ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ КЕРІВНИКІВ - раздел Психология, Охарактеризувати перспективні проблеми психології управління на сучасному етапі Поняття „Тип” (З Грец. — Відбиток, Форма) Висвітлює Характерні Риси Особисто...
Поняття „тип” (з грец. — відбиток, форма) висвітлює характерні риси особистості, представника певної групи людей. Характерологічними особливостями керівника є суспільна скерованість особистості, „потаємне” „Я” і стереотипи поведінки, які в сукупності становлять цілісність поняття „тип керівника”.
Тип керівника — сукупність характерологічних особливостей, які в узагальненій формі описують певну категорію людей, пов’язаних з управлінською діяльністю.
На формування типу керівника впливають: політична система суспільства (тоталітарна, демократична тощо); виробничі відносини, які залежать від способу господарювання; загальнолюдські цінності; цінності конкретного суспільства, які становлять мораль (релігія, традиції, «неписані закони» тощо); психофізіологічна природа людини, зумовлена способом існування індивіда як частки природної системи (проявляється переважно в потребах); національний менталітет.
Тип поведінки керівника є суттєвим чинником впливу на якість і ефективність роботи організації. Згідно з теорією К.Юнга, залежно від способів сприймання інформації й процесу прийняття рішень виділяють чотири типи особистості:
1. Ті, які думають свідомо. Такі особистості люблять порядок, чіткість і контроль, надають перевагу короткочасним програмам і приймають стандартні рішення.
2. Ті, які думають інтуїтивно. Вони більш схильні до довгострокового планування, проявляють нахили до інновацій, сміливо йдуть на ризик.
3. Ті, які відчувають свідомо. Привабливими вважають короткочасні програми, особливу увагу приділяють людському фактору.
4. Ті, які відчувають інтуїтивно. Здебільшого покладаються на інтуїцію, уникають правил, їх приваблюють довгострокові цілі й проблеми, що вимагають нестандартних рішень.
На основі цієї теорії в США були розроблені тести, застосування яких дає змогу виявляти охарактеризовані вище типи керівників.
У багатьох сучасних дослідженнях йдеться про новий тип керівника, який головним своїм завданням вважає створення власного іміджу і таким чином сприяє формуванню й утвердженню бюрократії.
Керівники бюрократичного типу. Зовні вони намагаються підкреслити свою перевагу, але дуже некомфортно почувають себе під час взаємодії із підлеглими. Проявляють активність у роботі різних комітетів. У своїх безпосередніх керівників створюють враження постійної зайнятості. Головна шкода від такого типу керівників полягає в зниженні рівня мотивації до сумлінної праці серед кваліфікованих працівників.
Велику пізнавальну й практичну цінність мають дослідження поведінки керівників у конфліктній ситуації, на основі якої виділяють п'ять типів управлінців: конкуруючий, компромісний, той, який пристосовується, уникає та співпрацює.
Традиційна типізація стверджує, що в управлінській культурі наявні чотири основні типи керівників:
1. „Майстри”.Дотримуються традиційної системи цінностей, яка охоплює виробничу етику і ставлення до співробітників, що залежить від того, наскільки творчо вони виконують свої обов'язки.
2. „Борці з джунглями”. Пристрасно прагнуть до влади, сприймають себе та інших мешканцями „людських джунглів”, де кожен прагне „з'їсти” іншого, їх інтелектуально-психічний потенціал скерований переважно на забезпечення власної вигоди й добробуту. Колег по роботі сприймають як конкурентів або ворогів, а підлеглих — як засіб боротьби за владу.
3. „Люди компанії”. Ідентифікують себе з організацією, до якої належать. Усвідомивши свою психологічну слабкість, прагнуть підпорядкувати себе іншим, дбаючи більше про безпеку, ніж про успіхи.
4. „Гравці”.Розглядають ділове життя та свою роботу як своєрідну гру, люблять ризикувати, але обґрунтовано, схильні до нововведень. Прагнуть не створення власної „імперії”, а задоволення від перемоги.
Серед сучасних керівників корпорацій найширше представлений саме останній тип. Керівникам, які мають найвищі посади, найчастіше притаманні риси „гравців” та „людей компанії”.
Російський психолог Ю.Красовський розглядає принципи класифікації типів керівників як результат професійного емпіричного досвіду керівника. Крім стилів організаційної поведінки, він виділяє дві групи типів керівників:
1. „Опорні” — співробітники, які становлять ділову основу організації. До них належать типи „творець” і „незамінний”, які є ядром організації, забезпечують активність її функціонування.
2. „Ажурні” — „прикраса” організації, створюють фон, однак, ніколи не стануть опорою підрозділу або організації. До цієї групи належать поширені стереотипи, що проявляються зі значною мірою стійкості:
— „мораліст”. Схильний до розмірковування на моральні теми, любить повчати, вказувати на недоліки тощо;
— „дилетант”. Береться за будь-яку справу, незважаючи на відсутність знань, досвіду для їх здійснення;
—„скептик”. Його супроводжують недовіра, сумніви у всьому;
—„попелюшка”. Це слухняні виконавці, яким нерідко доводиться братися за невдячну роботу, не претендуючи на відповідну оцінку своїх старань;
—„себелюбець”. Характеризується загостреним почуттям гонору, дуже активний, намагається демонструвати свої можливості й здібності тощо;
—„діловий”. Його характеризують прагматичність, відсутність відчуття перспективи;
—„гравець”. Здатен швидко захоплюватися здійсненням справи, але так само швидко й „охолоджуватися”. Його інтереси й мотиви нестійкі та вибіркові. У випадку жорсткого контролю та відповідальності йому під силу складні завдання, він бере активну участь у життєдіяльності організації;
—„енергійний”. Відрізняється надзвичайною активністю;
—„архіваріус”. Надзвичайно педантичний і скрупульозний, неухильно виконує інструкції. Охайність і ретельність допомагають виконувати роботу, яка для інших є важкою та нецікавою.
В управлінській практиці поширені й такі типи керівників:
—„штабіст”. Йому властива висока виконавча дисципліна, самоорганізація праці, вміння діяти згідно із законом, функціональне мислення. Проте він не здатен до самостійних рішень в екстремальних ситуаціях, ризику, відповідальності тощо;
— „борець за справедливість”. Проявляє ініціативу, добропорядність, принциповість, професіоналізм у роботі. Попри певну зовнішню схожість суттєво відрізняється від „скандаліста”, у якого завищений рівень домагань при недостатності кваліфікації та здібностей;
— „орач”. Ретельно виконує свої службові обов'язки, кар'єра для нього — не самоціль, а моральне заохочення, яке часто важить більше, ніж матеріальне;
—„імітатор”. Отримавшикерівну посаду випадково або завдяки зв'язкам, він імітує бурхливу діяльність, оточує себе „привілейованими”, проявляє надмірну активність. Здебільшого йому не вистачає професійної, ділової компетентності.
Незалежно від домінування особливостей, на підставі яких можна зарахувати керівників до певного психологічного типу та які визначають стиль їх роботи, кожен із них повинен бути наділений рисами, без яких неможливо розробити стратегію своєї поведінки й управлінську кар'єру. До таких рис належать:
1. Історія. Допомагає суб'єктам управління спостерігати, осмислювати простір і час, які відходять у минуле, максимально застосовувати набутий досвід в управлінській діяльності, у виробленні власного стилю керівництва й типу поведінки. Однак більшість керівників ігнорує ці уроки, найімовірніше через незнання їх.
2. Аналіз. Дає змогу спостерігати й оцінювати справи в певний момент. Для цього керівникові необхідно немало знати, спиратися на якомога ширшу інформацію, бути високорозвиненою особистістю.
3. Передбачення. Забезпечує відчуттям впевненості перспектив розвитку, правильності обраного типу поведінки. Однак без усвідомлення уроків історії та аналітичних навиків досягти цього неможливо. Інакше передбачення нічим не відрізнятиметься від примітивних прогнозів, які ніколи по-справжньому не допомагають справі.
Урахування цих чинників є запорукою опанування керівником культури управління, допомагає виробити в собі необхідну для будь-якої управлінської діяльності рису— почуття відповідальності.
визначити структуру сучасної психологічної науки та місце в ній психології управління... сформулювати предмет об cent єкт та завдання психології управління... проаналізувати основні періоди зародження та розвитку психології управління...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ КЕРІВНИКІВ
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
ТА МІСЦЕ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В НІЙ
Психологія управління - це відносно молода галузь науки. Виникла вона з домінуванням у суспільстві поняття „менеджмент”. Оксфордський словник англійської мови розкриває зміст цього терміна так: спо
ПРЕДМЕТ, ОБ¢ЄКТ І ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
На основи психології управління, визначення її предмета, завдань, формування та розвиток методології вплинули економіка, наукове управління, кібернетика, соціологія, психологія праці, соціальна пс
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
У процесі розвитку психології управління як науки поступово сформувалися її основні категорії, ключові поняття, які характеризують найбільш закономірні, суттєві зв'язки й відносини в організовані
ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
Управління у своїх первісних формах виникло ще в доісторичні часи й існує стільки ж, скільки й людина. Появі психології управління як науки передував тривалий період накопичення знань про людину,
Контрольні запитання та завдання
1. Укажіть місце психології управління як серед інших наук, опишіть зв’язки між ними.
2. Яка історія становлення предмета психології управління?
3. Що є предметом і об’єктом психо
Список рекомендованої літератури
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская.- Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.
Генов, Ф. Психология управления [Текст] / Ф.Ге
ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення функцій управління;
— визначити принципи класифікації функцій;
— проаналізува
КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ
Психологічний зміст управлінської діяльності розкривають структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку. Однак до сьогоднішнього дня ще недостатньо обґрунтоване поняття „
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІЇ ПЛАНУВАННЯ
До головних функцій управління належать - планування та прийняття управлінських рішень. Це є процедури, спрямовані на виявлення розбіжностей між поточним станом справ в організації та його ідеальни
Контрольні запитання та завдання
1. Дайте характеристику класифікації функцій управління.
2. Планування як функція управління. З чого повинен складатися план?
3. Сутність стратегії, її різновиди.
4. Сфор
Список рекомендованої літератури
Абульханова-Славская, К.А. Стратегия жизни [Текст] /К.А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1991.- 299 с.
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Зем
УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Прийняття рішень є психологічно найскладнішою процедурою, найголовнішим оцінювальним критерієм здібностей, умінь і навичок керівника. Незалежно від схеми управлінської діяльності, ступеня її детал
ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ
Психологія відіграє важливу роль в ефективному виконанні функцій управління. Саме тому помітна актуалізація управлінських процесів, які базуються насамперед на знанні психологічних особливостей у
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ЯК ВАЖЛИВОЇ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ
Мотивація - одна з провідних функцій управління, оскільки досягнення основної мети залежить від злагодженості роботи людей. Кожен ефективний керівник намагається переконати співробітників працюва
В УПРАВЛІННІ
Контроль передбачає спостереження за процесом управління, оцінювання результатів, співвіднесення їх із визначеною ціллю. У психологічному аспекті - це особливий вид діяльності, пов'язаний із нада
Контрольні запитання та завдання
1. Розгляньте основні психологічні механізми організації діяльності.
2. Прийняття управлінського рішення – як функція управлінської діяльності.
3. Які основні форми прийняття упр
Список рекомендованої літератури
Вудкок, М. Раскрепощенный менеджер [Текст] / М.Вудкок, Д.Френсис. – М.: Дело, 1991.- 320 с.
Вилюнас, В.К. Психологические механизмы мотивации человека [Текст] / В.К.Вилюнас. – М.: МГУ, 199
Тема 4. УПРАВЛІНСЬКЕ СПІЛКУВАННЯ
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— визначити види управлінського спілкування;
— проаналізувати види міжособистісного спілкування за певними крите
ЙОГО КОМПОНЕНТИ
Управлінське спілкування — це ділове спілкування між суб'єктом і об'єктом управління в соціальних організаціях, що відбувається за допомогою певних засобів і зумовлене
Когнітивно-інформаційний компонент управлінського спілкування
Поняття „спілкування”, „комунікація”, „обмін інформацією” часто вживаються як тотожні. Це зумовлено не тільки їх спільною семантичною основою, багатозначністю як у науковому, так і в буденному розу
Регулятивно-поведінковий компонент управлінського спілкування
Вивчення цілей і специфіки спілкування у виробничому процесі передбачає виокремлення в його структурі універсальної властивості, яка зумовлює всі форми його вияву. Такою властивістю для упра
Соціально-перцептивний компонент управлінського спілкування
Вирішальною складовою частиною управлінського спілкування є процес сприйняття керівником працівника і навпаки, який позначають поняттям „соціальна перцепція”, яке запропонував Дж.Бр
Афективно-емпатійний компонент управлінського спілкування
Емпатія— це особливий спосіб розуміння іншої людини, коли домінує не раціональне, а емоційне сприйняття її внутрішнього світу. Емоційна природа емпатії і проявляється в тому, що ситуація ін
ФУНКЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ
Управління діяльністю персоналу доцільно розглядати на двох рівнях: інтегральному і локальному (В.А.Семиченко).
На інтегральному рівніуправлінське спілкування забез
Контрольні запитання та завдання
1. У чому полягає сутність поняття “управлінське спілкування” та які його основні види?
2. Визначте критерії та види міжособистісного спілкування.
3. Які ви знаєте підходи щодо ст
Список рекомендованої літератури
Албастова, Л.Н. Технологии эффективного менеджмента [Текст] : учеб.- практ. пособие / Л.Н.Албастова. − М.: Приор, 1998. - 288 с.
Андреева, Г.М. Социальная психология [Текст] / Г.М.Ан
Тема 5. КЕРІВНИЦТВО І ЛІДЕРСТВО
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення організаційної структури управління;
— визначити традиційні компоненти структури управ
ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ
Щодо діяльності організації, то термін „управління” зазвичай вживають у таких значеннях:
1. Функція, спеціальний вид діяльності в організації.
2. Соціальна категорія людей, які в
ФОРМАЛЬНІ ТА НЕФОРМАЛЬНІ ВІДНОСИНИ В ГРУПІ
У будь-якій первинній групі з моменту її створення починає формуватися складна система міжособистісних відносин подвійного плану: формальних (ділових, службових, офіційних) і неформальних (неофіці
Контрольні запитання та завдання
1. У яких поняттях вживається термін “управління”? З чого складається організаційна структура управління?
2. Що розуміють під формальними та неформальними структурами організації?
Список рекомендованої літератури
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская. − Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.
Бойко, В.В.Социально-психологический кл
УПРАВЛІНСЬКІ РОЛІ КЕРІВНИКА
Роль керівника в організації є багатоплановою. Він має право вирішувати, впливати на підлеглих, що передбачає певний тип стосунків з іншими людьми. Особистісний авторитет керівника й офіційні повно
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТИЛІВ КЕРІВНИЦТВА
У кожного керівника складається певний стереотип управлінської діяльності, який в управлінні називають стилем керівництва.
Стиль керівництва — система принципів, но
Контрольні запитання та завдання
1. Охарактеризуйте ролі, які можуть бути властиві керівникам.
2. У чому полягають спільні риси керівництва та лідерства? Які їх відмінності?
3. Розкрийте роль керівника як новатор
Список рекомендованої літератури
Бандурка, А.М. Психология управления [Текст] / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская. − Х.: ООО "Фортуна-пресс", 1998. - 464 с.
Веснин, В.Р. Основы менеджмента [Текст]
НА ПІДЛЕГЛИХ
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення влади як чинника впливу керівника;
— визначити основні джерела влади;
— проан
ВЛАДА ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ
Влада і авторитет проявляються тією мірою, якою одна сторона, мобілізуючи свої можливості, намагається змінити поведінку іншої за допомогою засобів впливу. Зумовлені психологічним впливом зміни зн
КОМПОНЕНТ УПРАВЛІННЯ
Від стилю й методів роботи з підлеглими великою мірою залежить авторитет керівника.
Іноді управлінці думають так: "Я — керівник, моє завдання — керувати підлеглими (тобто виробничим
Контрольні запитання та завдання
1. Розкрийте сутність, необхідність та значення влади.
2. Що може слугувати джерелом влади (Дж. Френч, Б.Рейвен)?
3. Що розуміє під джерелом влади К.Хейлс?
4. У чому поля
Список рекомендованої літератури
Агеев, В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы [Текст] / В.С.Агеев. – М.: МГУ, 1990. – 240 с.
Арутюнов, С.А. Этносы и культуры. Проблемы взаимодействия [Текст]
ОСОБЛИВОСТІ МЕНЕДЖЕРА
Спершу психологія управління основну увагу приділяла плануванню, економіці, маркетингу, організаційно-технічній сфері управління. У 70-ті рр. XX ст. з усвідомленням ролі організації та учасників
Контрольні запитання та завдання
1. Які знання щодо темпераменту необхідно мати і враховувати керівнику організації?
2. Розкрийте сутність типологізації характерів щодо когнітивного, афективного і практичного компонентів.
Тема 9. ЗДОРОВ¢Я КЕРІВНИКА
Після вивчення даної теми студенти повинні вміти:
— сформулювати визначення організаційної структури управління;
— визначити традиційні компоненти структури управ
ЗДОРОВ¢Я ЯК ФАКТОР ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА
Для діяльності менеджера, на якого покладається функція управління та відповідальності за успішну роботу колективу організації, дуже важливе фізичне та психологічне здоров'я. Сучасні менеджери пови
СТРЕС І РИЗИК У ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА
З усіх органів людського організму найбільш беззахисний головний мозок, який забезпечує майже 25% усіх обмінних процесів. Функціонування нервової тканини залежить насамперед від рівня глюкози в к
Контрольні запитання та завдання
1. Визначте сутність поняття “здоров¢я керівника”, його компоненти.
2. У чому полягає фізичне здоров¢я керівника та які є критерії біологічного віку?
3. Охарактеризуйте
Список рекомендованої літератури
Обозов, Н.Н. Психология работы с людьми [Текст] / Н.Н.Обозов, Г.В.Щекин. − К.: МАУП, 2004.- 228 с.
Орбан-Лембрик, Л.Е. Психологія управління [Текст] / Л.Е.Орбан-Лембрик. – К.: Академ
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов