Питання для самоконтролю
1. В чому полягають характерні особливості музичного мислення.
2.Що таке змістовна (моделююча) сторона мистецтва..
3. У чому полягає комунікативна функція мистецтва.
4.Основні прийоми, якими користуються у композиторській та виконавчій діяльності для полегшення процесу музикально-естетичної комунікації.
5.Навести приклади використання окремих засобів музичної виразності з метою адекватно організувати процес сприймання музики слухачем.
6.Що таке інерція сприймання, її роль у організації процесу сприймання музики.
7.Яким чином інерція сприймання пов’язана з стереотипізацією як необхідним елементом музичного мислення.
8.Навести конкретні приклади використання принципів слідування інерції сприймання та її порушення.
9.Прийоми , які стимулюють творчу активність дітей.
10.Ігрова ситуація як дієвий засіб впливу на психічну активність дітей.
. 11.Сутність дитячої імпровізації на уроці музики.
Педагогічний аспект. 1)Важливо розглянути на занятті педагогічні умови розвитку музичного мислення ( зробити акцент на необхідності проведення грамотного аналізу музичних творів, відбору для прослуховування музичних пʼєс, доступних за змістом , на дотриманні принципу системності у підборі репертуару тощо).
2) Аргументувати необхідність створення у учнів відповідної установки на прослуховування (ставлення до музики лише як до розважального засобу дуже гальмує розвиток музичної культури школярів).
3)Виявити залежність аналітико-синтетичної діяльності людини від здатності диференціювати елементи музичної фактури, що, в свою чергу, залежить від ступеню розвитку перцептивних музичних здібностей (звуковисотного слуху, відчуття ладу, музикально-ритмічного відчуття, тембрового, гармонічного, динамічного слуху тощо ).
3) Прояснити роль накопичення в процесі шкільного навчання різноманітного музичного матеріалу (адже основа музичного мислення – напрацювання відповідних стереотипів).
4)Приділити увагу особливостям процесу моделювання змісту музики на уроці.
Для самостійного опрацювання пропонується питання:
Розвиток проблеми музичного мислення (історичний аспект)
Рекомендована література:
1.Мазель Л А. Питання аналізу музики. – Москва, 1991.
2.Науменко С.І.Основи вікової музичної психології. – Київ, 1995.
3.Тєплов Б.М.Психологія музичних здібностей. – Москва, 1985.
Тестове завдання до практичної роботи «Діагностика рівня розвитку та умови формування музичних здібностей»
1. Здібність – це
а) індивідуально-психологічна характеристика особистості, яка визначає спроможність виконання певної діяльності;
б) сукупність знань, вмінь та навичок, притаманна даній персоні;
в) риса характеру людини, яка є необхідною передумовою досягнення певного результату в діяльності;
г) психологічна якість, притаманна виключно талановитим та геніальним людям.
2.Здібності
а) передаються через генотип людини;
б) формуються в процесі діяльності на основі задатків;
в) виникають і розвиваються під впливом зовнішнього середовища, і їх якість залежить виключно від характеру цього впливу (теорія «чистого аркушу»);
г) формуються виключно в процесі усвідомлення психологічних механізмів тієї або іншої діяльності.
2. Музикальність – це
а) вміння виконувати на музичних інструментах складні за фактурою музичні п’єси;
б) висока ерудованість в царині музичного мистецтва;
в) комплекс музичних здібностей, необхідних для занять музикою;
г) сукупність здібностей, які є необхідною передумовою здійснення музичної діяльності.
4. Амузія – це
а) здатність музикувати;
б) індивідуально-психологічна якість людини, яка характеризує її вибіркове ставлення до окремих музичних стилів;
в) вкрай низький рівень музичних здібностей;
г) відставання у музичному розвитку.
5. Звуковисотна чутливість – це
а) здатність чути дуже тихі звуки;
б) сила емоційного відгуку на мелодію, яка прослуховується;
в) здатність розрізняти і визначати інтервальні співвідношення у верхньому регістрі шкали;
г) характеристика музичного слуху, яка стосується здатності розрізняти близькі за висотою звуки.
6. Відчуття ладу – це
а) відчуття узгодженості між звучанням мелодії та акомпанементу;
б) здатність визначити, які інтервальні співвідношення існують між звуками, що утворюють мелодію;
в) вміння визначити тональність музичної пʼєси;
г) здібність, яка дозволяє емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії.
7. Гармонічний слух – це
а) музична здібність, яка проявляється в здатності розрізняти ладові функції акордів, що входять до структури музичного твору;
б) здатність оцінити сонористичні особливості вертикалі;
в) музичний слух, в якому добре збалансовані, гармонізовані окремі його компоненти;
г) здатність відчути консонантність або дисонантність співзвуч.
8.Субʼєктивне ритмізування – це
а) відтворення субʼєктом прослуханої ним певної ритмічної послідовності;
б) субʼєктивна оцінка ритмічного патерну;
в) сприймання серії монотонних, однакових за силою звуків як послідовності дводольних або тридольних тактів;
г) залежність характеру виконання ритмічної групи від контексту та стильових уподобань субʼєкта.
9. Allegro перекладається з італійської як
а) швидко;
б) помірно;
в) весело;
г) примхливо.
10. Абсолютний слух – це
а) вища ступінь розвитку музично-перцептивних здібностей;
б) здатність абсолютно точно визначати інтервальні співвідношення між звуками;
в) здатність визначати висоту звука без попередньої настройки у тональності;
г) здатність точно за висотою відтворити мелодію після її прослуховування.
Тестове завдання до практичної роботи «Специфіка музичного мислення. Еволюція поглядів на природу музичного мислення »
1. Музичне мислення за природою
а) образне;
б) наочно-дійове;
в) абстрактне;
г) включає механізми, які характеризують і образне, і абстрактне, і наочно-дійове мислення.
2. Адекватна музично-естетична оцінка музичного твору
а) обʼєктивна і не може включати довільні субʼєктивні судження;
б) субʼєктивна, оскільки художній твір відображає субʼєктивну позицію автора;
в) включає як обʼєктивний, так і субʼєктивний компоненти;
г) адекватно оцінити музичний твір взагалі неможливо.
3. Засоби музичної виразності
а) використовуються виключно для передачі певного музично- естетичного змісту;
б) застосовуються тільки для налаштування процесу музикально-естетичного спілкування (адже музика – це комунікативний процес);
в) моделюють зміст і одночасно виконують функцію оптимізації процесу комунікації;
г) як фактор зовнішнього формоутворення суперечать внутрішньому, глибинному змісту музичного твору.
4. Інерція сприймання – це
а) реакція на музично-акустичні подразники із деяким запізненням;
б) очікування тих або інших музичних подій під час прослуховування музичного твору;
в) недостатнє, неповне розуміння змісту твору;
г) нездатність сприймати музичні твори, які виконуються у швидких темпах.
5. Термін «музичне мислення» вперше у своїх наукових працях використав
а) Б.М.Тєплов;
б) Гуго Риман;
в) Іоганн Фрідріх Гербарт;
г) М.А.Римський-Корсаков.
6. Формування музично-естетичних стереотипів
а) перешкоджає розумінню змісту музичного твору;
б) є необхідною умовою повноцінного сприймання музики;
в) є результатом прослуховування музичних записів на високоякісній стереоапаратурі;
г) негативно впливає на процес асоціативного мислення.
7. Механізм антиципації у найбільшій мірі зумовлює процес сприймання й розуміння музики
а) на стадії сенсомоторного навчення;
б) на стадії перцептивних дій;
в) на стадії створення естетичних моделей;
г) на евристичній стадії.
8. Основною структурною одиницею музичної мови є
а) нотний знак;
б) окремий звук;
в) інтонація;
г) тональність.