. Ахутін) [1[;

♦ концепція взаємної адаптації людини і машини (В. Ф. Венда) [2];

♦ антропоцентричний підхід до аналізу та оптимізації СЛМ (Б. Ф. Ломов) [9];

♦ принцип активного оператора (Н. Д. Завалова, В. О. Пономаренко) [4];

♦ структурно-евристична концепція пошарової переробки інфор­мації оператором (В. Ф. Рубахін) |16].

На грунті цих та інших досліджень були сформовані основні специ­фічні принципи інженерної психології:

Принцип гуманізації праці підкреслює провідну, творчу роль людини у трудовій діяльності в процесі функціонування СЛМ. Актуалізується необхідність ураховування вимог людини до технічних систем, психоло­гічних та психофізіологічних можливостей людини й особливостей її взаємодії з іншими в груповій діяльності. Протилежним цьому принци­пові є принцип симпліфікації (спрощення), згідно з яким людина ототож­нюється з технічними елементами системи;

Принцип активного оператора враховує особистісне ставлення опе­ратора до виконання своїх обов'язків, виходячи з того, що за пасивної його позиції в разі термінового переходу до активних дій потрібно буде витратити значно більше енергії, а це, своєю чергою, може вплинути на ефективність роботи СЛМ. Необхідно вже на стадії проектування май­бутньої діяльності оператора визначити її структуру, рівень активності оператора, забезпечивши йому так званий «оперативний спокій», тобто готовність у будь-який час втрутитися у процес функціонування СЛМ і забезпечити своїми діями високу ефективність; Принцип комплексності ґрунтується на ідеях Б. Г. Ананьєва, В. М. Бехтєрєвата інших дослідни­ків про необхідність комплексного вивчення людини. Його реалізація потребує розширення міждисциплінарних зв'язків інженерної психоло­гії з іншими науками, розробки узагальнювальних критеріїв оцінки функціонування СЛМ. Зрозуміло, це не заперечує можливості викори­стання спеціальних для людини і машини критеріїв. Реалізуються ці принципи при застосуванні системного підходу, сутність якого відобра­жена в працях В. П. Кузьміната Б. Ф. Ломова [8; 9; 10].

Людина-оператор — це дуже складна система, що функціонує в іншій складній системі «людина - машина - середовище», котра, своєю чергою, складається із різних підсистем зі своїми взаємовідносинами та зв'язками.

Системний підхід, що використовується для опису та дослідження інженерно-психологічних явищ і процесів, має свої специфічні риси. '

По-перше, психологічні явища розглядаються як багатомірні та ба­гаторівневі системи. Багатомірність виявляється в тому, що психічні процеси аналізуються в сукупності різних характеристик — інформацій­них, операційних, мотиваційних тощо, кожна з яких має свій рівень, — це і забезпечує багаторівневість.

Так, наприклад, процес прийняття рішення може розглядатися з різних боків: і як нейрофізіологічний акт, і як окрема дія, і як творчий процес знаходження або відкриття чогось нового, і як соціально-психо- логічне утворення зі своїми параметрами. При цьому структура і меха­нізми прийняття рішень будуть неоднаковими на різних рівнях психіч­ної регуляції діяльності, а також залежатимуть від технічного та техноло­гічного її забезпечення.

По-друге, складність і специфіка СЛМ, а також обставини, в котрих вона функціонує, зумовлюють відмінність структури діяльності опера­тора, яка впливає на її властивості.

Природні особливості нервової системи, здібності, риси характеру, рівень розвитку когнітивної, емоційно-комунікативної та регулятивної сфер, готовність до діяльності — все це властивості різного порядку, і їх необхідно враховувати при вирішенні проблеми оптимізації СЛМ. Так, зокрема, при оцінці надійності СЛМ, яка функціонує в умовах дефіциту часу, в аварійних ситуаціях, на перший план виступають природні вла­стивості людини, пов'язані з особливостями її нервової системи [12; 13].

По-третє, система психічних властивостей людини постійно змінюєть­ся, розвивається, що потрібно брати до уваги при інженерно-психологіч­ному проектуванні СЛМ. Це можливо за використання основних поло­жень концепції багаторівневої взаємної адаптації людини і машини [2; 11].

По-четверте, всі види СЛМ — цілеспрямовані системи, в яких що лина вибирає або формулює мету, визначає задачі та способи їхнього ви рішення. Тобто мета є «системоутворювальним фактором» (ГІ. К. Ано хін) організації всієї системи психічних процесів, що забезпечують діяльність оператора, при цьому зовнішній вплив на людину опосеред­ковується всім внутрішнім психічним складом особистості.

Таким чином, людина-оператор організовує систему для досягнен­ня обраної нею мети, забезпечуючи СЛМ пластичність її функціонуван­ня. Технічна система розглядається як засіб досягнення заданого резуль­тату, яким користується людина, виконуючи свої дії та отримуючи ін­формацію про результати їх виконання.

Реалізація розглянутих принципів та підходів дає змогу розв'язати основну проблему інженерної психології — гуманізації праці та оптимі- заціїфункціонування СЛМ. цим самим забезпечуючи вирішення основ­ного народногосподарського завдання - підвищення ефективності сус­пільного виробництва.

Методи інженерної психології

Застосовуючи системний підхід, інженерна психологія використовує арсенал методів і конкретних методик, розроблених як у психології праці, так і в суміжних галузях знань (фізіології, кібернетиці, математиці тощо).

За характером отримання даних про діяльність оператора методи досліджень можна поділити на психологічні, фізіологічні та математич­ні. За допомогою психологічних методів здійснюється психологічний аналіз діяльності оператора в реальних або лабораторних умовах, аналіз впливу різних психологічних факторів на результати діяльності операто­ра. Психологічні методи застосовують з метою дослідження або з метою випробування. За результатами досліджень, отриманими за допомогою спостереження, експерименту або опитування, виявляють закономірно­сті діяльності оператора та механізми психічних явищ. У процесі випро­бувань, які проводяться через тестування, з'ясовується наявність необ­хідних психологічних рис та характеристик певного оператора.

Фізіологічними методами послуговуються у вивченні функціональ­ного стану людини, характеру реагування різних систем організму в про­цесі діяльності. Аналіз фізіологічних характеристик дає змогу визначи­ти, як і якою «ціною» здійснюється досягнення відповідної мети.

Математичні методи використовують для статистичної обробки ре­зультатів, пошуку закономірностей, побудови моделей діяльності оператора.

Психологічні і фізіологічні методи є традиційними для психології, і тому для вирішення необхідних завдань розроблено надзвичайно багато методик.

Особливістю методів моделювання є те, що в них розглядуються не реальні процеси, а штучно побудовані об'єкти, які певним чином спів­відносяться з реальними явищами і тому називаються моделями.

Залежно від характеру, моделювання може бути фізичним, матема­тичним, імітаційним.

При фізичному моделюванні вивчається діяльність оператора в лабо­раторних умовах за допомогою спеціального обладнання — тренажерів, стендів, макетів, експериментальних об'єктів. Це інженерно-психоло- гічний експеримент із відтворення психологічної структури та особли­востей реальної діяльності оператора в лабораторних умовах. Утім, таке моделювання передбачає і застосування математичного планування та обробки отриманих результатів.

Математичне моделювання досліджує діяльність оператора за допо­могою математичних моделей — формул, рівнянь, нерівностей, — котрі відображають реальний процес. У такому разі дослідження самої діяль­ності переноситься на перетворення різних формул або вирішення си­стеми рівнянь. При цьому є певні обмеження стосовно застосування от­риманих результатів.

Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою електронно-об­числювальної техніки, яка значною мірою враховує вплив випадкових факторів, зумовлених умовами діяльності, особливостями процесу упра­вління та самою людиною.

На різних стадіях проектування та експлуатації СЛМ можуть бути застосовані різні методи. Так, наприклад, на початкових етапах проек­тування діяльності оператора краще вдаватися до математичних методів моделювання, котрі дають змогу попередньо оцінити СЛМ, діяльність самого оператора та висунути вимоги до її технічного забезпечення. Да­лі доцільно використовувати імітаційне або фізичне моделювання для отримання повніших вихідних параметрів функціонування СЛМ. На за­вершальних етапах проектування виникає необхідність отримання да­них про діяльність оператора, його стан і фактори, котрі впливають на ефективність функціонування СЛМ. Тут уже переважають психологічні та фізіологічні методики. На стадіях випробування та експлуатації дос­лідження здійснюються комплексно, що потребує правильного поєд­нання різних методів.

Слід зауважити, що в інженерно-психологічних дослідженнях за­стосовуються:

♦ антропометричні та біомеханічні методи для реєстрації рухової ак­тивності людини і виявлення різних зон її досяжності;

♦ методи гігієни праці для опису та аналізу факторів виробничого се­редовища — температури, вологості, шуму, вібрації, інтенсивності опро­мінювання, освітлення тощо;

♦ методи соціометрії для проектування спільної діяльності опера го рів, підбору команд, екіпажів.

Проблема класифікації методів в інженерній психології аналогічна тій, котру вивчав Б. Г. Ананьєв, створюючи класифікацію методів суча­сного людинознавства [3], яка може слугувати й інженерно-психологіч­ним дослідженням. Згідно з цією класифікацією всі методи досліджень поділяються на чотири основні групи:

♦ організаційні, до яких належить система методологічних засобів, що забезпечують комплексний підхід до дослідження СЛМ. Характер­ною рисою міждисциплінарних досліджень є не поєднання окремих ре­зультатів, отриманих у незалежних дослідженнях, а організація такого дослідження, в якому синтезовані різні дисципліни;

♦ емпіричні, що охоплюють усі методи отримання наукових даних. Це методи спостереження і самоспостереження, експериментальні ме­тоди здобуття даних у лабораторному та виробничому експериментах, діагностичні методи (тести, анкети, інтерв'ю, бесіди, соціометрія тощо), методи аналізу процесів і продуктів діяльності (хронометрія, циклогра­фія, трудовий метод, професіографічний опис іт. ін,), моделювання;

♦ обробки даних, до яких належать методи кількісного та якісного опису наявних даних, добору необхідних критеріїв їх зіставлення;

♦ інтерпретації отриманих результатів у контексті цілісного опису діяльності людини та функціонування СЛМ.

Інженерна психологія в системі наук

Інженерна психологія розвивається в тісному зв'язку з іншими нау­ками, зокрема вбирає та використовує їхні досягнення, ставить перед ними нові проблеми, стимулюючи їхній розвиток.

Перш за все розвиток інженерної психології пов'язаний із розвит­ком психологічної науки в цілому, оскільки основний об'єкт вивчення психології — людина, а в інженерній психології - людина-оператор, тоб­то людина, котра здійснює трудову діяльність у взаємодії з машиною, предметом праці та зовнішнім середовищем за допомогою дистанційно­го управління.

Досліджуючи процеси функціонування СЛМ, інженерна психоло­гія опирається на методологічну базу - принципи, теоретичні концеп­ції, схеми, які розроблені в загальній психології. Вона використовує знан­ня про закономірності перебігу психічних процесів (сприймання, пам'я­ті, мислення), у відповідності з якими людина-оператор приймає інфор­мацію, її запам'ятовує та переробляє. Велике значення мають дані пси­хофізіології, що розкривають фізіологічне забезпечення психічних про­цесів, індивідуальні особливості їхнього вияву та допомагають з'ясувати психофізіологічну «ціну» досягнення певної мети. Дуже тісними є зв'яз­ки інженерної психології з психологією праці — в напрямку вивчення ме­ханізмів регуляції трудової діяльності, раціональної організації праці, професіонального відбору та навчання операторів. Інженерна психоло­гія дотична і до проблем соціальної психології. Сучасні СЛМ, як правило, обслуговує значна кількість людей, і тому виникають питання щодо формування виробничих груп, екіпажів, налагодження комунікаційних зв'язків, соціально-психологічного клімату тощо. Втім, усі соціально- психологічні проблеми у даному випадку вирішуються тільки у специ­фічному ракурсі — взаємодії людей у СЛМ.

Розширення та збагачення сфери досліджень інженерної психоло­гії, а також установлення численних міждисциплінарних зв'язків зумо­влені постійно зростаючою складністю СЛМ та суттєвим впливом зов­нішніх факторів середовища.

Навколо інженерної психології почав утворюватися науково-прак­тичний комплекс — ергономіка, метою якої є розгляд системи «людина — техніка - середовище» (СЛТС) з акцентуванням передусім фізіолого-гі- гієнічного аспекту досліджень і рекомендацій.

Складність сучасних систем зумовлює підвищення ролі соціальних та організаційних факторів на виробництві. Функціонування таких со- ціотехнічних систем значною мірою залежить від ефективності упра­вління ними. В цьому плані інженерна психологія співпрацює з психоло­гією управління, яка вивчає структуру управлінської діяльності при за­стосуванні різних автоматизованих систем.

Інженерна психологія також взаємодіє з такими дисциплінами, як кібернетика, системотехніка, загальна теорія систем, теорія зв'язку та ін.

Кібернетика є наукою про загальні закономірності процесів упра­вління різними системами - живими організмами, технікою, суспіль­ством. Отже, врахування досліджень у цій галузі допомагає інженерній психології вивчати сучасні СЛМ з єдиних позицій, інтегруючи такі різні складові системи, як людина і машина. При цьому, зрозуміло, врахову­ються як специфіка діяльності людини-оператора, котра підпорядкова­на біологічним та психологічним законам, так і специфіка роботи маши­ни, що зумовлена фізичними та хімічними законами.

Неабияке значення має використання досягнень математики, за­стосування математичних методів, особливо на стадіях проектування СЛМ.

Зміцнюються взаємозв'язки між інженерною психологією та еконо­мікою. Впровадження у виробництво інженерно-психологічних розро­бок і рекомендацій потребує визначення їхньої економічної ефективно­сті, доцільності залучення додаткових коштів.

Запитання для самоконтролю

1. Сформулюйте завдання і напрямки досліджень інженерної психології.

2. Назвіть основні принципи системного підходу в інженерній психології.

3. Наведіть класифікацію методів дослідження в інженерній психології.

4. Який зв'язок інженерної психології з іншими науками?

Використана і рекомендована література

1. Ахутин В. М. Поэтапное моделирование и синтез адаптивных биотехниче­ских и эргатических систем // Инженерная психология: теория, методоло­гия, практическое применение. — М., 1977. — С. 149-181.

2. Венда В. Ф. Инженерная психология и синтез систем отображения инфор­мации. — М., 1982.

3. Губинский А. И., Евграфов В. Г. Эргономическое проектирование судовых систем управления. — Л., 1977.

4. Завалова Н. Д., Пономаренко В. А. Значение теоретических концепций психологии для прикладных исследований // Психологический журнал. — 1981,-№6.-С. 3-16.

5. Зараковский Г. М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. — М., 1966.

6. Зинченко В. П., Леонова А. Б., Стрелков Ю. К. Психометрика утомления. — М„ 1977.

7. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності / Підручник. — К.: Ельга, Ніка- Центр, 2004. - 400 с.

8. Кузьмин В. П. Исторические предпосылки и гносеологические основания системного подхода // Психологический журнал. — 1982. — № 3. — С. 3-15; № 4. - С. 3-14.

9. Ломов Б. Ф. Человек и техника. — М., 1966.

10. Ломов Б. Ф., Осницкий А. К. О влиянии вероятностного прогнозирования на непреднамеренное запоминание событий // Психологические механизмы па­мяти и ее закономерности в процессе обучения. — Харьков, 1970. — С. 137-141.

11. Методология инженерной психологии, психология труда и управления / Под ред. Б. Ф.Ломова, В. Ф. Венды, - М., 1981.

12. Небылицын В. Д. Надежность работы оператора в сложной системе упра­вления // Инженерная психология. — М., 1964. — С. 358—367.

13. Небылицын В. Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. — М., 1976.

14. Ошанин Д. А. Роль оперативного образа в выявлении информационного содержания сигналов // Вопросы психологии. — 1969. - № 4. — С. 21-27.

15. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук га ін. / За ред. Ю. Л. Трофімова. - К., 1999.

16. Рубахин В. Ф., Филиппов А. В. Психологические аспекты управления. — М., 1973.

17. Суходольский Г. В. Структурно-алгоритмический анализ и синтез деятель­ности. — Л., 1976.

18. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник. — К.: Либідь, 2002. — 264 с.

Додаток

Методологічні та теоретичні проблеми психології

Навчально-методичний комплекс

Мета і завдання дисципліни

Навчальна дисципліна «Методологічні та теоретичні проблеми психології» призначена для підготовки психологів і має на меті сформу­вати у студентів психологічні знання з історії розвитку та становлення наукової психології; надати допомогу особистості у з'ясуванні власної природи, розкрити унікальність свого внутрішнього світу, визначити рушійні сили власного розвитку; опанувати принципи та методи науко­вого пізнання; визначити стан сучасної психологічної науки і розвиток її загальної теорії.

Викладання дисципліни здійснюється шляхом читання лекцій, проведення семінарських і практичних занять, самостійної підготовки. На лекціях доводяться основні теоретичні та методологічні положення сучасної психології, зміст і суть основних її категорій. На семінарах по­глиблено вивчаються теоретичні питання, які розглядаються на лекцій­них заняттях. Практичні заняття спрямовані на формування у студентів необхідних практичних навичок роботи.

Самостійна робота студентів організовується і проводиться за окре­мими завданнями з переліком питань для опрацювання та рекомендова­ної літератури.

У результаті вивчення курсу студенти повинні знати:

стан сучасної психологічної науки і перспективи її розвитку; природу психічного та принципи побудови системи психологічних знань;

методологію і принципи психологічного дослідження; основні психологічні категорії, 'їх зміст і перспективи розвитку; вміти:

проводити теоретичні, експериментальні дослідження психологіч­них явищ відповідно до наукового методу;

визначати причинно-наслідкові залежності між психологічними явищами, давати їм обгрунтовану інтерпретацію;

визначати предмет психології на сучасному етапі, основні психоло­гічні категорії, їх суть і зміст.