З історії вікової і педагогічної психології - раздел Психология, Лекція 1. Предмет вікової і педагогічної психології У Русі-Україні Великого Значення Надавали Розвитку Дитини І, Зокрема, Її Мора...
У Русі-Україні великого значення надавали розвитку дитини і, зокрема, її моральному вихованню. Свідченням цьому служать чимало джерел, серед яких «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям» (1117).
У кінці XV – на поч. XVI ст. на Україні діяло багато шкіл, у яких навчалися хлопчики та дівчатка всіх верств населення, незалежно від заможності батьків. Ця ж гуманістична ідея знайшла своє відображення у праці «Порядок дітей», написаний К.Острозьким (1526-1608) та викладачами його навчального закладу, а також у «Статуті Львівських братських шкіл» (1586). Від вчителів вимагалось однакове ставлення до всіх дітей.
Український мислитель Касіян Сакович (1578-1647) у «Трактаті про душу» зробив спробу здійснити типологію людей, взявши за основу самовизначення і самовиховання. При цьому він врахував вікові особливості людини, її розвиток.
Великий чеський реформатор школи Ян Амос Каменський (1592-1670), родинними зв’язками близький до України, обґрунтував принцип «природо відповідності» навчання, відстоював потребу вивчати природу дітей і молоді, їхні вікові особливості, на які слід зважати у процесі навчання.
Інокентій Гізель (1600-1683) – український мислитель, освітянин, який відзначив, що «нічого немає в інтелекті, чого не було в почутті», тобто намагався виявити ступені переходу дитини від відчуттів і сприймань, до абстрактного мислення.
Російський мислитель В.М.Татищев (1686-1750) дотримувався думки про те, що розвиток дитини залежить не від спадковості, а від навчання і виховання. Йому належить спроба періодизації дитинства.
Французький мислитель Гельвецій (1715-1771) вважав, що люди від природи однакові і все в їх розвитку залежить від умов життя, навчання і виховання. Його співвітчизник Дідро(1713-1784) був згоден з цим положенням, однак зауважував, що виховання може зробити багато, але не все. Подібної думки дотримувались український мислитель Г.С.Сковорода (1722-1802) і російський вчений О.М.Радищев (1740-1802).
Швейцарський вчений-педагог Й.Песталоцці (1746-1827) обстоював ідею розвиваючого навчання, вважав, що при розробці проблем навчання важливо враховувати вікові особливості учнів.
Важливі положення про розвиток дитини на різних етапах її розвитку розробив німецький філософ Г.Гегель (1776-1841). Так, у роботі «Феноменологія духу» він визначив емоційне спілкування з дитиною, її предметні дії тощо як важливі психічні функції для подальшого розвитку особистості. Ці та інші його положення були творчо використані Л.Виготським, Д.Ельконіним та іншими психологами.
Німецький педагог і психолог Ф.Фребель (1782-1852) висловив ряд положень про розвиток дитини дошкільного віку і на їх основі розробив першу систему виховання дітей дошкільного віку.
Ф.Дістервег (1790-1866) вважав, що шкільне навчання має враховувати вік та індивідуальні особливості учнів.
Прогресивний російський мислитель О.І.Герцен (1812-1870) обстоював розуміння обумовленості психічного розвитку дітей, їх вікових та індивідуальних особливостей для успішного навчання і виховання, для виховання позитивних моральних якостей.
Отже, дослідники історії психології відзначають, що виникнення й розвиток вікової психології припадає на другу половину ХІХ і на ХХ ст. і тільки у другій половині ХІХ с. вікова психологія почала складатись як спеціальна галузь психологічної науки.
Український психолог і педагог П.Д.Юркевич (1827-1874) продовжував розвивати започатковані ідеї гуманізму у вихованні підростаючої особистості. Він писав, що увага і любовне ставлення до дітей має бути «провідною зіркою для вихователя». Юркевичу належать думки. Що кожна освічена людина має бути знайомою з основами психології.
Великий український і російський педагог та психолог К.Д.Ушинський розглядав психічні явища, що відносяться до ВП у складі педагогічної антропології. Йому належить і перше вживання терміну «педагогічна антропологія». У його зміст Ушинський вкладав думку про те, «що однобічність знань і мислення шкідлива як у педагогіці, так і у психології. Не можна дивитись на людину тільки з позиції фізіолога, патолога, психіатра, історика, філолога тощо». Ушинський став основоположником української і російської дитячої психології. Свої ідеї про вікову психології він втілив у шкільних підручниках та методичних посібниках.
Значний вплив на розвиток ідей вікової психології мала теорія еволюції Ч.Дарвіна (1809-1882), зокрема, розробка проблеми індивідуальної еволюції людської психіки. Дарвіну належали і спеціальні спостереження за психічним розвитком свого сина, які він записав і опублікував.
У кінці ХІХ ст. почали з’являтись спеціальні роботи з вікової психології. Так, у 1882р. вийшла книга В.Прейєра «Душа дитини», у якій було зроблено спробу розкрити особливості мовлення дитини від народження до 3 років.
Німецькій психолог В.Штерн (1871-1938) обґрунтував купання дитини у теплій ванні для стимулювання позитивних її емоцій. Грунтовніше і творчо використав ці думки Д.Ельконін для визначення провідної діяльності дитини від народження до року (емоційне спілкування дитини з матір’ю). Штерн опублікував роботи про психічний розвиток дітей до семирічного року.
Німецький психолог К.Гроос вивчав гру у тварин і людини. Він намагався показати роль гри у розвитку дитини. Англійській психолог У.Друммонд розробив деякі методи вивчення різних сторін психічного розвитку, а Селлі описав характерні особливості дитинства на його перших етапах. Американський психолог С.Холл відзначив, що наука про розвиток дитини є самостійною і не підлягає під жодну класифікацію, з іменем Холла пов’язане створення науки про дитини – педології.
У працях Д.Болдуїна і А.Чемберлена є дані про психічний розвиток дитини, зокрема, про особливості рухів, сприймань, ігор, наслідувань, оцінок, почуттів.
Італійський психолог П.Ломброзо написав книгу про психічні особливості дітей раннього віку, а Д.Колоцца – про роль гри у розвитку дитини.
Швейцарський психолог Є.Клапаред опублікував книгу про психологію дитини. Він встановив деякі закономірності у розвитку певних психічних функцій дитини.
Російський вчений В.М.Бехтерєв (1857-1927) започаткував експериментальне дослідження рефлекторної діяльності мозку дітей. На основі дослідних даних він разом з Н.М.Щеловановим зробив висновок, що особливого значення у розвитку функцій нервової системи підростаючої особистості надавали процесам домінантного характеру.
Австрійський психолог З.Фрейд (1956-1939) на основі психологічних спостережень і лікарської практики виявив п’ять стадій психосексуального розвитку підростаючої особистості.
Російський дослідник О.П.Нечаєв (1870-1948) впроваджував експериментальні методи у дитячу психологію. Він також досліджував розвиток різних видів пам’яті у дітей від 9 до 18 років.
Український психолог М.М.Ланге (1858-1921) здійснив ряд досліджень з проблем психіки дитини, опублікував книгу «Душа дитини у перші роки життя» (1892).
Український психолог І.О.Сікорський (1842-1919) у своїх роботах, зокрема «Душа людини», розглядав психічні явища в їх розвитку.
Російський психолог П.Ф.Лесгафт (1837-1909) на основі спостережень дав психологічні характеристики дітей у тодішніх умовах родинного життя і виховання.
Український психолог О.Ф.Лазурський (1874-1917) розробив основи «природного» експерименту як методу дослідження психічних особливостей школярів.
Українська освітянка Софія Русова (1856-1940) вивчала розвиток дитини дошкільного віку і на основі своїх спостережень та даних інших психологів і педагогів заснувала разом із своєю сестрою у Києві перший дитячий садок. В якому враховувалися вікові особливості дітей.
Швейцарський психолог Жан Паже (1896-1980) встановив, що діти до 7-8 років не відрізняють мовлення від слова і не розуміють суті даної проблеми, і тільки у 11 років усвідомлюють різницю між словом і мовленням.
Український психолог і лікар П.І. Ковальський (1849-1923) виходив з того, що на розвиток особистості впливає спадковість та умови життя.
Видатний український вчений, мислитель, перший президент Української академії наук В.І.Вернадський вважав, що розвиток особистості, цикл життя людини слід розглядати у контексті взаємодії природи і суспільства. Людська особистість може розвиватись лише за умов розумної організації взаємодії суспільства і природи.
Українському психологу і педагогу Я.Ф.Чепічі (Зеленкевичу) (1875-1938)належать роботи з проблем розвитку рухової активності підростаючої особистості, зв’язку уваги з розумовим розвитком дитини.
Український психолог і педагог Г.Ващенко (1878-1967) вивчав розвиток емоційно-вольової сфери людини, розвиток ідеалів у підростаючої особистості.
Російський і український психолог П.П.Блонський (1884-1941) працював над проблемами ВП і педології, зокрема з питань розвитку пам’яті і мислення школярів. Він розглядав ВП як складову педології, а пізніше – як окрему галузь психологічної науки.
Російський психолог Н.І.Озерецький на основі дослідних даних склав метричну школу для визначення розвитку моторики дітей від 4 до 15 років (1923).
Російський і український психолог С.Л.Рубінштейн (1888-1960) працював над теоретичними проблемами психології, які мають важливе значення для розвитку ВП.
Питання ВП розробились у Харківській педагогічній школі (засновники В.П.Протопопов, І.О.Соколянський, О.С.Залужний).ці питання були пов’язані з вимірюванням інтелекту, встановленням залежності розвитку дитини від її соціального стану, освіти батьків, впливу колективу на розвиток учнів. На жаль, ця школа проіснувала до 1936 року, піддавалась репресивним діям.
Проблеми ВП розроблялись також у Харківській психологічній школі, яка виникла на початку 30-х років. Сектором психології керував О.Р.Лурія (1902-1977), а відділом дитячої і генетичної психології – О.М.Леонтьєв (1903-1979). В цих наукових установах працювали Л.І.Божович, П.Я.Гальперін, О.В.Запорожець.
Російський і український психолог О.В.Запорожець (1905-1981) розробляв загально-психологічну теорію діяльності у генетичному аспекті, досліджував розвиток сприймань, пам’яті, емоційно-вольової сфери дошкільників.
Під керівництвом російського і українського психолога О.М.Леонтьєва (1903-1979) у Харкові проводились дослідження психічного розвитку дітей.
Російський і український психолог Л.І.Божович (1908-1981) досліджувала формування особистості у дитячому віці, визначала новоутворення на окремих етапах розвитку підростаючої особистості.
Після постанови ЦК ВКП(б) 1936р. про викривлення у системі народної освіти експериментальна робота в галузі дитячої і педагогічної психології. Було дозволено лише описувати передовий досвід учителів. Проте, розвиток психологічної думки, хоч і був загальмований не припинявся. Після тривалої фактичної заборони проводити експериментальну роботу, у часи т.зв. «відлиги» створювались умови для розгортання досліджень із загальних психологічних наук. У цей час почали створюватись експериментальні лабораторії при інститутах і школах. У Харкові в 1968 р.при 85-й середній школі був започаткований багаторічний експеримент. Керував цим експериментом П.І.Зінченко, а активну участь брали Г.К.Середа, В.В.Рєпкін, Ф.Г.Боданський та ін., а також вчителі з Москви В.В.Давидов і Д.Е.Ельконін.
Видатний російський вірменського походження психолог Б.Г.Ананьєв (1907-1972) розглядав вікові особливості людини, виходячи з комплексного вивчення її онтогенезу.
60-90-і роки ХХ століття характеризуються в цілому піднесенням розвитку ВПП на Україні, але цей розвиток був неоднозначний, не у всі роки однаковий. Але все ж в основному друга половина ХХ століття відзначається помітним розвитком психологічної науки і її галузей – вікової і педагогічної психології.
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
З історії вікової і педагогічної психології
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Предмет вікової психології
У ХVII ст. здійснився вихід психології з філософії. В результаті диференціації з психології утворився рід психологічних наук: генетична психологія, яка в свою чергу диференціювалася на порівняльну
Предмет педагогічної психології
Педагогічна психологія також є галуззю психології. ПП вивчає психологічні проблеми навчання і виховання.
Педагогічна психологія –це наука, яка вивчає закономірності
Класифікація методів.
У психології виділяється 4 групи методів.
До першої групи методів, які називаються організаційними, відносяться: порівняльний, лонгітюдний і компле
Cхема щоденника спостереження.
Прізвище та ім'я учня
Ситуація, в якій відбулося
спостереження
Опис фактів поведінки учня
Аналіз фактів поведінки учня
Психолого
Загальне поняття про психічний розвиток
Проблема психічного розвитку дитини є центральною у віковій і педагогічній психології, неоднозначно розв'язувалась протягом всього періоду становлення цих галузей психології та має вирішальний впли
Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини
Зміни в уявленнях про психічний розвиток дитини завжди були пов'язані з розробкою нових методів дослідження.
На виникнення перших концепцій дитячого розвитку вплинула теорія Ч. Дарв
А) динамічна концепція сексуального розвитку З. Фройда
Відповідно до цієї теорії всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення і переміщення по різних ерогенних зонах лібідозної чи сексуальної енергії. Психоаналітичні стадії психічно
Б) епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона
Е. Еріксон, виходячи з структури особистості згідно З. Фройду, розробив психоісторичну теорію розвитку особистості з врахуванням конкретного культурного середовища. На його думку, кожній стадії ві
Теорія соціального научіння
Концепція соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард) показує, як дитина пристосовується в сучасному світі, як вона засвоює норми суспільства, тобто як відбувається її соціалізація.
Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського
Вік, за Л.С. Виготським, – це якісно особливий етап психологічного розвитку, який характеризується сукупністю змін, які й визначають своєрідність структури особистості на даному етапі розвитку. Л.
Періодизація вікового розвитку Д. Б. Ельконіна
У рамках діяльносної теорії було виконано багато досліджень зовнішньої та внутрішньої діяльності, умов їх взаємопереходу, закономірностей процесу інтериоризації та екстериоризації, що призвело, вре
Психічний розвиток і навчання
Основні підходи до проблеми співвідношення навчання і розвитку.
Для сучасної школи питання про співвідношення навчання і розвитку має першочергове значення, зумовлене трьома чинник
Б) розвиток психологічних механізмів застосування способів і знань
Одні й ті ж способи, визначаючи загальний тип діяльності, можуть застосовуватись дітьми з різною мірою успішності. Останнє залежить від особливостей психологічних механізмів, які лежать в основі зд
В) розвиток загальних властивостей особистості
В процесі розвитку відбувається не лише зміна, ускладнення знань і способів дій. Психічний розвиток дитини включає і зміну її особистості в цілому, тобто розвиток загальних властивостей особ
Психологія немовлячого періоду.
Анатомо-фізіологічні показники розвитку новонародженого (від народження до 1 місяця).Дитина, з’явившись на світ, сповіщає про це оточуючих своїм криком. Це перший критичний період
Ранній вік (2-3 рік життя).
Немовлячий період озброїв дитину вміннями: бачити, слухати, управляти рухами. Наступні два роки принесуть дитині нові значні досягнення. Основними досягненнями раннього дитинства,
Дошкільний вік.
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв'язку з розвитком цього ряду потреб дитини.Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.
Психологічна готовність до шкільного навчання -це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна i соціально-психологічна готовність. Психологічна готовн
Aгальні психологічні особливості молодших школярів.
Дитина в цьому вiцi спрямована на інтелектуальні заняття, спорт тощо. З’являється у структypi молодших школярів его (Я) i суперего (над-Я). Е. Epiксон називав цей вік латентним «шкільним віком». В
Розвиток пiзнавальних процесiв у молодших школярiв.
Розвиток вiдчуттiв i сприймань. У процесi навчання здiйснюється розвиток в учнiв пiзнавальних процесiв, який характеризується кiлькiсними та якiсними їх змiнами. Вони виявляються з
Формування особистостi молодшого школяра
Розумовi особливостi. У процесi керованої учбової дiяльностi вiдбувається розумовой розвиток молодших школярiв, виникають змiни в структурному складi розуму школярiв, у спiввiдноше
Загальна характеристика підліткового віку.
Підлітковий вік – один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він б
Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці.
Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Перші кроки якісних перебудов характеризуються тим, що мислення стає менш предм
Криза особистості підлітка.
Окремо слід зупинитися на підлітковій кризі, яку пов’язують з духовним зростанням особистості підлітка і зміною його соціального статусу. В психологічній літературі існують різні точки зору щодо ха
Соціальна ситуація розвитку старшокласників
Новий віковий період – рання юність (15—17 років) –вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час стар
Розумовий розвиток у старшому шкільному віці
У ранньому юнацькому віці відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості. Значно складніших рівнів свого розвитку в ранній юності сягає пр
Проблема сенсу життя в ранньому юнацькому віці
Кожна молода людина раніше чи пізніше вирішує проблему власної оцінки свого існування. У період старшого шкільного віку відбувається рефлексія власного життєвого шляху, з'являється потреба
Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості
У період ранньої дорослості – від 20 до 40 років спостерігається фізичний розквіт людини, найбільший пік її активності, сили і витривалості. У більшості чоловіків і жінок функціонування орг
Розвиток психічних процесів у період дорослості
Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйомів, стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Розвиток психофізіологічних функцій має супере
Психосоціальний розвиток дорослих
На думку 3. Фройда щастя людини у дорослому житті визначається її здатністю кохати і працювати. Психосоціальний розвиток дорослої людини можна розглядати в трьох аспектах; Я – як індивідуум, Я – як
Кризи віку дорослості
Життя дорослої людини неминуче без криз. На думку Т.М. Титаренко розрізняють нормальну, тобто вікову кризу, яка пов'язана із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до ново
Виховання як формування цілісної особистості
Особистість формується на основі засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки. Моральна свідомість це відображення в свідомості людини принципів І норм поведінки, що регулюють взаємини
Поняття про моральність
Поняття про моральність. Мораль – як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характер. Поняття «мораль» – прийшло із Франції (тоrаіе
Критерії оцінки вихованості учнів
Критеріївихованості
Показники
Любов до Батьківщини
Знання історії, повага до історичного минулого, традицій народу, турботи про інте
Вікові аспекти виховання
Виховання дітей, підлітків, юнацтва, спрямоване на формування у них самостійності і відповідальності, принциповості і почуття гідності, творчої активності і критичного мислення. Удосконалення систе
Поняття про учіння.
Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.
Сторія психології учіння
Вивчення учіння має довгу історію. Однією з перших концепцій учіння є концепція Я.А. Коменського. Я.А. Коменський розумів учіння як набуття знань з різних дисциплін, уміння розв'яз
Види учіння та структура учбової діяльності учнів
Більшість авторів визначають учіння як здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь та навичок, видів поведінки та діяльності. І.І. Ільясов на відміну від інших вчених розводить поняття учін
Особливості оволодіння учнями учбовою діяльністю
Процес розвитку учбової діяльності означає формування під впливом вчителя основних структурних компонентів цієї діяльності. Учбову діяльність учні освоюють у сумісній діяльності з вчителем, учень п
Неуспішність, її причини та запобігання
Неуспішність — це гостра проблема сучасної школи, яка викликається багатьма причинами. Серед них розрізняють: соціальні, біологічні та педагогічні. Соціальні причини полягають у тому, що у перебудо
Поняття про навчання та його психологічні механізми
Сучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання
Психологічний погляд на дидактичні принципи
В управлінні учбовою діяльністю дотримуються дидактичних принципів, які були вироблені давно. Розглянемо проблематичність окремих з них. Так, принцип наступності виражає той факт, що при переході у
Класифікація навчання
Класифікують навчання за предметом. Навчання предметне — це навчання мові, математиці, праці та ін. Ця особливість свідчить про те, що кожен вчитель повинен добре знати свій предмет, методику його
Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та
Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та
Структура педагогічних здібностей
Найбільш повно на сучасному етапі концепція педагогічних здібностей розкрита та розвинена Н.В. Кузьміною.
По-перше, всі педагогічні здібності співвіднесені з основними аспектами (сторонами
Характеристика основних функцій та педагогічних умінь
Педагогічна діяльність реалізується в певних педагогічних ситуаціях за допомогою різноманітних дій, а саме: перцептивних, мнемічних, комунікативних, предметно-перетворюючих, дослідницьких, контроль
Стилі педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність вчителя, як і будь-яка інша діяльність, характеризується певним стилем. В широкому розумінні стиль діяльності — це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різни
Поняття про технічні засоби навчання (ТЗН).
Об’єктивною закономірністю сучасного етапу розвитку суспільства є зростання ролі технічних засобів навчання та виховання підростаючого покоління.
З цією метою широко використовуються різно
Особливості організації навчального процесу з використанням ТЗН.
Ефективність використання ТЗН значною мірою зумовлюється врахуванням вчителем закладених у них дидактичних особливостей. До останніх відноситься висока інформаційна насиченість цих засобів, можливі
Вплив ТЗН на психічний розвиток учнів.
Педагогічна ефективність використання ТЗІН навчально-виховному процесі особливо позначається на психічному розвитку, рівні інтелектуальної активності школярів.
Систематичне і педагогічно д
Програмоване навчання.
Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засоби навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльніст
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов