рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Cхема щоденника спостереження.

Cхема щоденника спостереження. - раздел Психология, Лекція 1. Предмет вікової і педагогічної психології Прізвище Та Ім'я Учня Ситуація, В Якій Відбулося ...

Прізвище та ім'я учня Ситуація, в якій відбулося спостереження Опис фактів поведінки учня Аналіз фактів поведінки учня Психолого-педагогічні висновки

Цінний матеріал дають щоденники батьків, що відобража­ють розвиток дитини. Щоденник, що систематично заповню­ється, дає відносно повну історію розвитку дитини. Інші методи не можуть дати такої повної картини розвитку, в якій можна було б простежити формування психічних якостей, виникнення і розвиток окремих психічних процесів і т.д.

Однією із різновидностей спостереження с самоспостереження. Це вивчення психіки на основі спостереження за власними психічними явищами. Самоспостереження — один із допоміжних методів психології. Воно використовується як компонент інших методів у вигляді словесного звіту піддослідного.

Експериментальний метод. Експериментвивчення пси­хічного явища, умови виявлення і розвитку якого створюють­ся штучно, спеціально. Експерименту, як правило, передує ви­роблення гіпотези, за допомогою якої визначається задум експерименту і його мета.

Порівнюючи експериментальний метод з методом простого спостереження, можна виділити певні переваги експерименту.

1. В експерименті дослідник не очікує випадкового виявлен­ня психічних процесів, що його цікавлять, а сам створює умови, щоб викликати ці процеси у піддослідних.

2. В експерименті дослідник може цілеспрямовано змінити деякі з умов, в яких протікає психічний процес, і спостерігати, до яких це приведе наслідків. Тим самим він може змінити перебіг психічних процесів.

3. В експериментальному дослідженні має бути обов'язковий суворий облік умов перебігу експерименту.

4. Один і той же експеримент можна провести з великою кількістю піддослідних. Це дозволяє встановити загальні закономірності розвитку психічних процесів.

Залежно від того, наскільки умови проведення експерименту є природними, він ділиться на лабораторний і природний.

Лабораторний експеримент довгий час застосовувався як єдиний експериментальний метод, коли дослідження психічних процесів відбувається в штучних умовах, в лабораторіях, із застосуванням спеціальних приладів.

Природний експеримент вперше був запропонований на І Всеросійському з'їзді з експериментальної педагогіки в 1910 році А.Ф. Лазурським і потім одержав широке розповсюд­ження у віковій і педагогічній психології. Піддослідний ставиться в раніше підготовлені, але звичні для нього умови.

Залежно від ступеня втручання в протікання психічних явищ експеримент можна розділити на констатуючий і формуючий.

Констатуючий експеримент в процесі природної, але спеціально організованої діяльності виявляє певні психічні особливості і дає попередній матеріал про рівень розвитку відповідної якості.

Формуючий експеримент передбачає цілеспрямовану дію на учня з метою формування у нього певних якостей.

В експериментальних дослідженнях дитячої психології певне значення має «близнюковий метод». Як відомо, однояйцеві близнюки мають одну і ту ж спадковість. Вони являють собою ніби два екземпляри одного Й того ж організму. У випадках, коли потрібно перевірити деякі умови і можливості розвитку, проводять дослідження на близнюках.

Близнюковий метод – це порівняльне вивчення умов роз­витку і навчання близнюків. Суть його полягає у співставленні особливостей їхнього розвитку та успішності у засвоєнні ними знань. Зважаючи на те, що монозиготні (однояйцеві) близнята мають однаковий генетичний код, різниця в їхньому розвитку і поведінці дає підставу для висновку про роль впливу певних факторів середовища, зокрема навчально-виховних, на розвиток психічних функцій.

Цей метод був використаний, наприклад, в роботі О.Р. Лурія і Ф.Я. Юдович. Дослідники довгий час спостерігали двох близнюків, у яких було помічено значне відставання в розвитку мови. Результати дослідження показали, що одним з факторів, що заважає розвитку повноцінної мови, є те, що спілкування цих близнюків один з одним не створювало об'єктивної необхідності у розвитку правильної, цілісної мови. Іншим фактором була схильність до затримки мови.

Тоді дослідники провели спеціальний формуючий експери­мент. Вони помістили близнюків в різні групи дитячого садка, створивши цим об'єктивну необхідність в спілкуванні з іншими дітьми, а також ввели в експеримент додаткову умову: з одним з близнюків (більш слабим) почали спеціальні мовні заняття з метою розвинути у дитини краще розрізнення звуків, виробити кращу вимову і т.д.

У результаті були одержані дані про розвиток мови і всього психічного розвитку близнюків під впливом необхідності в спілкуванні, виявлена різниця в їх мові і мисленні в зв'язку з тим, що один з них систематично навчався мови.

Залежно від того, що є завданням експерименту – якісна чи кількісна характеристика психічного явища чи одержання даних для характеристики певної особи (групи осіб), експеримент поділяється на дослідницький і випробувальний. Випробувальний експеримент називають тестом.

Тести – це короткі експериментальні прийоми, які застосову­ються для виявлення рівня психічного розвитку особистості.

Вперше термін «тест» ввів американський психолог Ф. Гальтоном, а одержав він широке розповсюдження завдяки дослідженням Д. Кеттела. Французький психолог А. Біневвів новий вид експери­менту–синтетичний експеримент, який став зразком тесту. В 1896 р. А. Біне надрукував свою першу серію тестів для вивчення особистості. Але ці дослідження були недостатніми, оскільки процеси вивчались ізольовано один від одного.

Окрім того тести мають ще ряд недоліків. Так, в них не обґрунтовується, чому для дослідження взяті саме ці якості, а не Інші. Іншим їх недоліком є відсутність психологічного, якісного аналізу відповідей учнів.

Анкета - метод збору статистичного матеріалу шляхом прямого опитування піддослідних. Дитині пропонують дати відповідь на ряд запитань. Анкета може бути розрахована також на одержання матеріалу, що стосується інших осіб.

Цінність матеріалу, який отримують при анкетуванні, знаходиться в прямому зв'язку із ступенем природності умов, в яких відбувається опитування. Для успішної роботи необхідний інтерес і відсутність упередженості до дослідження, довір'я до дослідника.

При складанні анкети виникають особливі проблеми. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну область. Кожне питання обов'язково супроводжується додатковим питанням, що стосується мотивів висловлювання. Додаткові питання краще всього формулювати словами: «чому саме так?» Це необхідно для того, щоб при обробці даних можна було відповідати тільки «так» чи «ні», підкреслити чи викреслити те чи інше місце в анкеті. Такі дані не піддаються ніякій обробці, крім кількісної (такі питання називаються закритими).

При анкетуванні слід враховувати, що людська думка, висловлена у формі запитання, завжди має той чи інший навіювальний вплив на опитуваного, тому потрібно макси­мально відмежувати його від навіювання. Надзвичайно важливою у методичному відношенні є проблема формулювання запитання. Можна виділити декілька форм запитань. Більший навіювальний вплив мають запитання-припущення («Які телевізійні передачі ти любиш дивитися?»), очікувальні запитання («Чи не любиш ти дивитись телевізійні передачі?»), не зовсім розділові запитання («Любиш ти дивитись телевізор чи кіно?»). Меншу міру навіювання мають повністю розділові запитання («Любиш ти дивитись телевізор чи ні?»). Найбільш сприятливою формою запитання є визначальні запитання(«Чим ти любиш займатися у вільний час?»).

Перед масовим анкетуванням необхідно провести пробні досліди з анкетами-проектами. Після цього анкети піддаються остаточній редакції.

Для визначення зв'язків і відносин дітей в групі використо­вуються соціометричні методи. Учням дається завдання: «Вкажи, з ким би ти хотів товаришувати, З ким би ти хотів сидіти за однією партою». Або: «Тебе вибирають в комісію з організації класного вечора. З ким би ти хотів працювати?». Як правило, на допомогу дітям розробляється запитальник, який допомагає конкретизувати свої ставлення. Запитання можуть мати такий вигляд:

1) мій найкращий товариш;

2)мої товариші;

3)не товариші, але хороші хлоп'ята.

Досліджуваному потрібно поставити відповідний ранг нав­проти прізвища учня.

Результати соціометричного опитування оформляються у вигляді таблиці:

Піддослідні
К. X + + +
П. + X + +
Р. + X
С. + + + X +
Т. + + X

Умовні позначки: (+) означає вибір, (0) байдужість. По вер­тикалі можна простежити, кого вибрав учень, а по горизонта­лі – хто вибрав його (наприклад, з табл. піддослідного К. вибрали 2, 3, 4, а він вибрав 2 і 4). Схема дає можливість визначити, хто найбільш популярний в класі, хто – менш, а хто – ізольований.

У ході соціометричного дослідження будується соціограма – графічне вираження математичної обробки результатів, отриманих за допомогою соціометричного тесту. Соціограма наочно показує складне сплетіння взаємних симпатій та антипатій, присутність соціометричних «зірок» (яких обирає більшість опитуваних), «паріїв» (від яких всі відмовляються) та ієрархію проміжних ланок між цими полюсами. Соціограма також дає змогу представити структуру відносин у групі, зробити припущення про стилі лідерства, міру організованості групи в цілому. При побудові соціограми користуються поняттями; вибір, взаємний вибір, очікуваний вибір, відхилення, взаємне відхилення, очікуване відхилення.

Референтометрія один із соціометричних методів, спрямований на виявлення референтності кожного з членів групи. Референтометрія включає дві процедури: попередня (допоміжна) являє собою з’ясування за допомогою опитувального листка позиції (оцінок, відносин, думок) кожного члена групи з приводу значущого об’єкта, події або людини. Друга процедура виявляє особистостей, позиція яких відображена в опитувальному листку, є найпривабливішою та найцікавішою для інших піддослідних. Даний метод дає змогу виявити мотиви міжособистісних відносин та вибору, переваг у групі. Дані, отримані за допомогою референтометрії, опрацьовують­ся математично і можуть бути виражені графічно.

Бесіда і вивчення продуктів діяльності. Для вивчення учнів часто використовують бесіду, яка може дати цінний матеріал для пізнання дитини. Успішність бесіди залежить від міри її підготовленості (наявності чіткого плану бесіди, врахування вікових та індивідуальних особливостей учня і т.д.) та від відвертості відповідей.

Важливу роль відіграє бесіда з учнями, під час якої розкриваються умови їх життя, вплив на них дорослих, художньої літерату­ри та ін. Такий матеріал дозволяє з'ясувати особливості форму­вання особистості учнів: їх характеру, темпераменту, інтересів і здібностей. Об'єктивність повідомлених в бесіді даних багато в чому залежить від такту вчителя, його вміння з'ясовувати різні обставини. Наприклад, для виявлення моральних почуттів учнів можна провести бесіду про героїв переглянутого фільму чи прочитаної книги.

Другим варіантом бесіди, що отримала широке розповсюджен­ня в дитячій психології, є клінічна бесіда, розроблена видатним швейцарським психологом Ж. Піаже. Вона є своєрідним поєднанням бесіди з експериментом. Дитину ставлять в умови, які вимагають від неї вирішення спеціально підібраних задач і відповідей на поставлені запитання. Наприклад, експериментатор дає дитині грудку глини і просить зробити іншу такого ж розміру і форми. Після того як дитина виконала завдання, експериментатор змінює форму кусків або ділить їх на декілька частин, а потім ставить дитині ряд запитань для з'ясування того, чи вважає дитина ці куски однаковими за масою і об'ємом.

В системі методів психологічного дослідження суттєве місце займає вивчення продуктів діяльності. Аналіз продуктів діяльності – метод опосередкованого емпіричного вивчення людини через розпредмечування, аналіз, інтерпретацію матеріальних та ідеальних (тексти, музика, живописі т.д.) продуктів діяльності. Цей метод широко використовується в педагогічній практиці у формі аналізу учнівських переказів, творів, конспектів, коментарів, виступів, малюнків і т.д. Проте з метою наукового дослідження метод аналізу продуктів діяльності передбачає певну мету, гіпотезу і способи аналізу кожного специфічного продукту (наприклад, тексту, малюнка, музичного твору).

Пізнанню психічних особливостей дитини допомагає і біографічний метод – збір та аналіз даних про життєвий шлях особистості. Знаючи основні періоди життя дитини, можна зрозуміти, в результаті яких обставин сформувались ті чи Інші риси характеру.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Лекція 1. Предмет вікової і педагогічної психології

Психологію підлітка... Психологію юнака... Психологію ранньої зрілості...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Cхема щоденника спостереження.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Предмет вікової психології
У ХVII ст. здійснився вихід психології з філософії. В результаті диференціації з психології утворився рід психологічних наук: генетична психологія, яка в свою чергу диференціювалася на порівняльну

Предмет педагогічної психології
Педагогічна психологія також є галуззю психології. ПП вивчає психологічні проблеми навчання і виховання. Педагогічна психологія –це наука, яка вивчає закономірності

З історії вікової і педагогічної психології
У Русі-Україні великого значення надавали розвитку дитини і, зокрема, її моральному вихованню. Свідченням цьому служать чимало джерел, серед яких «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям» (1117).

Класифікація методів.
У психології виділяється 4 групи методів. До першої групи методів, які називаються організаційними, відносяться: порівняльний, лонгітюдний і компле

До першої групи методів, які називаються організаційними, відносяться: порівняльний, лонгітюдний і комплексний.
Порівняльний метод у наш час широко застосовується в загальній психології (співставлення різних груп піддослідних), в соціальній психології (співставлення різних типів м

Загальне поняття про психічний розвиток
Проблема психічного розвитку дитини є центральною у віковій і педагогічній психології, неоднозначно розв'язувалась протягом всього періоду становлення цих галузей психології та має вирішальний впли

Розвиток, перш за все, характеризується якісними змінами, появою новоутворень, нових механізмів, процесів, структур.
Розвиток– це складний інволюційно-еволюційний посту­пальний рух, в ході якого відбуваються прогресивні і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в сам

Біогенетичні підходи до дослідження психіки дитини
Зміни в уявленнях про психічний розвиток дитини завжди були пов'язані з розробкою нових методів дослідження. На виникнення перших концепцій дитячого розвитку вплинула теорія Ч. Дарв

А) динамічна концепція сексуального розвитку З. Фройда
Відповідно до цієї теорії всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення і переміщення по різних ерогенних зонах лібідозної чи сексуальної енергії. Психоаналі­тичні стадії психічно

Б) епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона
Е. Еріксон, виходячи з структури особистості згідно З. Фройду, розробив психоісторичну теорію розвитку особистості з врахуванням конкретного культурного середови­ща. На його думку, кожній стадії ві

Стадії життєвого шляху особистості за Е. Еріксоном
Вік немовляти (оральна стадія) Довір'я — недовір'я Ранній вік (анальна стадія) Автономія — сумніви, сором Ві

Теорія соціального научіння
Концепція соціального научіння (Н. Міллер, Дж. Доллард) показує, як дитина пристосовується в сучасному світі, як вона засвоює норми суспільства, тобто як відбувається її соціалізація.

Концепція діалектичного характеру розвитку Г.С. Костюка.
У радянській психології розроблялась діалектико-матеріалістична концепція розвитку психіки. Діалектичний принцип визначає: 1)Значення чи місце розвитку і його вивче

Теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського
Вік, за Л.С. Виготським, – це якісно особливий етап психо­логічного розвитку, який характеризується сукупністю змін, які й визначають своєрідність структури особистості на даному етапі розвитку. Л.

Періодизація вікового розвитку Д. Б. Ельконіна
У рамках діяльносної теорії було виконано багато досліджень зовнішньої та внутрішньої діяльності, умов їх взаємопереходу, закономірностей процесу інтериоризації та екстериоризації, що призвело, вре

Психічний розвиток і навчання
Основні підходи до проблеми співвідношення навчання і розвитку. Для сучасної школи питання про співвідношення навчання і розвитку має першочергове значення, зумовлене трьома чинник

Б) розвиток психологічних механізмів застосування способів і знань
Одні й ті ж способи, визначаючи загальний тип діяльності, можуть застосовуватись дітьми з різною мірою успішності. Останнє залежить від особливостей психологічних механізмів, які лежать в основі зд

В) розвиток загальних властивостей особистості
В процесі розвитку відбувається не лише зміна, ускладнення знань і способів дій. Психічний розвиток дитини включає і зміну її особистості в цілому, тобто розвиток загальних властивостей особ

Психологія немовлячого періоду.
Анатомо-фізіологічні показники розвитку новонародженого (від народження до 1 місяця).Дитина, з’явившись на світ, сповіщає про це оточуючих своїм криком. Це перший критичний період

Ранній вік (2-3 рік життя).
Немовлячий період озброїв дитину вміннями: бачити, слухати, управляти рухами. Наступні два роки принесуть дитині нові значні досягнення. Основними досягненнями раннього дитинства,

Дошкільний вік.
Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв'язку з розвитком цього ряду потреб дитини.Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої

Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра–самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих.
Учені розглядають гру як провідну діяльність дошкільника і визначають соціальну обумовленість її розвитку (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін). Гра – соціальна за своїм походженням і змістом, вона є іс

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.
Психологічна готовність до шкільного навчання -це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна i соціально-психологічна готовність. Психологічна готовн

Aгальні психологічні особливості молодших школярів.
Дитина в цьому вiцi спрямована на інтелектуальні заняття, спорт тощо. З’являється у структypi молодших школярів его (Я) i суперего (над-Я). Е. Epiксон називав цей вік латентним «шкільним віком». В

Умiння вчитись виробляється в практицi навчальної дiяльностi учнiв, умiло керованої вчителем.
Активнiсть i самостiйнiсть у навчаннi пов’язані мiж собою, але не тотожнi. Молодший школяр може активно повторювати певнi дiї визначеним йому способом (списування тексту, заучуванн

Розвиток пiзнавальних процесiв у молодших школярiв.
Розвиток вiдчуттiв i сприймань. У процесi навчання здiйснюється розвиток в учнiв пiзнавальних процесiв, який характеризується кiлькiсними та якiсними їх змiнами. Вони виявляються з

Формування особистостi молодшого школяра
Розумовi особливостi. У процесi керованої учбової дiяльностi вiдбувається розумовой розвиток молодших школярiв, виникають змiни в структурному складi розуму школярiв, у спiввiдноше

Загальна характеристика підліткового віку.
Підлітковий вік – один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він б

Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці.
Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Перші кроки якісних перебудов характеризуються тим, що мислення стає менш предм

Криза особистості підлітка.
Окремо слід зупинитися на підлітковій кризі, яку пов’язують з духовним зростанням особистості підлітка і зміною його соціального статусу. В психологічній літературі існують різні точки зору щодо ха

Соціальна ситуація розвитку старшокласників
Новий віковий період – рання юність (15—17 років) –вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час стар

Розумовий розвиток у старшому шкільному віці
У ранньому юнацькому віці відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості. Значно складніших рівнів свого розвитку в ранній юності сягає пр

Особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці
Розвиток особистості у період дорослішання йде швидше і поступово, ніж стрибками, підкреслює Ж Ремштідт, зберіга­ючи свої відносно постійні важливі особливості та ознаки

Проблема сенсу життя в ранньому юнацькому віці
Кожна молода людина раніше чи пізніше вирішує проблему власної оцінки свого існування. У період старшого шкільного віку відбувається рефлексія власного життєвого шляху, з'являється потреба

Тема лекції 8. Вік дорослості. Особливості розвитку зрілої особистості. Психологія пізнього віку
Вік дорослості. Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періодами – дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнаць­ким – охоплює значно більший відрізок часу життя люди

Анатомо-фізіологічні особливості періоду дорослості
У період ранньої дорослості – від 20 до 40 років спостеріга­ється фізичний розквіт людини, найбільший пік її активності, сили і витривалості. У більшості чоловіків і жінок функціонування орг

Розвиток психічних процесів у період дорослості
Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйомів, стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Розвиток психофізіологічних функцій має супере

Обсяг, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18 до 33 років, а після 34 років починає поступово падати.
У 26-29 років увага за своїм розвитком випереджає пам'ять і мислення. Це свідчить про рухливість і гнучкість взаємозв'яз­ків між пам'яттю і увагою. У 30-33 роки знову наста

Психосоціальний розвиток дорослих
На думку 3. Фройда щастя людини у дорослому житті визначається її здатністю кохати і працювати. Психосоціальний розвиток дорослої людини можна розглядати в трьох аспектах; Я – як індивідуум, Я – як

Кризи віку дорослості
Життя дорослої людини неминуче без криз. На думку Т.М. Титаренко розрізняють нормальну, тобто вікову кризу, яка пов'язана із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до ново

Загальне поняття про психологію виховання. Предмет і завдання психології виховання
Виховання складає важливу функцію суспільства. Економічне й національно-духовне відродження України неможливе через переосмислення його складових — виховання нової людини як особистості. Виховання

Виховання як формування цілісної особистості
Особистість формується на основі засвоєння людиною суспільних форм свідомості і поведінки. Моральна свідомість це відображення в свідомості людини принципів І норм поведінки, що регулюють взаємини

Поняття про моральність
Поняття про моральність. Мораль – як форма суспільної свідомості в процесі свого історичного розвитку набула різного характер. Поняття «мораль» – прийшло із Франції (тоrаіе

Критерії оцінки вихованості учнів
Критеріївихованості Показники Любов до Батьківщини Знання історії, повага до історичного минулого, традицій народу, турботи про інте

Шкала оцінювання рівня вихованості особистості
Тип Показники Високий рівень Лідерський Стійка система цінностей, яка склалася. Сильно розвинута

Вікові аспекти виховання
Виховання дітей, підлітків, юнацтва, спрямоване на формування у них самостійності і відповідальності, принциповості і почуття гідності, творчої активності і критичного мислення. Удосконалення систе

Поняття про учіння.
Учіння доцільно розглядати як активну цілеспрямовану діяльність школярів, яка полягає у засвоєнні знань, навичок та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.

Сторія психології учіння
Вивчення учіння має довгу історію. Однією з перших концепцій учіння є концепція Я.А. Коменського. Я.А. Коменський розумів учіння як набуття знань з різних дисциплін, уміння розв'яз

Види учіння та структура учбової діяльності учнів
Більшість авторів визначають учіння як здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь та навичок, видів поведінки та діяльності. І.І. Ільясов на відміну від інших вчених розводить поняття учін

Особливості оволодіння учнями учбовою діяльністю
Процес розвитку учбової діяльності означає формування під впливом вчителя основних структурних компонентів цієї діяльності. Учбову діяльність учні освоюють у сумісній діяльності з вчителем, учень п

Неуспішність, її причини та запобігання
Неуспішність — це гостра проблема сучасної школи, яка викликається багатьма причинами. Серед них розрізняють: соціальні, біологічні та педагогічні. Соціальні причини полягають у тому, що у перебудо

Поняття про навчання та його психологічні механізми
Сучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання

Психологічний погляд на дидактичні принципи
В управлінні учбовою діяльністю дотримуються дидактичних принципів, які були вироблені давно. Розглянемо проблематичність окремих з них. Так, принцип наступності виражає той факт, що при переході у

Класифікація навчання
Класифікують навчання за предметом. Навчання предметне — це навчання мові, математиці, праці та ін. Ця особливість свідчить про те, що кожен вчитель повинен добре знати свій предмет, методику його

Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та

Загальна характеристика педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного. інтелектуального та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та

Структура педагогічних здібностей
Найбільш повно на сучасному етапі концепція педагогічних здібностей розкрита та розвинена Н.В. Кузьміною. По-перше, всі педагогічні здібності співвіднесені з основними аспектами (сторонами

Характеристика основних функцій та педагогічних умінь
Педагогічна діяльність реалізується в певних педагогічних ситуаціях за допомогою різноманітних дій, а саме: перцептивних, мнемічних, комунікативних, предметно-перетворюючих, дослідницьких, контроль

Стилі педагогічної діяльності
Педагогічна діяльність вчителя, як і будь-яка інша діяль­ність, характеризується певним стилем. В широкому розумінні стиль діяльності — це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різни

Поняття про технічні засоби навчання (ТЗН).
Об’єктивною закономірністю сучасного етапу розвитку суспільства є зростання ролі технічних засобів навчання та виховання підростаючого покоління. З цією метою широко використовуються різно

Особливості організації навчального процесу з використанням ТЗН.
Ефективність використання ТЗН значною мірою зумовлюється врахуванням вчителем закладених у них дидактичних особливостей. До останніх відноситься висока інформаційна насиченість цих засобів, можливі

Вплив ТЗН на психічний розвиток учнів.
Педагогічна ефективність використання ТЗІН навчально-виховному процесі особливо позначається на психічному розвитку, рівні інтелектуальної активності школярів. Систематичне і педагогічно д

Програмоване навчання.
Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засоби навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльніст

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги